РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" жовтня 2007 р. | Справа № 1/213-4265 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом Відкрите акціонерне товариство "Тернопільське об'єднання "Текстерно" вул. Текстильна, 18,Тернопіль,46010
до Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" вул. Ковпака, 29,Київ 1,01001 Тернопільська обласна філія АКБ "Укрсоцбанк" вул. Качали, 5,Тернопіль,46001
про визнання недійсним кредитних договорів..
За участю представників сторін:
позивача: Дупіряк О.М. - юрисконсульт
відповідача: Мулик П.М. –начальник сектору по роботі з «проблемною»заборгованістю Тернопільської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»
Суть справи: Відкрите акціонерне товариство «Тернопільське об'єднання «Текстерно», м. Тернопіль, звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», м. Київ в особі Тернопільської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк», м. Тернопіль про визнання недійсними: кредитних договорів від 30.08.1995р., від 31.08.1995р., від 07.09.1995р., від 01.11.1995р., від 15.11.1995р., від 06.12.1995р., від 04.01.1996р., від 25.01.1996р., від 06.03.1996р., від 23.04.1996р., від 24.04.1996р., від 25.04.1996р., від 29.04.1996р., від 29.04.1996р., від 14.08.1996р., від 25.10.1996р., від 06.09.1996р. та додаткових угод від 06.02.1997р., від 06.09.1997р., від 20.01.1998р., від 20.07.1998р., від 01.03.2000р., кредитного договору від 29.09.1997р. та додаткових угод від 29.07.1998р., від 25.09.1998р., від 29.12.1998р., кредитного договору від 29.04.1998р. та додаткових угод від 30.06.1998р., від 30.11.1998р., від 26.02.1999р., додаткової угоди до кредитних договорів, укладених у 1995-1996рр., від 30.04.1998р.; угоди про внесення змін до кредитних договорів від 03.11.1999р., договорів застави: від 23.10.1995р., від 29.10.1996р., від 25.10.1996р., від 05.03.1997р., від 29.04.1998р., від 20.05.1999р., від 20.05.1999р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладанні вищезазначених договорів було допущено порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які діяли на момент укладання спірних договорів, зокрема ст.62 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст.11,12,41 Закону України «Про заставу», ст.16 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п.п. 9, 49, 50, 51, 52 Положення НБУ «Про кредитування», затвердженого Постановою Правління НБУ № 246 від 28.09.1995р.; ст. 47 Закону України «Про господарські товариства», ст.12 Закону України «Про приватизацію державного майна».
Відповідач заперечує проти позову з мотивів: що Положення НБУ «Про кредитування»не зареєстроване в Мін’юсті України, здійсненням позивачем дій, що свідчать про подальше схвалення спірних договорів та інших мотивів, зазначених в запереченнях. Також відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позову з мотивів пропуску строку позовної давності.
Позивач звернувся в суд із клопотанням про поновлення строку позовної давності, аргументуючи свою позицію тим, що про порушення свого права він дізнався 25.09.2006 року за наслідками прокурорської перевірки та припису прокурора м. Тернополя, який долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Ухвалою суду від 05 березня 2007 року провадження у справі зупинялось у зв’язку із призначенням почеркознавчої експертизи за заявою позивача.
В судовому засіданні 25 жовтня 2007 року оголошувалась перерва до 26 жовтня 2007 року до 11 год. 00 хв., відповідно до ст.77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши представлені документи, суд встановив наступне:
Відкрите акціонерне товариство «Тернопільське об'єднання «Текстерно»(Позивач) було створено шляхом перетворення державного орендного підприємство «Тернопільське об'єднання «Текстерно»у відкрите акціонерне товариство 29.04.1996 року, у статутному фонді якого державі в особі ФДМУ належало 75,1% акцій і організації орендарів (трудовому колективу) - 24,9% акцій, тобто в процесі приватизації майна державного підприємства.
Рішення про приватизацію Тернопільського об'єднання «Текстерно» було прийняте 22 лютого 1996 року шляхом затвердження Фондом державного майна України Плану приватизації.
19 оспорюваних кредитних договорів з додатковими угодами та 7 договорів застави були укладені в період 1995-1998 років. До 29.04.1996р. позивачем в особі - Тернопільського об'єднання «Текстерно»Міністерства легкої промисловості України, а після 29.04.1996р. - в особі Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об’єднання «Текстерно».
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, угоди. Нормами Цивільного кодексу УРСР (ст.153) та Цивільного кодексу України (ст. 203) встановлено вимоги, необхідні для чинності правочину, а саме - їх відповідність вимогам закону та іншим актам цивільного законодавства.
На час укладання спірних кредитних договорів правові основи надання, використання й повернення кредиту визначалися Законом України «Про банки і банківську діяльність»(в редакції від 20.03.1991р.), Положенням Національного банку України «Про кредитування», затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 28 вересня 1995р. № 246 (далі - Положення про кредитування)
На час затвердження Положення про кредитування в НБУ (28.09.1995р.) згадане положення не підлягало державній реєстрації в Міністерстві юстиції України відповідно до Указу Президента України № 493/92 від 03.10.1992р. та Постанови КМУ № 731 від 28.12.92р., з огляду на наступне:
Відповідно до ст.16 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 20.03.1991р. (в редакції чинній на момент прийняття Положення про кредитування) та Інструкції про порядок підготовки, видання, реєстрації, надсилання та систематизації нормативних документів Національного банку України, затвердженої Постановою Правління НБУ від 20.12.95р. № 313 (п.п. 1.2., 1.3. ст.1, ст.5), нормативні акти Національного банку є обов’язковими для виконання всіма банками, а також юридичними і фізичними особами під час здійснення банківських операцій. Нормативні документи затверджуються постановами Правління НБУ та реєструються в юридичному департаменті НБУ.
17.12.1996р. Законом № 609/96 ВР ст. 16 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(від 20.03.91р.) було доповнено нормою, що нормативні акти Національного банку, що регулюють правовідносини, суб’єктами яких є фізичні особи, підлягають державній реєстрації згідно з законодавством України. Відповідно, НБУ своєю постановою від 11.02.97р. № 423 «Про заходи щодо підвищення рівня підготовки та забезпечення державної реєстрації нормативних актів НБУ»запровадив необхідність подання на реєстрацію до Мін’юсту України нормативних актів, що регулюють правовідносини, суб’єктами яких є фізичні особи.
Оскільки Положення про кредитування, як випливає з його змісту, регулює кредитні відносини між банками і суб’єктами господарської діяльності, відповідно, воно не підлягало державній реєстрації в Міністерстві юстиції України, оскільки Указом Президента України № 493/92 від 03.10.1992р. та Постановою КМУ № 731 від 28.12.92р. встановлено, що обов’язковій реєстрації підлягають лише нормативні акти Національного банку, що регулюють правовідносини, суб'єктами яких є фізичні особи.
Обов’язок реєстрації всіх нормативних актів Національного банку була встановлена при прийнятті Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999р. № 679-ХІV (ст.56). Цим же Законом було скасовано норми ст.16 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Відповідно до п.9 Положення про кредитування істотними умовами кредитного договору є забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільове використання кредиту.
Обов'язковість наявності в кредитних договорах відповідальності сторін визначене у ст.ст. 15, 49-52 даного Положення.
Зокрема, ст.49 встановлює відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків у вигляді пені в розмірі 0,5 відсотка і більше за кожен день прострочки; ст.50 передбачає такий же розмір пені для банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту позичальнику; ст.ст. 51, 52 передбачають наявність встановлення в кредитних договорах відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредитів в розмірі до 25 відсотків від розміру використаного не за призначенням кредиту.
П.4. ст.12 Закону України «Про приватизацію державного майна»від 04.03.1992р. містить норму, що з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства щодо нього припиняється чинність частини третьої, п'ятої, шостої статті 10; частини першої, третьої статті 12; частини другої статті 24; частини третьої статті 25 Закону України «Про підприємства в Україні» в частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, в частині придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки. Якщо ці дії необхідні для ефективного функціонування державного підприємства, майно якого приватизується, вони здійснюються підприємством з дозволу Фонду державного майна України чи відповідного місцевого органу приватизації.
Механізм отримання такого дозволу та форма і зміст договору застави були встановлені у Положенні «Про порядок надання Фондом державного майна України дозволу на заставу державного майна», затвердженому Наказом ФДМУ від 04.06.1996р. № 618, та зареєстрованому в Мін’юсті України 10.07.96р. за № 346/1371.
Дослідивши умови укладених кредитних договорів, які є предметом позовних вимог, суд дійшов висновку, що умови даних договорів не відповідають вимогам законодавства, чинного на час їх укладення, що тягне за собою правові наслідки у вигляді визнання договорів не дійсними на підставі ст. 48 ЦК УРСР.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»та п. 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»угода визнається недійсною за правилами ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, яка застосовується при невідповідності угод не тільки закону, а й іншим нормативним актам, виданих державними органами.
