ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2008 р. | № 19/186 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Козир Т.П. |
суддів : | Мележик Н.І., Подоляк О.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ДП “Науково-дослідний інститут безпеки праці та екології в гірничій і металургійній промисловості” |
на постанову | від 06.12.2007 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
за заявою | ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” |
про | визнання наказу таким, що не підлягає виконанню |
у справі | № 19/186 |
за позовом | Українського державного науково-дослідного інституту безпеки праці та екології в гірничій і металургійній промисловості (надалі –Інститут) |
до | ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” (надалі –Товариство) |
про | стягнення 20000 грн. |
за участю | ДВС в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу |
за участю представників: |
від стягувача | - не з’явились |
від боржника | - Лосєв Д.В. |
від ДВС | - не з’явились |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2004 р. позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 20000 грн. основного боргу, 200 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання рішення видано наказ від 02.07.2004 р.
В липні 2007 р. Товариство звернулось в господарський суд Дніпропетровської області в порядку ст. 117 ГПК України із заявою про визнання наказу, виданого на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2004 р., таким, що не підлягає виконанню.
Заява мотивована тим, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2005 р. порушено провадження у справі № Б-29/21/05 про банкрутство Товариства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. При цьому, заявник посилався на ст. ст. 1, 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Відповідно до зазначеного Закону Інститут, який є конкурсним кредитором, зобов'язаний був протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство подати до господарського суду письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Інститут не звертався до суду із відповідною заявою у справі про банкрутство та його вимоги не було включено до реєстру вимог кредиторів, затверджених ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2006 р., тому вимоги Інституту є погашеними, а наказ господарського суду Дніпропетровської області підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2007 р. (суддя Петренко І.В.) у задоволенні заяви відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2007 р. (судді: Кузнецова І.Л., Верхогляд Т.А., Чимбар Л.О.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2007 р. скасовано, заяву Товариства про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2004 р. таким, що не підлягає виконанню задоволено.
Не погоджуючись з постановою, Інститут звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як враховано апеляційним судом, Товариство звернулось в господарський суд Дніпропетровської області із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню з підстав, передбачених ст. 117 ГПК України, частина 4 якої надає право господарському суду визнати наказ таким, що не підлягає виконанню у разі коли його видано помилково або обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, оскільки Інститут, який є конкурсним кредитором в силу ч. 1 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у встановлений законом строк не звернувся до суду із заявою про визнання його грошових вимог у справі про банкрутство Товариства, то заборгованість останнього є погашеною на підставі ч. 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. За таких обставин наказ, виданий на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2004 р. про стягнення з Товариства 20000 грн. основного боргу, 200 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Інституту, апеляційний господарський суд правильно визнав таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДП “Науково-дослідний інститут безпеки праці та екології в гірничій і металургійній промисловості” залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2007 р. у справі № 19/186 залишити без змін.
Головуючий, суддя Т. Козир
С у д д і Н. Мележик
О. Подоляк