ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

16 січня 2008 р.

№ 32/85

Вищий  господарський  суд  України  в  складі  колегії  суддів:

Бернацької Ж.О. –головуючий,

Мележик Н.І.,

Воліка І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної інспекції з енергозбереження на рішення господарського суду Донецької області від 20 червня 2007 року у справі № 32/85 за позовом Державної інспекції з енергозбереження, м. Київ до Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, м. Маріуполь про стягнення суми, -

за участю представників сторін:

від позивача: Полякова М.М.,

від відповідача: Комарова О.В., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач –Державна інспекція з енергозбереження у березні 2007 року звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з відповідача –Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” 8834 грн. 98 коп. підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів в доход Державного бюджету України, код бюджетної класифікації 23030300.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20 червня 2007 року (суддя: Сковородіна О.М.) в задоволенні позову відмовлено, мотивуючи тим, що позивач не надав порівняльний розрахунок перевитрат паливно-енергетичних ресурсів з витратами, встановленими стандартами.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 20 червня 2007 року, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про його скасування та прийняття нового рішення. Скарга обґрунтована тим, що на період, до введення в дію системи енергетичних стандартів допускається застосування прогресивних норм і нормативів паливно-енергетичних ресурсів (частина 2 статті 21 Закону України “Про енергозбереження”).  Суд не взяв до уваги Методику визначення неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, затверджену наказом Державного комітету України з енергозбереження від 26 жовтня 2001 року № 13, оскільки дана методика поширюється на промислові об’єкти незалежно від форм власності, що виробляють або споживають електричну теплову енергію, а також інші паливно-енергетичні ресурси.  Відповідно до листа Міністерства юстиції України методика носить нормативно-технічний характер і встановлює механізм визнання обсягу неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів на промислових об’єктах, а тому не підлягає державній реєстрації. Повноваження Державної інспекції з енергозбереження щодо застосування підвищеної плати та розмір плати за перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів, у разі їх неефективного використання, передбачено Постановами Кабінету Міністрів України № 1039 від 29 червня 2000 року та № 699 від 2 вересня 1993 року. Наказом Державного комітету України з енергозбереження від 4 серпня 2000 року № 64 “Про затвердження Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання”, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25 вересня 2000 року за № 653/4874, визначений механізм накладення та стягнення підвищеної плати. Відповідно пункту 15 вказаного Порядку, підставою для прийняття рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів є акт перевірки підприємства, а не дані перевірки виконання припису. За перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів внаслідок неефективного їх використання, виявлені органами Державної інспекції з енергозбереження, сплачується підвищена плата (абзац 1 додатка із змінами внесеними постановами № 1308 від 28 жовтня 1996 року та № 1071 від 7 липня 2000 року). Відповідач не оскаржив вказаний акт.

Вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження (яке є структурним підрозділом позивача) 17 жовтня 2005 року проведена комплексна перевірка відповідача щодо використання паливно-енергетичних ресурсів.

За результатом перевірки складено акт № 18-6/24 КП/М комплексної перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів від 17 жовтня 2005 року про виявлення порушення –підвищення температури кладки печі № 15, 16 (більше 200С).

Враховуючи висновки, викладені в цьому акті та керуючись статтею 11 Закону України “Про енергозбереження”, Постановою Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві” № 699 від 2 вересня 1993 року, позивачем прийнята Постанова № 18-6/103–КП24/М від 13 лютого 2006 року про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів. Згідно цієї Постанови, до відповідача застосовано підвищену плату, внаслідок безгосподарної діяльності працюючих та внаслідок відхилення від встановлених стандартів –14,4 тис.м3 /рік в розмірі 8834 грн. 98 коп.

Відповідно до пунктів 15, 16 Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, установах та організаціях і усунення фактів їх неефективного використання, споживач повинен внести підвищену плату за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів протягом 30 днів з дня винесення постанови про її застосування, а підставою для прийняття рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів є акт перевірки підприємства, а не дані перевірки виконання припису.  

Зважаючи на викладене, підставою для сплати підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів є рішення, прийняте на підставі акту, тому місцевий суд помилково дійшов висновку, що для визначення обсягу перевитрат паливно-енергетичних ресурсів необхідне їх порівняння з витратами, які встановлено стандартами.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставинами обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Аналіз наведених доводів в їх сукупності свідчить про неповне з’ясування місцевим господарським судом фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об’єктивного встановлення обставин справи, прав та обов’язків сторін, і відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір по суті.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної інспекції з енергозбереження задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 20 червня 2007 року у справі № 32/85 скасувати.

Справу направити на новий розгляд в іншому складі суду до господарського суду Донецької області.

Головуючий:

Ж. Бернацька

Судді:

Н. Мележик

І. Волік