Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді Шпинти М.Д.
суддів Збитковської Т.І., Сачука В.І.
за участю прокурора Криворучка А.О.
захисників-адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4
законних представників засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, засуджених ОСОБА_3, захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 13 грудня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Кірово-Чипецьк Кіровської обл.РФ, гр.РФ, учень 10 класу Уїздецької ЗОШ, житель АДРЕСА_1, раніше судимий: 25 грудня 2009 року Здолбунівським районним судом за ч.5 ст.27, ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75, 76 КК з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,-
засуджений за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України з урахуванням вироку від 25.12.2009 року остаточне покарання за сукупністю злочинів визначено 3 роки 6 місяців
Відповідно до ст.75, 104 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю два роки та нього покладені обов”язки, передбачені п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 цього Кодексу.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та житель АДРЕСА_2, гр.України, учень 9 класу Клеванської спеціальної школи-інтернату, раніше судимий 25 грудня 2009 року Здолбунівським районним судом Рівненської області за ч.3 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком два роки.
Згідно із вироком суду, 15 листопада 2009 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та малолітня особа, відносно якої в порушенні кримінальної справи відмовлено у зв”язку з недосягненням на час вчинення суспільно небезпечного діяння одинадцятирічного віку, за попередньою змовою між собою та діючи як співвиконавці, повторно, з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, через отвір квартирки вікна магазину „Волинь”, який розташований по АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_7, таємно викрали товаро-матеріальних цінностей на загальну суму 323,4 грн.
В поданій апеляції з врахуванням внесених до неї змін, прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, просить вирок скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд. При цьому зазначає, що досудове слідство було проведено з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, зокрема, з порушенням вимог ст.168 КПК України був допитаний малолітній свідок ОСОБА_8, та щодо засудженого ОСОБА_4 не була проведена судово-психіатрична експертиза.
Адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 та засуджений ОСОБА_3 у своїх апеляціях вважають вирок незаконним і необгрунтованим через невідповідність висновків суду, викладених у ньому, фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінально закону. При цьому доводять, що засуджені ОСОБА_4.і ОСОБА_3 викрали з магазину тільки кілька пачок чіпсів, про що в суді підтвердили як засуджені, так і свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 Вказані докази судом не спростовані. З огляду на викладене, вважають, що в діях ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є склад адміністративного проступку у вигляді дрібної крадіжки. Просять вирок скасувати, а справу закрити за відсутності в їх діях складу злочину.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про задоволення апеляції прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, та про відмову в задоволенні апеляцій засудженого за захисника-адвоката, пояснення засуджених, захисників-адвокатів та законних представників засуджених, які просять задовольнити їхні апеляції і відмовити в задоволенні апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню повністю, а апеляції засудженого та захисника-адвоката частково, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд обгрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об”єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Проте ці вимоги закону під час розгляду справи в судовому засіданні були порушені.. Обставини, які мають істотне значення для вирішення питання щодо винності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину та правильності кваліфікації їх дій належним чином не з”ясовано.
Згідно ст.64 КПК при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню, зокрема: подія злочину (час, місце, спосіб та обставини вчинення злочину; винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; характер і розмір шкоди, завданої злочином .
Визнаючи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, суд у мотивувальній частині вироку, формулюючи обвинувачення, визнаного судом доведеним, зазначив, що підсудні та малолітня особа, відносно якої в порушенні кримінальної справи відмовлено, за попередньою змовою між собою та діючи як співвиконавці, повторно, з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, через отвір квартирки вікна магазину „Волинь”, таємно викрали товаро-матеріальні цінності на загальну суму 323 грн. 44 коп.
Однак, із вказаного формулювання обвинувачення не видно, в чому була попередня змова між ними, які дії охоплювались кожним із вказаних осіб на досягнення кінцевого результату. Із показань засуджених видно, що вони викрали тільки кілька пачок чіпсів, а запальнички та інші товари вони не крали. У зв”язку з цим суду необхідно було детально з”ясувати, про викрадення яких товарів була домовленість, ким і на яку суму були вони викрадені з магазину, чи не мав місце ексцес виконання щодо крадіжки малолітньою особою, відносно якої в порушенні справи відмовлено, запальничок. Не спростовані судом і показання засуджених щодо кількості викраденого ними товару із магазину.
Не були ці питання з”ясовані і при проведенні досудового слідства.
Із вироку вбачається, що основним джерелом доказів, на якому грунтується висновок суду про винуватість засуджених у вчиненні крадіжки, є показання малолітнього свідка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, відносно якого в порушенні кримінальної справи відмовлено у зв”язку з недосягненням ним на час вчинення суспільно –небезпечного діяння 11-річного віку. Разом з тим, як органами досудового слідства (а.с. 95), так і в судовому засіданні (а.с. 241 ) його показання були отримані з порушенням вимог ст.168 КПК, згідно якої допит неповнолітнього свідка віком до 14 років, а за розсудом слідчого –віком до 16 років проводиться за правилами ст.167 цього Кодексу в присутності педагога, а при необхідності –лікаря, батьків чи інших законних представників неповнолітнього.
В той же час, допит малолітньої особи як свідка, який не досяг 14 річного віку на всіх стадіях кримінального процесу проводився у відсутності педагога.
Необхідною передумовою притягнення до кримінальної відповідальності є осудність чи неосудність особи. Відповідно до ст.433 КПК України при провадженні досудового слідства та розгляді в суді справи про злочини неповнолітніх, крім обставин, зазначених в ст. 64 цього Кодексу, необхідно також з”ясувати, зокрема стан здоров”я та загального розвитку неповнолітнього. При наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов”язану з душевним захворюванням, повинно бути також з”ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі керувати ними. У необхідних випадках для встановлення стану загального розвитку неповнолітнього, рівня його розумової відсталості та з”ясування питання, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними, повинна бути проведена експертиза спеціалістами в галузі дитячої та юнацької психології (психолог, педагог) або зазначені питання можуть бути поставлені на вирішення експерта –психіатра.
Згідно психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_4 встановлений діагноз: легка розумова відсталість (а.с. 162 ) Однак, з цього приводу його загальний розвиток, рівень розумової відсталості з”ясований не був, відповідна експертиза проведена не була.
Доводи засудженого ОСОБА_3, що інвентаризація магазину „Волинь” 16.11.2009 року проведена з порушенням вимог чинного законодавства, а сам її акт не може бути джерелом доказу заслуговують на увагу.
Як видно із акту інвентаризації від 16.11.2009 р. (а.с.38), проведеною власником магазину та продавцями, в ньому відображена тільки недостача товарів з зазначенням її суми –323 грн.40 коп. Інші питання, зокрема чи поступали на реалізацію вказані товари, коли тощо, в ньому не відображені. Не дана ніяка оцінка тому факту, що зі слів власника магазині та його продавців, 17.11.2009 р. на сходах магазину був виявлений пакет з товаром, який напередодні був викрадений (а.с.88-92).
Вказані порушення кримінально-процесуального законодавства колегія суддів визнає істотними та такими, що виключали можливість постановлення вироку, що відповідно до вимог ч.2 ст.374 КПК України, є підставою для його скасування з направленням справи на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи необхідно усунути виявлені порушення кримінально-процесуального законодавства, зазначені в описовій частині ухвали, перевірити інші доводи захисника-адвоката ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_3, зазначені в їх апеляціях, та прийняти законне і обгрунтоване рішення, а також при прийнятті рішення врахувати, що вказаний вирок практично є нечитабельний, оскільки надрукований дрібним шрифтом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів ,-
ухвалила:
Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, задовольнити.
Апеляції засудженого ОСОБА_3 та захисника-адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 13 грудня 2010 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд іншим суддею.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити попередній –підписку про невиїзд.
Головуючий
судді: