ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

12 жовтня 2006 р.

№ 16/155

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Грейц К.В.

суддів:

Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ТОВ "Містечко інвалідів"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 р.

у справі

№16/155

господарського суду

м. Києва

за позовом

ТОВ "ЄвроМоторс"

до	ТОВ "Містечко інвалідів"

про	зобов'язання укласти договір оренди

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 04.04.2006 р. у справі №16/155 (суддя Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 р. (судді: Брайко А.І., Бившева Л.І., Розваляєва Т.С.), у задоволенні позову ТОВ "ЄвроМоторс" до ТОВ "Містечко інвалідів" про зобов'язання укласти договір оренди відмовлено повністю.

У касаційній скарзі ТОВ "Містечко інвалідів" просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 р. та рішення господарського суду м.Києва від 04.04.2006 р. у справі №16/155 скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: неправильне застосування ст.ст. 205, 604, 770 Цивільного кодексу України, ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, зобов'язання за договором оренди від 26.02.2003 р. №2 припинилися відповідно до ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України у зв'язку з домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація), у зв'язку з чим висновок господарських судів щодо відсутності доказів припинення зобов'язання за договором від 26.02.2003 р. №2 (і, відповідно, переходу до відповідача прав та обов'язків наймодавця за цим договором) суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки відповідач до вищезазначеного договору не має ніякого відношення; по-друге, суд вирішив питання про права осіб, які не були залучені до участі у справі —в/ч 2201 МВС України, Регіонального відділення Фонду державного майна України в м.Києві та ТОВ "Євро текс-Авто" (яке з 01.05.2006 р. є орендарем спірного майна).

Позивач та відповідач не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

26.02.2003 р. між військовою частиною 2201 МВС України (орендодавець) та позивачем (орендар) укладений договір оренди №2, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно —дільницю цеху, призначеного для ремонту автомобільного транспорту з виробничими приміщеннями та приміщення першого поверху сховища (майно) площею відповідно 255,75 кв.м та 48,00 кв.м, розташовані за адресою: м.Київ, вул.Бориспільська, 40, на двох поверхах будівлі, що знаходиться на балансі військової частини 2201, вартістю 195 397,00 грн. (п. 1.1).

Відповідно до умов договору оренди власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується майном протягом строку оренди (п. 2.2); договір укладено строком на п'ять років і діє з 26.02.2003 р. до 26.02.2008 р. включно (п. 10.1); реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не визнаються підставою для зміни або припинення чинності цього договору і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (п. 10.7).

26.02.2003 р. між військовою частиною 2201 МВС України (орендодавець) та позивачем (орендар) укладена додаткова угода №1 до договору від 26.02.2003 р. №2, згідно з якою орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно —автомобільний підйомник Ravaglioli модель KPN306 №04365 вантажопідйомністю 3000 кг, рік випуску 1997, що розміщене за адресою: м.Київ, вул.Бориспілька, 40, у майстерні ПТОР і знаходиться на балансі військової частини 2201, залишковою вартістю 4 772,50 грн. (п. 1.1); власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується майном протягом строку оренди (п. 2.2); угоду укладено строком на п'ять років, що діє з 26.02.2003 р. до 26.02.2008 р. включно (п. 10.1).

29.10.2003 р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №652-р про створення підприємства для будівництва житлово-виробничого комплексу "Містечко інвалідів" за участю держави, а 26.11.2003 р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №721-р "Про передачу нерухомого майна військового містечка №233/2 МВС у м. Києві", згідно з яким Фонд державного майна України (як один із учасників ТОВ "Містечко інвалідів") передав нерухоме майно військового містечка №233/2 МВС України (в т.ч. спірне майно) до статутного фонду ТОВ "Містечко інвалідів" (п. 11.2.2 Статуту ТОВ "Містечко інвалідів", зареєстрованого 21.07.2004 р.).

Таким чином, господарськими судами встановлено, що з 21.07.2004 р. власником майна, переданого в оренду за договором оренди від 26.02.2003 р. №2 та додатковою угодою до нього від 26.02.2003 р. №1, є ТОВ "Містечко інвалідів".

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір оренди нерухомого майна на умовах, передбачених договором оренди від 26.02.2003 р. №2, на підставі ст.ст. 16, 770 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 179, 193 Господарського кодексу України, ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій всебічно та повно дослідили всі обставини справи та дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Згідно з ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Відповідні положення містяться і у п. 10.7 договору оренди від 26.02.2003 р. №2, згідно з яким реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не визнаються підставою для зміни або припинення чинності цього договору і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників), за винятком випадку приватизації орендованого майна орендарем.

З огляду на викладене, законними і обґрунтованими є висновки господарських судів про те, що до відповідача (як до нового власника спірного майна) перейшли права та обов'язки орендодавця за договором №2 та додатковою угодою №1 до нього від 26.02.2003 р., оскільки доказів припинення їх дії у встановленому законом порядку позивачем не надано.

Цілком правомірно господарськими судами не було взято до уваги доводи відповідача про припинення зобов'язань за договором оренди від 26.02.2003 р. №2 на підставі ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України внаслідок новації (домовленості між позивачем і відповідачем про заміну зобов'язання за договором від 26.02.2003 р. №2 новим зобов'язанням за договором оренди від 01.03.2005 р. №18-П та договором про оренду обладнання від 01.03.2005 р. №19-П зі строком дії з 01.03.2005 р. до 27.02.2006 р. та з 01.03.2005 р. до 27.03.2006 р. відповідно), оскільки: по-перше, відповідно до ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація), а орендодавцями за договором №2 та додатковою угодою до нього №1 від 26.02.2003 р. та за договорами №№18-П, 19-П від 01.03.2005 р. є різні юридичні особи (в/ч 2201 МВС України та ТОВ "Містечко інвалідів"); по-друге, при новації намір замінити одне зобов'язання іншим в тексті угоди про це повинен бути прямо та недвозначно виражений, а в тексті договорів №№18-П, 19-П від 01.03.2005 р. взагалі не йдеться про заміну первісного зобов'язання за договором від 26.02.2003 р. №2 новим зобов'язанням.

Доводи касаційної скарги щодо прийняття рішення щодо прав та обов'язків сторін, які не були залучені до участі у справі (в/ч 2201 МВС України, Регіональне відділення Фонду державного майна України в м.Києві та ТОВ "Євро текс-Авто"), не можуть бути взяті до уваги, оскільки: по-перше, на день звернення з позовом і прийняття рішення судом власником спірного майна був відповідач —ТОВ "Містечко інвалідів"; по-друге, як вбачається з поданого відповідачем договору оренди від 01.05.2006 р. №35А ТОВ "Євро текс-Авто" став орендарем спірного майна тільки після прийняття рішення господарським судом м.Києва від 04.04.2006 р. у даній справі.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги ТОВ "Містечко інвалідів" не знайшли свого підтвердження під час перегляду судових рішень у касаційному порядку і спростовуються вищенаведеним.

Таким чином, встановлені господарським судом апеляційної інстанції із дотриманням правил ст. 43 ГПК України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 ГПК України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 р. у справі №16/155 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Містечко інвалідів" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 р. у справі №16/155 —без змін.

Головуючий                                                                                          К.Грейц   

Судді                                                                                                        О.Глос

                                                                                                                 С.Бакуліна