1.Кредитний договір від 30.08.95р. на суму 47 000 000 000 крб. на оплату електроенергії:
- на момент його укладання не мав договору застави, чим було порушено п.9 Положення про кредитування щодо забезпеченості кредиту;
- в договорі не встановлена відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом, а розмір відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки, а в договорі –0,3%);
- відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування);
- розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту).
2. Кредитний договір від 31.08.95р. на суму 750 000 000 000 крб. на оплату бавовни:
- на момент його укладання не мав договору застави, чим було порушено п.9 Положення про кредитування щодо забезпеченості кредиту;
- в договорі не встановлена відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом, а розмір відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки, а в договорі –0,3%);
- відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування);
- розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту).
3. Кредитний договір від 07.09.95р. на суму 33 734 480 000 крб. на оплату електроенергії:
- на момент його укладання не мав договору застави, чим було порушено п.9 Положення про кредитування щодо забезпеченості кредиту;
- в договорі не встановлена відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом, а розмір відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки, а в договорі –0,3%);
- відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування);
- розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту).
4. Кредитний договір від 01.11.95р. на суму 100 000 000 000 крб. на оплату бавовни:
- розмір відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення кредиту, вказаний у договорі, не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (в договорі –0,3% від суми виданого кредиту за кожен день простроченого платежу, а в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки);
- відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування);
- розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту).
5. Кредитний договір від 15.11.95р. на суму 70 000 000 000 крб. на оплату труб:
- розмір відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення кредиту, вказаний у договорі, не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (в договорі –0,3% від суми виданого кредиту за кожен день простроченого платежу, а в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки);
- відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування);
- розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту).
6. Кредитний договір від 06.12.95р. на суму 17 168 000 000 крб. на оплату кредиторської заборгованості:
- розмір відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення кредиту, вказаний у договорі, не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (в договорі –0,3% від суми виданого кредиту за кожен день простроченого платежу, а в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки);
- відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування);
- розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту).
7. Кредитний договір від 04.01.96р. на суму 3 900 000 000 крб. на оплату перекису водню:
- розмір відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення кредиту, вказаний у договорі, не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (в договорі –0,3% від суми виданого кредиту за кожен день простроченого платежу, а в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки);
- відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування);
- розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту).
8. Кредитний договір від 25.01.96р. на суму 9 955 865 000 крб. на оплату послуг по збереженню і транспортуванню бавовни:
- розмір відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення кредиту, вказаний у договорі, не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (в договорі –0,3% від суми виданого кредиту за кожен день простроченого платежу, а в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки);
- відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування);
- розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту).
9. Кредитний договір від 23.04.96р. на суму 15 000 000 000 крб. на оплату кондитерських виробів:
- розмір відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення кредиту, вказаний у договорі, не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (в договорі –0,3% від суми виданого кредиту за кожен день простроченого платежу, а в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки);
- відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування);
- розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту);
- в порушення п.4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна»договір укладений без відповідного дозволу органів приватизації.
10. Кредитний договір від 24.04.96р. на суму 1 755 840 000 крб. на оплату перекису водню:
- розмір відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення кредиту, вказаний у договорі, не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (в договорі –0,3% від суми виданого кредиту за кожен день простроченого платежу, а в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки);
- відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування);
- розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту);
- в порушення п.4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна»договір укладений без відповідного дозволу органів приватизації.
11. Кредитний договір від 25.04.96р. на суму 15 000 000 000 крб. на оплату кондитерських виробів:
- розмір відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення кредиту, вказаний у договорі, не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (в договорі –0,3% від суми виданого кредиту за кожен день простроченого платежу, а в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки);
- відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування);
- розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту);
- в порушення п.4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна»договір укладений без відповідного дозволу органів приватизації.
12. Кредитний договір від 29.04.96р. на суму 16 700 000 000 крб. на оплату бавовни:
- розмір відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення кредиту, вказаний у договорі, не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (в договорі –0,3% від суми виданого кредиту за кожен день простроченого платежу, а в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки);
- відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування);
- розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту);
- в порушення п.4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна»договір укладений без відповідного дозволу органів приватизації.
13. Кредитний договір від 14.08.96р. на суму 10 000 000 000 крб. на оплату енергоносіїв:
- в порушення принципу забезпеченості, встановленому в п.9 Положення про кредитування, договір укладений без застави;
- розмір відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення кредиту, вказаний у договорі, не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (в договорі –0,3% від суми виданого кредиту за кожен день простроченого платежу, а в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки);
- відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування);
- розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту);
- в порушення п.4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна»договір укладений без відповідного дозволу органів приватизації.
14. Кредитний договір від 06.03.96р. на суму 4 500 000 000 крб. на оплату барвників:
- в порушення принципу повернення та строковості кредиту, встановленому в п.9 Положення про кредитування, договір не містить термінів повернення кредиту;
- розмір відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення кредиту, вказаний у договорі, не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (в договорі –0,3% від суми виданого кредиту за кожен день простроченого платежу, а в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки);
- відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування);
- розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту);
- в порушення п.4 ст.12 Закону України «Про приватизацію державного майна»договір укладений без відповідного дозволу органів приватизації.
15. Кредитний договір від 29.04.96р. на суму 5 744 416 000 крб. на оплату бавовни:
- в порушення принципів повернення, строковості та платності кредиту, встановлених у п. 9 Положення про кредитування договір на містить ні термінів повернення кредиту, ні розмірів відсотків (плата за користування);
- розмір відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення кредиту, вказаний у договорі, не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (в договорі –0,3% від суми виданого кредиту за кожен день простроченого платежу, а в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки);
- відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування);
- розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту);
- в порушення п.4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна»договір укладений без відповідного дозволу органів приватизації.
16. Кредитний договір від 25.10.96р. на суму 80 000 грн. на оплату електроенергії:
- в порушення принципу повернення та строковості кредиту, встановленому в п.9 Положення про кредитування, договір не містить термінів повернення кредиту;
- в договорі не встановлена відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом, а розмір відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту не відповідає розміру, встановленому в п.49 Положення про кредитування (в Положенні –0,5% і більше за кожен день прострочки, а в договорі –0,3%);
- відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування);
- в порушення п.п. 51, 52 Положення про кредитування в договорі не встановлена відповідальність за використання позичальником кредиту не за цільовим призначенням.
- в порушення п.4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна»договір укладений без відповідного дозволу органів приватизації.
17. Кредитний договір від 06.09.96р. на суму 81 037,3 доларів США в еквіваленті 142 625,65 грн. на оплату бавовни:
- на момент його укладання не мав договору застави, чим було порушено п.9 Положення про кредитування щодо забезпеченості кредиту;
- відсутня відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту в розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення (в порушення п.50 Положення про кредитування);
- розмір відповідальності позичальника за використання не за цільовим призначенням кредиту встановлено в розмірі 5% від суми встановленої процентної ставки всупереч розміру, встановленому у п.п.51, 52 Положення про кредитування (в розмірі, не менше 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту).
- в порушення п.4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна»договір укладений без відповідного дозволу органів приватизації.
18. Кредитний договір від 29.09.97р. на суму 40 000 грн. на оплату послуг:
- на момент його укладання не мав договору застави, чим було порушено п.9 Положення про кредитування щодо забезпеченості кредиту;
- в порушення п.п. 51, 52 Положення про кредитування, якими встановлено відповідальність позичальника за використання кредиту не за цільовим призначенням у вигляді стягнення штрафу в розмірі 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту, в договорі цей штраф встановлено в розмірі 100% від суми встановленої процентної ставки.
- в порушення п.4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна»договір укладений без відповідного дозволу органів приватизації.
19. Кредитний договір від 29.04.98р. на суму 200 000 грн. на відшкодування витрат по одержанню і доставці бавовни:
- в порушення п. 49 Положення про кредитування в договорі не встановлена відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за його користування;
- розмір штрафу, за використання позичальником кредиту не за цільовим призначенням не відповідає розміру, встановленому в п.п. 51, 52 Положення про кредитування (в договорі –20%, в Положенні –не менше 25%);
- в порушення п.4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна»договір укладений без відповідного дозволу органів приватизації.
Наведені обставини дають підстави для визнання всіх оспорюваних кредитних договорів недійсними. Відповідно, всі додаткові угоди, які були укладені до цих договорів, є також не чинними, як похідні від них.
Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно підстав недійсності кредитних договорів з мотивів їх підписання від імені позивача не уповноваженими особами, з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ст. 63 Цивільного кодексу УРСР угода, укладена від імені другої особи, не уповноваженою на укладання угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі подальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладання.
Оскільки позивачем було прийнято виконання даних кредитних договорів, як то, отримано кредитні кошти, а також здійснювалось обслуговування цих кредитів (оплата відсотків, тощо), що не заперечується позивачем, то, відповідно такі дії і є схваленням цих угод. У такому випадку вимоги про визнання договорів недійсними з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладання угод задоволенню не підлягають.
З цих же мотивів судом не приймається в якості доказів і висновок судової експертизи № 829 від 25.06.2007 року проведеної Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
В якості забезпечення оспорюваних кредитних договорів позивач і відповідач уклали 7 договорів застави майна: від 23.10.1995р., від 25.10.1996р., від 29.10.1996р., від 05.03.1997р., від 29.10.1998р., від 20.05.1999р.від 20.05.1999 р.
В період укладання даних договорів правові засади щодо застави майна регулювалися ст.ст. 181-189 Цивільного кодексу УРСР, Законом України «Про заставу»від 02.10.1992 року, а для державних підприємств, та акціонерних товариств, створених в процесі приватизації - також Законом України «Про приватизацію державного майна»від 04.03.1992 р.
У відповідності до ст. 12 Закону України «Про заставу»в договорі застави повинно бути зазначено найменування і місце проживання (місцезнаходження) сторін, опис, оцінка і місцезнаходження заставленого майна, суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.
Ст. 41 Закону України «Про заставу»містить вимоги до змісту договорів про заставу товарів в обороті або у переробці, зокрема, щодо наявності в договорі видів товарів, якими може бути замінено предмет застави.
Частина п'ята ст. 11 даного Закону також визначає, що з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства застава їх майна здійснюється з дозволу відповідного органу приватизації.
Отримання такого дозволу також встановлено в п. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна».
Стосовно державних підприємств у ст.21 Закону України «Про заставу»встановлені особливості реалізації заставленого майна - виключно з аукціонів (публічних торгів).
1. 23 жовтня 1995 року між сторонами був укладений договір застави тканини на суму 600 000 000 000 крб. на забезпечення кредитних договорів від 30.08.1995р., від 31.08.1995р., від 07.09.1995р., від 23.10.1995р., від 01.11.1995р., від 26.10.1995р., а також інших кредитних договорів, які будуть укладені до 01.05.1996р.
На момент укладання даного договору позивач мав статус державного підприємства.
Судом встановлено, що умови договору не відповідають вимогам законодавства, що діяло в період його укладання.
Так, п. 1.1 Договору не містить суті забезпеченої заставою вимоги та строку виконання зобов'язання, передбаченими ст. 12 Закону України «Про заставу», а саме не конкретизовано, які зобов’язання та їх строки даний договір забезпечує, оскільки посилання тільки на дати кредитних договорів не дає змоги їх встановлення.
Також в договорі не визначено, на які види товарів може бути замінено предмет застави відповідно до ст. 41 Закону, що є суттєвими і обов'язковими умовами для договорів даного виду.
Крім того, в супереч вимогам ст. 21 Закону (стосовно реалізації заставленого майна виключно через аукціон (публічні торги), п. 2.2 договору містить умову щодо реалізації заставленого майна заставодержателем самостійно шляхом продажу іншим суб'єктам підприємницької діяльності на договірній основі.
На недопустимість такого порушення законодавства і визнання таких угод недійсними також зазначено у п. 8.8. Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 24.12.1999р. №02-5/602 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про заставу».
Недодержання даних вимог законодавства є підставою для визнання договору застави недійсним згідно статті 48 Цивільного кодексу УРСР.
2. Договір застави від 25.10.96р. в забезпечення кредитного договору від 25.10.96р. на суму 80 000 грн., предметом застави є спирт етиловий.
В порушення ст.12 Закону України «Про заставу», який встановлює вимоги щодо змісту договорів застави, в даному договорі не вказано ні місцезнаходження сторін, ні місцезнаходження майна.
В порушення вимог ст.41 Закону України «Про заставу»в договорі не визначено, на які види майна може бути замінено заставне майно.
