Справа №  2-915/11                                                

                                                       Р І Ш Е Н Н Я

                                       І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 30.08.2011  року          Шполянський районний суд Черкаської області

                 в складі: головуючого судді                    КРАВЧУКА В.М.

                при секретарі                                             ТКАЧЕНКО В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Шпола Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ПАТ «ВіЕйБі Банк»про визнання споживчого валютного кредитного договору недійсним, -                                        

                                                         в с т а н о в и в :

позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом, який  підтримав в судовому засіданні їх представник по довіреності ОСОБА_3 і просив визнати недійсним споживчий валютний кредитний договір № 101/25 від 12.02.2008 року, укладений
між ОСОБА_1 та ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк " в
частині надання кредиту в доларах США, визнати недійсним споживчий валютний кредитний договір № 101/25 від 12.02.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ „ Всеукраїнський Акціонерний Банк ", визнати за ОСОБА_1 борг в сумі 90480 грн. перед ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк ", зобов'язати ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»прийняти 90480 грн. боргу від ОСОБА_1 з розстрочкою платежів на 72 місяці, за таких умов, що щомісячний платіж буде складати 1256,66 грн., визнати недійсним договір застави транспортного засобу від 12.02.2008 року, укладений між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»та ОСОБА_1, визнати недійсним договір поруки  від   12.02.2008  року  укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», судові витрати в розмірі 1024,80 грн. стягнути з відповідача, мотивуючи тим, що  12 лютого 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем - Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк»укладено споживчий валютний кредитний Договір № 101/25 від 12.02.2008 року, з цільовим призначенням для придбання автотранспортного засобу.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору банк надає позичальнику грошові кошти в іноземній валюті в сумі 23531 доларів США 68 центів, в порядку і на умовах, визначених вказаним договором, на придбання автотранспортного засобу марки Skoda модель Осtауіа А5 Аmbіеntе, 2008 року випуску, колір сірий, кузов VIN НОМЕР_2 НОМЕР_2, легковий хетчбек.

У забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним Договором № 101/25 від 12 лютого 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та банком був укладений Договір застави автотранспортного засобу від 12.02.2008 року та договір поруки від 12.02.2008 року, укладений між банком і ОСОБА_2

Відповідно до умов договору застави, в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 101/25 від 12.02.2008 року позивач ОСОБА_1 передав банку в заставу придбаний автомобіль марки Skoda модель Осtауіа А5 Аmbіеntе, 2008 року випуску, колір сірий, кузов VIN НОМЕР_2 НОМЕР_2, легковий хетчбек, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3.

Відповідно до п. 2.1.2. кредитного договору банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти однією сумою в безготівковій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_4 код банку 321637 відкритий в Першій Київській філії ВАТ «ВіЕйБі Банк»з 12 лютого 2008 року терміном погашення по 12 лютого 2015 року включно невідновлювальної кредитної лінії у сумі 23 531 доларів США 68 центів.

Згідно п. 1.3 позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 12,95 % річних, що нараховується на фактичний залишок заборгованості за кредитом, за фактичний період користування кредитними коштами.

У п. 2.5 кредитного договору зазначено, що позичальник зобов'язується щомісяця в термін до 12 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту і відсотків, розмір яких визначено у додатку №1 до кредитного договору і становить 281 доларів США - оплата кредиту, 245 доларів США 48 центів - оплата за відсотки, всього - 526 доларів США 48 центів.

Кредит надається шляхом перерахування коштів в національній валюті з кредитного рахунку позичальника на поточний рахунок продавця ТОВ «Європа-авто» в сумі 118834,98 грн., на придбання автомобіля марки Skoda модель Осtауіа А5 Аmbіеntе, 2008 року випуску, колір сірий, кузов VIN НОМЕР_2 НОМЕР_2, легковий хетчбек, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В листопаді 2008 року, на адресу позивачів надійшов лист, про те що банк ініціює підвищення процентної ставки з 12,95 до 17,5%. У відповідності до п.3.4.2. кредитного договору, 9 грудня 2008 року вх.№25, позивач ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до банку про зменшення розміру процентної ставки з 17,5% до 12,95%, так як на день укладання кредитного договору іноземний курс валюти становив 1 долар США =5,05 грн., а на даний час становить 1 долар США =8,04 грн. Отже існує істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором.

Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, яку позивачу необхідно сплачувати, в зв'язку з чим, значно погіршився фінансовий стан позивача, тому він запропонував банку, якщо у випадку незадоволення його заяви від 09.12.2008 року вх.№25 у зменшенні процентної кредитної ставки, просив звернути стягнення на заставлений автотранспортний засіб в рахунок погашення кредиту, оскільки в 1,6 разів підвищився курс долара США та піднялася відсоткова ставка, що ставить його в скрутне фінансове положення, тому він не взмозі виконати взяте зобов'язання, поскільки має на утриманні двоє дітей, заробітну плату отримує в гривнях.

В січні-лютому 2009 року, позивач писав заяви до банку про проведення реструктуризації заборгованості та зміну валюти виконання зобов'язання, відповіді на які не отримав.

Всупереч вимогам Закону України «Про Національний Банк України», Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про звернення громадян», Постанови Правління Національного Банку України «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів»№ 461 від 6 серпня 2009 року. Постанови правління Національного Банку України «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів»№ 328 від 3 червня 2009 року, відповідачем умисно не здійснювались заходи щодо урегулювання погашення кредиту, завданих порушенням зобов’язання, не вжив з свого боку заходів щодо їх зменшення, кредитор умисно сприяв збільшенню розміру збитків, тому сума заборгованості з 90480 грн., зросла до 248832,41 грн.

Позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до банку з проханням перевести кредитний валютний договір у долари США по курсу 5,05 грн. в національну валюту України, але відповідач на це не реагував і будь - яких заходів до урегулювання порушень законодавства та погашення кредиту на протязі з січня 2009 року по червень 2011 року - не приймав.

Умисна бездіяльність банку протягом 29 місяців щодо невжиття будь-яких заходів до врегулювання порушень законодавства та погашення заборгованості по кредиту, призвела до збільшення суми нарахованих відсотків та штрафних санкцій. Відповідач умисно не звертав стягнення на заставлений автотранспортний засіб, що призвело до зниження його вартості.

Позивачем було сплачено на погашення кредиту та процентів за користування кредитом 5328 доларів США 05 цента, що в еквіваленті на момент оплати становить 28354,98 грн., таким чином позивач як споживач повинен повернути відповідачу різницю між отриманою та сплаченою сумою коштів, що становить 90480 грн., на підставі ст. 216 ЦК України. Він вважає, що вимога позивача про визнання за позивачем боргу перед відповідачем в сумі 90480 грн. підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник позивачів доповнив позовні вимоги і просив визнати умисною бездіяльність ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», що призвело до збільшення заборгованості та невжиття відповідних заходів щодо їх зменшення, визнати ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»особою, що завдала шкоду майну ОСОБА_1, яка полягає у втраті ринкової вартості заставленого транспортного засобу на суму 50000 грн., визнати неправомірним нарахування відсотків та штрафних санкцій за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором, починаючи з січня 2009 року. Решту позовних вимог, пред’явлених при подачі позову до суду також підтримав і просив позов задоволити в повному обсязі.   

Представник відповідача Михайлова О.Ю. в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що відповідач діяв у відповідності з законодавством та умовами кредитного договору і не мав жодного умислу щодо сприяння збільшенню збитків, як безпідставно стверджують позивачі. Крім того, позивачі стверджують, що неодноразово зверталися до банку зі зверненнями про реструктуризацію, але не надають жодного доказу у підтвердження даних фактів. Згідно пп. в п. 1 Постанови Правління НБУ від 03.06.09 № 328 «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів», реструктуризації підлягає заборгованість, щодо якої банк має підтверджені достовірними документами (фінансова звітність, довідка з місця роботи, довідка з державної служби зайнятості тощо) об'єктивні та беззаперечні докази того, що позичальник не в змозі забезпечувати виконання умов первинного кредитного договору. Позивачі не надавали відповідачу документів, які б мали надати для вирішення питання реструктуризації, що ще раз доводить безпідставність твердження про умисні дії з боку відповідача, щодо нездійснення заходів по врегулюванню погашення кредиту чи сприяння збільшенню збитків.

З приводу обґрунтування позивачами недійсності Кредитного договору № 101/25 від 12.02.08, вважає ці доводи цілком безпідставними, в зв'язку з тим, що ст. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня, але при цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Відповідно до ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується  надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 даного Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких: неторговельні операції з валютними цінностями; операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами; ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями). У випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Таким чином, вона вважає, що відповідач при укладенні Кредитного договору з ОСОБА_1 діяв в рамках діючого законодавства і на підставі ліцензії, виданої Національним Банком України. На її думку, недійсність Кредитного договору № 101/25 від 12.02.08 позивачами не доведена і вимоги про визнання його недійсним є цілком необгрунтованими. Виходячи з цього, є також безпідставними позовні вимоги щодо визнання недійсними Договору застави автотранспортного засобу від 12.02.08 р. та Договору поруки від 12.02.08 р.

