РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

м.Рівне, вул.Петра Могили 24, тел: (0362) 22-10-74, 26-28-94

Справа № 2-647/11

Номер рядка звіту 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

21 липня 2011 року                                                                                                    

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

           судді        Красовського О.О.   

          при  секретарі   Алексейчук Ю.М.

          з участю представника сторони ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом Публічне акціонерне товариство "РОДОВІД БАНК" до ОСОБА_2 ,ОСОБА_3  про стягнення заборгованості за кредитним договором, за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», відділення Рівненське регіональне управління Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК»про визнання недійсними кредитного договору № 52/АЄ-00010.08.2 від 18.04.2008 року та договору застави № 52/АЄ-00010.08.2-3 від 18.04.2009 року, -

В С Т А Н О В И В:

18 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК»(зміну найменування Банку на Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» зареєстровано 17.06.2009 р. на виконання Закону України «Про акціонерні товариства») в особі Радника Першого заступника Голови Правління-начальника Відділення «Рівненське РУ»ОСОБА_4 (надалі - Банк) та громадянином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - Позичальник/Відповідач) було укладено кредитний договір №52/АЄ-00010.08.2 (надалі - кредитний договір).

Відповідно до п.п 1.1. та 1.2. кредитного договору Банк відкрив Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 23504,00 (двадцять три тисячі п'ятсот чотири) долари США терміном по «18»квітня 2015 року включно, з цільовим використанням кредитних коштів - купівля автомобіля згідно з договором купівлі-продажу автомобіля №Ш-150/08-к від «17»квітня 2008 р., сплатою Позичальником 7,7% (сім цілих сім десятих) процентів річних за користування кредитними коштами.

18 квітня 2008 року між Банком та Позичальником в забезпечення кредитного договору було укладено договір застави № 52/АЄ-00010.08.2-3, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстраційний номер 1749 (надалі - договір застави). Предметом застави є автомобіль марки Skoda Oktavia A5 Ambirnte, рік випуску 2008, колір чорний, кузов № НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав Позичальнику на праві власності згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, виданого 16 квітня 2008 р. ВРЕР ДАІ м. Рівне УДАІ УМВС України в Рівненській області. Предмет застави оцінено Сторонами вартістю 24474 (двадцять чотири тисячі чотириста сімдесят чотири) долари США 23 центи, що за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання договору застави складало 123594 (сто двадцять три тисячі п'ятсот дев'яносто чотири) гривні 86 коп. (надалі - заставна вартість).

18 квітня 2008 року між Банком та громадянкою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Поручитель) було укладено договір поруки. Відповідно до п.1.1. Договору поруки Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання Позичальником усіх його зобов'язань за Кредитним договором №52/АЄ-00010 08 2 від 18.04 2008 року та додатковими угодами до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії.

Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, зокрема Позичальнику було видано через касу банку готівкою кредитні кошти в розмірі 23504,00 (двадцять три тисячі п'ятсот чотири) долари США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ на день видачі становило 118695,20 грн. для оплати за автомобіль згідно з договором купівлі-продажу автомобіля №Ш-150/08-к від «17»квітня 2008 р. (додається), що підтверджується заявою на видачу готівки №2017_25 від 18 квітня 2008 р. та Меморіальним ордером №2017_25 від 18 квітня 2008 р.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору позичальник зобов'язувався починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10-го числа (включно), кожного календарного місяця частково погашати заборгованість за кредитами у сумі 279 (двісті сімдесят дев'ять) доларів США 81 цент на рахунок, вказаний у пункті 3.1. кредитного договору, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку.

Крім того, Позичальник зобов'язався сплачувати нараховані проценти за користування кредитами щомісяця до 10-го числа (включно), кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також здійснювати щомісячну плату за обслуговування кредиту в розмірі 0,25% від суми виданого кредиту, виконувати інші зобов'язання визначені Кредитним договором належним чином та у повному обсязі.

У відповідності до п. 3.6 Кредитного договору за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку пеню за кожний день прострочки у розмірі 1,6% від суми простроченої заборгованості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позичальник порушує свої зобов'язання за кредитним договором - не сплачує заборгованість за кредитом у передбачені договором строки та проценти за користування кредитом. Банк здійснював зустрічі з клієнтом щодо врегулювання ситуації по погашенню заборгованості, що підтверджуються протоколами зустрічей №20 від 12.05.2009 р., №32 від 18.05.2009 р., а також надіслав Поручителю лист-вимогу про погашення заборгованості по кредиту, на яку останній жодним чином не відреагував.

Враховуючи невиконання зобов'язань по частковому погашенню кредитної заборгованості згідно зазначених вище протоколів, 14 серпня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за заявою Банку, було вчинено виконавчий напис на договорі застави (додається), згідно якого, зважаючи на безспірність вимог, запропоновано звернути стягнення на предмет застави та за рахунок одержаних коштів задовольнити вимоги АТ «РОДОВІД БАНК»в розмірі еквівалентному 30275,12 дол. США. та 12263,71 грн. Предмет застави було реалізовано та на рахунок Банку було перераховано 89053,40 грн., що підтверджується Постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 24.06.2010 р. (додається), однак Позичальник і надалі відмовляється погашати залишок заборгованості по кредиту.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 кредитного договору Банк має право у разі недотримання Позичальником умов цього договору вимагати дострокового його розірвання, повернення одержаних кредитів, сплати нарахованих за ними процентів, відшкодування зтиків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником умов цього Договору.

Згідно із абзацом другим п. 1.7. кредитного договору позичальник відповідає перед Банком за зобов'язаннями, що випливають з цього Договору, всіма коштами, майном, майновими правами, що йому належать на праві власності, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Пунктом 3.2 Договору поруки визначено, що Поручитель відповідає перед Банком за зобов'язаннями, що випливають з цього Договору, майном та грошовими коштами, на які може бути звернено стягнення у відповідності з чинним законодавством України.

Станом на 01.10.2010 р. сума заборгованості Позичальника перед Банком становить: за кредитом - 12314,49 дол. США, пеня - 7435,72 дол. США, пеня за прострочення плати за проведення розрахунків -7804,78 грн,

Таким чином, загальна сума кредитної заборгованості Позичальника перед Банком за кредитним договором станом на 01 жовтня 2010 року в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 01.10.2010 року складає - 164028,94 (сто шістдесят чотири тисячі двадцять вісім грн. 94 коп.) грн. (розрахунок додається).

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. ст. 526, 530, 554, 572, 589, 590, 592, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України суд вважає, що заявлений банком позов є обґрунтованим та доведеним, і підлягає до задоволення.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2

Суд не погоджується з доводами, наведеними в позовній заяві ОСОБА_2, виходячи з наступного.

18.04.2008 р. між Позичальником та Банком було оформлено кредитний договір № 52/АЄ-00010.08.2 (надалі - Договір), згідно якого Банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 23504.00 доларів США строком по 18 квітня 2015 р. Кредитні кошти надавались виключно на наступні цілі: купівлю автомобіля та сплату страхових внесків. Процентна ставка за кредитами за цим Договором встановлена в розмірі 7,70% річних.

Відповідно до п.п. 3.1.1, 3.1.4 Договору Позичальник зобов'язувався починаючи з місяця, наступного за звітнім, щомісяця до 10-го числа кожного місяця частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 279,81 доларів США, сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами та плату за обслуговування кредиту в розмірі 0,25% від суми виданого кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язань Позивача за Кредитними договором був укладений Договір застави транспортного засобу № 52/АЄ-00010.08.2 (надалі - Договір застави), посвідчений 18.04.2008 р. приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 1749.

Предметом застави за даним договором був автомобіль марки Skoda Oktavia A5 Ambirnte, реєстраційний № НОМЕР_1 (далі-автомобіль), який належить Позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5, виданого 16.04.2008 року ВРЕР ДАІ м. Рівне УДАІ УМВС України в Рівненській області.

Позивачем неодноразово було порушено вимоги Договору в частині своєчасної та повної оплати обов'язкових платежів.

Банком вживались заходи щодо відновлення платоспроможності Боржника, зокрема проводились зустрічі, направлялись листи-вимоги, підписувалися протоколи зустрічі, згідно яких Позичальник зобов'язується повністю погасити прострочену заборгованість за кредитом.

Пунктом 5.2. Кредитного договору визначено право Банку у разі недотримання Позичальником умов договору вимагати, в односторонньому порядку дострокового його розірвання, повернення одержаних кредитів, сплати нарахованих за ними процентів, відшкодування збитків, заподіяних Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником умов цього Договору, а у разі невиконання Позичальником цих вимог звернути стягнення на предмет застави згідно з договором застави №52/АЄ-00010.08.2-3 від 18 квітня 2008 р. та договорів застави, що можуть бути укладені в майбутньому в забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором.

Відповідно до ч.3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до п. 2.1.4. Договору застави Заставодержатель має право у випадку невиконання чи неналежного виконання Заставодавцем основного зобов'язання звернути стягнення на предмет застави у порядку, передбаченому розділом 3 даного договору, та задовольнити свої вимоги, визначені на момент фактичного задоволення за рахунок предмета застави в повному обсязі, враховуючи суму заборгованості за кредитом, плату за користування коштами, збитків, неустойки, штрафів, пені, іншої заборгованості та витрат, пов'язаних із пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням та зверненням стягнення на предмет застави, тощо.

Пунктом 3.1.2.3 Договору застави передбачено право Банка обирати спосіб стягнення у вигляді вчинення виконавчого напису на договорі застави.

Враховуючи те, що Позивачем не було здійснено жодних дій щодо погашення простроченої заборгованості, Відповідачем було реалізовано своє право на відмову від договору та виникло право звернення стягнення на предмет застави.

Банк звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 із заявою про вчинення виконавчого напису з наданням необхідних для цього документів.

З огляду на безспірність вимог, 14.08.2009 р. приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_7 було вчинено виконавчий напис на договорі застави про звернення стягнення на автомобіль для погашення заборгованості позичальника перед Банком.

Загальна заборгованість позичальника по Кредитному договору визначена нотаріусом у виконавчому написі в розмірі: кредит - 21543,41 дол. США, відсотки - 1299,71 дол. США, пеня -7432,00 дол. США, плата за проведення розрахунків - 4453,51 грн., пеня - 7810,20 грн. Даний виконавчий напис відповідачем-позивачем не оскаржувався, а отже розмір заборгованості було боржником визнано, а зобов'язання по погашенню боргу є безспірними.

На примусове виконання зазначеного вище напису державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції 19.1 1.2009 року винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №15983855, щодо задоволення за рахунок коштів отриманих від реалізації Предмета застави вимог Стягувача у розмірі 246865,61 грн. та 12263,71 грн. та витрат на вчинення виконавчого напису - 1700,00 грн., а всього - 260829,32 грн. (додається)

Дана постанова, Позивачем не оспорювалась. Автомобіль було вилучено у ОСОБА_2 державним виконавцем у межах виконавчого провадження та за участі власника.

Предмет застави було реалізовано та на рахунок Банку було перераховано 89053,40 грн., що підтверджується Постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 24.06.2010 р. Дана постанова ОСОБА_2 не оскаржувалась, як не оскаржувались результати торгів по реалізації майна. Враховуючи що відповідачем-позивачем, а також поручителем ОСОБА_3 зобов'язання по поверненню залишку заборгованості по кредиту не виконано, Банк вимушений був звернутися для захисту своїх цивільних прав до суду.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі - Декрет КМУ).

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

- неторговельні операції з валютними цінностями;

- перації з готівковою іноземною  валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну   іноземної   валюти,   які   працюють   на   підставі   укладених   банками   агентських  договорів   з юридичними особами-резидентами;

- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. Так, Національним банком України була видана Відкритому акціонерному товариству «РОДОВІД БАНК»банківська ліценція №27 від 1 1 жовтня 2004 р., Дозвіл №27-4 від 22 вересня 2006 року та Додаток до Дозволу (копії додаються).

Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Звідси твердження Відповідача про незаконність дій Банку є безпідставним. Більше того, дана позиція відображена в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр.) Верховного Суду України, а також в рішеннях ВСУ № 6-2751 св 10 від 12 травня 2010 р., рішенні від 01.12.2010 у справі за позовом ПАТ «Дочірній банк Ощадбанку Росії», ухвалі від 20.10.2010 р. у справі за позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а також в позиції НБУ, відображеній в листі від 07.12.2009 «Щодо правомірності укладення кредитних договорів в іноземній валюті».