Відповідно до вимог ст.11 Закону України «Про заставу»та п.4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна»з моменту прийняття рішення про приватизацію, укладання позивачем договорів застави дозволяється тільки після отримання відповідного дозволу Фонду державного майна України (22.02.1996р. ФДМУ було прийнято рішення про приватизацію позивача, затверджено план приватизації).
На виконання даної вимоги Наказом ФДМУ від 04.06.96р. № 618 було прийнято Положення про порядок надання ФДМУ дозволу на заставу державного майна, яке було зареєстроване в Мінюсті України 10.07.96р. за № 346/1371.
Даний договір застави було укладено всупереч цим вимогам законодавства, тобто, на його укладення не було отримано дозвіл ФДМУ, що є підставою для визнання договору недійсним відповідно до ст.48 ЦК УРСР. Аналогічний висновок містить також п.3 Роз’яснень ВАСУ від 24.12.99р. № 02-5/602.
Цей договір з боку позивача підписано Головою правління –президентом ВАТ «ТО «Текстерно»п.Денисюком С.Г. як випливає із преамбули договору, п.Денисюк С.Г. діяв на підставі наказу ФДМУ від 23.04.96р. № 39-АТ, яким його було призначено на цю посаду (копія наказу є в матеріалах справи).
Відповідно до вимог ст.. 29 ЦК УРСР, ст.ст. 41, 47 Закону України «Про господарські товариства»та згідно п. 8.5.2 Статуту ВАТ «ТО «Текстерно», голова правління обирається на посаду за рішенням загальних зборів акціонерів.
Оскільки п.Денисюк С.Г. не обирався загальним зборами акціонерів в період його роботи на підприємстві, відповідно до вимог ст.. 62, 63 УК УРСР та аналогічних за змістом ст.. 239 ЦК України підписаний ним договір не породжує для позивача цивільних прав та обов’язків, що є підставою для визнання договору недійсним згідно ст.. 48 ЦК УРСР.
3. Договір застави від 29.10.96р., укладений в забезпечення кредитного договору від 06.09.96р. на суму 142 625,65 грн., предметом застави є спирт етиловий.
В порушення ст.12 Закону України «Про заставу»не містить таких умов, як місцезнаходження сторін і майна.
На укладання договору не отримано дозвіл ФДМУ, чим допущено порушення п.4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст.. 11 Закону України «Про заставу»та Положення ФДМУ від 04.06.96р. № 618.
Крім того, умови договору не містять вимог ст.41 Закону України «Про заставу»щодо видів майна, на яке може бути замінено заставне майно.
Також договір суперечить ст.ст.29, 62, 63 ЦК УРСР та ст.. 41, 47 Закону України «Про господарські товариства», та як підписаний не уповноваженою особою –п. Денисюком С.Г., як випливає із вищенаведених обставин.
4. Договір застави від 05.03.97р., укладений в забезпечення кредитного договору від 14.08.96р. на суму 100 000, предметом застави є тканина бавовняна.
На укладання договору не отримано дозвіл ФДМУ, чим допущено порушення п.4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 11 Закону України «Про заставу» та Положення ФДМУ від 04.06.96р. № 618.
Крім того, умови договору не містять вимог ст. 41 Закону України «Про заставу»щодо видів майна, на яке може бути замінено заставне майно.
Також договір суперечить ст.ст. 29, 62, 63 ЦК УРСР та ст. 41, 47 Закону України «Про господарські товариства», та як підписаний не уповноваженою особою –п. Денисюком С.Г., як випливає із вищенаведених обставин.
5. Договір застави від 29.04.98р., укладений в забезпечення кредитного договору від 29.04.98р. на суму 200 000 грн., предметом застави є товари в обороті - готові вироби.
На укладання договору не отримано дозвіл ФДМУ, чим допущено порушення п.4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст.. 11 Закону України «Про заставу»та Положення ФДМУ від 04.06.96р. № 618.
Крім того, умови договору не містять вимог ст.. 41 Закону України «Про заставу»щодо видів майна, на яке може бути замінено заставне майно.
Також договір суперечить ст..ст. 29, 62, 63 ЦК УРСР та ст.. 41, 47 Закону України «Про господарські товариства», та як підписаний не уповноваженою особою –п. Денисюком С.Г., як випливає із вищенаведених обставин.
6. Договір застави від 20.05.99р., укладений в забезпечення кредитного договору від 29.09.97р. на суму 40 000 грн., предметом застави є товари в обороті.
На укладання договору не отримано дозвіл ФДМУ, чим допущено порушення п.4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст.. 11 Закону України «Про заставу»та Положення ФДМУ від 04.06.96р. № 618.
Крім того, умови договору не містять вимог ст.. 41 Закону України «Про заставу»щодо видів майна, на яке може бути замінено заставне майно.
Даний договір від імені позивача підписано президентом п.Галасою Є.П., який був призначений виконуючим обов’язки Голови правління Наказом ФДМУ від 01.09.98р. № 1700.
Оскільки, п.Галаса Є.П. не обирався загальними зборами акціонерів на цю посаду за весь період його роботи на підприємстві, відповідно він є не уповноваженою особою в розумінні ст.ст. 29, 62, 63 ЦК УРСР та ст.ст. 41, 47 Закону України «Про господарські товариства».
7. Договір застави від 20.05.99р., укладений в забезпечення кредитного договору від 30.08.95р. на суму 470 000 грн., предметом застави є товари в обороті.
На укладання договору не отримано дозвіл ФДМУ, чим допущено порушення п.4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст.11 Закону України «Про заставу»та Положення ФДМУ від 04.06.96р. № 618.
Крім того, умови договору не містять вимог ст.41 Закону України «Про заставу»щодо видів майна, на яке може бути замінено заставне майно.
Даний договір від імені позивача підписано президентом п.Галасою Є.П., який був призначений виконуючим обов’язки Голови правління Наказом ФДМУ від 01.09.98р. № 1700.
Оскільки, п.Галаса Є.П. не обирався загальними зборами акціонерів на цю посаду за весь період його роботи на підприємстві, відповідно він є не уповноваженою особою в розумінні ст.ст.29, 62, 63 ЦК УРСР та ст.ст.41, 47 Закону України «Про господарські товариства».
Однією із підстав визнання договорів застави недійсними (яка є спільною для 6-ти із 7-ми оспорюваних договорів) є їх підписання не уповноваженими особами.
В силу положень ст.63 ЦК УРСР та ст.241 ЦК України, наступне схвалення угоди (правочину) особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладання.
Відповідач, посилаючись на рішення Арбітражного суду Тернопільської області від 25.08.2000р. № 10/174-2269, від 27.04.2000р. № 5/161-1273, від 27.01.1999р. № 10/37-226 та на листи позивача від 30.08.99р., від 20.04.99р., від 19.01.99р., від 14.01.99р. за № 10/8, кваліфікує ці документи саме як наступне схвалення позивачем спірних договорів застави.
Суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.
Судові справи, на які посилається відповідач, розглядалися судом на предмет звернення стягнення на заставлене майно, тобто, в примусовому порядку і не встановлювали відповідність договорів застави вимогам законодавства та їх дійсність.
Також, із змісту вищезазначених листів не випливає причинного зв’язку із оспорюваними договорами застави.
Таким чином, враховуючи те, що зазначені договори застави після їх укладення ніякими діями не отримали схвалення зі сторони ВАТ «ТО «Текстерно»(позивач і відповідач не надали суду докази, які б свідчили про таке схвалення), а також з огляду на специфіку укладення кредитних договорів та договорів на розрахунково-касове обслуговування, встановлених нормативними документами Національним банком України (банк зобов'язаний мати в своєму розпорядженні документи в підтвердження повноважень органів управління клієнтів), підписання оспорюваних договорів застави особами без належних повноважень є підставою для визнання цих угод недійсними у відповідності до ст. 48 ЦК УРСР.
Стосовно застосування строків позовної давності, заявлених відповідачем, та клопотання позивача їх поновити суд прийшов до висновку, що причини, з яких позивач просить поновити пропущений термін є поважними з огляду на наступне.
Підставою для звернення позивача за захистом порушених прав став припис і перевірка прокуратурою м.Тернополя саме кредитних відносин між позивачем і відповідачем, яка проводилась у вересні 2006 року, в результаті чого і було встановлено численні порушення при укладанні спірних угод. В свою чергу, до проведення перевірки органами прокуратури призвели численні спори між сторонами, які постійно розглядаються у господарському суді Тернопільської області, матеріали яких періодично стають предметом вивчення органами прокуратури для їх оцінки з точки зору кримінально-процесуального законодавства. Враховуючи те, що в період укладення та дії спірних договорів позивач був державним підприємством і на сьогодні державі належить частка в його статутному фонді (25% + 1 акція), неврегульованість правовідносин між сторонами не тільки створює перешкоди для нормальної господарської діяльності сторін, а також ставить під загрозу інтереси держави, оскільки правовий статус державного майна, крім загальних цивільних норм знаходиться під захистом також спеціальних правових норм, зокрема Закону України «Про приватизацію державного майна», «Про заставу»та інших.
