ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

28 вересня 2006 р.

№ 5/14

Вищий  господарський  суду  України  в складі колегії

суддів:

Грейц К.В. –головуючого, Бакуліної С.В., Глос О.І.,

розглянувши матеріали касаційного подання

Прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради

на постанову

від 16.05.2006

Львівського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду Рівненської області № 5/14

за позовом

Прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради

до 3-особи без самостійних вимог:

-          Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області -          ТОВ “Сервісний центр “Лістал” - Рівненський ліцей-інтернат - ВНЗ Відкритий міжнародний університет          розвитку людини “Україна”

про	визнання недійсним договору купівлі-продажу

за участю представників сторін:

-          позивача                                 Костенка В.В.

-          відповідача - 1                        Поліщук Н.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 02.03.2006 (суддя С.С. Мельничук) позовні вимоги прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради до Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області та ТОВ “Сервісний центр “Лістал”, за участю третіх осіб без самостійних вимог Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” та Рівненського ліцею-інтернату, задоволені, визнано недійсним з моменту укладення договір від 04.07.2003 купівлі-продажу об’єкта малої приватизації - частини приміщень в гуртожитку Рівненського ліцею-інтернату загальною площею 1044 кв.м. по вул. Котляревського, 1 в м. Рівне, укладеного між Регіональним відділенням ФДМУ по Рівненській області та ТОВ “Сервісний центр “Лістал”, зобов'язано ТОВ “Сервісний центр “Лістал” повернути Рівненській обласній раді у комунальну власність області приміщення гуртожитку Рівненського ліцею-інтернат загальною площею 1044 кв.м. по вул. Котляревського, 1 в м. Рівне та стягнено з Рівненської обласної ради на користь ТОВ “Сервісний центр “Лістал” кошти в сумі 249900 грн., отримані за спірним договором.

Рішення мотивовано тим, що спірний договір укладений з порушенням чинного матеріального законодавства, відповідно до якого приватизація об’єкту малої приватизації шляхом викупу здійснюється орендарем, в той час як фактично приватизація приміщень проведена шляхом викупу одним із засновників орендаря - університету “Україна” –ТОВ “Сервісний центр  “Лістал”, в зв’язку з чим такий договір відповідно до приписів ст. 48 ЦК УРСР є недійсним.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду (у складі головуючого судді Д.Новосад, суддів О.Михалюк, Г.Мельник), здійснюючи апеляційну перевірку в зв’язку зі скаргами Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області та ТОВ “Сервісний центр “Лістал”, постановою від 16.05.2006 рішення у справі  скасувала, в задоволенні позову відмовила.

Постанова мотивована тим, що рішенням Рівненської обласної ради від 10.03.2006 № 794 “Про внесення змін до рішення обласної ради від 29.10.2002 №53 “Про перелік майна спільної власності територіальних громад області (комунальної власності області), що підлягають приватизації” було погоджено договір купівлі-продажу від 04.07.2003 об'єкта малої приватизації - частини приміщень в гуртожитку Рівненського ліцею-інтернату, розташованого в м. Рівне по вул. Котляревського, 1, загальною площею 1044 кв.м., укладений між Регіональним відділенням ФДМУ по Рівненській області та ТОВ “Сервісний центр “Лістал”, яке є засновником орендаря - Вищого навчального закладу “Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”, що свідчить про схвалення спірного договору власником комунального майна і відсутність при його укладанні порушень вимог чинного законодавства.

Прокурор міста Рівне з зазначеною постановою не погодився, звернувся з касаційним поданням, в якому просить постанову у справі скасувати, рішення господарського суду Рівненської області залишити без змін. Свої вимоги касатор обґрунтовує тим, що, за його переконанням, продаж приміщення в гуртожитку способом, не передбаченим чинним законодавством для даного об'єкта, свідчить про порушення оскаржуваним договором законодавства про приватизацію державного майна та завідомо суперечить інтересам держави щодо створення конкурентних засад приватизації та найбільш ефективного здійснення продажу державного майна.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.08.2006 розгляд справи за клопотанням ТОВ “Сервісний центр “Лістал” відкладався на 28.09.2006.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційне подання прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Рівненської обласної ради від 29.10.2002 № 53 “Про перелік майна спільної власності територіальних громад області (комунальної власності області), що підлягає приватизації” до п. 1 Переліку майна спільної власності області, приватизація яких здійснюється відповідно до Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” шляхом викупу орендарем, включено частину приміщень в гуртожитку Рівненського ліцею-інтернату, розташованого в м. Рівне, вул.Котляревського,1 загальною площею 1044 кв.м.

Пунктом 2 рішення Рівненської обласної ради від 29.10.2002 № 53 повноваження з приватизації об'єктів комунальної власності були делеговані власником Регіональному відділенню ФДМУ по Рівненській області.

Регіональним відділенням ФДМУ по Рівненській області в процесі підготовки до продажу зазначеного об'єкту приватизації було встановлено, що відповідно до Установчого договору про створення та діяльність Вищого навчального закладу “Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”, який за договором № 3 від 15.01.2002 оренди нерухомого майна є орендарем цього об’єкту, державна частка у статутному фонді становить 34,97 відсотків, тому згідно ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” вищезазначений заклад не може бути покупцем в процесі приватизації.

