ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2011 р.   Справа № 94215/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді                                          Каралюса В.М.,

суддів                                                     Олендера І.Я., Попка Я.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області на постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 20.08.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області про нарахування підвищення до пенсії як дитині війни, -                          

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до УПФУ в якому просив зобов»язати відповідача нарахувати підвищення до пенсії як дитині війни за період 2006-2008 років. Зобов»язати відповідача нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії надалі.

Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 20.08.2009 року позов задоволено частково. Зобов’язано УПФУ здійснити нарахування і виплату позивачу за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною радою України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, тому будь-яких порушень законодавства з боку відповідача не вбачається.

Сторони в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних міркувань.  

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі мають право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У зв’язку з тим, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 та від 22.05.2008 р.     № 10-рп/2008 було визнано неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, то суд першої інстанції прийшов до переконання, що відмова УПФУ у проведенні нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є протиправною.

Такі висновки суду першої інстанції частково відповідають обставинам справи та є вірними, однак колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки вимогам відповідача щодо застосування річного строку звернення до адміністративного суду, який позивачем був пропущений.

У відповідності до ст.ст.99, 100 КАС України в редакції до 07.07.2010 р. для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України та відмови у задоволенні позовних вимог позивача в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за період до 14.07.2008 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог в частині зобов’язання УПФУ проводити нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії як дитині війни починаючи з 14.07.2008 року.

За таких обставин оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України є підставою для її скасування та прийняття нової постанови.

Керуючись  ст. 160, ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,-            

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області задовольнити частково.

Постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 20.08.2009 року у справі № 2а-1807/09 – скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області нараховувати та виплачувати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 14.07.2008 року, з врахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                                                            В.М. Каралюс

Судді                                                                                                   І.Я. Олендер

Я.С. Попко