ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.08 р. Справа № 28/140а
Постановлена у нарадчий кімнаті 19 лютого 2008 р. о 15 год. 50 хв.
Господарський суд Донецької області у складі судді Наумової К.Г.
При секретарі судового засідання – Мосєєвій О.О..
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу № 28/140а
за позовом Комунального виробничого підприємства „Краматорський водоканал” (м. Краматорськ, Донецької обл..)
до Державної податкової інспекції у м. Краматорську (м. Краматорськ, Донецької обл..)
про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 0001142341/0/11580 від 21.03.2005 р.
Комунальне виробниче підприємство „Краматорський водоканал” (м. Краматорськ, Донецької обл..) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську (м. Краматорськ, Донецької обл..), далі за текстом “ДПІ”, про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 0001142341/0/11580 від 21.03.2005 р., яким до позивача застосовані фінансові санкції з податку на прибуток у сумі 18304 грн.
Ухвалою суду від 30.01.2008 р. розгляд даної справи було подовжено відповідно до приписів КАС України.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.
Під час проведення планової перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме підприємство не враховувало для визначення приросту (убутку) балансової вартості запасів на кінець звітного періоду балансову вартість залишків запасів, які передані під звіт працівникам підприємства та не використані у виробництві на кінець звітного періоду.
Наведеною нормою визначено вичерпний перелік місць зберігання запасів по яких здійснюється облік приросту (убутку) балансової вартості. Зазначеним пунктом не передбачено ведення такого обліку запасів, які передані під звіт працівникам підприємства. Згідно акту перевірки, порушень підприємством наведеної норми Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у 2003 році не встановлено. Підприємство у 2003 році так само здійснювало облік приросту (убутку) балансової вартості запасів. ДПІ була зобов’язана збільшити витрати та відповідно збитки підприємства за 2003 рік, оскільки збільшення вартості запасів станом на 01.01.04 р. необхідно здійснити перерахунок вартість залишків ТМЦ на кінець та початок 2003 р. У даному випадку, відповідно до вимог п.п. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, рішення повинно прийматися на користь платника податку.
ДПІ проти позову заперечує, посилаючись на наступне.
Під час проведення планової перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме підприємство у І, ІІ та ІІІ кварталах 2004 року не приймало до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів вартість залишків запасів, які передані під звіт працівникам підприємства та не використані у виробництві на кінець звітного періоду. У зв’язку з цим позивачем були занижені валові доходи у наведених періодах, відповідно занижена сума податку до сплати. Оскільки у ІІІ кварталі 2004 р. у позивача виникли збитки, а за даними перевірки у цьому періоді лише зменшена сума збитків за наслідками перевірки до позивача лише застосовані фінансові санкції.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд
ВСТАНОВИВ:
За наслідками комплексної планової перевірки фінансово-господарської діяльності позивача, ДПІ складено Акт від 15.03.05 р. № 57/23-2-05524251 „Про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства КВП „Краматорський водоканал” (код за ЕДРПОУ 05524251) за період з 01.01.2003 р. по 30.09.2004 р.”
ДПІ, на підставі зазначеного акту перевірки, прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001142341/0/11580 від 21.03.2005 р., яким до позивача застосовані фінансові санкції з податку на прибуток у сумі 18304 грн., податкове зобов’язання даним рішенням позивачу не визначено.
Згідно акту перевірки, підчас перевірки було встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме підприємство у І, ІІ та ІІІ кварталах 2004 року не приймало до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів вартість залишків запасів, які передані під звіт працівникам підприємства та не використані у виробництві на кінець звітного періоду. У зв’язку з цим позивачем були занижені валові доходи та завищено валові витрати у наведених періодах, відповідно занижена база оподаткування.
Згідно розрахунку ДПІ (таблиця № 4 на 10-11 аркушах акту перевірки) занижено валові доходи наростаючим підсумком у І кварталі 2004 р. на 53,1 тис грн., у І півріччі 2004 р. на 138,7 тис. грн., за 9 місяців 2004 р. на 163,7 тис. грн. внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток за І квартал 2004 р. на 19750 грн., за І півріччя 2004 р. на 34680 грн., за 9 місяців 2004 р. позивачу зменшено збитки на суму 175800 грн.
П. 5.9. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.
Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
Згідно висновку судово-бухгалтерсько експертизи № 104/24, який складено судовим експертом-бухгалтером Машиниченко О.А., експертом підтверджені висновки ДПІ, які викладені в акті перевірки, щодо часткового заниження позивачем податку на прибуток за І квартал 2004 р. на 2200 грн., за І півріччя 2004 р. на 14000 грн., а також завишення збитків за 9 місяців 2004 р. на суму 10540 грн.
Разом з тим, як вбачається зі спірного рішення, за наслідками перевірки позивачу не визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у зв’язку з тим, що за підсумками 9 місяців 2004 року у позивача виникли збитки, а за наслідками перевірки лише зменшений розмір збитків.
П. 11.1. ст.. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.
Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.
Як зазначалось, порушення були встановлені ДПІ у трьох кварталах 2004 року. Враховуючи те, що за даними податкової декларації позивача з податку на прибуток за 9 місяців 2004 р., позивачем визначено від’ємне значення податку на прибуток, а за результатами перевірки та за висновком судово-бухгалтерської експертизи у цьому звітному періоді лише підлягає зменшенню від’ємне значення податку, за результатом перевірки не підлягає донарахуванню податкове зобов’язання до сплати до бюджету.
Фінансові санкції у сумі 18304 грн. застосовані до позивача на підставі п.п. 17.1.3, п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
П.п. 17.1.3, п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Відповідно до п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 цього закону, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (п.п. б) п.п. 4.2.2).
Як зазначалось, спірним рішенням податкове зобов’язання позивачу не донараховано, відповідно ДПІ не мала право застосовувати до позивача штрафні санкції на підставі наведеного підпункту.
З огляду на наведене, податкове повідомлення-рішення № 0001142341/0/11580 від 21.03.2005 р., яким до позивача застосовані фінансові санкції з податку на прибуток у сумі 18304 грн., не може вважатися обґрунтованим та законним та підлягає визнанню недійсним, відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню .
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
З огляду за зазначене, на користь позивача підлягають стягненню з коштів Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.
Враховуючи викладене та, керуючись Законами України “Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”,
ст. ст. 2, 7 –12, 69-72, 94, 122-163, 254, та прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську (м. Краматорськ, Донецької обл..) № 0001142341/0/11580 від 21.03.2005 р., яким до Комунального виробничого підприємства „Краматорський водоканал” (м. Краматорськ, Донецької обл..) застосовані фінансові санкції з податку на прибуток у сумі 18304 грн.
Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Комунального виробничого підприємства „Краматорський водоканал” (м. Краматорськ, Донецької обл..) витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Заява та скарга подається на ім’я Донецького апеляційного адміністративного суду через Господарський суд Донецької області.
Постанову підписано 25 лютого 2008 р.
Суддя Наумова К Г.