ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

    Вищий  господарський  суду  України  в складі колегії

за участю представників сторін:

-          позивача                                Торхова Д.О., Переяславської М.В

-          відповідача-2                        Орлова В.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2006 (суддя Коваленко О.О.), залишеним без змін постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2006 (у складі головуючого судді Науменко І.М., суддів Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.), в задоволенні позовних вимог ВАТ “Нікопольський завод феросплавів” про стягнення 3549,88 грн. вартості нестачі коксової продукції, отриманої за договором №У1631/2002/881 від 27.12.2002, до Корпорації “Науково-виробнича інвестиційна група “Інтерпайп” (відповідача-1) відмовлено в повному обсязі, провадження у справі відносно позовних вимог до ЗАТ “Єнакіївський коксохімпром” (відповідача-2) припинено.

Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що виявлену позивачем нестачу продукції зафіксовано актом № 3156 від 07.04.2003, згідно якого причиною недостачі продукції було зазначено неправильне визначення маси вантажу відправником, тобто відповідачем-2, щодо якого в зв’язку з заявою про уточнення позовних вимог позивач фактично відмовився від позову, тому провадження у справі припинено, а щодо відповідача-1, то позивачем порушені правила приймання продукції за кількістю, встановлені Інструкцією П-6, з цих обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність доказів неналежного виконання відповідачем-1 зобов’язань за договором.

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, звернувся  з касаційною скаргою, просить їх скасувати, позовні вимоги задовольнити, стягнувши вартість нестачі продукції з відповідача-1.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що, за його переконанням, судами попередніх інстанцій порушені норми матеріального права, а саме: суди не врахували, що для коксової продукції встановлено інший порядок перевірки ваги нетто, ніж зазначений в Інструкції П-6, зокрема, згідно Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, та додатку А до ДСТУ 322-12-2-94 отримувачі вантажу масу коксу (нетто) визначають за різницею маси зваженого складу (брутто), визначеної зважуванням у споживача, та маси порожніх вагонів (тари), вказаної на їх трафаретах. Цим же ДСТУ допускається визначення вологості коксу за сертифікатом якості виробника, тобто відповідача-2, що і було зроблено позивачем.

Представники відповідача-1 своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін,  перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з матеріалів справи, 27.12.2002 між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір № У 1631/2002/881 та Специфікації №№ 11, 12, 24 до нього, у відповідності з якими відповідач-1 зобов'язався поставляти позивачеві коксову продукцію, а позивач - прийняти і оплатити продукцію.

Пунктом 6 умов вищеназваного договору сторони передбачили здійснення приймання продукції по кількості у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженою Держарбітражем при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965 (із змінами і доповненнями). Даним пунктом договору сторонами також узгоджено, що у випадку виявлення нестачі товару при прийманні його вантажоотримувачем виклик представників продавця та вантажовідправника є обов'язковим.

На виконання умов зазначеного договору, 07.04.2003 на адресу позивача від вантажовідправника (відповідача-2) надійшла коксова продукція у 8 залізничних вагонах №№ 67179986, 67597211, 66598681, 67660480, 67874164, 67361741, 67840009, 65761363, вантаж прибув на станцію призначення в справному стані, без ознак втрати, розкрадання і виданий залізницею в порядку ст.52 Статуту залізниць України без перевірки, що підтверджується залізничними накладними, долученими до матеріалів справи.

При прийманні вантажу за кількістю позивачем виявлена нестача продукції у 8 залізничних вагонах №№ 67179986, 67597211, 66598681, 67660480, 67874164, 67361741, 67840009, 65761363 у кількості 5,31 тони, з урахуванням норми природної втрати за сухою вагою, на загальну суму 3549,88 грн., про що комісією позивача за участю представника вантажовідправника (відповідача-2) Сорокіної Т.Ф., діючої на підставі довіреності №538 від 21.02.2003, був складений акт № 3156 від 07.04.2003, у відповідності з яким при зважуванні на 100 тонних вагах (п.5 акту) виявлена нестача продукції у кількості 8,9 тон, а з урахуванням норми природної втрати за сухою вагою у кількості 5,31 тони на суму 3549,88 грн., причиною нестачі якої зазначено неправильне визначення маси вантажу відправником (п.7 акту).

При цьому, судами встановлено, що позовні вимоги, з врахуванням здійснених позивачем в порядку ст. 22 ГПК України уточнень, щодо стягнення збитків на суму 3549,88 грн., спричинених неналежним виконання зобов'язань за договором, у вигляді вартості нестачі у 8 залізничних вагонах №№ 67179986, 67597211, 66598681, 67660480, 67874164, 67361741, 67840009, 65761363 у кількості 5,31 тони коксової продукції, спрямовані саме до відповідача-1, як сторони за договором.

