АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 червня 2011 року суддя Апеляційного суду міста Києва Бець О.В., розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2011 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП,
В С Т А Н О В И В :
Цією постановою ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 гривень.
Згідно постанови суду, ОСОБА_1 19 квітня 2011 року о 08 годині 30 хвилин, перебуваючи на Майдані Незалежності в м. Києві, оголила верхню частину тіла, на вимогу працівників міліції пройти до службового приміщення категорично відмовилась, на зауваження не реагувала, при затриманні працівниками міліції розмахувала руками, відштовхувалась, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 та її захисники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції, невідповідність вимогам ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП та фактичним обставинам справи, просять скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі в зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На підтвердження своїх доводів апелянти посилаються на те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки працівники міліції не висували до ОСОБА_1 жодних законних вимог, яким би вона могла чинити злісну непокору, її дії під час мітингу були цілком законними, а пояснення свідків та рапорти інспекторів патрульної служби не відповідають фактичним обставинам справи.
Також ОСОБА_1 та її захисники в апеляції зазначають, що при
__________________________________________________________
Справа № 33/2690/807/2011 Головуючий в 1-й інстанції: Пономаренко Н.В.
Категорія: ст. 185 КУпАП Доповідач: Бець О.В.
звертанні до учасників акції протесту співробітники міліції не представилися та не пред’явили службові посвідчення, під час затримання порушили норми діючого законодавства, які регулюють порядок та підстави затримання, не провели попереджувальної роботи та безпідставно застосували щодо ОСОБА_1 прийоми рукопашного бою, завдавши їй болю та пошкодивши зв’язку на руці.
В судове засідання апелянти не з’явились, про час та місце розгляду справи в Апеляційному суді м. Києва були повідомлені належним чином, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційних скаргах, вважаю, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Висновок судді в постанові про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП є законним та обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам подій та підтверджений наведеними у справі доказами у їх сукупності, зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення № КИ 0251200, який підписаний відповідною посадовою особою – Начальником СОГП 4 ТВМ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві Нагорняком С.В. та правопорушником, поясненнями ОСОБА_1, рапортами командира взводу полку ПС при ГУ МВС України в м. Києві Степажона М.В. інспекторів патрульної служби ГУ МВС України в м. Києві Тимуня А.С., Корецького А.В., поясненнями ОСОБА_8, ОСОБА_9.
Зокрема, в своїх поясненнях гр. ОСОБА_8 вказує, що приблизно о 08 год. 30 хв. 19 квітня 2011 року він гуляв у центральній частині міста біля монумента Незалежності та в цей же час до монумента підбігла група дівчат, які оголилися до поясу, почали викрикувати певні гасла та дістали плакати. Далі, з пояснень гр. ОСОБА_8 видно, що до дівчат підійшли працівники міліції та почали робити учасникам акції зауваження, на які вони не реагували, а на прохання пройти до відділення міліції громадянки категорично відмовлялися, а одна з дівчат під час її затримання впиралася, відмовлялася пройти до службового приміщення в категоричній формі.
В поясненнях гр. ОСОБА_9 зазначає, що 19 квітня 2011 року приблизно о 08 год. 15 хв. вона перебувала на Майдані Незалежності та побачила біля стели групу молодих жінок, які зняли з себе верхню одежу та оголили верхню частину тіла. Вона перебувала з чоловіком та онуком п’яти років, дії даних осіб її обурили, а тому вони вимушені були припинити екскурсію та звернутися до працівників міліції, вважаючи дані дії порушенням громадського порядку та людської моралі.
Пояснення гр. ОСОБА_8 та гр. ОСОБА_9 підтверджуються також рапортами працівників міліції – командира взводу полку ПС при ГУ МВС України в м. Києві Степажона М.В., який вказав, що на зауваження працівників міліції учасники акції не реагували, а при затриманні ОСОБА_1 впиралася, намагалася втекти, розмахувала руками; інспекторів ПС Тимуня А.С. та Корецького А.В., які пояснили, що 19 квітня 2011 року близько 08 год. 10 хв. на Майдані Незалежності вони помітили четверо дівчат, які оголилися до поясу, дістали плакати та почали вигукувати незрозумілі гасла, на зауваження громадян не реагували, а при спробі затримання ОСОБА_1 впиралася, намагалася втекти, розмахувала руками, пройти до службового приміщення категорично відмовилася .
Стаття 185 КУпАП встановлює відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків.
Згідно ст. 11 Закону України «Про міліцію», працівники міліції мають право вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні правопорушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені законодавством заходи примусу.
Таким чином, з боку працівників міліції учасникам топлес-протесту була висунута законна вимога щодо припинення їхніх дій у вигляді оголення до пояса, які порушують громадський порядок. На зазначену вимогу учасники акції протесту відреагували, припинили свої дії та погодилися пройти до територіального відділення міліції, де в подальшому на останніх були складені протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП.
Разом з тим, ОСОБА_1 не виконала законні вимоги працівників міліції щодо припинення її дій, які порушують громадський порядок, на вимогу працівників міліції пройти до службового автомобіля категорично відмовилась, а при затриманні розмахувала руками та відштовхувалась, що явно свідчить про її злісну непокору законним вимогам працівників міліції.
Відтак, доводи ОСОБА_1, захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, не обгрунтовані.
Посилання в апеляціях на те, що співробітники міліції не пред’явили свої службові посвідчення, не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки відповідно до ст. 5 Закону України «Про міліцію» та Статуту Патрульно-постової служби міліції, при звертанні до громадянина працівник міліції зобов’язаний назвати своє прізвище, звання та пред’явити на його вимогу службове посвідчення. Разом з тим в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_1 вимагала від працівників міліції пред’явлення їй службових посвідчень, які були у форменому одязі.
Накладаючи адміністративне стягнення, суддя дотримався вимог ст.ст. 27, 33, 35 КУпАП і призначив його в межах санкції ст. 185 КУпАП, врахувавши при цьому характер вчиненого порушення та особу правопорушника, яка протягом року неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності за ст. ст. 173, 185, 1851 КУпАП.
Дослідивши докази по справі, необхідно визнати доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, та правильність накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 гривень.
Враховуючи наведене, вважаю за необхідне залишити апеляційні скарги ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 – без задоволення, а постанову судді - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2011 року залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19 квітня 2011 року, якою ОСОБА_1було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 гривень – залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду м. Києва Бець О.В.