Категорія №12.3
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 серпня 2011 року Справа № 2а-5715/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - заступник начальника відділу правової роботи
ОСОБА_2 (довіреність від 25.07.2011 № 7074)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області
про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
05 липня 2011 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області та Об’єднаного контрольно-ревізійного відділу у Старобільському та Новопсковському районах Контрольно-ревізійного управління в Луганській області, в якому позивач просив: визнати протиправними та скасувати акт службового розслідування, складений Контрольно-ревізійним управлінням в Луганській області щодо позивача, як такий, що не відповідає діючому законодавству; визнати протиправними та скасувати наказ Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 14 червня 2011 року № 224-о про звільнення позивача з посади; визнати протиправними дії Контрольно-ревізійного управління в Луганській області стосовно оформлення та внесення запису про звільнення до трудової книжки позивача; поновити позивача на посаді провідного контролера-ревізора Об’єднаного контрольно-ревізійного відділу у Старобільському та Новопсковському районах Контрольно-ревізійного управління в Луганській області з моменту звільнення; стягнути з Контрольно-ревізійного управління в Луганській області на користь позивача грошову компенсацію за час вимушеного прогулу з 14 червня 2011 року по день поновлення на роботі; стягнути з Контрольно-ревізійного управління в Луганській області на користь позивача грошову компенсацію моральної шкоди, заподіяної незаконним звільненням, у розмірі 15000,00 грн. (арк. справи 3-8).
Ухвалою від 08 липня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області та Об’єднаного контрольно-ревізійного відділу у Старобільському та Новопсковському районах Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди був залишений без руху (арк. справи 48).
Заявою від 14 липня 2011 року, яка надійшла через відділ діловодства та обліку звернень громадян 19 липня 2011 року за вхідним реєстраційним номером 26962, позивач надав суду адміністративний позов, оформлений з дотриманням вимог пункту 4 частини 1 та частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому визначив одного відповідача - Контрольно-ревізійне управління в Луганській області, та просить: визнати протиправними та скасувати акт службового розслідування, складений Контрольно-ревізійним управлінням в Луганській області щодо позивача, як такий, що не відповідає діючому законодавству; визнати протиправними та скасувати наказ Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 14 червня 2011 року № 224-о про звільнення позивача з посади; визнати протиправними дії Контрольно-ревізійного управління в Луганській області стосовно оформлення та внесення запису про звільнення до трудової книжки позивача; поновити позивача на посаді провідного контролера-ревізора Об’єднаного контрольно-ревізійного відділу у Старобільському та Новопсковському районах Контрольно-ревізійного управління в Луганській області з моменту звільнення; стягнути з Контрольно-ревізійного управління в Луганській області на користь позивача грошову компенсацію за час вимушеного прогулу з 14 червня 2011 року по день поновлення на роботі; стягнути з Контрольно-ревізійного управління в Луганській області на користь позивача грошову компенсацію моральної шкоди, заподіяної незаконним звільненням, у розмірі 15000,00 грн. (арк. справи 50-51, 52-59).
Ухвалою від 21 липня 2011 року у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування акта службового розслідування, складеного Контрольно-ревізійним управлінням в Луганській області щодо позивача, як такого, що не відповідає діючому законодавству, відмовлено, оскільки зазначені позовні вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 14 червня 2011 року № 224-о про звільнення позивача з посади, визнання протиправними дій стосовно оформлення та внесення запису про звільнення до трудової книжки позивача, поновлення позивача на посаді провідного контролера-ревізора Об’єднаного контрольно-ревізійного відділу у Старобільському та Новопсковському районах Контрольно-ревізійного управління в Луганській області з моменту звільнення, стягнення грошової компенсації за час вимушеного прогулу з 14 червня 2011 року по день поновлення на роботі, стягнення грошової компенсації моральної шкоди, заподіяної незаконним звільненням, у розмірі 15000,00 грн. провадження у справі відкрито (арк. справи 1-2).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом по Контрольно-ревізійному управлінню в Луганській області від 14 червня 2011 року № 224-о його звільнено з посади провідного контролера-ревізора Об’єднаного контрольно-ревізійного відділу у Старобільському та Новопсковському районах Контрольно-ревізійного управління в Луганській області за нібито перевищення службових повноважень, яке фактично нічим не підтверджено. Керівництвом Контрольно-ревізійного управління в Луганській області безпідставно вжито юридичний термін «перевищення службових повноважень» та надано юридичну оцінку без порушення кримінальної справи за цим фактом і, відповідно, без вироку або постанови суду. Позивач вважає, що його звільнено без законної підстави та з суттєвим порушенням вимог діючого законодавства України з таких підстав.
Згідно з актом службового розслідування підставою для проведення службового розслідування була доповідна записка начальника Об’єднаного контрольно-ревізійного відділу у Старобільському та Новопсковському районах Контрольно-ревізійного управління в Луганській області щодо відсутності позивача 29 березня 2011 року більше 3-х годин на робочому місці, а саме на зустрічній звірці у відділі освіти Старобільської районної державної адміністрації. Крім того, в акті службового розслідування також зазначено, що позивач нібито в цей час, тобто в період відсутності на робочому місці, незаконно приймав участь в якості спеціаліста при проведенні дослідчої перевірки, яка проводилась прокуратурою Старобільського району Луганської області на об’єктах комунального підприємства «Старобільськтепло». Позивач вказав, що він дійсно залучався до даної перевірки як спеціаліст на підставі статті 128-1 Кримінально-процесуального кодексу України та письмової вимоги прокуратури Старобільського району. За результатами спільної перевірки склав довідку як спеціаліст зі своїми висновками про неефективність використання бюджетних коштів посадовими особами Управління житлово-комунального господарства в Луганській області та приватним підприємством «Мілон-Газ» під час заміни котельного та насосного обладнання. Результати цієї дослідчої перевірки лягли в основу порушеної кримінальної справи як Генеральною прокуратурою України за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України (04 квітня 2011 року), так і прокуратурою Старобільського району за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 364 Кримінального кодексу України.
У адміністративному позові позивач вказав, що згідно з направленням на проведення зустрічної звірки у відділі освіти Старобільської районної державної адміністрації від 23 березня 2011 року № 17 він 7 робочих днів у робочий час дійсно перебував на зустрічній звірці у відділі освіти Старобільської районної державної адміністрації, про що свідчить довідка зустрічної звірки відділу освіти Старобільської районної державної адміністрації від 31 березня 2011 року, складена позивачем, в якій зазначено наступне: «Зустрічну звірку проведено з 23 березня 2011 року по 31 березня 2011 року з відома начальника відділу освіти ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_4. Використано 7 робочих дні». Зазначена довідка підписана позивачем, головним бухгалтером, начальником відділу освіти Старобільської районної державної адміністрації та зареєстрована в Журналі реєстрації зустрічних звірок.
Також в адміністративному позові позивач вказав, що залучений в якості спеціаліста прокуратурою Старобільського району на підставі вимоги перевірку цільового використання бюджетних коштів на заміну котлів та насосного обладнання на котельних по вул. Кірова, 105-а, вул. Комунарів, 82-а, кв. Ватутіна, 6-а в м. Старобільськ він провів після робочого дня. Згідно з актом службового розслідування перевірка проводилась позивачем без відома керівництва Контрольно-ревізійного управління в Луганській області. Позивач зазначив, що повідомити керівництво Контрольно-ревізійного управління в Луганській області в цей день він не мав змоги, так як проведення зазначеної перевірки потребувало терміновості. Відмовитись від проведення перевірки він не мав права, оскільки відповідно до статті 128-1 Кримінально-процесуального кодексу України спеціаліст зобов’язаний з’явитися на виклик, брати участь у проведенні слідчої дії, використовуючи свої спеціальні знання для сприяння слідчому у виявленні, закріпленні та вилученні доказів. Позивач як спеціаліст приймав участь у слідчій дії - огляді місця події.
Позивач вважає, що службове розслідування проводилось упереджено та з порушенням норм статей 57, 62, 68 Конституції України, статті 141 Кодексу законів про працю України, статей 11, 22, 30 Закону України «Про державну службу», а також постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування», оскільки проведено без його відома, без нього та в той час, коли він перебував на лікарняному. В акті службового розслідування не було враховано обставин, що пом’якшують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушень, не було запропоновано ніяких заходів для їх усунення.