Відмовляючи в задоволені позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що документальні підстави для покладення на відповідача-2 відповідальності, як і докази неналежного виконання ним зобов'язань за договором та вини за нестачу продукції відсутні, позивачем порушені правила приймання продукції за кількістю, встановлені Інструкцією №П-6.

Колегія суддів погоджується із правовою позицією господарських судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Пунктом 14 Інструкції П-6 встановлюється порядок перевірки ваги нетто, згідно якого, при неможливості переваження продукції без тари, визначення ваги нетто здійснюється шляхом перевірки ваги брутто в момент отримання продукції і ваги тари після звільнення її з-під продукції. Результати перевірки оформляються актами. Визначення ваги нетто шляхом відрахування ваги тари із ваги брутто за даними, зазначеними в транспортних документах, без перевірки фактичної ваги брутто і ваги тари не дозволяється.  

Судами встановлено, що позивачем не здійснено переваження тари вагону для визначення ваги нетто, тобто, з акту приймання продукції  не вбачається, що позивач визначив вагу вантажу зазначеним в Інструкції способом.

Посилання позивача на ДСТУ 322-12-2-94, яким встановлений порядок визначення маси нетто по різниці маси навантаженої групи вагонів (брутто) і маси порожніх вагонів (тари), зазначеній на їх трафаретах, та за яким допускається використовувати для визначення маси при надходженні партії коксу масову долю загальної вологи, визначену у постачальника і вказану в сертифікаті якості, судом правомірно не було прийнято до уваги, з огляду на наступні приписи законодавства.

Пунктом 4.3 ДСТУ 322-12-2-94 “Кокс кам’яновугільний, пековий і термоантрацит. Правила приймання” передбачено, що відбір проб коксу у споживача повинен здійснюватись за ДСТУ 23083 в момент розвантаження коксу з вагонів. Показник масової долі загальної вологи, що встановлений споживачем, використовують для визначення сухої маси при надходженні партії коксу.

Відповідно до Методики контрольної перевірки маси партії коксу, що надходить до споживача (в перерахунку на суху речовину), наведеної в додатку А до ДСТУ 322-12-2-94, масу коксу (нетто) визначають за різницею маси завантаженої групи вагонів (брутто), визначеної зважуванням у споживача, та маси порожніх вагонів - тари, вказаної на їх трафаретах. Для визначення масової долі загальної вологи у коксі при надходженні партії відбирають та готують пробу за ДСТУ 22083. В пункті А.3 додатку А наведено формулу, за якою розраховується маса сухої речовини, а в пункті А.5 – формула, за якою визначається величина розбіжності маси сухої речовини коксу, розрахованої за документом про якість, та результати контрольної перевірки її у споживача.

З врахуванням вищезазначених нормативних приписів колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій прийшли до вірних висновків, що  у випадку виявлення нестачі продукції, позивач повинен був здійснити контрольну перевірку масової долі загальної вологи коксової продукції, розрахувати масу сухої речовини або надати обґрунтований розрахунок нестачі продукції згідно з актом приймання продукції за кількістю, однак, доказів проведення такої перевірки, а також належного розрахунку нестачі кожної партії спірної продукції позивачем не надано.

Крім того, колегія судді зазначає, що обов’язок виклику представників продавця та вантажовідправника для приймання продукції за кількістю обумовлений п.6.1 договору № У1631/2002/881 від 27.12.2002 і такий обов’язок позивача узгоджується з вимогами п. 17 Інструкції № П-6, однак, позивач в порушення умов договору та приписів Інструкції П-6 не викликав представників відповідача-1 для участі у прийманні продукції за кількістю.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем документально не було доведено ті обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог у відповідності зі ст. 33 ГПК України у повному обсязі, документально обґрунтовані підстави для покладення відповідальності на відповідача-1 відсутні, та, як наслідок, є недоведеним факт спричинення позивачеві збитків у вигляді нестачі продукції на суму 3549,88 грн. в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 зобов'язань за договором.

Доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним і не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, ухваленої при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України           

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2006 у справі № 6/127 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Касаційну скаргу ВАТ “Нікопольський завод феросплавів” залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                                     Грейц К.В.

С у д д і                                                                                         Бакуліна С.В.

          Глос О.І.