Справа № 22-ц-1757-06 Головуючий у 1 інстанції Міланіч A.M.
Категорія 42 Доповідач Оношко Г.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Воробйової Н.С.,
суддів Коцюрби О.П., Оношко Г.М.,
при секретарі Велицькому О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду від 20 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя : ОСОБА_3-про стягнення боргу за договорами позики.
Заслухавши доповідь судді - доповідача , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-
встановила:
У лютому 2006 року позивач звернувся до суду з названим позовом. позові зазначав, ідповідачка ОСОБА_2 еріод з 10 вересня
2004 року по 25 травня 2005 року одержала у третьої особи по справі
ОСОБА_3 борг кошти в доларах США в сумі , евівалентній 369 660 грн ., в тому числі: 10 вересня 2004 року 60 000 доларів США; 09 листопада 2004 року 1000 доларів США ;
ЗО грудня 2004 року 2200 доларів США; 26 травня 2005 року 10 000 доларів США.
Про одержання грошей в борг відповідачка видавала розписки. В обумовлений в розписках строк борг відповідачка не повернула.
Згідно угоди про уступку вимоги /цесії / від 05 лютого 2006 року кредитор ОСОБА_3 передав позивачеві всі свої права кредитора до відповідачки, про що позивач повідомив відповідачку 06 лютого 2006 року. На підстааві наведеного просив стягнути з відповідачки борг за договорами позики в сумі 369 660 грн.
Рішенням Бородянського районного суду від 20 березня 2006 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду з підстав порушення норм матеріального та поцесуального права , невідповідності висновків суду обставинам справи та просить передати справу на новий розгляд.
Перевіривши матеріали справи в порядку ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задовленню не підлягає з наступних підстав.
За правилами ст. 1046 ЦПК України, за договором позики одна сторона / позикодавець / передає іншій стороні/ позичальникові/ грошові кошти або речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів /суму прозики / або таку ж кількість речей такого ж роду та такої ж якості.
Судом встнаолено та з матеріалі справи вбачається , що зазначені в
розписках кошти передавалися відповідачці третью особою ОСОБА_3 для виконання нею певних робіт та послуг для ОСОБА_3, а не у позику.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про те, що між ОСОБА_3та ОСОБА_2 не було укладено договорів позики та обгрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що кошти , зазначені врозписках, передавалися відповідачці в борг, відповідачка брала на себе зобов»язання повернути борг в разі неможливості вирішити обумовлені між Островськким та нею питання , не приймаються до уваги, оскільки не грунтуються на вимогах закону.
Посилання апелянта на ст. 1053 ЦК України безпідставне. З матеріалів справи не вбачається, що між сторонами була досягнута домовленість про те, що борг, який виник з інших підстав , був замінений позиковим зобов»язанням.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду , викладених у рішенні.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержання норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів , -
ухвалила:
АпеляціОСОБА_1 відхилити. Рішення Бородянського районного суду від 20 березня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.