Такими діями позивачу спричинено значну моральну шкоду та тяжкі наслідки, оскільки будь-яких протиправних дій він не вчиняв. У зв’язку з цими обставинами позивач перебуває в стані нервового стресу, в нього з’явилися головні болі від того, що він і його родина страждають від незаконного звільнення позивача з посади. Від цих страждань у позивача виникли болі в серці та порушився сон. Крім того, за такою статтею в трудовій книжці, по якій відбулось звільнення, позивача навіть не зможуть взяти на роботу відповідно до його фаху.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить визнати протиправним та скасувати наказ від 14 червня 2011 року № 224-о про звільнення з посади, визнати протиправними дії стосовно оформлення та внесення запису про звільнення до трудової книжки, поновити його на посаді провідного контролера-ревізора Об’єднаного контрольно-ревізійного відділу у Старобільському та Новопсковському районах Контрольно-ревізійного управління в Луганській області з моменту звільнення, стягнути грошову компенсацію за час вимушеного прогулу з 14 червня 2011 року по день поновлення на роботі та стягнути грошову компенсацію моральної шкоди, заподіяної незаконним звільненням, у розмірі 15000,00 грн.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Контрольно-ревізійне управління в Луганській області адміністративний позов не визнало, про що подало заперечення від 12 серпня 2011 року б/н, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. справи 82-86).
Заперечуючи проти адміністративного позову, відповідач послався на таке.
Відповідно до наказу Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 08 квітня 2011 року № 145-о «Про проведення службового розслідування» відповідною комісією проведено службове розслідування на дії провідного контролера-ревізора Об’єднаного контрольно-ревізійного відділу у Старобільському та Новопсковському районах Контрольно-ревізійного управління в Луганській області ОСОБА_1 Підставою для проведення службового розслідування стала одержана управлінням доповідна записка від 01 квітня 2011 року від начальника Об’єднаного контрольно-ревізійного відділу у Старобільському та Новопсковському районах Контрольно-ревізійного управління в Луганській області ОСОБА_5 про невихід 29 березня 2011 року на зустрічну звірку провідного контролера-ревізора ОСОБА_1 та самовільний його вихід у цей день на перевірку за завданням правоохоронних органів. Комісія, розглянувши надані пояснення та інші документи, встановила, що 29 березня 2011 року провідним контролером-ревізором ОСОБА_1 було прийнято участь у перевірці, яку проводила прокуратура Старобільського району. В ході участі були перевірені питання, пов’язані з цільовим використанням коштів під час заміни котельного та насосного обладнання на котельних по вул. Комунарів, 82-а, вул. Кірова, 105-а, кв. Ватутіна, 6-а м. Старобільська, які належать комунальному підприємству «Старобільськтепло». Про результати перевірки складено довідку від 29 березня 2011 року.
Відповідач зазначив, що відповідно до пункту 2 Порядку проходження звернень правоохоронних органів, затвердженого наказом Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 16 червня 2009 року № 90, право розглядати звернення правоохоронних органів щодо призначення ревізій, виділення спеціалістів для участі у перевірках, що проводяться правоохоронними органами, тощо надано виключно обласному апарату. Якщо звернення надійшло до територіального підрозділу, воно повинно негайно пересилатися до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області для розгляду на комісії. Фактично, провідним контролером-ревізором ОСОБА_1 не було проінформовано про отримання вимоги керівництво відділу. Відповідно до посадової інструкції провідному контролеру-ревізору не надано повноважень щодо прийняття одноосібно рішень про прийняття до виконання будь-яких звернень правоохоронних органів.
Пунктом 2.5 Порядку взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки, затвердженого спільним наказом Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19 жовтня 2006 року № 346/1025/685/53, передбачено, що «Звернення правоохоронного органу щодо проведення ревізії розглядаються ... начальниками контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі (їх заступниками)...». Тобто, повноваження щодо розгляду таких питань покладено виключно на начальника управління та його заступника. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що провідним контролером-ревізором ОСОБА_1 перевищено повноваження, надані йому, як посадовій особі органу державної контрольно-ревізійної служби в Україні.
Також,у запереченнях відповідач зазначив, що 01 квітня 2011 року начальником відділу ОСОБА_5 було отримано та зареєстровано вимогу прокуратури Старобільського району щодо виділення спеціаліста, яку листом від 01 квітня 2011 року № 331-15/322 направлено до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області. Все це здійснилося вже після написання ОСОБА_1 довідки. Факт одноосібного отримання ОСОБА_1 вимоги прокуратури підтверджується доповненнями до пояснення від 04 квітня 2011 року, які складено 06 квітня 2011 року. Контрольно-ревізійне управління в Луганській області розглянуло вимогу та виділило у якості спеціалістів начальника відділу інспектування у сфері будівництва ОСОБА_6 та головного контролера-ревізора того ж відділу ОСОБА_7 Цього ж дня вказаними ревізорами було складено довідку від 01 квітня 2011 року, яку при супровідному листі від 01 квітня 2011 року № 331-17/326 направлено до прокуратури. Таким чином, повторний вихід за вимогою прокуратури від 29 березня 2011 року № 93/1055 вих-11 призвів до зайвого витрачання часу.
Крім того, дослідивши матеріали, комісія з проведення службового розслідування дійшла висновку, що 29 березня 2011 року ОСОБА_1 згідно направлення від 23 березня 2011 року № 17, виданого начальником відділу, мав бути на зустрічній звірці у відділі освіти Старобільської районної державної адміністрації з питання стану взаєморозрахунків з комунальним підприємством «Старобільськтепло», але фактично ОСОБА_1 у цей день там був відсутній. Тобто, позивач без поважної причини більше 3-х годин був відсутній на території об’єкту, де у відповідності до трудових обов’язків повинен був виконувати доручену роботу.
У пункті 1 розділу II «Обов’язки за посадою» посадової інструкції ОСОБА_1 (ознайомлений 10 жовтня 2008 року) зазначено про сурове дотримання вимог статей 5 (етика поведінки державного службовця) та 10 (основні обов'язки державних службовців) Закону України «Про державну службу», а також правил внутрішнього трудового розпорядку. Статтею 10 Закону України «Про державну службу» визначені основні обов'язки державних службовців: безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов’язків та в межах своїх повноважень.
За твердженням відповідача провідним контролером-ревізором ОСОБА_1 при самостійному прийнятті до виконання вимоги прокуратури Старобільського району щодо виділення спеціаліста порушені вимоги статті 10 Закону України «Про державну службу» в частині своєчасного і точного виконання розпорядження і вказівок своїх керівників (Порядок проходження звернень правоохоронних органів, затверджений наказом Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 16 червня 2009 року № 90, який було доведено до всіх працівників відділу, у тому числі ОСОБА_1 (зафіксовано у протоколах економічного навчання відділу від 19 червня 2009 року № 14 та від 25 вересня 2009 року № 22), а також у частині того, що державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень (посадовою інструкцією не передбачено право приймати рішення щодо розгляду звернень від правоохоронних органів). Тим самим ОСОБА_1 допущено одноразове грубе порушення службових обов’язків, що знайшло своє відображення у перевищенні службових повноважень та відсутності більш трьох годин без поважної причини на території об’єкту, де він у відповідності до трудових обов'язків повинен був виконувати доручену роботу.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову від 12 серпня 2011 року б/н.
Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено таке.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба – це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу».
Згідно з вимогами статті 9 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією та спеціальними законами України.
Законодавець врегулював питання, пов’язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням) спеціальними законами та можливістю застосування загального кодифікованого нормативного акта – Кодексу законів про працю України.
Приймаючи до уваги звільнення позивача з публічної служби з підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, питання щодо правомірності його звільнення необхідно вирішувати з урахуванням норм зазначеного нормативного акта.
Статтею 41 Кодексу законів про працю України передбачені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.
Згідно з пунктом 1 статті 41 Кодексу законів про працю України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, ОСОБА_1 має 14 ранг державного службовця. 15 грудня 2006 року призначений на посаду провідного контролера-ревізора в контрольно-ревізійний відділ у Старобільському районі, з якої 09 вересня 2008 року у зв’язку з введенням в дію нової структури та штатного розпису переведений на рівнозначну посаду провідного контролера-ревізора в Об’єднаний контрольно-ревізійний відділ у Старобільському та Новопсковському районах (арк. справи 11).
