ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

     Вищий  господарський  суду  України  в складі колегії

за участю представників сторін:

-          позивача                                 не з’яв.

-          відповідача                            Дибова О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.06.2006 (суддя Будко Н.В.), залишеним без змін постановою колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2006 (у складі головуючого судді Діброви Г.І., суддів Москальової І.В., Шевкової Т.А.), .задоволені позовні вимоги Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Торезтепломережа” про стягнення 29451,55 грн. з ВАТ “Торезький завод залізобетонного шахтного кріплення” заборгованості за відпущену стрічку транспортерну.

Судові акти у справі мотивовані тим, що між сторонами виникли фактичні правовідносини з купівлі-продажу, відповідач не виконав своїх зобов’язань по оплаті продукції, відпущеної за вимогою №14 від 19.04.2001 по довіреності КАЕ №552110 від 18.04.2001, хоча факт її отримання підтверджував складеними сумісно з позивачем актами звірки розрахунків.

Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, ВАТ “Торезький завод залізобетонного шахтного кріплення” звернулось з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує, зокрема, тим, що, за його переконанням, судами попередніх інстанцій не встановлено з яких правовідносин і на підставі якого договору виникло зобов’язання по оплаті стрічки транспортерної, отримання якої він заперечує.

Представник позивача своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судами  першої та апеляційної інстанцій, предметом позову є стягнення заборгованості в сумі 29451,55 грн. за відпущену позивачем за вимогою №14 від 19.04.2001  стрічку транспортерну, яку отримано відповідачем за довіреністю КАЕ №552110 від 18.04.2001, що також підтверджується сумісними актами звірки взаєморозрахунків від 01.04.2004, від 28.05.2004, від 15.06.2004.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що хоча між сторонами у справі не складався договір у вигляді єдиного письмового документу, однак, між ними виникли фактичні правовідносини з купівлі-продажу, зобов’язання з яких мають виконуватись відповідно до приписів ст.ст. 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, позивач належними і допустимими доказами підтвердив передачу відповідачеві стрічки транспортерної і в порядку ст. 165 ЦК УРСР, ст. 530 ЦК України заявив відповідні вимоги № 1890 від 15.12.2003, № 768 від 06.05.2006 щодо оплати отриманої продукції, однак, останній своїх зобов’язань з її оплати не виконав, заборгувавши таким чином 29451,55 грн.

Колегія суддів зазначає, що ці обставини були встановлені судами попередніх інстанцій і відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України не можуть переоцінюватись касаційною інстанцією, а доводи відповідача, викладені в касаційні скарзі, не підтверджуються будь-якими доказами і зводяться до намагання надати їм перевагу перед наявними в матеріалах справи документами, що засвідчують певні факти.

Зокрема, заперечення відповідача проти факту отримання стрічки транспортерної від позивача спростовуються даними актів звірки розрахунків від 01.04.2004, від 28.05.2004, від 15.06.2004, підписаними посадовими особами ВАТ “Торезький завод залізобетонного шахтного кріплення” і скріпленими його печатками, які містять відомості про наявність в бухгалтерському обліку відповідача кредиторської заборгованості за стрічку транспортерну, отриману 19.04.2001.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач довів факт постачання стрічки  транспортної, отже, його вимоги про стягнення боргу підлягають задоволенню.

Наведене свідчить про те, що під час прийняття постанови у справі, суд апеляційної інстанції не припустився порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для її скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України           

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2006 у справі № 3/214 господарського суду Донецької області залишити без змін.

Касаційну скаргу ВАТ “Торезький завод залізобетонного шахтного кріплення” залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                                     Грейц К.В.

С у д д і                                                                                         Бакуліна С.В.

          Глос О.І.