У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 жовтня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
Пшонки М.П., Леванчука А.О., Мазур Л.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 частину коштів за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом про визнання за нею права власності на 1/2 частину коштів, набутих нею разом із померлим ОСОБА_6 за час їхнього спільного проживання у період з осені 2002 року до 26 вересня 2008 року.
Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 20 січня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
3 лютого 2011 року на зазначене рішення ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2011 року апеляційна скарга залишена без розгляду у зв’язку з пропущенням строку на оскарження.
ОСОБА_4 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що суддя апеляційного суду дійшов обґрунтованого висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_4 без розгляду у зв’язку з пропущення строку на оскарження відповідно до ч. 1 ст. 294 ЦПК України, оскільки позивачка була присутня при оголошенні резолютивної частини судового рішення і не подавала заяву про поновлення строку на оскарження.
Проте ОСОБА_4 не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Виходячи з наведеного, ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, ухвалу судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Пшонка М.П. Леванчук А.О. Мазур Л.М.