Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2421/24

Номер провадження 2/348/1098/24

16 грудня 2024 року                м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді                                    О.Ю.Максименко

за участю секретаря судових засідань                 О.Р.Боєчко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна цивільну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У с т а н о в и в :

       Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 195443310 від 29.01.2020.

       Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.01.2020 ОСОБА_1 уклав із ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" кредитний договір № 195443310. Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового персонального ідентифікатора (3Z9Y6Z4Q). 29.01.2020 ОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало грошові кошти в сумі 20000,00 грн на банківську карту ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 . 28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. 31.12.2020 додатковою угодою № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 88 від 08.07.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 195443310. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрах права вимоги. Відповідно до реєстру права вимоги № 11 від 31.08.2023, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 54643,00 грн, з яких: 20000,00 грн - сума заборгованості по кредиту; 34643,00 грн - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. 04.09.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 0409/24, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № за договором факторингу № 0409/24 від 04.09.2024 ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 54643,00 грн. Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному договором. Незважаючи на це, відповідач не виконував умови договору належним чином, не повністю сплачував платежі, у зв`язку із чим утворилася прострочена заборгованість. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ «Юніт Капітал», ні на рахунки попереднього кредитора. Тому, ТОВ «Юніт Капітал» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь суму заборгованості за кредитним договором № 195443310 від 29.01.2020 в розмірі 54643,00 грн, з яких: 20000,00 грн - сума заборгованості по кредиту; 34643,00 грн - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, а також стягнути понесені судові витрати.

       Представник відповідача надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що заперечує проти задоволення вимог позивача з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. В матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі, реєстри прав вимог, що переходять до нового кредитора, укладеними між ТОВ "Таліон плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Юніт Капітал". Не долучено до матеріалів позовної заяви доказів виконання факторами грошового зобов`язання, а саме: перерахування ціни продажу за договором на рахунок клієнта. Відтак позивачем не доведено наявність у нього права вимоги до відповідача, оскільки долучені до позовної заяви докази не підтверджують факту переходу права вимоги за кредитним договором № 19546433 від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до ТОВ "Юніт Капітал", не доведено розмір заборгованості. Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на те, що відповідач, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту позивача, в момент реєстрації створив власний особистий кабінет, де здійснив заповнення заявки на отримання кредиту та підписав даний договір шляхом використання логіну та паролю електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Однак, надана позивачем паперова копія електронного договору не містить одноразового ідентифікатора та не містить підтверджень, що що саме цей договір та умови договору підписав ОСОБА_1 шляхом використання інформаційно-телекомунікаційних систем та що він ознайомився та погодився з ними та що у випадку підписання будь-яких документів електронним підписом, такі взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати комісії. Тому вважає, що копія договору не може вважатися належним та достовірним доказом, оскільки не підтверджує факт підписання договору позики відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора або ж за допомогою електронного цифрового підпису. Позивачем не надано доказів реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі, не надано рішення про видачу кредиту та пропозицію укласти договір в особистому кабінеті. Також, позивачем неправомірно нараховано проценти за договором, зокрема, нараховано за більший період після закінчення строку кредитування, позивач не надав достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того, що сторони погодили і відповідач дав згоду на автопролонгацію договору після 29.02.2020 і продовження строку кредиту. Крім того вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності. Тому, просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову ТОВ "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а також відмовити у стягненні судових витрати на професійну правничу допомогу, оскільки вона є неспівмірною зі складністю справи та обсягу наданих послуг.

       Представник позивача надав відповідь на відзив, в якому вважає відзив необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п. 5.1.3. договору факторингу № 28/1118-01, п. 5.1.2 договору факторингу № 05/0820-01 та п. 3.9 договору факторингу № 0409/24, клієнт зобов`язаний перераховувати на банківський рахунок фактора будь-які грошові кошти отримані від боржника на виконання ними своїх зобов`язань за кредитними договорами, тому, відступлення права вимоги не звільняє боржника від свого обов`язку. Щодо електронного підпису пояснює наступне, що одноразовий електронний ідентифікатор направляється позичальнику на номер телефону, вказаний у заявці на отримання кредиту. Щодо перерахунку коштів позивачем долучено довідку від АТ КБ "ПриватБанк", в якій зазначено про успішний переказ коштів у розмірі 20000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який відповідач зазначив при оформленні заявки. Щодо нарахування відсотків, то відповідно до додаткових угод до кредитного договору сторони дійшли згоди про продовження строку договору № 195443310 від 29.01.2020 на загальну кількість 55 днів. Згідно п. 4.3 кредитного договору сторони погодилися, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦКУ. З даними умовами відповідач погодився, підписавши кредитний договір. Щодо позовної давності, то з введеням воєнного стану в Україні від 24.02.2022 указом президента № 64/2022, перебіг позовної давності, визначений цим законом, зупиняється на строк дії такого стану. Тому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Юніт Капітал" заборгованість за кредитним договором № 195443310 від 29.01.2020 у розмірі 54643,00 грн, а також стягнути судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

       Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги просив задовольнити.

       Відповідач в судове засідання не з`явився.

       Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи в її відсутність, у задоволенні позову просила відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.    

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладений договір № 195443310 від 29.01.2020. За умовами вказаного договору товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 20000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п.1.4. або п. 1.5. цього договору (п.1.1.). Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (п.1.2.). Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,67 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.3.). Згідно п.1.4 договору у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2. договору, застосовується базова процентна ставка у розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Договір підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором (а.с.10-11).

Кредитний договір укладено в електронному вигляді, шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» .

Перед укладенням договору 29.01.2020 о 21:24 год. відповідачем було подано заявку на отримання грошових коштів із зазначенням персональних даних та номеру картки для перерахування коштів (а.с.18), договір підписано 29.01.2020 о 21:28:08, що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (а.с.19).

Відповідно до платіжного доручення від 29.01.2020 на платіжну карту ОСОБА_1 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" було перераховано кредит в розмірі 20000 грн (а.с.28).

Довідкою № 08/2024 АТ КБ "ПриватБанк" підтверджено успішні платежі на карти клієнтів, у тому числі на карту № 4149-43ХХ-ХХХХ-8480 (а.с. 29-30).

Жодних доказів на спростування наведеної обставини відповідачем не надано.

Додатковою угодою від 28.02.2020 продовжено строк, на який було надано кредит, на двадцять сім днів, та передбачено, що починаючи з 28.02.2020 позичальник сплачує за користування кредитом 1,33 відсотків в день від суми кредиту (а.с.12).

Додатковою угодою від 26.03.2020 продовжено строк, на який було надано кредит, на двадцять вісім днів, та передбачено, що починаючи з 26.03.2020 позичальник сплачує за користування кредитом 1,33 відсотків в день від суми кредиту (а.с.12).

28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.31-36).

28 листопада 2019 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду № 19 за якою строк дії договору було продовжено до 31 грудня 2020 року, інші умови договору залишилися без змін (а.с.37).

31 грудня 2020 року укладено додаткову угоду за № 26 від 31 грудня 2020 року до цього договору факторингу, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2021 року. У цій додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, дата укладення і номер договору залишено попередні (а.с.38-42). 31 грудня 2021 року сторони факторингу уклали додаткову угоду № 27, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року. Умови договору залишено без змін в редакції від 31 грудня 2020 року (а.с.43). 31 грудня 2022 року сторони факторингу уклали додаткову угоду № 31, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року (а.с.44). 31 грудня 2023 року укладено додаткову угоду за № 32 до цього договору факторингу, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року (а.с.45). Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 88 від 08.07.2020, ТОВ «Таліон плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 195443310 від 29.01.2020 в сумі 53283 грн, з яких: 20000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 33283,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.46-47).

05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрах права вимоги (а.с.48-52).

03.08.2021ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали додаткову угоду № 2, за якою строк дії договору було продовжено до 31 грудня 2022 року, інші умови договору залишилися без змін (а.с.53). 30 грудня 2022 року сторони факторингу уклали додаткову угоду № 3, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2024 року (а.с.54).

Відповідно до реєстру права вимоги № 11 від 31.08.2023, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 54643,00 грн, з яких: 20000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 34643,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.55-56).

04.09.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ "Юніт Капітал" укладено договір факторингу № 0409/24, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрах права вимоги (а.с.57-60).

Відповідно до реєстру боржників від 04.09.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступає ТОВ "Юніт Капітал" право грошової вимоги до відповідача в сумі 54643,00 грн, з яких: 20000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 34643,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.55-56) (а.с.62-63).

Як вбачається з розрахунку заборгованості, 28.02.2020 ОСОБА_1 сплатив 4020,00 грн процентів, 26.03.2020 сплатив 7182,00 грн процентів та 04.05.2020 сплатив 5,00 грн процентів (а.с.65-67).

Відповідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 195443310 ОСОБА_1 , заборгованість перед ТОВ "Юніт Капітал" станом на 29.01.2020 складає 54643,00 грн, з якої 20000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 34643,00 грн - прострочена заборгованість за процентами. (а.с.68).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Законом України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення договорів в мережі, процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. І саме до додаткової угоди можуть застосовуватись вимоги ст. 654 ЦК, а також положення про нікчемність.

Надані суду додаткові угоди від 28.02.2020 та 26.03.2020 до договору № 19544310 від 29.01.2020р. не місять інформації про наявність на них електронного підпису з одноразовим ідентифікатором відповідача, отже, вони є неукладеними та такими, що не тягнуть за собою ніяких правових наслідків, а отже, строк дії договору становить 30 днів від дати отримання кредиту позичальником.

Щодо застосування строку позовної давності, суд зауважує наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторі хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненням) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України діє карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Дію карантину неодноразово було продовжено постановами Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжено до теперішнього часу.

Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію».

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, який набрав чинності 17 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Тобто, було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин.

Продовження строків позовної давності в період дії карантину та воєнного стану є безумовним та автоматичним в силу закону. А тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається (постанова Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 920/724/21).

Врахувавши, що останнім днем для звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 28 лютого 2023 року, необхідно зробити висновок, що позовну давність позивачем не було пропущено з огляду на дію карантину та воєнного стану в Україні.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач виходив з того, що в ході факторингового ланцюгу право вимоги до відповідача перейшло до позивача.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги:

1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні;

2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо);

3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання;

5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 4.12.2018 у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до нових кредиторів, починаючи ще з 28 листопада 2018 року, а сам кредитний договір № 195443310 укладено 29січня 2020 року.

Правовідносини за вказаним кредитним договором виникли значно пізніше, ніж було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином. Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило передачу невизначених вимог, оскільки жодної вимоги щодо відповідача на момент укладення договору факторингу не існувало.

Тобто, відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором.

При цьому, суд звертає увагу, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

В даному випадку на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 боргові зобов`язання за кредитним договором від 29.01.2020 ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору, на час укладення договору відступлення права вимоги від 28.11.2018. Окрім того, на час укладення договору відступлення права вимоги № 28/1118-01 від 28.11.2018 сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином. Інформація про ОСОБА_1 як боржника надана у витягу з реєстру прав вимоги № 88 від 08.07.2020 ТОВ «Таліон Плюс», тобто більш ніж через півтори роки після укладення договору відступлення права вимоги.

Отже, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору відступлення прав вимоги 28.11.2018 не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, які виникли після укладення цього договору.

Суд не вважає, що належним доказом переходу права вимоги є реєстр боржників.

В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012 тощо).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ТОВ «Юніт Капітал» не довело порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 195443310 від 29січня 2020 року, який був укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс», а тому немає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал», оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли.

Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, понесені судові витрати: судовий збір в сумі 2411,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про електронну комерцію» ст. 6, 11, 203, 205, 207, 509, 510, 512, 514, 519, 626, 627, 628, 633, 634, 638, 654, 1049, 1054, 1055, 1077, 1078, п. 12, 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. 9, 10, 12, 13, 15, 77-81, 82, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 272-273, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

       У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

       Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.        

       Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження юридичної особи за адресою: вул. Рогнідинська, 4 літера А оф. 10, м. Київ.

Представник позивача: адвокат Тараненко Артем Ігорович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4956 від 24.04.2012, адреса: вул. Юрія Поправки, буд. 6 оф. 21 м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою:   АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: адвокат Сікорська Ірина Станіславівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 001370 від 12.05.2023,адреса: вул. Велика Морська, 9/24 м. Миколаїв Миколаївська область.

Суддя Надвірнянського районного суду        

Івано-Франківської області                                         О.Ю. Максименко