КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.10.2011 № 3/167
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гольцової Л.А.
суддів: Ропій Л.М.
Рябухи В.І.
за участю секретаря
судового засідання
Філоненко М.В.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1., представник, довіреність № 196-2264/КР від 04.05.2011;
від відповідача: повідомлений належним чином, але не з’явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кіновія”
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2011
у справі № 3/167 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу „Київради”
(Київської міської державної адміністрації) „Київреклама”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кіновія”
про стягнення 25 085,35 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2011 у справі № 3/167 задоволено повністю позов Комунального підприємства виконавчого органу „Київради” (Київської міської державної адміністрації) „Київреклама” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кіновія” про стягнення 25 085,35 грн.
Не погодившись з рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю „Кіновія” (далі – ТОВ „Кіновія”) звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.
Зокрема, скаржник посилається, що судом не взято до уваги положення п.п. 4.1, 4.3, 4.5 договору № 1990/ТК. Крім того, позивачем не надано доказів надання послуг за час, за який він обраховує наявність заборгованості.
Представник Комунального підприємства виконавчого органу „Київради” (Київської міської державної адміністрації) „Київреклама” (далі – КП ВО „Київради” (КМДА) „Київреклама”) у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Кіновія” та в засіданні суду проти доводів скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2011 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
В судове засідання, яке відбулось 03.10.2011, ТОВ „Кіновія” повноважних представників не направило не зважаючи на те, що було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги ТОВ „Кіновія” належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження справи від 05.09.2011.
Крім того, про належне повідомлення ТОВ „Кіновія” щодо прийняття апеляційної скарги товариства до провадження та призначення її до розгляду свідчить також повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається своєчасне отримання представником товариства ухвали суду від 05.09.2011.
Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб’єктами від 30.09.2011 № 01-23/3/1 „Про зміну складу колегії суду” керуючись статтями 46, 69 Господарського процесуального кодексу України, статтею 29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів”, на підставі наказу Голови суду від 29.11.2010 №153к, у відповідності до пунктів 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 28.01.2011, у зв’язку з великою завантаженістю суддів Алданової С.О. та Попікової О.В. та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, для розгляду справи № 3/167 введено до складу судової колегії замість суддів Алданової С.О. та Попікової О.В. суддів Ропій Л.М. та Рябуху В.І.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Між позивачем (Робочий орган) та відповідачем (Розповсюджувач) 15.08.2005 укладений договір № 1990/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об‘єкту (-ів) зовнішньої реклами. У відповідності до умов цього договору та на виконання „Порядку розміщення об‘єктів зовнішньої реклами у м. Києві” (Порядок), Робочий орган надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами) згідно додатку (-ів), який (-і) є невід‘ємною частиною цього договору, на підстав погодженої у встановленому порядку дозвільної документації (надалі –дозвіл на розміщення об‘єктів зовнішньої реклами (ОРЗ), а Розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане (-і) місце (-я) за цільовим призначенням – для розміщення ОЗР, здійснює оплату за право користування місцем (-ями) та звільняє у триденний термін місце (-я) після закінчення терміну дії дозволу (та/або дговору) в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію дозволу та/або цього договору (п. 2.1 договору).
Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов‘язався своєчасно та у повному обсязі вносити плату за право тимчасового користування місцем (-ями) у порядку і розмірі, передбачених розділом 4 цього договору (п. 3.4.4 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору розмір плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення ОЗР встановлюється ВО КМР (КМДА) та сплачується Розповсюджувачем реклами на підставі рахунків-фактур, наданих Робочим органом.
Пунктом 4.3 договору передбачено, що плата за право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР складається з базового тарифу та коригуючи коефіцієнтів, на які послідовно перемножується базовий тариф. Нарахування коригуючи коефіцієнтів на базовий тариф, який вказано по кожному ОЗР у додатку до цього договору, а також податку на додану вартість поводиться у відповідності до вимог чинного законодавства України та в порядку, визначеному ВО КМР (КМДА).
Згідно п. 4.2 договору Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов‘язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування ОЗР не пізніше 15 числа поточного місяця.
Плата за право тимчасового користування місцем (-ями) сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, наданої Робочим органом, на поточний рахунок останнього. Допускається авансове перерахування грошових коштів (п. 4.5 договору).
Додатком № 1 до договору сторонами погоджено вид ОЗР, місце розміщення ОЗР, базова плата, дата включення в договір та дата кінця строку дії.
Оскільки відповідачем не надано доказів не розміщення зовнішньої реклами та не використання наданого місця за цільовим призначенням – для розміщення ОЗР, то, відповідно, останній мав зобов’язання по здійсненню оплати за тимчасове користування місцем для розміщення ОЗР.
При цьому, з п. 4.2 договору слідує, що саме на відповідача покладено обов’язок отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування ОЗР.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Відповідач не здійснив внесення плати за право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР за період з липня 2008 по вересень 2010, в результаті чого, виникла заборгованість, яка становить 18 820,63 грн.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Матеріали справи не підтверджують здійснення відповідачем розрахунку з позивачем.
Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 18 820,63 грн. підлягає задоволенню.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 395,02 грн. інфляційних втрат, 972,68 грн. 3% річних та пеню в сумі 1 898,02 грн.
Пунктом 6.3 договору передбачено, що за несвоєчасну та/або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями) Розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Перевіряючи правильність нарахування пені, господарський суд керувався нормами ст. 549 ЦК України та ст. 232 ГК України і дійшов правильного висновку, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача за договором № 1990/ТК становить 1 898,02 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 972,68 грн. та інфляційній втрати в сумі 395,02 грн.
Посилання скаржника, що позивачем не надано доказів надання послуг за спірний період, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки в матеріалах справи наявні рахунки-фактури за спірний період, які свідчать про надання послуг за договором № 1990/ТК, а відповідачем, в силу ст.ст. 32, 33 ГПК України не доведено протилежного.
Що стосується заперечення заявника про не надання належної правової оцінки положенням п.п. 4.1, 4.3, 4.5 договору № 1990/ТК, то колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, повно і всебічно з'ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.
Оцінюючи матеріали та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2011 у справі № 3/167.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2011 у справі № 3/167 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кіновія” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 3/167 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя Гольцова Л.А.
Судді Ропій Л.М.
Рябуха В.І.
04.10.11 (відправлено)