ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2008 р. | № 9/79 (5/62) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів: | Глос О.І., Бакуліної С.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2007 р. |
у справі | №9/79(5/62) |
господарського суду | Кіровоградської області |
за позовом | заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Українська державна інноваційна компанія, від імені якої діє Кіровоградське регіональне відділення Української державної інноваційної компанії м.Кіровоград |
до відповідача-1: | концерну "Лан" |
до відповідача-2: | ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" |
про | визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.10.2005 р. |
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: | Атрощенко О.Л., Баланенко М.О. |
від відповідача-1: | не з'явився |
від відповідача-2: | Горбунов Р.В. |
від прокуратури: | не з'явився |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2007 р. у справі №9/79(5/62) (суддя Шевчук О.Б.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду, заступником прокурора Кіровоградської області було подано апеляційне подання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2007 р. у справі №9/79(5/62) (судді: Ясир Л.О., Джихур О.В., Лисенко О.М.) апеляційне подання заступника прокурора Кіровоградської області задоволено: рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2007 р. у справі №9/79(5/62) скасовано; договір купівлі-продажу б/н від 10.10.2005 р., укладений між концерном "Лан" та ТОВ "Олександрійська ливарна компанія", визнано недійсним; стягнуто з концерну "Лан" у доход державного бюджету України 63,75 грн. державного мита, у т.ч. по апеляційній скарзі, та 59,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" в доход Державного бюджету України 63,75 грн. державного мита, у т.ч. по апеляційній скарзі, та 59,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2007 р. у справі №9/79(5/62) та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України, ч. 5 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність", ч. 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. 374 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 р.), оскільки інноваційний договір за своєю правовою природою є договором позики, а відповідно до ст. 374 Цивільного кодексу України в редакції 1963 р. (якою у спірний період було врегульовано права та обов'язки за договором позики) позичальник (відповідач-1) став власником грошей, переданих йому інвестором у рамках інноваційного договору і мав право самостійно розпоряджатися майном, придбаним за рахунок позики.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 06.02.2008 р. №02-12.2/29 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого —судді Грейц К.В., суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.
Відповідач-1 та прокурор не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши представників позивача та відповідача-2, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
31.10.1997 р. між Кіровоградським регіональним відділенням державного інноваційного фонду України —інвестором (правонаступником якого є позивач) та концерном "Лан" з метою здійснення інноваційного проекту "Розробка та організація серійного виробництва зернозбирального комбайну європейського зразку "Лан" (далі —Проект) укладено договір №08-97.
Відповідно до розділу 1 та п. 2.1 розділу 2 договору предметом цього договору є реалізація Проекту по впровадженню нових технологій та створенню виробництва конкурентоспроможної продукції, в результаті чого підприємством створюється прибуток та досягається соціальний ефект. Для здійснення Проекту сторони домовились про наступне: інвестор зобов'язується внести для здійснення Проекту цільовий вклад у вигляді інноваційної позики у строки і розмірах, що визначені у календарному плані робіт (додаток 3), а підприємство —виконати всі роботи по реалізації проекту і повернути інвестору його вклад у строки і розмірах, що вказані у плані повернення платежів (додаток 5). Наукові, технічні, економічні та інші вимоги до проекту, а також вимоги до виробництва та реалізації інноваційної продукції містяться у техніко-економічному обґрунтуванні (або у техніко-економічних умовах до проекту) (додаток 1).
Загальна вартість проекту 8 500 000,00 грн. Строк його виконання —до кінця третього кварталу 2000 р.
Відповідно до п.п. 2.3–2.5 договору до повного перерахування платежів, затвердження технічного звіту виконання Проекту та виконання інших умов договору всі матеріальні цінності, придбані підприємством у рамках цього договору, є власністю інвестора і не можуть бути відчужені (продані, передані в оренду, у заставу тощо) без згоди на те інвестора. Право на розпорядження придбаними за кошти інвестора матеріальними цінностями виникає у підприємства лише після виконання ним всіх зобов'язань згідно з цим договором та затвердження технічного звіту виконання проекту. Якщо підприємство не виконало у строк своїх зобов'язань перед інвестором, то воно втрачає всі права на вищезгадані матеріальні цінності та зобов'язується у двотижневий строк із часу письмового повідомлення інвестором передати це майно на баланс інвестора як власнику майна, або за його рішенням — іншій стороні.
Пунктами 4.1, 4.2, 4.5, 4.7, 4.9, 4.10 договору передбачено наступні зобов'язання концерну "Лан": підприємство зобов'язується реалізувати Проект згідно з календарним планом робіт (додаток 3) і досягти інноваційного результату, що міститься у техніко-економічному обґрунтуванні (або в техніко-економічних умовах) до Проекту (додаток 2); використовувати вклад інвестора (кошти, майно, об'єкти інтелектуальної або промислової власності) виключно на виконання Проекту відповідно до його календарного плану робіт (додаток 3) та кошторису витрат (додаток 4); підприємство зобов'язується до 15 числа місяця, що іде за останнім місяцем кварталу, надавати інвестору фінансовий звіт про використання вкладу (внесків) із розшифровкою всіх проведених витрат, а за вимогою інвестора —баланс підприємства, а також інші матеріали, що стосуються виконання проекту; підприємство зобов'язується у договорах та інших юридичних документах робити відповідне застереження всім підрядникам та субпідрядникам, які виконуватимуть роботи по здійсненню проекту, про права інвестора та уповноважених ним спеціалістів щодо перевірки цільового використання вкладу інвестора; повернути інвестору його вклад у строки і розмірах, що вказані у плані повернення платежів (додаток 5); кінцевий строк перерахування всіх платежів інвестору —30.09.2000 р.; після виконання проекту протягом п'яти календарних днів надати інвестору технічний звіт виконання проекту.
Інвестор, в свою чергу, зобов'язався внести у реалізацію Проекту цільовий вклад у розмірі 8 500 000,00 грн., перерахувати вклад у розмірах та строки, що вказані у календарному плані робіт (п.п. 3.1, 3.2 договору).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору позивачем платіжними дорученнями від 04.11.1997 р. №190 на суму 300 000 грн., від 05.11.1997 р. №192 на суму 3 700 000,00 грн., від 27.11.1997 р. №205 на суму 430 000,00 грн., від 30.12.1997 р. №249 на суму 211 073,00 грн. від 30.12.1997 р. №250 на суму 81 118,00 грн. від 31.12.1997 р. №251 на суму 8 500,00 грн. від 17.03.1998 р. №35 на суму 3 769 309 грн. перераховано концерну "Лан" 8 500 000,00 грн.
Згідно з контрактами К 970421, К590085 концерном "Лан" на виконання умов інноваційного договору було придбано комплект лазерної системи БІСТРОНІК за ціною 965 362,99 грн. та кромкозгинальний прес типу ВМ 200-3100 "ХАМЕРЛІ" за ціною 791 833,10 грн. Придбання цього обладнання саме в межах виконання інноваційного договору встановлено господарськими судами і підтверджено технічними звітами концерну "Лан" станом на 01.01.1998 р., на 01.07.1998 р., на 01.10.1999 р., а також фінансовим звітом станом на 01.01.1998 р. і техніко-економічними характеристиками результатів впровадження проекту станом на 01.10.1999 р.
10.10.2005 р. без згоди інвестора (позивача) концерн "Лан" уклав із ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" договір купівлі-продажу вищевказаного майна, а саме: станка лазерної системи БІСТРОНІК та кромкозгинального пресу для гнуття типу ВМ 200-3100, що було придбане за кошти інвестора в межах виконання інноваційного договору.
Відповідно до умов цього договору концерн "Лан" (продавець) зобов'язався передати у власність ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" (покупця), а покупець прийняти та оплатити станок лазерної системи БІСТРОНІК та кромкозгинальний прес для гнуття типу ВМ 200-3100 на загальну суму 700 539,96 грн. На виконання вказаного договору купівлі-продажу майна було складено акт приймання-передачі від 12.10.2005 р., відповідно до якого відповідач-1 передав відповідачу-2 станок лазерної системи БІСТРО НІК та кромкозгинальний прес для гнуття типу ВМ 200-3100.
Вважаючи, що концерн "Лан" не мав права на відчуження майна за договором від 10.10.2005 р. б/н без згоди інвестора з огляду на умови п.п. 2.3–2.5 інноваційного договору від 31.10.1997 р. №08-97, невиконання ним своїх зобов'язань за інноваційним договором і неповернення інноваційної позики, заступник прокурора Кіровоградської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Українська державна інноваційна компанія, до концерну "Лан" та ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.10.2005 р., укладеного між відповідачами, на підставі ст.ст. 317, 658 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України, оскільки вказаний договір суперечить Закону та економічним інтересам держави.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ст. 128 ЦК УРСР (згідно з якою право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором) концерн "Лан" правомірно набув право власності на прес для гнуття типу ВМ 200-3100 та станок лазерної системи БІСТРО НІК (придбані на кошти інвестора в межах виконання інноваційного договору), у зв'язку з чим мав право на відчуження вказаного майна незалежно від умов інноваційного договору.
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що: по-перше, на час укладення спірного договору загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності були врегульовані Законом України "Про інвестиційну діяльність", а відповідно до ст. 3 вказаного Закону інноваційна діяльність є однією з форм інвестиційної діяльності; по-друге, відповідно до п. 5 ст. 7 Закону інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України, і виходячи з вказаних норм Закону сторони в договорі встановили право підприємства розпоряджатися придбаними на кошти інвестора матеріальними цінностями лише після повного виконання ним своїх зобов'язань за договором; по-третє, з огляду на встановлення господарськими судами факту невиконання відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань за інноваційним договором і ненадання згоди інвестора на відчуження придбаного за кошти інвестора майна, у відповідача-1 були відсутні правові підстави для його продажу відповідачу-2.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарського суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.
Господарськими судами встановлено, що 31.10.1997 р. між сторонами укладено інноваційний договір №08-97 з метою здійснення інноваційного проекту "Розробка та організація серійного виробництва зернозбирального комбайну європейського зразку "Лан".
Як правомірно було зазначено апеляційним господарським судом, відносини сторін в даному випадку регулюються Законом України "Про інвестиційну діяльність", відповідно до ст. 3 якого інноваційна діяльність є однією з форм інвестиційної діяльності.
Відповідно до п.п. 3, 5 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом, лише за рішенням інвестора. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір; укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.
Факт невиконання відповідачем-1 зобов'язань за інноваційним договором, у т.ч. неповернення інвестору його вкладу в строки, передбачені п. 4.9 інноваційного договору, встановлено господарськими судами, підтверджено матеріалами справи і відповідачами не заперечується.
Відповідно до п.п. 2.3–2.5 інноваційного договору від 31.10.1997 р. №08-97 до повного перерахування платежів, затвердження технічного звіту виконання Проекту та виконання інших умов договору всі матеріальні цінності, придбані підприємством у рамках цього договору, є власністю інвестора і не можуть бути відчужені (продані, передані в оренду, у заставу тощо) без згоди на те інвестора. Право на розпорядження придбаними за кошти інвестора матеріальними цінностями виникає у підприємства лише після виконання ним всіх зобов'язань згідно з цим договором та затвердження технічного звіту виконання проекту. Якщо підприємство не виконало у строк своїх зобов'язань перед інвестором, то воно втрачає всі права на вищезгадані матеріальні цінності та зобов'язується у двотижневий строк з часу письмового повідомлення інвестором передати це майно на баланс інвестора як власнику майна, або за його рішенням іншій стороні.
Факт продажу відповідачем-1 згідно з договором купівлі-продажу майна від 10.10.2005 р. матеріальних цінностей (станка лазерної системи БІСТРО НІК та кромкозгинального пресу для гнуття типу ВМ 200-3100), придбаних за кошти інвестора в рамках інноваційного договору, без згоди інвестора встановлено господарськими судами, підтверджено матеріалами справи і відповідачами не заперечується.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою–третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
З огляду на викладене, з врахуванням умов інноваційного договору і приписів ч.ч. 2, 3, 5 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність", висновки господарського суду апеляційної інстанції про невідповідність спірного договору купівлі-продажу майна (придбаного за кошти інвестора в рамках інноваційного договору) вимогам чинного законодавства, в т.ч. Закону України "Про інвестиційну діяльність" є законними та обґрунтованими, як і висновки про наявність підстав у зв'язку з вищенаведеним для визнання вказаного договору купівлі-продажу майна від 10.10.2005 р. недійсним згідно з ч. 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, встановлені господарським судом апеляційної інстанції із дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2007 р. у справі №9/79(5/62) відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2007 р. у справі №9/79(5/62) залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2007 р. у справі №9/79(5/62) —без змін.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна