Справа  № 2-3065/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2011 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого – судді Пепеляшкова С.М.

при секретарі – Поповій О.А.

за участю представника позивача – ОСОБА_1,

                 представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом та просить стягнути з відповідача на її користь суму боргу в розмірі 4000 гривень, моральну шкоду в розмірі 1699 гривень, а всього 5699 гривень, мотивуючи тим, що 12 квітня 2011 року вона позичила ОСОБА_4 4000 гривень строком до 30 квітня 2011 року. На підтвердження укладеного договору позики відповідач видав їй власноручно написану розписку, однак у встановлений договором строк борг їй не повернув. До того ж на той час їй були потрібні кошти на лікування її матері. Вона неодноразово зверталася до відповідача з вимогою повернути їй позичені кошти, однак він всіляко ухилявся від повернення боргу, що завдавало їй моральних страждань, оскільки їй потрібно було докладати зусиль для пошуку коштів на лікування матері.

          В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

          Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали до суду заперечення, в якому просять відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідач у позивачки ОСОБА_3 ніяких грошей не позичав, сам факт написання розписки відповідач не заперечував, однак пояснив, що зробив це через постійні погрози з боку позивачки, в наданій позивачкою до суду розписці не вказано, що він позичив у неї зазначену суму, не вказано, що він зобов’язується повернути гроші саме ОСОБА_3, не зазначено строк повернення грошей, в якості дати написання розписки значиться 12 квітня 2012 року, до того ж в розписці неправильно зазначено місце проживання відповідача, всупереч вимогам ст.1046 ГК України не вказано одну зі сторін договору – позикодавця.

Вислухавши представника позивачки, відповідача та його представника,  перевіривши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавець є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відмовляючи позивачці в задоволенні позову, суд виходить з того, що в судовому засіданні позивачкою та її представником не було надано жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, представлена позивачкою копія розписки не відповідає вимогам ст.1046, 1047 ЦК України, оскільки не посвідчує передання позивачкою ОСОБА_3 відповідачеві ОСОБА_4 грошей в сумі 4000 гривень та не містить зобов’язання відповідача повернути позивачці зазначену суму коштів, позовні ж вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 1699 гривень в зв’язку з тим, що ухилення відповідача від повернення їй боргу завдавало їй моральних страждань, жодними доказами не підтверджені, а тому суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

 Керуючись ст.ст.60, 212, 213 ЦПК України, ст.1046,1047 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня його  проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя           С. М. Пепеляшков