Савранський районний суд Одеської області

Справа  № 2-а-1231/11

Категорія 91

30.09.2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2011 року суддя Савранського районного суду Одеської області Бростовська Н.О., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області про зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

ВСТАНОВИЛА:

25.07.2011р. позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом до Управління ПФУ в Савранському районі Одеської області, обґрунтовуючи вимоги тим, що він має статус «дитини війни»відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому згідно з ч.1 ст.6 цього закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». У зв’язку з тим, що такі виплати відповідачем йому не проводяться у розмірі, встановленому вказаною статтею, позивач просить суд зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до вимог цього Закону за період починаючи з 2010 року, а також за 6 місяців 2011 року і до дати набрання сили постановою. Крім того, позивач зазначив, що про порушення своїх прав він довідався лише з листа відповідача від 22.07.2011р. на його звернення з цього приводу, а тому вважає себе таким, що не пропустив строк звернення до суду. При цьому, позивач зазначив, що якщо суд буде вважати, що строк звернення до суду пропущений, то просить його поновити, посилаючись на те, що він є людиною похилого віку та має поганий стан здоров’я, до того ж через відсутність транспортних засобів не має можливості повторно звертатися до Управління ПФУ. Крім того, позивач просить суд допустити негайне виконання судового рішення та встановити для відповідача строк подання суду звіту про виконання постанови суду, а справу розглянути без його участі.

Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 01.08.2011р. вказану позовну заяву з урахуванням вимог ч.ч.1, 2 ст.99 КАС України, відповідно до ч.1 ст.100 цього кодексу, в частині позовних вимог за період з 01.01.2010р. по 25.01.2011р. залишено без розгляду, оскільки суд не знайшов підстав для поновлення строку для звернення до суду, в іншій частині позову за позовними вимогами за період з 26.01.2011р. по 25.07.2011р. і по день ухвалення рішення на підставі п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України відкрито скорочене провадження у справі.

Згідно ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в позові у повному обсязі, посилаючись на те, що визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише в ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, а тому не підлягає до застосуванню для обчислення підвищення до пенсії дітям війни. Відповідач також вказує, що згідно ст.7 «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. За рахунок інших джерел фінансування державна соціальна підтримка дітей війни не здійснюється, а тому відсутні правові підстави для стягнення вказаних коштів з Пенсійного фонду України. Крім того, відповідач зазначив, що Управлінням ПФУ в Савранському районі відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та постанови КМУ від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»позивачу з 01.01.2008р. нараховується та виплачується підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі, встановленому п.8 цієї постанови КМУ, а після прийняття Закону України від 14.06.2011р. №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»та постанови КМУ від 06.07.2011р. №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», які регулюють виплату зазначеного підвищення, –у розмірі 49,80грн. щомісячно, а тому відповідач вважає, що ніяких порушень щодо виплати підвищення до пенсії позивачу як дитині війни з його боку не має.

Суддя, розглянувши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем і відповідачем обставини, прийшла до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є «дитиною війни»в розумінні ст.1 Закону України від 18.11.2004р. №2195-IV «Про соціальний захист дітей війни», а тому має право на пільги та гарантії, встановлені цим законом, зокрема й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 зазначеного закону.   

Позивач знаходиться на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області, з 01.01.2008р. отримував підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до положень п.8 постанови КМУ від 28.05.2008р. №530 у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком, після набрання сили Закону України від 14.06.2011р. №3491-VI та постанови КМУ від 06.07.2011р. №745 –у розмірі 49,80грн., тобто менше, ніж передбачено ст.6 Закону України від 18.11.2004р. №2195-IV.

При зверненні позивача до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»йому було відмовлено з тих підстав, що фінансування таких виплат законодавчо не врегульовано.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.   

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, та їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».   

Так, ст.6 цього Закону (в редакції, яка діяла до 28.12.2007р.) встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору.

При цьому, суддя враховує відсутність законодавчого обмеження щодо виконання вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у період з 26.01.2011р. по 22.07.2011р. та не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність у Державному бюджеті України коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу, оскільки відсутність коштів не є підставою для невиконання своїх зобов’язань Пенсійним фондом України, встановлених цією нормою закону.      

Посилання відповідача на положення ч.3 ст.28 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і не підлягає до застосуванню для обчислення підвищення до пенсії дітям війни, суддя також не приймає до уваги, оскільки за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими абз.1 ч.1 ст.28 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV, а тому наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суддя також вважає, що положення п.8 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 22.05.2008р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою передбачені розміри виплат державної соціальної допомоги дітям війни, та на яку посилається відповідач при виплаті зазначеного підвищення, не відповідає ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції, яка діяла до 28.12.2007р.), а тому в силу ч.4 ст.9 КАС України не підлягає застосуванню. Крім того, п.8 даної постанови КМУ визнано незаконним постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.06.2009р. у справі №2/385, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду м.Києва від 16.12.2010р..

Разом з тим, п.7 ч.I Закону України від 14.06.2011р. №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23.12.2010р. №2857-VI, який набув чинності 19.06.2011р., Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4, яким серед іншого встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(Відомості Верховної Ради України, 2005р., №4, ст.94 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».

Отже, після набрання чинності Закону України від 14.06.2011р. №3491-VI регулювання державної соціальної допомоги дітям війни, крім ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється п.4 Прикінцевих положень Закону України від 23.12.2010р. №2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік».  

З цього приводу Конституційний Суд України в Рішенні від 03.10.1997р. №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Закон України від 14.06.2011р. №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»був прийнятий пізніше за Закон України «Про соціальний захист дітей війни»та не визнавався Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України. Отже, враховуючи наведене, застосуванню підлягають норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».  

На виконання п.7 Закону України від 14.06.2011р. №3491-VI прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 06.07.2011р. №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011р., пунктом 6 якої встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.

З огляду на викладене, ураховуючи положення ч.1 ст.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, до набрання чинності постанови КМУ від 06.07.2011р. №745 застосуванню підлягають положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції, яка діяла до 28.12.2007р.).

Таким чином, з урахуванням зазначених змін до Закону України від 23.12.2010р. №2857-VI, суддя вважає, що необхідно зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції, яка діяла до 28.12.2007р.) з 26.01.2011р. по 22.07.2011р. з урахуванням виплачених сум, та відмовити у задоволенні позовних вимог за період з 23.07.2011р. і до дати набрання сили постановою.

Щодо вимоги позивача допустити негайне виконання судового рішення, то слід зазначити наступне. У відповідності з п.8 ч.6 ст.183-2 КАС України, у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, серед іншого зазначається обов’язок відповідача виконати постанову негайно. Водночас, постанови суду, які виконуються негайно, визначено ст.256 цього кодексу, у ч.1 якої визначено постанови суду, для яких встановлено обов’язкове негайне виконання, зокрема, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів –у межах суми стягнення за один місяць (п.1 ч.1 цієї статті) та постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження (абз.9 ч.1 цієї статті). Оскільки положення абз.9 ч.1 ст.256 КАС України встановлюють лише загальну норму негайного виконання постанови суду, прийнятої в порядку скороченого провадження, і не містить особливостей регулювання правовідносин, що виникають у справах, зазначених у п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України, то дана норма є загальною і не підлягає до застосуванню для цієї категорії справ, оскільки вони врегульовані п.1 ч.1 ст.256 цього кодексу, яка для даної категорії справ є  спеціальною нормою, тобто негайне виконання даної постанови обмежено сумою стягнення за один місяць.

Вимога позивача встановити для відповідача строк подання суду звіту про виконання постанови суду також не підлягає задоволенню, оскільки чинним законодавством не передбачено повноваження адміністративного суду контролювати виконання ухвалених ним рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.6 Закону України від 18.11.2004р. №2195-IV «Про соціальний захист дітей війни», п.7 ч.I Закону України від 14.06.2011р. №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011р. №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», ст.ст.6, 8, 9, ч.1 ст.94, ст.ст.159-163, 183-2, п.1 ч.1 ст.256 КАС України,   

ПОСТАНОВИЛА:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області про зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»задовольнити частково.   

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Дубинове, Савранського району, Одеської області, який зареєстрований і проживає в АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, невиплачену державну соціальну допомогу у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції, яка діяла до 28.12.2007р.) як дитині війни, виходячи з розміру 30 (тридцять) відсотків мінімального розміру пенсії за віком за період з 26 січня 2011 року по 22 липня 2011 року з урахуванням виплачених сум за даний період.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Дубинове, Савранського району, Одеської області, який зареєстрований і проживає в АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір в сумі 3,40грн. (три грн. сорок коп.).  

В іншій частині позову –відмовити.

Постанова суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.  

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами до Одеського апеляційного адміністративного суду через Савранський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

СУДДЯ (підпис)

Суддя Савранського районного             

суду Одеської області                                                                                      Бростовська Н.О.