Справа № 2-915/2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

            І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И              

28.09.2011                                         Ренійський районний суд Одеської області

у складі:   -     головуючого судді Дудник В.І.;

-          при секретарі Пройка С.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

               Представник відповідача ОСОБА_2 –ОСОБА_3, діюча на підставі генеральної довіреності від 17.12.2009 р., позов визнала, проти задоволення позовних вимог не заперечувала, просила розглянути справу в попередньому судовому засіданні без її участі.

          Позивачка ОСОБА_1 на задоволенні позову наполягала, просила розглянути справу без її участі.

          Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення  у справі можливо  постановити при проведенні попереднього судового засідання.

          Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були досліджені наступні докази: копія паспорту громадянки України на ім’я ОСОБА_1 –ІНФОРМАЦІЯ_1; копія паспорту громадянина України на ім’я ОСОБА_3. –ІНФОРМАЦІЯ_2; копія довіреності на ім’я ОСОБА_3. від 17.12.2009 р.;  копія технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_2 - ціле; копія свідоцтва про право власності на житло № 443 від 02.11.1999 р.; договір купівлі-продажу від 20.02.2010 р.; розписка ОСОБА_3. від 20.02.2010 р.     

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезгаданими вимогами до представника ОСОБА_2 –ОСОБА_3, зазначивши, що 20.02.2010 р. між нею та представником відповідача ОСОБА_3 була досягнута домовленість про купівлю-продаж нерухомості, згідно якої представник відповідача продала, а вона купила квартиру № 60, яка складається за даними технічної документації з: однієї жилої кімнати площею 18,60 кв.м., окремої кухні площею 9,30 кв.м., поєднаної ванної кімнати площею 3,50 кв.м., коридору площею 3,80 кв.м., вбудованою шафою площею 0,60 кв.м., балкону площею 2,20 кв.м., яка розташована по вул. 28 Червня, 237 в м. Рені за 10 000 грн. 20.02.2010 р. позивачка передала представнику відповідача обумовлену суму, отримання якої підтверджується договором купівлі-продажу від 20.02.2010 р. та розпискою наданою представником відповідача ОСОБА_3. від 20.02.2010 р., в яких зазначено, що гроші сплачені саме за купівлю нерухомості, а представник відповідача передала позивачці документи на квартиру. Оскільки на момент укладення угоди сторони не мали змоги укласти договір у письмовому порядку та засвідчити його нотаріально, вони домовилися зробити це згодом. Після вчинення правочину позивачка разом зі своєю сім’єю почала проживати у квартирі, організувала догляд за придбаною нерухомістю, сплачує всі необхідні комунальні платежі.

З метою нотаріального засвідчення правочину, позивачка неодноразово зверталася до колишнього власника, однак на відповідач ОСОБА_2, ні представник відповідача ОСОБА_3. від посвідчення договору ухиляються, на прохання позивачки не реагують, а на зустрічі жодного разу не приходили, мотивуючи нестачею часу. При зверненні до відповідних органів з питанням про переоформлення документації на квартиру на себе, позивачці було роз’яснено, що зробити це неможливо, оскільки у сторін відсутній правовстановлюючий, належним чином завірений документ на доказ вчинення правочину. Враховуючи вищенаведене, позивачка вимушена була звернутися із позовом до суду.

Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу повинен бути укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного договору недійсним. Разом із тим, між сторонами була досягнута  взаємозгода за всіх істотних умов договору, покупець передав продавцю обумовлену суму, продавець передав покупцю документи,  нерухомість в натурі. Позивачка фактично вступила у володіння і розпорядження нерухомістю, після укладання правочину виконала поточний ремонт, організувала догляд за  майном, тобто правочин між сторонами фактично відбувся.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки доводи позивачки знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.  

Згідно ст. 220 ЦК України договір, укладений  із порушеннями нотаріальної форми є нікчемним. Однак, в ч.2 вищевказаної статті зазначено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Така можливість передбачена законом як одна із форм захисту інтересів добросовісного учасника цивільних правовідносин. Таким чином, по даній справі між сторонами при укладанні договорів купівлі-продажу була досягнута угода по всіх істотних умовах: представнику відповідача передані гроші, позивачці –об'єкт нерухомості, яким вона на теперішній час користується, проте через нотаріальне непосвідчення договору, не може ними розпорядитися, переоформити на себе. Факти укладення угоди, передачі грошей у рахунок вартості нерухомості підтверджуються договором купівлі продажу від 20.02.2010 р., крім того, обставини продажу, передачі грошей сама представник відповідача не заперечує. В даний час звернення за оформленням договорів купівлі-продажу є неможливим, оскільки прохання позивачки з цього приводу на відповідачем, на представником відповідача не сприймаються.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Крім того, ч. 3 ст. 334 ЦК України встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Виходячи із вищенаведеного, угоди (правочини) між сторонами відбулися, вони виконані в повному обсязі, ними були припиненні обов’язки відповідача щодо квартири АДРЕСА_1, та встановленні права на зазначену нерухомість у позивачки, тому є всі правові підстави визнати договір купівлі-продажу від 20.02.2010 р. дійсним та визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1, за позивачкою.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213  ЦПК України,  ст.ст. 220,  328, 334, 386, 392, 657 ЦК України 2003 р., -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Укладений із порушенням вимоги про нотаріальне посвідчення договір купівлі-продажу від 20.05.2010 р., згідно із яким ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 купила квартиру № 60, яка складається за даними технічної документації з: однієї жилої кімнати площею 18,60 кв.м., окремої кухні площею 9,30 кв.м., поєднаної ванної кімнати площею 3,50 кв.м., коридору площею 3,80 кв.м., вбудованою шафою площею 0,60 кв.м., балкону площею 2,20 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 - за 10 000 (десять тисяч) грн. - визнати дійсним.

3. Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру № 60, яка складається за даними технічної документації з: однієї жилої кімнати площею 18,60 кв.м., окремої кухні площею 9,30 кв.м., поєднаної ванної кімнати площею 3,50 кв.м., коридору площею 3,80 кв.м., вбудованою шафою площею 0,60 кв.м., балкону площею 2,20 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                                     Суддя                                                       В.І. Дудник