УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Диби В.Г.,
суддів: Закропивного О.В., Євграфової Є.П.,
Мазур Л.М., Ситнік О.М., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Сведбанк», ТОВ «Лояль» про розірвання договору поруки, за касаційною скаргою ПАТ «Сведбанк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 19 жовтня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2010 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що 20 березня 2007 року між ним та АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого було ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», укладено договір поруки № 9-П/1/ЗРД, відповідно до умов якого він зобов’язався виступати перед банком за виконання зобов‘язання щодо повернення коштів, наданих банком ТОВ «Лояль» згідно з кредитним договором від 20 березня 2007 року в сумі 800 тис. грн. строком до 30 листопада 2009 року включно з урахуванням графіку, з процентною ставкою за їх користування згідно з умовами договору.
Згідно з п. 1.4 кредитного договору плата за користування кредитної лінією у вигляді процентів становить: 18% річних – за умови, якщо, починаючи з 1 червня 2007 року обсяг щомісячних грошових надходжень на рахунки (кредитовий оборот по рахунках) позичальника, відкриті в АКБ «ТАС-Комерцбанк», за попередні місяці становить не менше, ніж 90% від загальною обсягу грошових надходжень на рахунки позичальника, в тому числі відкриті в інших уповноважених банках України, за той самий місяць: 20% річних – у разі порушення умов п. 1.4.1 кредитного договору; 21% річних – у разі порушення умов п. 7.8 кредитного договору.
Додатковою угодою № 3 від 23 березня 2009 року, укладеною між банком та ТОВ «Лояль» були внесені зміни до п. 1.4 кредитного договору щодо підвищення з 1 квітня 2009 року процентної ставки за користування кредитною лінією. Зазначені зміни до кредитного договору були внесені без погодження з ним (позивачем) та відбулися з істотним порушенням умов договору поруки.
Відповідно до п. 11 Договору поруки сторони не мають права в односторонньому порядку відмовитися від прийнятих на себе зобов’язань за цим договором або змінити його умови. Сторони домовились, що будь-які зміни до основного зобов’язання (кредитного договору), крім змін, наслідком яких є збільшення обсягу відповідальності поручителя за ним договором, погоджуються між позичальником та банком самостійно без повідомлення поручителя про такі зміни.
Посилаючись на викладене, позивач просив розірвати договір поруки від 20 березня 2007 року, укладений між ним та АКБ «ТАС-Комерцбанк»; стягнути солідарно з ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Лояль» судові витрати.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19 жовтня 2010 року, позов задоволено. Розірвано договір поруки від 20 березня 2007 року № 9-П/1/ЗРД, укладений між АКБ «ТАС-Комерцбанк», ТОВ «Лояль» та ОСОБА_3 Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У поданій касаційній скарзі ПАТ «Сведбанк» просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та позов залишити без розгляду.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, задовольняючи позов, виходив із того, що спірний договір поруки припинився на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України у зв‘язку зі зміною зобов‘язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
На вирішення до суду у даній справі було передано спір про розірвання договору поруки у зв’язку із зміною зобов’язання за кредитним договором без згоди поручителя.
Відповідно до ст. 651 ЦК України що є загальною нормою щодо зміни та розірвання договорів, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Разом з тим, частина 1 ст. 559 ЦК України, на яку послався суд при вирішенні спору, не може бути правовою підставою для розірвання договору поруки, оскільки врегульовує питання її припинення в разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності останнього.
Розірвання договору за наявності визначених статтею 559 ЦК України обставин законодавством не вимагається.
Суд, ухвалюючи рішення, зазначеного до уваги не взяв, із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, що їх регулюють, не визначився.
Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ПАТ «Сведбанк» задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 19 жовтня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Г. Диба
Судді: О.В. Закропивний
Є.П. Євграфова
Л.М. Мазур
О.М. Ситнік