ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

27.02.08 р.                                                                                 Справа № 26/376пд

Постановлена у нарадчий кімнаті 27 лютого 2008р. о 18 год. 20хв.

По справі  26/376пд                                                                                    

Господарський суд Донецької області  у складі судді  Наумової К.Г.

При секретарі судового засідання – Мосєєвій О.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу

за позовом                          Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (м. Донецьк)

до                                   1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай»

                                      (м. Донецьк)

                                      2. Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» (м. Донецьк)

про                              визнання недійсною угоди, укладеної відповідно до договору постачання від 23.12.2002р. №586

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (м. Донецьк) звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай» (м. Донецьк), далі за текстом «ТОВ «Скай», та Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» (м. Донецьк), далі за текстом «ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас», про визнання недійсною укладеної між відповідачами угоди з постачання редукторів СП-202 у кількості 2 шт. за ціною 16750грн. на загальну суму 40200грн. відповідно до договору постачання від 23.12.2002р. №586 на підставі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР як вчиненої всупереч інтересам держави і суспільства та стягнення з ТОВ «Скай» на користь ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас» отриманих за угодою грошових коштів у сумі 40200грн., а з ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас» у доход держави отриманих за угодою редукторів СП-202 у кількості 2 шт., а у разі їх відсутності – вартості отриманої продукції у сумі 40200грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.

23.12.2002р. між відповідачами було укладено договір постачання №586, згідно якого постачальник – ТОВ «Скай» зобов’язується поставити покупцю – ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас» редуктори СП-202 у кількості 2 шт. за ціною 16750грн. на загальну суму 40200грн., в тому числі ПДВ у сумі 6700грн.

23.12.2002р. ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас» на розрахунковий рахунок ТОВ «Скай» в оплату договору були сплачені грошові кошти у сумі 40200грн., ТОВ «Скай» було видано податкову накладну №1223. Фактичне постачання редукторів СП-202 відбулось 18.02.2003р., що підтверджується накладною №218/1.

Вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 12.01.2005р., встановлено, що Кісельов С.О. та Карих О.В. з метою прикриття незаконної діяльності, що не відповідає установчим документам та пов’язаної зі здійсненням фіктивних безтоварних операцій, направлених на ухилення від сплати податків, зборів, обов’язкових платежів, вирішили створити ТОВ «Скай», для чого підготували устав, установчий договір , які були оформлені на підставних осіб – Серебрянського С.М. та Корякіна О.О., які виступали як засновники товариства, а Серебрянський С.М. і як директор. 16.10.2002р. розпорядженням виконкому Пролетарської районної ради м. Донецька №739 було проведено державну реєстрацію ТОВ «Скай». Судом встановлено, що ТОВ «Скай» було зареєстровано в порушення встановленого законодавством порядку, без наміру здійснювати діяльність, визначену установчими документами, для прикриття незаконної діяльності та отримання безконтрольного прибутку під час надання послуг підприємствам, які працюють в сфері «тіньової економіки» по конвертації грошових коштів із безготівкової в готівкову форму для придбання неврахованої продукції.

На думку позивача, все зазначене свідчить про умисел ТОВ «Скай» на укладання спірної угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, а саме здійснення фіктивної операції та ухилення від сплати податків, у зв’язку з чим угода, укладена відповідно до договору постачання від 23.12.2002р. №586, підлягає визнанню недійсною на підставі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР.

Перший відповідач – ТОВ «Скай» заперечень на позов не представив, у судове засідання не з’явився, представників не направив, хоча про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, у відповідності зі ст.128 КАС України, справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів.

Другий відповідач – ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас» у відзиві на позовну заяву від 10.01.2006р. №15-117 проти позову заперечує, посилаючись на відсутність у підприємства отриманих за договором постачання від 23.12.2002р. №586 редукторів СП-202, які було використано у власній господарській діяльності, що, на думку відповідача перешкоджає настанню наслідків визнання угоди недійсною.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, та заслухавши пояснення представників позивача та другого відповідача, суд –

ВСТАНОВИВ:

23.12.2002р. між відповідачами було укладено договір постачання №586, згідно якого постачальник – ТОВ «Скай» зобов’язується поставити покупцю – ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас» відповідної якості продукцію у кількості та обсягах згідно замови та специфікації, яка є невід’ємною частиною договору. Ціна і вартість продукції визначаються специфікацією (п. 2 договору). Оплата продукції здійснюється покупцем у безготівковій формі (п. 3 договору). Згідно специфікації обладнанням, що постачається за договором, є редуктори СП-202 у кількості 2 шт. за ціною 16750грн. на загальну суму 40200грн., в тому числі ПДВ у сумі 6700грн. (п. 8 договору).

На виконання договору 23.12.2002р. ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас» на розрахунковий рахунок ТОВ «Скай» в оплату обладнання були сплачені грошові кошти у сумі 40200грн., що підтверджується банківським витягом Донецької філії «АКБ «Автокразбанк».

