Категорія №8.2.6
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 серпня 2011 року Справа № 2а-5842/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача – директор ОСОБА_1 (протокол від 10.02.2011 № 1),
заступник директора ОСОБА_2
(довіреність від 06.01.2011 № 1)
від відповідача – головний державний податковий інспектор
юридичного відділу
ОСОБА_3. (довіреність від 05.05.2011 № 7486)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Тігарбо»
до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області
про скасування податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2011 року № 0000072301/2,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-5842/11/1270 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальність «Тігарбо» до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2011 року № 0000072301/2, яким визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток підприємства» в сумі 27566,00 грн., у тому числі 7685,00 грн. – за основним платежем, 19881,00 грн. – за штрафними (фінансовими санкціями).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі направлення від 28 серпня 2010 року № 784/01-16 державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» з питання правильності визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток за період з 01 липня 2006 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт від 14 жовтня 2010 року № 2130/23/30421818. Перевіркою встановлено порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, підпункту 5.7.1 пункту 5.7, пункту 5.9, статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), занижено податок прибуток підприємства в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7685,00 грн., у тому числі його завищення за 4 квартал 2006 року у сумі 2769,00 грн., за 1 квартал 2007 року у сумі 3582,00 грн., за 2 квартал 2007 року у сумі 2755,00 грн., за 2 квартал 2008 року у сумі 32048,00 грн., та його заниження за 3 квартал 2006 року у сумі 2769,00 грн., за 3 квартал 2007 року у сумі 6288,00 грн., за 4 квартал 2007 року у сумі 7734,00 грн., за 3 квартал 2008 року у сумі 32048,00 грн.
Не погодившись з висновками акта, позивач 18 жовтня 2010 року за № 99 направив державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області заперечення до акта позапланової виїзної перевірки від 14 жовтня 2010 року № 2130/23-30421818. Відповідач 22 жовтня 2010 року листом за № 18774/23-505 направив відповідь на заперечення до акта.
27 жовтня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» отримало податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2010 року № 0001432301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток» в сумі 30720,00 грн., у тому числі 7685,00 грн. – за основним платежем, 23035,00 грн. – за штрафними (фінансовими санкціями).
04 листопада 2010 року позивач частково погодився з податковим повідомленням-рішенням від 27 жовтня 2010 року № 0001432301/0 в частині донарахованих податкових зобов’язань за 12 місяців 2007 року у сумі 7685,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 50 відсотків від 7685,00 грн. у сумі 3842,50 грн. та платіжним дорученням за № 743 погасив зазначені суми.
З нарахованими штрафними (фінансовими) санкціями з податку на прибуток підприємства за 6 місяців 2008 року у сумі 19192,50 грн. позивач не погодився та направив відповідачу скаргу від 04 листопада 2011 року № 105 на податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2010 року № 0001432301/0, в якій не погодився з методикою нарахування штрафних санкцій з неіснуючий з моменту подання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2008 року суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за 6 місяців 2008 року.
31 грудня 2010 року за № 26674/23-105 державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Луганської області винесла рішення про результати розгляду первинної скарги, яким залишила податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2010 року № 0001432301/0 про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства у сумі 7685,00 грн. і 23035,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції без змін, а скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» від 04 листопада 2010 року № 105 - без задоволення.
13 січня 2011 року за № 10/01 позивач оскаржив в апеляційному порядку податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2010 року № 0001432301/0 та рішення державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області від 31 грудня 2010 року за № 26674/23-105.
20 січня 2011 року, не дочекавшись рішення Державної податкової адміністрації в Луганській області щодо розгляду повторної скарги позивача та не звертаючи увагу на часткове погашення донарахованих податкових зобов’язань у загальному розмірі 11527,50 грн., державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Луганської області направила податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2011 року № 0001432301/1 з тими самими вимогами, що й у податковому повідомленні-рішенні від 27 жовтня 2010 року № 0001432301/0.
10 лютого 2011 року Державна податкова адміністрація в Луганській області частково скасувала податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2010 року № 0001432301/0 державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області в частині нарахування санкцій у сумі 3154,00 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
17 лютого 2011 року відповідач на підставі рішення Державної податкової адміністрації в Луганській області від 10 лютого 2011 року направив на адресу позивача податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2011 року № 0000072301/2, в якому також вимагає до сплати погашені позивачем на підставі платіжного доручення від 04 листопада 2010 року № 743 донараховані податкові зобов’язання за 12 місяців 2007 року у сумі 7685,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 50 відсотків від 7685,00 грн. в сумі 3842,50 грн.
Позивач у позовній заяві зазначив, що дійсно при заповненні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 6 місяців 2008 року та уточненого розрахунку від 20 серпня 2008 року з податку на прибуток підприємства за 6 місяців 2008 року була допущена помилка, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за 6 місяців 2008 року на суму 32048,00 грн., яку позивач самостійно виправив у декларації за наступний податковий період – 9 місяців 2008 року, однак в порушення вимог статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) через велику суму від’ємного об’єкта оподаткування і відповідно від’ємного податкового зобов’язання не зазначив суму штрафу у рядку 14 «податкові зобов’язання» у податковій декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2008 року у розмірі 1602,40 грн. (5 % від суми 32048,00 самостійно виявленого заниження податку за 6 місяців 2008 року).
З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення має бути скасоване.
У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Луганської області адміністративний позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 26 липня 2011 року б/н (арк. справи 52-53). В запереченнях проти адміністративного позову відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з таких підстав.
Оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 Кодексу, за розглядом акта від 14 жовтня 2010 року № 2130/23/30421818 про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» з питань правильності визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за період з 01 липня 2006 року по 31 грудня 2008 року.
В акті перевірки встановлено порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, підпункту 5.7.1 пункту 5.7, пункту 5.9, статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), занижено податок прибуток підприємства в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7685,00 грн., у тому числі його завищення за 4 квартал 2006 року у сумі 2769,00 грн., за 1 квартал 2007 року у сумі 3582,00 грн., за 2 квартал 2007 року у сумі 2755,00 грн., за 2 квартал 2008 року у сумі 32048,00 грн., та його заниження за 3 квартал 2006 року у сумі 2769,00 грн., за 3 квартал 2007 року у сумі 6288,00 грн., за 4 квартал 2007 року у сумі 7734,00 грн., за 3 квартал 2008 року у сумі 32048,00 грн.
При розгляді повторної скарги з’ясовано, що податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області у висновках акта перевірки завищена сума податку на прибуток за І півріччя 2008 року складає 32048,00 грн. замість «занижена сума податку на прибуток за І півріччя 2008 року у розмірі 32077,00 грн.».
Статтями 4, 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) передбачено включення до складу валових доходів - доходів, не врахованих в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді та включення до складу валових витрат звітного періоду - витрат, не врахованих у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання (підпункт 4.1.5 пункту 4.1 статті 4, підпункт 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 зазначеного закону). Згідно з пунктом 3.1 розділу 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143, самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів відображаються по рядкам 02.2 та 05.2 Декларації.
В наданій платником податку декларації за 2008 рік рядки 02.2 та 05.2 - прокреслені. Тобто, платником не декларувалися виявлені помилки попередніх періодів. Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
На думку відповідача на суми недоплат (заниження сум податкового зобов’язання) з податку на прибуток за 2007 рік у розмірі 7685,00 грн. та за І півріччя 2008 року у розмірі 32077,00 грн., штрафна (фінансова) санкція повинна складати 19881,00 грн. ((32077,00 грн. + 7685,00) х 50 %).
У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» (ідентифікаційний код 30421818) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 25 серпня 1999 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 17 березня 2011 року серії А01 № 000655 (арк. справи 63).
На податковому обліку товариство з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» перебуває у державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області.
З 28 вересня 2010 року по 11 жовтня 2010 року посадовими особами державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області на підставі наказу від 27 вересня 2010 року № 174-п та направлення від 28 вересня 2010 року № 784/01-16 проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» код за ЄДРПОУ 30421818 з питання правильності визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток за період з 01 липня 2006 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складений акт від 14 жовтня 2010 року за № 2130/23-30421818 (арк. справи 7-15, 66, 67).
Згідно висновків акта від 14 жовтня 2010 року за № 2130/23-30421818 (арк. справи 15) перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Тігарбо»:
- підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, підпункту 5.7.1 пункту 5.7, пункту 5.9, статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено його заниження всього у сумі 7685,00 грн., у тому числі його завищення за 4 квартал 2006 року у сумі 2769,00 грн., за 1 квартал 2007 року у сумі 3582,00 грн., за 2 квартал 2007 року у сумі 2755,00 грн., за 2 квартал 2008 року у сумі 32048,00 грн., та його заниження за 3 квартал 2006 року у сумі 2769,00 грн., за 3 квартал 2007 року у сумі 6288,00 грн., за 4 квартал 2007 року у сумі 7734,00 грн., за 3 квартал 2008 року у сумі 32048,00 грн.;
- пункту 5.1 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2008 рік у сумі 41440,00 грн., у тому числі його заниження за 1 квартал 2008 року у сумі 158679,00 грн., за 9 місяців 2008 року у сумі 199396,00 грн. та його завищення за 2008 рік у сумі 41440,00 грн.
На підставі акта позапланової виїзної перевірки від 14 жовтня 2010 року за № 2130/23-30421818 державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпунктом 17.1.3 пункту 17.3 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) винесено податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2010 року № 001432301/0 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» податкових зобов’язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток підприємства» у загальному розмірі 30720,00 грн., у тому числі 7685,00 грн. – за основним платежем, 23035,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (арк. справи 24).
За результатами розгляду першої скарги позивача від 04 листопада 2010 року за № 105 державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області у відповідності із Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 985 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1440/18735, складено та надіслано товариству з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2011 року № 0001432301/1 про визначення податкових зобов’язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток підприємства» у загальному розмірі 30720,00 грн., у тому числі 7685,00 грн. – за основним платежем, 23035,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (арк. справи 27, 34).
За результатами розгляду повторної скарги позивача від 13 січня 2011 року за № 10/01 державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області у відповідності із Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 985 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1440/18735, складено та надіслано товариству з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2011 року № 0000072301/2, яким визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток підприємства» у загальному розмірі 27566,00 грн., у тому числі 7685,00 грн. - за основним платежем, 19881,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (арк. справи 31, 38).
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2011 року № 0000072301/2 визнається позивачем в частині визначення податкових зобов’язань в сумі 7685,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3842,50 грн. На підтвердження обставин щодо визнання податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2011 року № 0000072301/2 в частині визначення податкових зобов’язань в сумі 7685,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3842,50 грн. позивач надав платіжне доручення від 04 листопада 2010 року № 743 на перерахування зазначених сум (арк. справи 48). Суд зазначає, що сплата позивачем податкових зобов’язань в сумі 7685,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3842,50 грн. в період адміністративного порядку оскарження податкових повідомлень-рішень від 27 жовтня 2010 року № 001432301/0 та від 20 січня 2011 року № 0001432301/1 не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2011 року № 0000072301/2 в частині визначення податкових зобов’язань в сумі 7685,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3842,50 грн.
Також, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивачем податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2011 року № 0000072301/2 оскаржується в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 16038,50 грн.
Свою незгоду із визначенням суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 16038,50 грн. позивач обґрунтовує тим, що відповідач нараховує 50 % штрафних (фінансових) санкцій на неіснуючу суму податкового зобов’язання за 6 місяців 2008 року.
На час виникнення спірних правовідносин спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення, був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
У відповідності із підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Тобто, за аналізом зазначених норм застосування податковим органом штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) можливо лише після донарахування ним суми податкового зобов’язання.
Як вбачається з рішення про результати розгляду первинної скарги від 31 грудня 2010 року № 26674/23-105 згідно акта перевірки від 14 жовтня 2010 року за № 2130/23-30421818 державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області за 2008 рік встановлено заниження податку на прибуток за 2008 рік в сумі 0,00 грн., а саме: його заниження за 2 квартал 2008 року у сумі 32048,00 грн., його завищення за 3 квартал 2008 року у сумі 32048,00 грн. (арк. справи 28-29).
Беручи до уваги те, що податковим органом на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов’язання за вказані в акті перевірки порушення позивачем вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, підпункту 5.7.1 пункту 5.7, пункту 5.9, статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» за 2008 рік донараховано не було, суд вважає безпідставним нарахування податковим органом позивачу штрафних санкцій в сумі 16038,50 грн.
Відповідач як суб’єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов’язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, частково довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для часткового задоволення адміністративного позову.
Заява державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області від 11 серпня 2011 року б/н (арк. справи 106) про залишення адміністративного позову без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку з тим, що позивачем пропущений місячний строк звернення до суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлений частиною 5 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, залишається судом без задоволення з огляду на таке.
1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» цього Кодексу).
Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Із змісту зазначеної законодавчої норми, з урахуванням вимог статті 102 Податкового кодексу України, випливає, що платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.
Таким чином, із 1 січня 2011 року строк звернення платників податків до адміністративного суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень становить 1095 днів, а не місяць.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 11 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 16 серпня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2011 року № 0000072301/2 задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення – рішення державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області від 17 лютого 2011 року № 0000072301/2 в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» (ідентифікаційний код 30421818) суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 16038,50 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» (ідентифікаційний код 30421818, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 11) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 16 серпня 2011 року.
СуддяТ.І. Чернявська