ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2006 р. | № 5/29-06-1062 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Дерепи В.І. |
суддів Грека Б.М. Стратієнко Л.В. |
з участю представників: позивача: відповідача: | не з’явився Ченкова Н.Я. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” в особі Ізмаїльських електричних мереж |
на рішення та постанову | господарського суду Одеської області від 12 травня 2006 р. Одеського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 р. |
у справі | № 5/29-06-1062 |
за позовом | товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард” |
до | відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” в особі Ізмаїльських електричних мереж |
про | стягнення 142 501,4 грн. |
|
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2005 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 121 196,4 грн. п’ятикратної вартості недовідпущеної електроенергії, 21 305 грн. витрат, пов’язаних з виробництвом електроенергії дизельною установкою та зобов’язання відповідача негайно відновити постачання електричної енергії.
В подальшому позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення вартості недовідпущеної електроенергії у зв’язку зі змінами від 23.06.2005 р. ст.26 Закону України “Про електроенергетику” до 96 553,24 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.05.2006 р. (суддя Могил С.К.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 р. (головуючий –Ліпчанська Н.В., судді –Андрєєва Е.І., Мацюра П.Ф.), позов задоволено частково.
Зобов’язано ВАТ “ЕК “Одесаобленерго” в особі Ізмаїльських електричних мереж поновити енергопостачання на об’єкти ТОВ “Авангард” та стягнуто з ВАТ “ЕК “Одесаобленерго” в особі Ізмаїльських електричних мереж на користь ТОВ “Авангард” 45 000 грн. санкцій за недопоставлення (недовідпущення) електроенергії.
В решті позову відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, між сторонами 05.09.2000 р. було укладено договір на користування електричною енергією №5241.
У зв’язку із заборгованістю позивача за спожиту активну електроенергію 23.04.2003 р. відповідач відключив його від енергопостачання.
31.01.2005 р. позивач сплатив відповідачу 7 781,84 грн. заборгованості за спожиту електроенергію, яка була стягнута з нього постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2004 р.
18.07.2005 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 354 про поновлення постачання електричної енергії.
У відповіді, викладеній в листі від 27.07.2005 р. № 21/ю, відповідач повідомив про можливість підключення позивача лише після сплати ним заборгованості за актами № 013979 від 09.07.2003 р. та № 014284 від 26.09.2003 р. про порушення Правил користування електричною енергією у сумі 6 880,28 грн. та 531 грн. за спожиту у листопаді 2003 р. електроенергію.
Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що відповідач в період з 14.12.2004 р. по 05.05.2006 р. в односторонньому порядку припинив постачання електричної енергії позивачу на підставі існування заборгованості, яка була погашена позивачем.
Проте, погодитись з такими висновками суду неможливо, виходячи з такого.
Відповідно до п. 8.4 Правил користування електричною енергією у разі порушення, зокрема і самовільного приєднання до мережі електропередавальної організації постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) зобов'язані в установленому порядку повністю припинити споживачу електропостачання (технічне забезпечення електропостачання споживача) після складання у встановленому порядку акта про порушення.
Як вбачається з актів № 013979 від 09.07.2003 р. та № 014284 від 26.09.2003 р. про порушення Правил користування електричною енергією, вказані порушення підлягали саме в самовільному підключенні до електропостачання, але при цьому облік спожитої електроенергії здійснювався правильно (а.с.48,51),показники лічильника зафіксовані в актах.
Згідно з п.7.31 Правил користування електричною енергією у разі виявлення уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці оформляється двосторонній акт порушень за встановленою формою.
Акт складається у присутності представника споживача в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача підписати акт робиться запис про відмову.
Спірні акти були складені в присутності завідуючого гаражем ТОВ “Авангард” Зечу С.П. та підписані ним.
Законодавство не містить вимог щодо наявності певних повноважень у представника споживача для підписання такого акту, а тому висновок суду про те, що внаслідок підпису актів особою, яка не є відповідальною за електрогосподарство позивача свідчить про їх непогодженість є необгрунтованим.
Разом з тим, суд прийшов до правильного висновку, що за вказаними актами відповідач не мав підстав для нарахування позивачу 6 880,28 грн. вартості недоврахованої електроенергії відповідно до Методики обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої унаслідок порушення споживачем –юридичною особою Правил користування електричною енергією, оскільки п.1.2 вказаних Правил визначає недовраховану енергію як обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом, але не врахований розрахунковими засобами обліку або врахований неправильно, оскільки з акту вбачається, що електроенергія обліковувалась належним чином.
Проте, суд в порушення вимог ст. 43 ГПК України не дав належної правової оцінки зафіксованим в актах показам лічильника, з яких вбачається що після відключення від електромережі 23.04.2003 р., позивач споживав електроенергію, облік якої здійснювався його обліковими засобами, і , відповідно до п.2.1 договору повинен був оплатити відповідачу її вартість.
Згідно матеріалів справи рахунок на підставі вказаних актів був виписаний позивачеві 22.11.2003 р. (а.с.53).
Предметом судового розгляду у справі за № 4/37-04-878 була заборгованість позивача станом на 01.11.2003 р. (а.с.20-21), а тому суд мав з’ясувати чи могла ввійти вартість спожитої електроенергії, визначеної в рахунку № 5241 від 22.11.2003 р. до заборгованості, стягнутої з позивача у справі за № 4/37-04-878.
Крім того, згідно ч.2 п.2.29 Правил підключення до електричної мережі електроустановок із сезонним характером роботи, а також об'єктів, які більше місяця були знеструмлені, здійснюється після технічного огляду і видачі акта-допуску на підключення електроустановки до електричної мережі, а п.8.5 Правил передбачає, що постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) протягом 5 робочих днів з дня оплати споживачем вартості послуг з відновлення електропостачання (технічного забезпечення електропостачання споживача) відновлює споживачеві відпуск електричної енергії в обсягах, що передували частковому або повному обмеженню постачання електричної енергії (технічного забезпечення електропостачання).
Тобто, для підключення відповідачем позивача до електричної мережі, останній має в обов’язковому порядку здійснити певні дії, проте в порушення вимог ст. 43 ГПК України суд не з’ясував чи були вони здійснені позивачем, хоча це має суттєве значення для правильного вирішення справи.
Також, в порушення вимог ст. 84 ГПК України рішення суду не містить даних щодо періоду, протягом якого, на його думку, відповідач не мав підстав для відключення позивача від електропостачання і, відповідно, протиправно не відпустив йому обсяг електроенергії, визначений на цей період договором, з якої кратності, відповідно до діючого законодавства, він виходив, обчислюючи суму, яка підлягає стягненню як кратна вартість недовідпущеної електроенергії.
Висновок суду в частині відмови у стягненні з відповідача 21 305 грн. витрат, пов’язаних з виробництвом власної електроенергії є законним та обгрунтованим.
Суд апеляційної інстанції в порушення вимог сит. ст. 101 ГПК України залишив поза увагою допущені місцевим господарським судом при розгляді справи порушення вимог закону.
За таких обставин постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позову підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з’ясувати права і обов’язки сторін згідно укладеного між ними договору та вимог законодавства, що регулює порядок постачання та споживання електричної енергії і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 12 травня 2006 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 р. у справі за № 5/29-06-1062 в частині задоволення позовних вимог скасувати, і справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
В решті рішення господарського суду Одеської області від 12 травня 2006 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 р. у справі за № 5/29-06-1062 залишити без змін.
Головуючий В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
Л.В. Стратієнко