23.12.2002р. ТОВ «Скай» було видано податкову накладну №1223 на суму 40200грн., в тому числі ПДВ у сумі 6700грн.

Фактичне постачання редукторів СП-202 на виконання договору з боку ТОВ «Скай» відбулось 18.02.2003р., що підтверджується видатковою накладною №218/1 на суму 40200грн., в тому числі ПДВ у сумі 6700грн.

Отримані за договором постачання від 23.12.2002р. №586 редукторі СП-202 в подальшому було використано підприємством у власній господарській діяльності, у підтвердження чого ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас» було надано лімітні карти на відпуск матеріалів за березень та травень 2003р.

Таким чином, з матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що спірну угоду було виконано ТОВ «Скай» та ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас» у повному обсязі на загальну суму 40200грн., в тому числі ПДВ у сумі 6700грн.

Вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 12.01.2005р., який набрав законної сили 27.01.2005р., Кісельов С.О. та Карих О.В. були визнані винними у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України – фіктивне підприємництво.

Даним рішенням встановлено, що приблизно у вересні – жовтні 2002р.          Кісельов С.О. та Карих О.В. з метою прикриття подальшої незаконної підприємницької діяльності, що не відповідає установчим документам та пов’язаної зі здійсненням фіктивних безтоварних операцій, направлених на ухилення від сплати податків, зборів, обов’язкових платежів, вирішили створити ТОВ «Скай», для чого підготували устав, установчий договір, які були оформлені на підставних осіб – Серебрянського С.М. та Корякіна О.О., які виступали як засновники товариства, а Серебрянський С.М. і як директор ТОВ «Скай», та які не були посвячені у дійсні наміри Кісельова С.О. та        Карих О.В. 16.10.2002р. розпорядженням виконкому Пролетарської районної ради м. Донецька №739 було проведено державну реєстрацію ТОВ «Скай» як суб’єкту підприємницької діяльності. Після реєстрації ТОВ «Скай» було зареєстровано як платник податків у ДПІ в Пролетарському районі м. Донецька, були відкриті поточні банківські рахунки та отримано печатку підприємства.

На думку позивача, зазначене свідчить про умисел ТОВ «Скай» на укладання спірної угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, а саме здійснення фіктивної операції та ухилення від сплати податків, у зв’язку з чим угода, укладена відповідно до договору постачання від 12.02.2003р. №70, підлягає визнанню недійсною на підставі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР як вчинена всупереч інтересам держави і суспільства, із застосуванням передбачених законом наслідків.

Відповідно до змісту статті 49 ГК УРСР недійсним є угода, укладене з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності наміру - в обох сторін або однієї, від виконання угоди - обома сторонами або однієї.

Підстави для  застосування санкцій передбачених статтею 49 ЦК УРСР на час прийняття рішення відсутні.

1 січня 2004 року, відповідно до пунктів 1, 2 Заключних і перехідних положень Цивільного кодексу України, ЦК УРСР від 18 липня 1963 року втратив силу.

ЦК України, який вступив в силу з 1 січня 2004 року, не передбачені такі публічно-правові санкції за укладення  недійсної угоди, що були встановлені статтею 49 ЦК УРСР, а саме стягнення в доход держави отриманого однією або обома сторонами за угодою, укладеною з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Відповідно до статті 228 ЦК України наслідком укладення угоди, що порушує публічний порядок, є двостороння реституція.

Відповідно до змісту частини 2 статті 5 ЦК України цей кодекс має зворотну дію в часі у випадках, коли він зм'якшує або скасовує відповідальність особи.

Таким чином,  судом не можуть бути застосовані  публічно-правові санкції, що були встановлені законом, що діяв на момент виконання угоди, але яки не передбачені ЦК України, який діє на день ухвалення рішення.

У той же час у цьому випадку не можуть бути застосовані судом і санкції за укладення  угоди (здійснення господарського зобов'язання) з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, установлені Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 207 цього Кодексу, що вступив у силу з 1 січня 2004 року, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або укладено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути за вимогою однієї зі сторін або відповідного органа державної влади визнано судом недійсним цілком або в частині.

Положення статей 207 і 208 ХК України повинні  застосовуватися з урахуванням  того, що угода, укладена  з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, у той же час суперечить моральним основам суспільства, порушує публічний порядок, а тому відповідно до частини 1 статті 203, частини 2 статті 215, частини 2 статті 228 ЦК України є нікчемною, і визнання такої угоди недійсної судом не потрібно. Органи державної податкової служби, зазначені в абзаці першому статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року N 509-XII, можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися в суди з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по угодах, укладених з метою, що завідомо  суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У випадку задоволення позову висновок суду про незначності угоди повинний бути викладений у мотивувальної, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за укладення угоди з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Відповідно до змісту частини 1 статті 208 ХК України застосування передбачених нею санкцій можливо тільки у випадку виконання угоди хоча б одною стороною.

Ці санкції не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однієюзі сторін договору. При таких обставинах правопорушенням є несплата податків, а не укладення угоди. Для застосування зазначених санкцій необхідна наявність наміру на укладення угоди з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, здійснення мнимої угоди з метою сховати ухилення від сплати податків.

Відповідно до частини 1 статті 208 ХК України передбачені нею санкції застосовує тільки суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, відповідно до якої конфіскація майна може бути застосована винятково за рішенням суду у випадках, обсязі і порядку, установлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфискационными, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони відносяться не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських як такі, що відповідають  визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 ХК України. Тому такі санкції можуть застосовуватися тільки протягом термінів, установлених статтею 250 цього Кодексу.

Спірну угоду відповідачами було укладено 23.12.2002 р.,  а позов ДПІ пред'явила 13.12.2005 року, отже вона пропустила строк можливого застосування судом адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ст.. 11 КАС України,  розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивач у позові не просив застосовувати наслідки, які передбачені ст.. 208 ГК України.

Крім цього суд звертає увагу на наступне.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Відповідно до ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 12.01.2005р., Кісельов С.О. та Карих О.В. були визнані винними у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України – фіктивне підприємництво, тобто встановлено факт створення юридичної особи з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Фактів здійснення незаконної діяльності або діяльності, щодо якої є заборона, під час укладання та виконання угоди за договором постачання від 23.12.2002р. №586 з боку посадових осіб ТОВ «Скай» ані вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 12.01.2005р., ані іншими матеріалами справи не підтверджено.

Доказів спрямованості конкретної угоди на приховування від оподаткування доходів, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, тобто на вчинення діянь посадовими особами ТОВ «Скай», які містять ознаки злочину, передбаченого ст.212 КК України, суду також не надано.

Посилання позивача на те, що ТОВ «Скай» при укладанні спірної угоди мало на меті здійснення фіктивної операції спростовуються матеріалами справи стосовно виконання даної угоди як з боку ТОВ «Скай», так з боку ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас» у повному обсязі на загальну суму 40200грн. Суд також враховує, що сторонами виконання угоди на суму 40200грн. визнається.

За приписами ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З огляду на зазначене, вина безпосередньо юридичної особи – ТОВ «Скай» у вигляді умислу її повноважних посадових осіб при укладанні спірної угоди наявними у матеріалах справи доказами не доведена.  При цьому суд зазначає, що умисел є об’єктивною умовою настання юридичної відповідальності, яка полягає в усвідомлюванні протиправності поведінки, суспільної небезпечності наслідків та бажанні (чи припущенні) настання таких наслідків.

Посилання податкового органу на Акт позапланової документальної перевірки ТОВ «Скай» за період з 01.10.2002р. по 01.03.2004р. від 02.07.2004р. №10/23-311-3, яким були встановлені порушення податкового законодавства та були прийняті податкові повідомлення – рішення ДПІ про нарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток та податок на додану вартість та застосовані фінансові санкції, не приймаються судом до уваги, оскільки доказів того, що нарахування податкових зобов’язань та застосування санкцій було зумовлено порушеннями податкового законодавства, припущеними ТОВ «Скай» під час здійснення саме конкретної господарської операції за спірною угодою суду не надано.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (м. Донецьк) до ТОВ «Скай» (м. Донецьк) та ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас» (м. Донецьк) про визнання недійсною укладеної між відповідачами угоди з постачання редукторів СП-202 у кількості 2 шт. за ціною 16750грн. на загальну суму 40200грн. відповідно до договору постачання від 23.12.2002р. №586 на підставі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР як вчиненої всупереч інтересам держави і суспільства та стягнення з ТОВ «Скай» на користь ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас» отриманих за угодою грошових коштів у сумі 40200грн., а з ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас» отриманих за угодою редукторів СП-202 у кількості 2 шт., а у разі їх відсутності – вартості отриманої продукції у сумі 40200грн. у доход держави, задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та, керуючись Прикінцевими та перехідними положеннями Цивільного кодексу України, ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України,

ст. ст. 7 –12, 69-72, 94, 122-163, 254, та Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (м. Донецьк) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай» (м. Донецьк) та Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» (м. Донецьк) про визнання недійсною укладеної між відповідачами угоди з постачання редукторів СП-202 у кількості 2 шт. за ціною 16750грн. на загальну суму 40200грн. відповідно до договору постачання від 23.12.2002р. №586 на підставі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР як вчиненої всупереч інтересам держави і суспільства та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай» на користь Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» отриманих за угодою грошових коштів у сумі 40200грн., а з Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» отриманих за угодою редукторів СП-202 у кількості 2 шт., а у разі їх відсутності – вартості отриманої продукції у сумі 40200грн. у доход держави відмовити.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.  

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява та скарга подається на ім’я Донецького апеляційного адміністративного суду через Господарський суд Донецької області.

Постанову підписано 03 березня 2008 р.

          

Суддя                                                                                                Наумова  К Г.