Щодо позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 боргу в сумі 90480 грн., то ці вимоги є також незаконними та безпідставними, поскільки суперечать Кредитному договору № 101/25 від 12.02.08 р. Згідно з умовами Кредитного договору № 101/25 від 12.02.08 заборгованість ОСОБА_1 складає 248832,41 грн. Виходячи з вищевикладеного, представник відповідача просила відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, судом встановлено, що 12.02.2008 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк " було укладено споживчий валютний кредитний договір № 101/25, згідно п. 1.1 якого банк надав позичальнику –позивачу ОСОБА_1 грошові кошти в іноземній валюті в сумі 23531 доларів США 68 центів, в порядку і на умовах, визначених вказаним договором, на придбання автотранспортного засобу марки Skoda модель Осtауіа А5 Аmbіеntе, 2008 року випуску, колір сірий, кузов VIN НОМЕР_2 НОМЕР_2, легковий хетчбек. Кредитні кошти надавалися строком по 12 лютого 2015 року.

У забезпечення виконання боргових зобов’язань за кредитним Договором № 101/25 від 12 лютого 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та банком був укладений Договір застави автотранспортного засобу від 12.02.2008 року та договір поруки від 12.02.2008 року, укладений між банком і ОСОБА_2

Відповідно до умов договору застави, в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 101/25 від 12.02.2008 року позивач ОСОБА_1 передав банку в заставу придбаний автомобіль марки Skoda модель Осtауіа А5 Аmbіеntе, 2008 року випуску, колір сірий, кузов VIN НОМЕР_2 НОМЕР_2, легковий хетчбек, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 101/25 від 23.05.2011 року позивач ОСОБА_1 останній раз здійснив внесення щомісячного платежу на погашення заборгованості по кредитному договору - 28 січня 2009 року, після вказаної дати надходжень для погашення заборгованості відповідачу більше не поступало. Відповідач ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк "  знаючи те, що позивачем ОСОБА_1 останній платіж по кредитному договору був здійснений в січні 2009 року, він несвоєчасно сплачував відсотки за кредитним договором та не дотримувався графіку погашення кредиту, встановленого кредитним договором, мав змогу звернутись до суду за захистом порушених своїх прав раніше, відповідно до невиконаних умов договору. Позов до суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 по кредитному договору було подано лише влітку 2011 року. Таким чином, банк не звертаючись своєчасно до суду  сам призвів до того, щоб по кредитному договору в ОСОБА_1 зросли відсотки, штраф та пеня. Що свідчить про бездіяльність банку та невжиття заходів до урегулювання порушень законодавства та погашення позичальником заборгованості по кредиту, що призвело до збільшення суми нарахованих відсотків та штрафних санкцій.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вищезазначених вимог ( ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору № 101/25 від 12.02.2008 року, в разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, у тому числі у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, внаслідок прийняття компетентними державними органами України законів та підзаконних нормативних актів, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, останній має право ініціювати зміну розміру процентної ставки за користування кредитом. Згідно п. 5.1.2 кредитного договору у випадку, якщо позичальник не погодиться із запропонованим банком розміром процентної ставки, він зобов’язаний протягом десяти банківських днів з дати відправлення банком повідомлення про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом, повернути банку існуючу заборгованість за кредитом, платити нараховані проценти, комісії, можливі штрафні санкції в повному обсязі та інші платежі за вказаним договором. Після сплати позичальником зазначених сум, дія цього договору вважається припиненою і сторони погоджуються з тим, що в такому випадку укладення угоди про припинення вказаного договору не потрібно. Позивач погодився з умовами кредитного договору, про що свідчить його підпис вчинений на договорі. З матеріалів справи вбачається, що позивачем не повернуто банку існуючу заборгованість за кредитом, нараховані проценти та штрафні санкції.

З урахуванням зазначених вище обставин в сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання споживчого валютного кредитного договору недійсним задоволенню не підлягає.  

На підставі викладеного, ст. ст. 203, 215 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,60,212-215 ЦПК України, суд, -   

в и р і ш и в:

   В позові ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання споживчого валютного кредитного договору недійсним - відмовити.

Рішення  може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

 Суддя                                                                                                               В.М. Кравчук