КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-616/11                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Цимбал І.К.     

Суддя-доповідач:  Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2011 р.                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:                      

головуючого - судді  Парінова А.Б.,

суддів:             Беспалова О.О., Губської О.А.,           

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 17 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 17 січня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно зі ст. 183-2 КАС України апеляційні скарги розглядаються в порядку письмового провадження.

                Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню з огляду на наступне.

          Суд першої інстанції, керуючись вимогами ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

          Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на  наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за 2010 рік позивачу була виплачена щорічна допомога на оздоровлення  відповідно до постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 р.

Вважаючи, що виплата вказаної допомоги в зазначеному розмірі не відповідає вимогам ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та порушує її права, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Виходячи з аналізу встановлених обставин справи на підставі норм законодавства, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами III групи, одноразова компенсація виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Колегія суддів  зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо стягнення виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік не ґрунтуються на законодавчих нормах.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір виплаченої щорічної грошової допомоги не відповідає розміру допомоги, встановленому Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен керуватися ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Разом з тим, ст. 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення політики у сфері соціального захисту.

Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік»надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними державними програмами.

Наведена норма  Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік»неконституційною не визнавалась.

Розміри щорічної допомоги на оздоровлення встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якою для інвалідів третьої групи передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 90 грн.

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачі, нараховуючи та здійснюючи виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»діяли на підставі, в межах повноважень, наданих законодавством.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг відповідачів дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції  норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів  Київського апеляційного адміністративного суду прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до ухвалення  незаконного  рішення про задоволення позовних вимог, яке підлягає  скасуванню з винесенням нової постанови  про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 8-10, 195, 197, 198, 202, 205, 212, 254 КАС України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат задовольнити.

          Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 17 січня 2011 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення відмовити.

Рішення набирає законної сили  з моменту проголошення, а  якщо його  було прийнято  за наслідками  розгляду  у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення  копій особам, які беруть участь у справі  (ч. 5 статті  254 КАС України). Касаційна  скарга  на судові рішення  подається безпосередньо  до суду касаційної інстанції протягом  двадцяти днів після набрання  законної сили судовим рішенням  суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі  складення постанови в повному обсязі  відповідно до  статті  160 цього  Кодексу –з дня  складення  постанови в повному обсязі  (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя

Судді