Так, рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2010 року, яким визнано недійсним кредитний договір та договір іпотеки, на підставі того, що предметом договору була іноземна валюта, скасоване 21 березня 2011 року у Верховним Судом України за результатами розгляду заяв Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", Національного банку України та ОСОБА_8 про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2010 року, ухвали апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_9 до ПАТ "ОТП Банк", ОСОБА_8, треті особи: Національний банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, ОСОБА_11, про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними і направив справу на розгляд до суду касаційної інстанції.

В анкеті клієнта, заповненій власноручно при зверненні до Банку для одержання кредиту, свої доходи Позивачем зазначено у національній валюті гривні, що підтверджується і фінансовими документами (Звіти суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку за третій та четвертий квартали 2007 року).

Таким чином, на момент підписання Кредитного договору Позивач усвідомлював, що, не зважаючи на одержання доходів у національній валюті, бере на себе зобов'язання по кредиту у Доларах США, хоча жодних передумов для одержання в майбутньому валютної виручки не існувало.

На виконання «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168 перед укладенням Кредитного договору Банком було надано Позивачу інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, що викладена в «Інформаційному листі про орієнтовну вартість кредиту», в якому клієнта попереджено, що всі ризики при кредитуванні у валюті щодо коливання курсів валют покладаються на Позичальника. Факт одержання зазначеної інформації підтверджується особистим підписом Позивача на примірнику Банку.

Таким чином, ще перед укладенням Кредитного договору Банк попередив Позивача про можливі ризики щодо коливання курсу валют та можливі наслідки таких обставин.

Пунктом 7.9. Кредитного договору визначено, що Позичальник, підписуючи цей Договір, підтверджує, що він отримав в письмовій формі та ознайомився з інформацією, наданою Банком про умови кредитування, вартість супутніх послуг, орієнтовну сукупну вартість кредиту, а детальний розпис скупної вартості кредиту наведено в Додатку 1 до цього Договору.

Разом з тим, Позичальнику було надано його примірник Кредитного договору у день його укладення - 18 квітня 2008 року, про що свідчить особистий підпис Позивача.

В додатку 1 до Кредитного договору Позичальника попереджено, що всі ризики при кредитуванні у валюті щодо коливання курсів валют покладаються на Позичальника.

Таким чином, із суті Договору випливає, що ризик зміни обставин, зокрема ризики щодо коливання курсів валют, несе заінтересована сторона, тобто сторона, яка звернулася до суду з вимогою про розірвання договору. Звідси, судом не може бути застосовано ч. 2 ст. 652 ЦК України. Позивачем також не обґрунтовано причинно-наслідковий зв'язок між настанням світової фінансово-економічної кризи та виконанням власних зобов'язань по Кредитному договору.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями, 6, 15, 18, 533, 572, 590, 651, 652 Цивільного кодексу України суд вважає, що зустрічний позов не підлягає до задоволення через його безпідставність та недоведеність.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

По цивільній справі за позовом Публічне акціонерне товариство "РОДОВІД БАНК" до ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором  - позов задоволено повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_2), мешканця АДРЕСА_1, та ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_3), мешканки АДРЕСА_1, солідарно, на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК»164 028, 94 грн. –заборгованість за кредитним договором № 52/АЄ-00010.08.2 від 18.04.2008 року; 1760, 29 грн. –судові витрати, а всього 165 789 (сто шістдесят п’ять тисяч сімсот вісімдесят дев’ять) грн. 23 коп.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», відділення Рівненське регіональне управління Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК»про визнання недійсними кредитного договору № 52/АЄ-00010.08.2 від 18.04.2008 року та договору застави № 52/АЄ-00010.08.2-3 від 18.04.2009 року –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя:                                                                                   Красовський О.О.            

Примітка: повне рішення суду виготовлене 26.07.2011 р. Невідповідність документу щодо вимог ділової української мови пов'язане з особливістю роботи електронної програми "Діловодство", в якій був створений документ.