Справа № 22-ц-1340/2011
Категорія 44
Головуючий у 1 інстанції Островський Л.Є.
Суддя-доповідач Перегінець Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючої: Перегінець Л.В.
суддів: Меленко О.Є., Горблянського Я.Д.
секретаря Балагури М.О.
з участю апелянта ОСОБА_2,
представника апелянта ОСОБА_3,
представника позивача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_6 на рішення Івано-Франківського міського суду від 03 червня 2011 року - ,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2010 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03 червня 2011 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_6 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
На вищевказане рішення ОСОБА_2 та ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судом І інстанції при постановленні
оскаржуваного рішення взято до уваги як доказ акт, складений та підписаний головою ОСББ «Надрічна-24» зі слів мешканців будинку – ОСОБА_7 і ОСОБА_8 однак, на думку апелянтів, зазначений акт не є документом, що стверджує певний факт і не може бути належним доказом у справі, оскільки він складався без виходу на місце проживання відповідачів. Також судом не взято до уваги факт навчання ОСОБА_6
______________________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-1340/2011 р. Головуючий в 1 інстанції Островський Л.Є.
Категорія 44 Суддя-доповідач Перегінець Л.В.
Володимировича на денній формі навчання у м.Києві, як причина тимчасової відсутності за місцем проживання. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що Свідоцтво про право власності на квартиру на ім’я ОСОБА_5 було зареєстровано 25 травня 1993 року, тобто під час її з позивачем шлюбу, а тому квартира АДРЕСА_1 відповідно до ст.60 СК України є об’єктом права сумісної власності подружжя, що також не враховано судом.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та її представник доводи скарги підтримали з наведених в ній мотивів.
Представник позивача доводи скарги не визнала посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просить в задоволенні скарги відмовити.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що 03.10.1987 року між позивачем та відповідачкою було зареєстровано шлюб, який 14.03.2007 року розірвано.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру від 23.05.1993 року ОСОБА_5 є власником спірної квартири.
З 29.08.1990 року у даній квартирі була зареєстрована ОСОБА_2 , а з 26.10.1992 року син - ОСОБА_6.
Задовольняючи позов суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачі втратили право на користування житлом , так як не проживали в квартирі більше року. З таким висновком погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом
Як встановлено судом першої інстанції та доводиться матеріалами справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у спірній квартирі не проживають більше року. Дана обставина відповідачами не спростована, доказів поважності непроживання в квартирі чи наявності іншої домовленості між ними і власником житла стороною відповідачів не представлено, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апелянта щодо порушення її права як співвласника об»єкту спільної сумісної власності - спірної квартири не заслуговують на увагу , оскільки згідно Свідоцтва про право власності на квартиру від 23.05.1993 року,- власником квартири є ОСОБА_5 Дане свідоцтво стороною не оскаржувалося. Тоді як згідно довідки ЖБК № 4 від 29.04.2008 року рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради народних депутатів № 119 від 10.05.1989 року (а.с.60) ОСОБА_5 було прийнято в члени ЖБК-№4 і закріплено за ним однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Згідно довідки ЖБК № 4 від 29.04.2008 року № 36 на час передачі паю, вартість даної квартири була повністю виплачена членом кооперативу ОСОБА_4, матір»ю позивача.
Що ж до доводів про поважність причин відсутності ОСОБА_6, то довідка Національного технічного університету фізичного виховання і спорту України від 22.11.2010 року щодо його навчання в період з 01.09.2010 по 01.07.2014 року в даному випадку, не вказує на поважність причин непроживання в квартирі за період, який вказує позивач.
За таких обставин колегія суддів вважає, що справа судом першої інстанції розглянута повно і об’єктивно, а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.
Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.307,308,313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 відхилити, рішення Івано-Франківського міського суду від 03 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча Л.В. Перегінець
Судді: О.Є. Меленко
Я.Д. Горблянський