Враховуючи інтереси територіальної громади та навчального закладу, приватизація зазначеного об'єкту була здійснена шляхом викупу одним із засновників Вищого навчального закладу “Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна” –Товариством з обмеженою відповідальністю “Сервісний центр “Лістал”, про що укладено договір від 04.07.2003 купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - частини приміщень в гуртожитку, розташованому в м. Рівне по вул. Котляревського, 1, загальною площею 1044 кв.м.

В подальшому Рівненською обласною радою прийняте рішення від 10.03.2006 № 794 “Про внесення змін до рішення обласної ради від 29.10.2002 №53 “Про перелік майна спільної власності територіальних громад області (комунальної власності області), що підлягають приватизації”, яким визначено, що приватизація частини приміщень в гуртожитку, розташованому в м. Рівне по вул. Котляревського, 1, загальною площею 1044 кв.м. здійснюється відповідно до Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” шляхом викупу засновником орендаря –Вищого навчального закладу “Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна” - ТОВ “Сервісний центр “Лістал”.

Пунктом 2 цього рішення власник комунального майна, враховуючи, що кошти від приватизації були спрямовані до бюджету розвитку обласного бюджету в 2003 році, погодив договір купівлі-продажу від 04.07.2003 об'єкта малої приватизації - частини приміщень в гуртожитку Рівненського ліцею-інтернату, розташованого в м. Рівне по вул. Котляревського, 1, загальною площею 1044 кв.м., укладений між Регіональним відділенням ФДМУ по Рівненській області та ТОВ “Сервісний центр “Лістал”, що є засновником орендаря - Вищого навчального закладу “Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”.

Посилаючись на такі обставини, Рівненська обласна рада відмовилась підтримувати позовні вимоги прокурора м. Рівне, пред’явлені в її інтересах.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи даний позов і приймаючі щодо його предмету прямо протилежні судові акти, суди попередніх інстанцій не врахували наступного.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 361 Закону України “Про прокуратуру” підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (ч. 2 ст. 2. ГПК України).

Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, зазначених в ч.2 ст.2 ГПК України, треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

В п.5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах фактично є позивачем у справі, порушеній за позовною заявою прокурора і на підставі ч.1 ст.2 ГПК України є стороною в процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України.

Отже, прокурором може бути пред’явлено позов в інтересах держави лише в особі органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

Заявляючи позов на захист інтересів держави про визнання спірного договору на підставі ст.ст. 48, 49 ЦК УРСР недійсним, прокурор міста Рівне зазначив позивачем Рівненську обласну раду як орган, уповноважений державою здійснювати від її імені відповідні функції у спірних правовідносинах.

Однак, відповідно до приписів ст. ст. 5, 10, 43 Закону України “Про місцеве самоврядування” обласні ради представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст в межах визначених законом та переданих їм сільськими, селищними, міськими радами повноважень, до їх виключної компетенції належить вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об’єктами спільної власності територіальних громад області, про продаж, передачу в оренду або під заставу об’єктів комунальної власності, які перебувають в управлінні обласних рад.

Згідно ст. 60 зазначеного закону обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об’єктами їх спільної власності, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в т.ч. виконують всі майнові операції, можуть здавати їх в оренду, продавати і купувати, передавати в заставу, вирішувати питання їх відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів, що приватизуються.

Таким чином, Закон України “Про місцеве самоврядування” не надає обласним радам права діяти в інтересах держави в цілому і не наділяє обласні ради повноваженнями органів виконавчої влади, отже, прокурором пред’явлено позов не в інтересах держави в особі органу державної влади, а в інтересах територіальної громади області в особі її представницького органу –обласної ради, яка, в свою чергу, є суб’єктом права комунальної власності щодо майна спільної власності територіальних громад області.

За таких обставин та враховуючи, що порядок та умови приватизації майна спільної власності територіальних громад області були визначені, погоджені та схвалені Рівненською обласною радою, як власником комунального майна, колегія суддів вважає, що позов прокурора підлягає залишенню без розгляду, як такий, що не містить відомостей про порушення інтересів держави і заявлений не в її інтересах.

Суди першої і апеляційної інстанцій на зазначені обставини не звернули уваги і в порушення ч. 1 ст. 2 ГПК України помилково прийняли до провадження позов прокурора, який не має повноважень на його пред’явлення (підписання) в особі (від імені) обласної ради, тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України такий позов залишається без розгляду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України           

                                     П О С Т А Н О В И В :

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 у справі № 5/14 господарського суду Рівненської області та рішення господарського суду Рівненської області від 02.03.2006 у цій справі скасувати.

Позов прокурора м. Рівне залишити без розгляду.

Касаційне подання прокурора м. Рівне задовольнити частково.

Головуючий суддя                                                                Грейц К.В.

С у д д і                                                                                    Бакуліна С.В.

                                                                                                   Глос О.І.