У відповідності до п. 7 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 01.01.2004 р. застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Згідно ст. 74 ЦК УРСР вимога про захист порушеного права приймається судом до розгляду незалежно від строку позовної давності.
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту, у відповідності до частини другої ст. 80 ЦК УРСР.
Угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладені протизаконної угоди. Правові наслідки таких угод настають лише у вигляді повернення сторін у початковий стан.
Таким чином, визнаючи спірні договори недійсними відповідно до ст.48 ЦК УРСР з моменту укладення суд, з метою врегулювання спірних відносин між позивачем і відповідачем, вважає за необхідне повернути сторони в первісний стан (застосувати двосторонню реституцію). Тобто, кожна із сторін повинна повернути іншій стороні все одержане за цими угодами.
Так, відповідно до Довідки ВАТ «ТО «Текстерно»станом на 01.07.2007 року позивач отримав від відповідача по 19 спірним договорам 4 695 698,49 грн. кредитних коштів, із яких здійснив повернення їх на суму 560 624,43 грн., залишок складає 4 252 936,62 грн. Відповідач по зазначеним договорам отримав від позивача 58 098 ,53 грн. у якості плати за кредит (відсотки.)
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 43, 82-85 ГПК України, господарський суд –
ВИРІШИВ:
1. Поновити позивачу пропущений термін позовної давності. Позов задоволити.
2. Визнати недійсними кредитні договори від 30.08.1195р., від
31.08.1995р., від 07.09.І995р., від 01.11.1995р., від 15.11.1995р., від
06.12.1995р., від 04.01.1996р., від 25.01.1996р., від 06.03.1996р., від
23.04.1996р., від 24.04.1996р., від 25.04.1996р., від 29.04.1996р., від
29.04.1996р., від 14.08.1996р., від 25.10.1996р., від 06.09.1996р. та додаткові
угоди від 06.02.1997р., від 06.09.1997р., від 20.01.1998р., від 20.07.1998р., від 01.03.2000р., кредитний договір від 29.09.1997р. та додаткові угоди від 29.07.1998р., від 25.09.1998р., від 29.12.1998р., кредитний договір від 29.04.1998р. та додаткові угоди від 30.06.1998р., від 30.11.1998р., від 26.02.1999р., додаткові угоди до кредитних договорів, укладених у 1995-1996рр., від 30.04.1998; угоди про внесення змін до кредитних договорів від 03.11.1999р., договорів застави: від 23.10.1995р., від 29.10.1996р., від 25.10.1996р., від 05.03.1997р., від 29.04.1998р., від 20.05.1999р., від 20.05.1999р, укладені між Відкритим акціонерним товариством «Тернопільське об'єднання «Тек стерно»та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»в особі Тернопільської обласної філії з моменту укладення .
3. Здійснити реституцію, відповідно до якої:
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно»(м. Тернопіль, вул.. Текстильна 18, код 00306650, р/р № 260003683 в Тернопільській обласній дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 338501) на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»в особі Тернопільської обласної філії (м. Тернопіль, вул.С.Качали,5 код 09338019, р/р № 29092770990014, МФО 338017) 4 252 936,72 (чотири мільйони двісті п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять шість гривень 72 копійки).
Стягнути з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»в особі Тернопільської обласної філії (м. Тернопіль, вул. С.Качали, 5 код 09338019,р/р № 29092770990014, МФО 338017) на користь Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно»(м.Тернопіль, вул.Текстильна 18, код 00306650, р/р № 260003683 в Тернопільській обласній дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 338501) 58 098,53(п'ятдесят вісім тисяч дев'яносто вісім гривень 53 копійки).
Видати накази.
4. Стягнути з Акціонерно-комерційного банку розвитку «Укрсоцбанк»в особі Тернопільської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»(м.Тернопіль, вул. С.Качали, 5 код 09338019, р/р № 29092770990014, МФО 338017) на користь Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно»(м.Тернопіль, вул. Текстильна 18, код 00306650, р/р № 260003683 в Тернопільській обласній дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 338501) (85 грн. –державного мита, 118 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).
Видати наказ.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття(підписання), через місцевий господарський суд.
Рішення підписано 01 листопада 2007 року.
Суддя