Наказом Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 14 червня 2011 року № 224-о за перевищення службових повноважень при самостійному прийнятті до виконання (і фактичному виконанні) вимоги прокуратури Старобільського району щодо виділення спеціаліста для участі у перевірці цільового використання бюджетних коштів на заміну котлів та насосного обладнання на котельних по вул. Кірова, 105-а, вул. Комунарів, 82-а, кв. Ватутіна, 6-а в м. Старобільськ за період з 01 січня 2011 року по 29 березня 2011 року ОСОБА_1 звільнено з посади провідного контролера-ревізора Об’єднаного контрольно-ревізійного відділу у Старобільському та Новопсковському районах Контрольно-ревізійного управління в Луганській області за одноразове грубе порушення службових обов’язків відповідно до пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України (арк. справи 46).
Таким чином, підставою для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади стало перевищення службових повноважень, яке полягало у самостійному прийнятті до виконання (і фактичному виконанні) вимоги прокуратури Старобільського району щодо виділення спеціаліста для участі у перевірці цільового використання бюджетних коштів на заміну котлів та насосного обладнання на котельних по вул. Кірова, 105-а, вул. Комунарів, 82-а, кв. Ватутіна, 6-а в м. Старобільськ за період з 01 січня 2011 року по 29 березня 2011 року.
Оцінюючи, чи є самостійне прийняття до виконання і фактичне виконання ОСОБА_1 вимоги прокуратури Старобільського району від 29 березня 2011 року № 93/1055 вих-11 щодо виділення спеціаліста для участі у перевірці цільового використання бюджетних коштів на заміну котлів та насосного обладнання на котельних по вул. Кірова, 105-а, вул. Комунарів, 82-а, кв. Ватутіна, 6-а в м. Старобільськ за період з 01 січня 2011 року по 29 березня 2011 року, одноразовим грубим порушенням трудових обов’язків, суд виходить з нижчевикладеного.
Порядок взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, затверджений наказом Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19 жовтня 2006 року № 346/1025/685/53 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1166/13040 (надалі – Порядок № 346/1025/685/53), спрямований на забезпечення ефективної взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби (далі - органи ДКРС) та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України (далі - правоохоронні органи) з питань розгляду звернень правоохоронних органів, призначення, організації та проведення ревізій за ними, передачі їм матеріалів ревізій за власною ініціативою органів ДКРС, зворотного інформування про результати розгляду переданих матеріалів, виділення спеціалістів органів ДКРС, інших питань, що мають місце при виконанні органами ДКРС та правоохоронними органами покладених на них завдань.
Згідно з пунктом 2.5 Порядку № 346/1025/685/53 звернення правоохоронного органу щодо проведення ревізії розглядаються Головою ГоловКРУ України (його заступниками), начальниками контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі (їх заступниками), які за результатами розгляду приймають одне з таких рішень: прийняти до виконання звернення, організувати та провести позапланову виїзну ревізію; прийняти до виконання звернення, провести планову виїзну ревізію; повідомити про неможливість проведення ревізії; повідомити правоохоронний орган про необхідність уточнення звернення.
У відповідності із пунктом 3.1 Порядку № 346/1025/685/53 працівники органів ДКРС направляються для участі в перевірках, що проводять правоохоронні органи, на підставі листа відповідного органу ДКРС.
Наказом Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 16 червня 2009 року № 90 затверджені Порядок проходження звернень правоохоронних органів та склад постійно діючої комісії з розгляду звернень правоохоронних органів (арк. справи 152-153).
У відповідності із пунктами 1 та 2 Порядку проходження звернень правоохоронних органів, затвердженого наказом Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 16 червня 2009 року № 90, звернення, які надходять від правоохоронних органів, щодо виділення спеціалістів для участі у перевірках, що проводиться правоохоронними органами, розглядаються виключно обласним апаратом. Об’єднані контрольно-ревізійні відділи (контрольно-ревізійні відділи) в містах та районах області не мають права розглядати дані звернення, а у разі надходження таких звернень від правоохоронних органів негайно повинні пересилатися до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області для розгляду на комісії (арк. справи 154-157).
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що самостійне прийняття до виконання і фактичне виконання ОСОБА_1 вимоги прокуратури Старобільського району від 29 березня 2011 року № 93/1055 вих-11 щодо виділення спеціаліста для участі у перевірці цільового використання бюджетних коштів на заміну котлів та насосного обладнання на котельних по вул. Кірова, 105-а, вул. Комунарів, 82-а, кв. Ватутіна, 6-а в м. Старобільськ за період з 01 січня 2011 року по 29 березня 2011 року є грубим порушенням трудових обов’язків, а тому його звільнення із займаної посади провідного контролера-ревізора Об’єднаного контрольно-ревізійного відділу у Старобільському та Новопсковському районах Контрольно-ревізійного управління в Луганській області відповідно до пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України є правомірним.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що звільнення за пунктом 1 статті 41 Кодексу законів про працю України є дисциплінарним стягненням і допускається із додержанням правил, встановлених для застосування таких стягнень.
У відповідності із частиною 1 статті 147-1 Кодексу законів про працю України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Контрольно-ревізійні відділи у районах, містах, районах у місті або міжрайонні контрольно-ревізійні відділи згідно з Типовим положенням про Контрольно-ревізійний відділ у районі, місті, районі в місті та міжрайонний контрольно-ревізійний відділ без статусу юридичної особи, затвердженим наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 07 лютого 2001 року № 11 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 року за № 157/5348, є структурними підрозділами Контрольно-ревізійного управління в АР Крим, області, місті Києві чи Севастополі, підпорядковуються йому та входять до складу державної контрольно-ревізійної служби в Україні.
У відповідності із пунктом 4.5.20 Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 09 січня 2001 року № 111 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 січня 2001 року за № 37/5228, начальник Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі у встановленому порядку призначає працівників апарату Управління та підпорядкованих територіальних контрольно-ревізійних підрозділів на посади, які віднесено до номенклатури Управління.
Згідно з пунктом 4 Посадової інструкції провідного контролера-ревізора Об’єднаного контрольно-ревізійного відділу у Старобільському та Новопсковському районах Контрольно-ревізійного управління в Луганській області, затвердженої начальником Контрольно-ревізійного управління в Луганській області 10 жовтня 2008 року, провідний контролер-ревізор призначається на посаду та звільняється з посади начальником Контрольно-ревізійного управління в Луганській області в порядку, передбаченому чинним законодавством (арк. справи 94-98).
Таким чином, наказ від 14 червня 2011 року № 224-о про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного контролера-ревізора Об’єднаного контрольно-ревізійного відділу у Старобільському та Новопсковському районах Контрольно-ревізійного управління в Луганській області виданий Контрольно-ревізійним управлінням в Луганській області у межах своїх повноважень та з додержанням правил, встановлених частиною 1 статті 147-1 Кодексу законів про працю України.
У відповідності із статтею 148 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Згідно позиції Верховного Суду України місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення можливо обчислювати з дня закінчення службового розслідування, проведення якого передбачено статтею 22 Закону України «Про державну службу» щодо державних службовців протягом строку до двох місяців.
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що наказом Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 08 квітня 2011 року за № 145-о відносно провідного контролера-ревізора Об’єднаного контрольно-ревізійного відділу у Старобільському та Новопсковському районах Контрольно-ревізійного управління в Луганській області ОСОБА_1 призначено проведення службового розслідування (арк. справи 87-88), за результатами якого складено акт від 12 травня 2011 року за № 09-46/2 (арк. справи 89-93).
З 10 травня 2011 року по 25 травня 2011 року включно, з 26 травня 2011 року по 01 червня 2011 року включно, з 02 червня 2011 року по 08 червня 2011 року включно, з 09 червня 2011 року по 10 червня 2011 року включно ОСОБА_1 був звільнений від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, що підтверджується листками непрацездатності (арк. справи 124, 126, 128, 130, 132, 134, 136, 138).
З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що при звільненні позивача із займаної посади відповідачем дотримані вимоги статті 148 Кодексу законів про працю України.
Оцінюючи у сукупності наявні в матеріалах справи докази та встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що позивач обґрунтовано звільнений з посади провідного контролера-ревізора Об’єднаного контрольно-ревізійного відділу у Старобільському та Новопсковському районах Контрольно-ревізійного управління в Луганській області за одноразове грубе порушення трудових обов’язків відповідно до пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України. Порядок та строки накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідачем дотримано, а тому позовні вимоги про скасування наказу Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 14 червня 2011 року № 224-о та поновлення на посаді задоволенню не підлягають.
У зв’язку з тим, що судом не знайдено підстав для поновлення позивача на публічній службі, суд також не вбачає підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу після його звільнення зі служби та відшкодування моральної шкоди.
Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 19 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 25 серпня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69, 70, 71, 72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 25 серпня 2011 року.
Суддя Т.І. Чернявська