ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

  В судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача:  Брін С.О. дов. №99-02/08 від 15.02.2008р.

- відповідача: Омельчук С.В. (дов. №49 від 29.12.2007р.)

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2007р. товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівна корпорація "Місто" звернулась до господарського суду  з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "УК Екосорб" 2613097,14 грн. боргу за додатковою угодою №1 від 14.08.2006 про дострокове припинення дії договору №09/09.

В процесі розгляду даного позову товариство з обмеженою відповідальністю "УК Екосорб" подало зустрічний позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівна корпорація "Місто" 2307300 грн. пені за договором №09/09.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.10.2007р. (суддя Мальована Л.Я.) первісний позов задоволено частково шляхом стягнення з ТОВ "УК "Екосорб" на користь ТОВ "ІБК "Місто" 325245,23 грн. 3% річних, 3252 грн. державного мита та 118 грн. судових витрат, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського міжобласного господарського суду від 04.12.2007р. (головуючий Мостова Г.І., судді Писана Т.О., Фаловська І.М.) вказане рішення суду скасовано, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічних вимог.

Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач за первісним позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково  виходячи з наступного.

09 вересня 2005 року між сторонами у справі укладено договір №09/09 згідно умов якого в порядку та на умовах визначених договором сторони  беруть пайову участь у виконанні передпроектних робіт та проектно-вишукувальних робіт у будівництві житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціального призначення та підземним паркінгом по вул. Щорса, 18 в Печерському районі м. Києва на земельній ділянці площею 1 га приблизно та розподіляють між собою площі закінченого будівництвом та прийнятого в експлуатацію об'єкта.

На виконання умов даного договору  та графіку фінансування будівництва об'єкта TOB «ІБК «Місто»сплатило 12 850 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

В подальшому виходячи із об'єктивної неможливості своєчасно і в повному обсязі виконати умови договору, 14.08.2006р. сторони уклали додаткову угоду №1 про дострокове припинення дії договору №09/09 від 09.09.2005, згідно пункту 3 якої погодили здійснення розрахунків за результатами виконання основного договору у наступному порядку: ТОВ "УК "Екосорб" зобов'язана строком до 31.08.2006 р. перерахувати на поточний рахунок ТОВ "ІБК "Місто" грошові кошти у загальній сумі 15 463 097,14 грн. в т.ч.: 12 850 000 грн., як повернення внеску ТОВ "ІБК "Місто" та                                     2 613 097,14 грн. відшкодування понесених останнім витрат та збитків внаслідок інфляції грошових коштів.

На підставі наявних у справі платіжних доручень відповідачем за первісним позовом  було повернуто позивачу грошові кошти у розмірі              12 850 000 грн. в т.ч. ПДВ.

Предметом даного судового спору стала вимога товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівна корпорація "Місто" про виконання умов додаткової угоди №1 в частині сплати 2 613 097,14 грн. витрат та збитків внаслідок інфляції грошових коштів та вимога товариства з обмеженою відповідальністю "УК Екосорб" про стягнення з ТОВ "ІБК "Місто"  7403200грн. пені за несвоєчасне перерахування коштів по договору №09/09.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення виходив з того, що договір №09/09 від 09.09.2005 р. про пайову участь у будівництві житлового будинку не може вважатися укладеним відповідно до п.2 ст.180 ГК України, ст.638 ЦК України, оскільки відсутня така істотна умова як графік виконання робіт, в якому б зазначались конкретні строки початку і закінчення будівництва об'єкту та строки виконання робіт. За таких обставин, враховуючи, що спірний договір не породжує ніяких наслідків, суд першої інстанції  дійшов висновку, що 12 850 000 грн. повернуті позивачу на підставі ст. ст. 1212, 1214 ЦК України, як безпідставно отримані грошові кошти, а тому задовольнив первісний позов в частині стягнення 3% річних за користування чужими коштами та відмовив в задоволенні зустрічних вимог про стягнення пені по договору №09/09.

З даними висновками не погодився Київський міжобласний апеляційний господарський суд, зазначивши, що  графік виконання робіт не є істотною умовою договору, а строки початку, закінчення та виконання будівельних були встановлені в п. 3.2 договору. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення зустрічного позову та відмову в задоволенні первісного позову апеляційний суд виходив з того, що оскільки договір №09/09 є укладеним відсутні правові підстави для застосування   ст. 1212, 1214 ЦК України та задоволення первісного позову. Разом з цим, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічних вимог про стягнення з ТОВ "ІБК "Місто" пені за несвоєчасне перерахування коштів по договору №09/09.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з прийнятими судовими рішеннями, оскільки згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення” від 29.12.76 №11 (із змінами та доповненнями) та ст.ст. 84, 105 ГПК України обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Прийняті у даній справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають, так як господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи і вирішення спору по суті не з’ясували до кінця дійсну правову природу укладеного між сторонами договору і додаткової угоди №1 до нього, а тому ухвалені у справі судові рішення не містять повного юридичного аналізу зазначених договірних правовідносин, а правові висновки, що містяться в них, не ґрунтуються на конкретних матеріально-правових нормах.

Так, поза увагою обох судів залишилось те, що подаючи позовну заяву товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівна корпорація "Місто"  просило стягнути 2613097,14 грн. на підставі п. 3 додаткової угоди №1 про дострокове припинення дії договору.

Відтак судам слід було встановити з чого складається заявлена до стягнення по первісному позову сума в розмірі 2613097,14 грн. та на яких правових підставах вона виникла, що, в свою чергу, вплинуло б на встановлення фактичних обставин, необхідних для правильного вирішення спору.

Разом з цим, в ході розгляду даного спору, задовольняючи зустрічний позов апеляційний господарський суд неправильно застосував норми права, які регулюють порядок нарахування неустойки.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано. Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення   виконання зобов’язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Частина 1 статті 223 ГК передбачає, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний і скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено ГК.

За змістом п.1 частини 2 ст. 258 ЦК щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік.

З зазначеного слідує, що частина 6 ст. 232 ГК України передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК.

Суд апеляційної інстанції ж викладеного не врахував, що призвело до необґрунтованого стягнення пені за період  з 14.06.06 по 14.06.2007р.р., що протирічить вимогам ст. 232 ГК України.

Також, не вірно застосував норми матеріального права і суд першої інстанції визнавши договір №09/09 від 09.09.005 неукладеним, із-за відсутності графіку виконання робіт, оскільки в п. 3.2 договору №09/09 сторони визначити строки початку, закінчення та тривалості виконання робіт.

Окрім того, як встановив суд апеляційної інстанції, господарський суд Київської області, під час розгляду справи та прийняття рішення,  допустив порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування прийнятого ним рішення.

Вищевикладене свідчить про неповний та необ’єктивний розгляд справи, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції оскільки, в порушення вимог ст.ст. 32-34, 43 ГПК України, суди не з’ясували належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або  постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх,  Вищий господарський    суд   України   вважає   за  необхідне скасувати прийняті у справі рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти  основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст.  1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівна корпорація "Місто" задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.12.2007р. та рішення господарського суду Київської області від 15.10.2007р. у справі №11/177-07 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського  суду Київської області  в іншому складі суду.

Головуючий                                                                        Кот О.В.

С у д д я                                                                                Шевчук С.Р.

С у д д я                                                                                Владимиренко С.В.