Справа № 2-А-3061

                                                                                                                                       2011 рік

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И   

            03 серпня 2011 року.             Суддя Шевченківського районного суду м. Чернівців КИРИЛЮК Л.К., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівців про визнання неправомірними дій щодо відмови у виплаті щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, зобов'язання нарахувати та виплатити таку допомогу, -

В С Т А Н О В И В :

18 липня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівців про визнання неправомірними дій щодо відмови у виплаті щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, зобов'язання нарахувати та виплатити таку допомогу.   

Посилався на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року є дитиною війни. Згідно ст. 6 даного Закону з 01 січня 2006 року йому повинна виплачуватись відповідачем управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівців щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак така допомога в цьому розмірі не виплачувалась. Така надбавка виплачується йому тільки в розмірі 49 грн. 80 коп. з 01 січня 2010 року. Він звертався до відповідача з заявою про здійснення перерахунку та виплати щомісячної соціальної державної допомоги як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак отримав відмову.

Вважає, що відмова відповідача є протиправною та суперечить Конституції України, оскільки відповідно до положень ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Згідно ст.3 ч.2 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, а згідно вимог ст.19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення, що призупиняли дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", були визнані такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) та втратили чинність з дня їх ухвалення. Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснювати виплату належної йому допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті щомісячної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 18 січня 2011 року, зобов'язати нарахувати та виплатити таку допомогу за період з 18 січня 2011 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з врахуванням виплачених за цей період коштів згідно постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року до припинення права на таку допомогу.

Відповідачем управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.

Чернівців 29 липня 2011 року в канцелярію суду надані письмові заперечення, позовні вимоги вважає необґрунтованими, оскільки з січня 2011 року управління відповідно до норм чинного законодавства правомірно здійснювало нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу як особі, що має статус дитини війни, згідно вимог діючого законодавства в сумі 49 грн. 80 коп. і не порушило його законних прав та інтересів. Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" не закладено видатки на здійснення виплат згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", натомість, Законом України "Про внесення зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року доповнено Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" пунктом 4, яким передбачено, що в 2011 році норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, тому ним правомірно виплачувалось позивачу підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року в сумі 49 грн. 80 коп., у зв’язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Дослідивши письмові докази, вважаю, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають  задоволенню.  

Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, зокрема, ст.6 передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.   

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорту (а.с.8), до 02 вересня 1945 року йому було менше 18 років, тому відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівців, що підтверджується копією пенсійного посвідчення (а.с.5) та отримує пенсію за віком, у зв'язку з чим має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме: підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Вважаю, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання здійснити нарахування та виплатити йому як дитині війни соціальну державну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 18 січня 2011 року підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції, чинній на час виникнення права на отримання пенсії) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Пунктом 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції: "Дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення п.41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними. Згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому з 22 травня 2008 року чинною є ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в попередній редакції. Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" дія ст. 6 зазначеного Закону не зупинялась, в іншій редакції ця стаття також не була затверджена, в зв'язку з чим відповідач повинен був діяти відповідно до цієї норми закону, нараховувати та виплачувати позивачу соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що ним зроблено не було. Відповідач нараховував та виплачував ОСОБА_1 дане підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року з 18 січня 2011 року в сумі 49 грн. 80 коп., тому ці його дії належить визнати неправомірними, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівців, на який покладена функція з призначення, нарахування та виплати пенсії, нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 за період з 18 січня 2011 року державну соціальну допомогу як дитині війни у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року, оскільки іншими нормами законодавства, крім цієї, не встановлено мінімальної пенсії за віком, і положення даної статті не є перешкодою для застосування розміру мінімальної пенсії за віком до обрахування цієї доплати. Достатніх підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі суддя не вбачає.

Таким чином, суддя вважає, що дії відповідача управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівців в період з 18 січня 2011 року не ґрунтуються на законі, суперечать вимогам Конституції України та порушують право позивача на належне пенсійне забезпечення, а тому необхідно відновити ці його порушені права.

Відповідно до положень ст.ст. 11 ч.2, 162 ч.2 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно цих вимог закону вважаю, що належить захистити порушене право позивача ОСОБА_1 таким чином, щоб запобігти виникненню умов, які призводять до такого порушення і не допустити в подальшому існування цих умов, тому належить визнати відмову щодо виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків за період з 18 січня 2011 року неправомірною, зобов’язати нараховувати та щомісячно виплачувати у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року по день припинення права на таку допомогу з врахуванням вже виплачених коштів за період з 18 січня 2011 року згідно постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, оскільки Законом України "Про внесення зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" № 3491-VІ від 14 червня 2011 року, який набрав чинності 19 червня 2011 року, доповнено Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" пунктом 4, яким передбачено, що в 2011 році норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, однак Кабінетом Міністрів України ще до даного часу не встановлено нового порядку та розміру виплат щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, у зв'язку з чим до набрання чинності такого нормативно-правового акту застосуванню підлягає ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

На підставі викладеного, ст.ст. 8, 22, 46, 55, 95, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", Закону України "Про внесення зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" № 3491-VІ від 14 червня 2011 року, рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10- рп/2008 та

керуючись ст.ст. 6, 7, 9, 71, 86, 158-163, 167, 183-2, 256 КАС України, суддя, -  

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати відмову управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівців щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 18 січня 2011 року неправомірною.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівців здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як дитині війни у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року, за період з 18 січня 2011 року подень припинення права на таку допомогу з врахуванням вже виплачених коштів за цей період згідно постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року.

Звернути постанову до негайного виконання.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня отримання її копії до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний  суд м. Чернівців.           

СУДДЯ                                                                                              Л.К.КИРИЛЮК