03.02.2011Справа №  2-а-631/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

(в порядку скороченого провадження)

03 лютого  2011 року                                                                                 м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі: судді Демінської О.І., розглянувши у порядку скороченого провадження в м. Нова Одеса адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Новоодеському району Миколаївської області про визнання дій неправомірними і зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу по Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01 січня 2006 року, -

в с т а н о в и в:

Позивач 20 січня 2011 року звернувся до суду із даним адміністративним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що він є дитиною війни і згідно статті 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни” йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вказує, що з 2006 року йому виплачується соціальна допомога як дитині війни у розмірі меншому, ніж це встановлено законом. Згідно довідки управління пенсійного фонду України в Новоодеському району Миколаївської області виплата надбавки до пенсії йому проводиться відповідно до п.8 Постанови КМУ від 28.05.2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»в розмірі 49,80 грн з 01.10.2008 року по теперішній час, що не відповідає розміру, визначеному Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Вважає, що дії відповідача в нарахуванні йому та виплаті допомоги як дитині війни в розмірі, встановленому законом, є протиправними. В зв’язку із викладеними обставинами позивач просив визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування їй пенсії як дитині війни у розмірі меншому ніж передбачено ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни”; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок її пенсії як дитині війни у відповідності до ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни”, починаючи з 01.01.2006 р.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Суддя, вивчивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.   

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.

Проти зазначеного факту відповідач не заперечує, а тому суд вважає його доведеним, та таким, що не викликають сумніву щодо достовірності та добровільності визнання.   

Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком і позивач, як дитина війни мав і має право на таке підвищення пенсії.   

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.   

Також, в ст.7 цього Закону зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом,   здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України  , а не за рахунок коштів Пенсійного Фонду України.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

В силу ст. 15 положення “Про Пенсійний Фонд України”, обов’язок  по нарахуванню доплати до пенсії позивача, покладено на управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області, тобто на відповідача.

В силу пункту 17 ст. 77 і пункту 12 ст. 71 відповідно Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»і «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на ці роки зупинено. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»виплата державної соціальної гарантії дітям війни була передбачена у розмірі, встановленої для учасників війни, а саме 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним положення пункту 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, згідно з якою у 2007 році підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується особам, які є інвалідами війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з яким дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка, відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», становить 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З ухваленням Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційними положень Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ці норми втрачають чинність та не підлягають застосуванню з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році –з 09.07.2007 року, у 2008 році з –22.05.2008 року.

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи громадян гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод.   

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 6 Закону України №2195-ІV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.   

Рішенням Конституційного Суду України від 22 05 2008 р. №  28/2008 (№ 10-рп/2008)  положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»- визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Отже з 22.05.2008 р. було відновлено дію ст. 6 Закону України №2195-ІV, яка не була більше призупинена чи змінена, у тому числі у 2009, 2010, 2011 роках.   

При цьому, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.   

Статтею 52  Закону України «Про державний Бюджет на 2010 рік» встановлено у 2010 році прожитковий мінімум  для  осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня  -  706  гривень,  з 1 липня - 709 гривень,  з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.  Таким чином, виплата позивачу у 2010 році надбавки у розмірі 49,80 грн., відповідно до  постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня  2008 року № 530, суперечить встановленим ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни»розмірам та порушує права позивача.   

Таким чином, з 01 січня 2007 року була передбачена виплата підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни, які є інвалідами, у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни (половина від 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), а з 09 липня 2007 року передбачена виплата підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. З 01 січня 2008 року, відповідно до пункту 41 розділу II Закону України від 19 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладена у новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачувалось підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка згідно з ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», становить 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з 22 травня 2008 року була передбачена виплата підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Суд не бере до уваги твердження відповідача як на підставу у відмові в задоволенні заявлених вимог посилання на те, що поняття «мінімальна пенсія за віком»ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»застосовується до визначення пенсії, що призначаються виключно за цим Законом, і не стосується дітей війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру за віком) до обрахування інших пенсій чи виплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, тому, що чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що право позивача на отримання підвищення до пенсії як дитині війни порушене і підлягає відновленню.

Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.

Проте, відповідно ст. 99 КАС України  адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частини 1, 2 вказаної статті).

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача 20.01.2011 р. з вимогами про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язанням його до перерахування та виплати недоплаченої державної соціальної допомоги з 01 січня 2006 року і по день винесення рішення суду.

Отже позовні вимоги за період з 01.01.2006 р. по 19.07.2010 року заявлені з пропуском строку на звернення до суду.

Клопотання про поновлення пропуску шестимісячного строку на звернення до суду та будь-яких поважних причин  його пропуску позивачем не зазначено, а тому  у задоволенні позовних вимог за період 01.01.2006 р. по 19.07.2010 року належить відмовити.

При розгляді справи було встановлено, що відповідач нараховував та виплачував позивачу щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни всупереч вимогам ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дії відповідача по нарахуванню та виплаті позивачу пенсії як дитині війни у розмірі меншому ніж передбачено ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни” визнаються протиправними, відповідача має бути зобов’язано провести перерахунок та виплату позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни“ за період із 20.07.2010 року в межах шестимісячного строку звернення до суду за захистом свого права.   

Керуючись ст.ст. 8, 9, 11, 12, 99, 1832, ч. 1 ст. 256 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково - в межах шестимісячного строку звернення до суду.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області щодо нарахування та виплат ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 не нараховану та невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу до його пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період часу з 20 липня 2010 року по день постановлення рішення судом з урахуванням вже нарахованих та виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 - 1 грн. 70 коп. понесених під час звернення до суду витрат по оплаті судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо постанову було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя