УХВАЛА

20 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 466/4218/21

провадження № 61-15516ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сєрова Олена Валеріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буглак Олеся Гурамівна про визнання недійними свідоцтв про право на спадщину, визнання недійним договору дарування, визнання недійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2024 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Верховний Суд роз`яснив заявнику те, що з урахуванням змісту оскарженої постанови апеляційного суду та доводів касаційної скарги щодо її оскарження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду (від 18 лютого 2019 року у справі № 569/18047/17-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17, від 09 жовтня 2019 року у справі № 552/8452/17, від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18, від 01 червня 2020 року у справі № 431/5445/19, від 18 червня 2020 року у справі № 565/1046/16-ц, від 27 серпня 2020 року у справі № 266/2391/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 755/14155/16-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 592/1045/18-ц, від 01 березня 2021 року у справі № 233/5990/18, від 17 березня 2021 року у справі № 200/12980/14, від 22 квітня 2021 року у справі № 331/6453/18, від 21 вересня 2022 року у справі № 524/3363/19), на які заявник посилається у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин в справі, що переглядається. Суд роз`яснив, особі, яка подала касаційну скаргу, строк та порядок виконання вимог ухвали та наслідки її невиконання.

На виконання вимог наведеної ухвали Верховного Суду від 03 грудня 2024 року, 12 грудня 2024 року ОСОБА_4 подав уточнену касаційну скаргу.

Підставою касаційного оскарження зазначено пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

ОСОБА_4 послався на висновки Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 524/3363/19 щодо застосування частини другої статті 1259 ЦК України, за змістом якої фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані, а такожвід 14 вересня 2021 року у справі № 910/14452/20 щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування, зокрема, що обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 524/3363/19 зазначено, що «за змістом наведеної норми при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця у безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність таких юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти зазначених обставин».

У наведеній справі суди встановили, що надані виписки із медичних карт підтверджують те, що через похилий вік та стан здоров`я, зокрема через отриману травму, спадкодавець потребував сторонньої допомоги, яку надавала позивач.

Верховний Суд погодився з висновком судів про задоволення позовної вимоги про зміну черговості спадкування відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України, оскільки суди виходили з їх доведеності. Відхилив протилежні доводи касаційної скарги, оскільки такі доводи зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 вересня 2021 року у справі № 910/14452/20 предметом спору були вимоги ТОВ «Київ Інвест Груп» до ГУНП у м. Києві та ГУДКС України у м. Києві про стягнення з Державного бюджету України майнової шкоди та моральної шкоди, завданої незаконними діями ГУНП у м. Києві внаслідок неповернення вилученого під час проведення обшуку майна після постановлення судом ухвали про скасування арешту, накладеного на майно позивача в рамках кримінального провадження.

Натомість у цій справі ОСОБА_4 вимогу про зміну черговості одержання права на спадкування за законом обґрунтовував тим, що починаючи з 2018 року ОСОБА_5 почала зловживати алкогольними напоями, через що не працювала і не мала доходів, відтак з 2018 року позивач змушений був не лише матеріально утримувати їх сім`ю, але через безпорадний стан ОСОБА_5 вести домашнє господарство, готувати їжу, доглядати та виховувати їхнього спільного сина.

Апеляційний суд зазначив, що виходячи зі змісту частини другої статті 1259 ЦК України саме сторона позивача повинна довести, зокрема і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво.

Суди встановили, що спадкодавець ОСОБА_5 померла у віці 40 років, у матеріалах справи відсутні докази про отримання ОСОБА_5 каліцтва, визнання її особою з інвалідністю або про її перебування на стаціонарному лікуванні (реабілітації тощо).

Апеляційний суд зробив висновок, що стан сильного алкогольного сп`яніння не може бути визнаним безпорадним станом в контексті частини 2 статті 1259 ЦК України.

Жодних підстав касаційного оскарженні стосовно наведених висновків апеляційного суду, як були підставою для відмови у позові, заявник не навів у касаційній скарзі. Тому відповідні недоліки касаційної скарги щодо необхідності зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення, визначені в ухвалі Верховного Суду від 03 грудня 2024 року, заявник не усунув.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, №21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

За змістом статті 185 ЦПК України, якщо скаржник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається скаржнику.

Тому касаційна скарга підлягає поверненню.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

Керуючись статтями 183, 185, 260, 393 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2024 року вважати неподаною та повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснощоков