Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 вересня 2011 року Справа № 1170/2а-2435/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді –Нагібіної Г.П.
при секретарі –Дегтярьові Д.В.
за участю:
представників позивача –Ущапівського Р.В., Павлової Т.А.
представників відповідача –Максимчука О.А., Семенцової Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Кіровоградолія»до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування рішень,
ВИКЛАД ОБСТАНОВИН:
ПАТ «Кіровоградолія»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 09.09.2011 р. (а.с.223-224), скасувати податкові повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ:
- № 0000072350 від 28.01.2011 р., якими збільшено суму грошового зобов’язання за платежом: податок на додану вартість в сумі 2436982 грн. –основного платежу та 609246 грн. –штрафні (фінансові) санкції;
- № 00003223350 від 06 квітня 2011 р., якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4387387–основного платежу та 220653 грн. –штрафні (фінансові) санкції.
В обґрунтування позовної заяви товариство зазначає, що за результатами позапланової перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування були винесенені податкові повідомлення –рішення, які прийняті в зв’язку з тим, що посадові особи податкового органу, які здійснювали перевірку, дійшли висновку про збитковість господарських операцій, а також, що витрати понесені товариством по таких операціях не відносяться до господарської діяльності товариства, а тому не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Товариство зазначає, що по господарських операціях з придбання та продажу олії нерафінованої було отримано прибуток, що у розумінні п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 є доходом товариства в розмірі 304941 грн., а тому висновки перевіряючих є неправомірними.
Відповідач надав суду заперечення на адміністративний позов, які обґрунтовані тим, що за даними перевірки перевіряючи прийшли до висновку, що товариство укладаючи контракти стосовно купівля та продажу олії нерафінованої соняшникової не мало на меті отримання прибутку, а тому по таким операціям товариство неправомірно сформувало податковий кредит, а також неправомірно заявило до бюджетного відшкодування з ПДВ.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовну заяву з підстав зазначених в ній та просили суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Крім того, під час розгляду справи представники позивача зазначили суду, що метою укладення договору купівлі олії нерафінованої соняшникової з подальшою реалізацією на експорт було отримання валютної готівки, яка необхідна товариству для погашення по договору позики № 26 від 14.03.2008 р.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовної заяви з підстав зазначених у запереченнях на адміністративний позов (а.с.113-118), просили суд відмовити в задоволенні позову.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАС України) в судовому засіданні 15.09.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 20.09.2011 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Кіровоградський окружний адміністративний суд, -
ВСТАНОВИВ:
ПАТ «Кіровоградолія» (далі позивач) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради та відомості стосовно нього внесено до ЄДРПОУ (а.с.84-85). Відповідно до п.1.2 Статуту ПАТ «Кіровоградолія»є правонаступником ВАТ «Кіровоградолія»(а.с.68-83).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.
Кіровоградська ОДПІ (далі відповідач), в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, є суб’єктом владних повноважень, рішення якого оскаржені.
Посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням у зменшення податкових зобов’язань наступних періодів за червень –жовтень 2010 р., яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2010 р. по31.01.2010 р. та з 01.05.2010 р. по 30.09.2010 р. за результатами якої складено акт від 17.01.2011 р. № 48/23-50/00373869 (далі акт перевірки) (а.с.11-43), висновками якого, є порушення, на думку відповідача:
- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. та завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 6705669 грн., в т.ч. за травень 2010 р. на суму 1000000 грн., за червень 2010 р. на суму 1942376 грн., за липень 2010 р. на суму 3763293 грн.;
- пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. та занижено позитивне значення різниці між сумо податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 2400759 грн., в т.ч. за травень 2010 р. –960903 грн., за червень 2010 р. –745526 грн., за липень 2010 р. –69433 грн. та завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 4304910 грн., в т.ч. за травень 2010 р. –39097 грн., за червень –1196850 грн., за липень 2010 р. 3068963 грн.;
- пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 4387387 грн., в т.ч. за червень 2010 р. –139544 грн., за липень 2010 р. –1178880 грн., за серпень 2010 р. –3086963 грн.;
- пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р., занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2436982 грн., в т.ч. за травень 2010 р. –967756 грн., за червень 2010 р. –756926 грн., за липень 2010 р. –712300 грн.
Кіровоградською ОДПІ на підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 22 січня 2011 р.:
- №0000082350, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 4378378 –сума завищення бюджетного відшкодування та 1317500 –штрафні (фінансові) санкції (а.с.44);
- №0000072350, яким збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ в сумі 2436982 –за основним платежом та 6009246 грн. –штрафні (фінансові) санкції (а.с.46).
На вищезазначені податкові повідомлення –рішення, в порядку апеляційного узгодження, позивачем подана скарга до ДПА у Кіровоградській області від 04.02.20111 р. вих. № 153/10 (а.с.48-51).
За результатами розгляду скарги позивача ДПА у Кіровоградській області прийнято рішення від 01.04.2011 р. № 1063/10/25-014 «Про результати розгляду первинної скарги», яким скасовано податкове повідомлення –рішення Кіровоградської ОДПІ від 28.01.2011 р. № 0000082350 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 1096846,75 грн. та відмовила в задоволенні скарги в іншій частині та залишила без зміни податкове повідомлення від 28.01.2011 р. №0000072350 (а.с.52-57).
В зв’язку з рішенням ДПА у Кіровоградській області Кіровоградською ОДПІ прийнято податкове повідомлення – рішення від 06.04.2011 р. №0000322350, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 4378378 грн. –сума завищення бюджетного відшкодування та 220653 грн. –штрафні (фінансові) санкції –оскаржуване рішення (а.с.58).
Що стосується фактичних порушень, відображених в акті перевірки, які стали підставою для винесення оскаржуваних рішень, суд приходить до таких висновків.
За результатами перевірки відповідачем встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 6705669,0грн., в тому числі по наступних податкових періодах: за травень 2010р. на суму 1000000,0грн., за червень 2010р. - на суму 1942376,0грн., за липень 2010р. - на суму 3763293,0грн. по господарських операціях з купівлі та реалізації олії нерафінованої соняшникової.
Також перевіркою встановлено, що до складу суми залишків від'ємного значення за травень-липні 2010р., що залишились не погашеними податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів або приймали участь у розрахунках бюджетного відшкодування станом на дату проведення перевірки, входить сума ПДВ по операціях з придбання соняшникової нерафінованої олії в розмірі 6705669,0грн. (за травень 2010р. - 1000000,0грн., за червень 2010р. - 1942376,0грн. та за липень 2010р. - 3763292,0грн.), яка в повному обсязі вплинула на заявлену ВАТ «Кіровоградолія»суму бюджетного відшкодування із зарахуванням в зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень - серпень 2010р. та призвела до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у податковий деклараціях з ПДВ за травень-липень 2010р.
Такі висновки перевіряючими зроблені з огляду на те, що позивач включив до складу податкового кредиту суму податку, нараховану в ціні придбання олії нерафінованої соняшникової у ТОВ «Кернел-Трейд», при подальшому продажу цієї ж кількості олії нерафінованої соняшникової за значно нижчою ціною. Будь-яких обґрунтувань економічної вигоди від таких господарських операцій позивач під час перевірки не навів.
ВАТ «Кіровоградолія»(покупець) уклало контракт № 61 від 16.04.2010 р. щодо купівлі олії нерафінованої соняшникової з ТОВ «Кернал-Трейд»(постачальник), відповідно до якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця олію нерафіновану соняшникову в кількості 6400 МТ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (а.с.48-49). Згідно з п.3.1 даного контракту ціна за 1 МТ товару з урахуванням ПДВ складає 6915 грн.
Відповідно до акту прийому передачі від 11.06.2011 р. по договору № 61 від 16.03.2011 р. позивач прийняв у власність олію соняшникову в кількості 3150 МТ (а.с.87).
Дана операція підтверджується видатковою накладною № СПРОД00783 від 11 червня 2010 р. (а.с.88) та податковими накладними від 26.05.2010 р. № 804005403 та від 11.08.2010 р. № 804006341 (а.с.89-90).
Відповідно до акту прийому передачі від 13.07.2011 р. по договору № 61 від 16.03.2011 р. позивач прийняв у власність олію соняшникову в кількості 3265,33 МТ (а.с.91).
Дана операція підтверджується видатковою накладною № РН-045838 від 13 липня 2010 р. (а.с.92) та податковою накладною від 13.07.2010 р. № 804007156 (а.с.93).
Як було зазначено представниками позивача, мета укладання даного контракту була подальша її реалізація по зовнішньо-економічному контракту, щоб утримати валютну виручку.
ВАТ «Кіровоградолія»(продавець) уклало зовнішньоекономічний контракт № 038/0910/8R-1 від 31.05.2010 р. з Restomon Limited (покупець) на придбання олії соняшникової нерафінованої в кількості 6400 метричних тонн (МТ) (а.с.94-96). Відповідно до п.3.1 зазначеного контракту ціна товару складає 735 доларів США за 1 МТ, що в еквіваленті дорівнює 5824,95 грн. (відповідно до довідки управління Нацбанку України в Кіровоградській області про офіційній курс національної валюти а.с.198).
Сторони в судовому засіданні підтвердили факт виконання вищезазначеного контракту, що також підтверджується результатами перевірки та первинними документами (ВМД) за відповідний звітний період. Позивачем відвантажено нерезиденту олію соняшникову нерафіновану в кількості 3150,0 МТ в червні 2010р. та в кількості 3265,330 МТ в липні 2010р. (а.с.97-102).
Відповідно до довідки Державного комітету статистики України Головного управління статистики в Кіровоградській області від 07.07.2011 р. № 09-2-40/8126 (а.с.112) середня вартість олії нерафінованої соняшникової по Кіровоградській області становила на день укладання зовнішньоекономічного контракту з Restomon Limited - 6426 грн. (326644,2 т./ 50830,7 грн.).
Реальність та товарність вищезазначених операцій не заперечується податковим органом.
Отже, позивачем проводилась закупівля олії соняшникової нерафінованої з подальшим її експортом за ціною, яка нижча від ціни придбання, що, в свою чергу, призвело до заниження податку на додану вартість та безпідставне відшкодування з ПДВ із Державного бюджету України.
Суд приходить до висновку про хибність посилань позивача в позовній заяві щодо того, що він не отримував збитку, а отримав прибуток в сумі 304941,60 грн. посилаючись при цьому на порядок обрахунку податку на прибуток та розмежовуючи вартість придбаної ним олії нерафінованої соняшникової з ПДВ та без ПДВ. Позивач помилково ототожнює поняття «валових витрат»та витрат на придбання товарів.
Поняття «ціна» –це грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі власності (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб’єктів та інші суб”єктивні моменти. Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. Основними з них є собівартість і прибуток. Їх наявність в ціні є обов’язковою. Крім того, до складу ціни можуть входити: акцизний збір, податок на додану вартість, націнки постачальницько-збутових організацій, торгівельні надбавки або знижки.
Згідно з нормами п. 5 п. 1 Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002р № 1531 «ціна –це сума грошей, за якою пропонується або фактично здійснюється перехід прав на об’єкт оцінки від продавця до покупця».
На підставі системного аналізу чинного на час виникнення даних правовідносин податкового законодавства суд дійшов висновку про те, що ціна товару включає в собі і ПДВ, який не враховується лише при визначенні бази оподаткування податком на прибуток підприємств. Необхідність виключення ПДВ зі складу валових витрат та валових доходів зумовлена правилами оподаткування податком на прибуток. При цьому слід зазначити, що терміни "витрати" і "валові витрати" не є тотожними. Зокрема, згідно з підпунктом 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону N 334/94-ВР до складу валових витрат не входять витрати на сплату ПДВ, включеного до ціни товару. Таким чином, саме визначення валових витрат на придбання товарів без урахування витрат на сплату ПДВ призвело до помилкового висновку про отримання доходу від зазначених операцій, а тому в цьому випадку дохідність є умовною, оскільки досягнута за рахунок бюджетного відшкодування.
Дана правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду України від 1 квітня 2008 року N 08/91.
Суд, критично оцінює посилання позивача, що метою укладання зовнішньо-економічного контракту було отримати валютної виручки яка необхідна для погашення валютного кредиту та відсотків, виходячи з наступного.
Відповідно до розрахунку наданого позивачем від 09.09.2011 р., останній зазначає, що фактично він би втратив, купуючи валюту для погашення валютного кредиту в Нацбанку України 88337,22 долара США (а.с.225). Даний розрахунок не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки в графі «вартість,грн.»позивач зазначає суму 18151875 грн. та 18816464,12 грн., тим самим зазначаючи загальну суму понесених витрат –36968339,12 грн., в той час як фактична вартість операцій з придбання олії нерафінованої соняшникової становила 44362006,95 грн., оскільки товариству з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд»позивачем була сплачена вся вартість олії соняшникової нерафінованої з урахуванням ПДВ, а тому розмежовувати ціну з ПДВ та без ПДВ є помилковим, оскільки мова йде про реальні витрати. Тобто, розрахунок повинен бути проведений, виходячи із фактично витрачених коштів.
Позивачем реалізовано по зовнішньоекономічним контрактам олію нерафіновану соняшникову на загальну суму 37323800,78 грн., а витрачено на придбання цієї ж кількості олії нерафінованої соняшникової позивачем суму 44362006,95грн., різниця складає 7038206,17 грн. (44362006,95грн. –37323800,78 грн.).
У відповідності до п.5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290., зареєстрованого в міністерстві юстиції України 14.12.99 за № 860\4153, дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визначення доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції(операцій).
Згідно з п.8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визначається в разі наявності всіх наведених нижче умов:
покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товарів, інший актив)
підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами)
сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена
є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
Суд приходить до висновку, що при проведені операцій по експорту олії нерафінованої соняшниковою у позивача не відбулось збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовилоб зростання капіталу позивача та не відбулось збільшення економічних вигод у позивача. Єдиною підставою проведення вищезгаданих господарських операцій є формування податкового кредитуз ПДВ, що призводить в подальшому до бюджетне відшкодування.
Згідно з п 19 статті 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету –усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гаранти).
Представник позивача в судовому засіданні зазначав, що фактично різниця між затратами на придбання олії нерафінованої та її подальшої реалізації на експорт покривалась за рахунок зменшення податку на додану вартість. Намір одержати дохід лише в спосіб бюджетного відшкодування з Державного бюджету України не можна розглядати як самостійну ділову мету, тобто такі операції є поза межами господарської діяльності позивача.
Встановлені судом під час розгляду обставини справи свідчать, про те що олія нерафінована соняшникова реалізовувалась позивачем із збитком, тобто отримані кошти від реалізації не покривали витрат на її придбання.
Крім того, суд вважає за необхідне відмітити, що як в змісті позовної заяви так і в поясненнях представників позивача під час судового засідання містилися суперечливі посилання, тобто однією з підстав адміністративного позову є та обставина, що позивач не отримували збитку, а отримав дохід від господарських операцій, а інша підстава, яка прямо протилежна попередній, що позивач все ж таки уклав збиткові контракти лише для того, щоб отримати валютну виручку. Такі посилання позивача суд оцінює критично, оскільки ні перша обставина, ні друга не доведена в судовому засіданні та являються взаємовиключаючими, так як є суперечить одна-одній, так як або товариство отримало дохід, що є виключаючою обставиною проведення збиткової операції, або товариство свідомо пішло на збиток для того, щоб отримати інші блага.
Суд вважає за необхідне зазначити, що сама по собі прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами. Таких обґрунтованих причин позивачем ні в позовній заяві, ні в поясненням представників позивача в судовому засіданні наведено не було.
Позивачем не наведено жодної обставини, яка б свідчила про обумовленість збиткової операції розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру). Не надано жодного доказу, який би міг свідчити про те, що продаж придбаного товару за ціною, вижчою від ціни її придбання, може бути спричинений намаганнями позивача уникнути ще більших збитків, пов'язаних із зміною ринкової кон'юнктури, втратою товаром своїх корисних властивостей внаслідок тривалого зберігання, перевищенням витрат на зберігання над можливими втратами від уцінки товару, недостатнім професіоналізмом або змінами в кадровому складі персоналу платника податків (наприклад, звільнення спеціалістів з відповідних напрямків), обґрунтованою терміновою потребою в оборотних коштах, перепрофілюванням чи іншими істотними змінами в господарській діяльності платника податків тощо.
Доводи позивача не спростовують висновків податкового органі щодо відсутності економічної вигоди від вказаних господарських операцій, оскільки отримання економічної вигоди, як ознака господарської діяльності з метою оподаткування, не може полягати тільки в отриманні податкової пільги.
Статтею 42 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року N 436-IV визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Виходячи із змісту пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334\94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на день виникнення правовідносин, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
У свою чергу, господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, вчинювана саме з метою одержання доходу, а не з метою заниження податкових зобов'язань. Навмисні дії платників податку, спрямовані на заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за рахунок вчинення завідомо збиткових операцій, слід розцінювати як такі, що виходять за межі господарської діяльності.
Укладаючи зовнішньоекономічні контракти вартість олії нерафінованої соняшникової на внутрішньому ринку була значно дорожче, ніж 725 доларів США (станом на 31.05.2010 р.), тобто суд погоджується з висновками податкового органу, що позивач не мав на меті отримання прибутку саме за цими господарськими операціями і розраховував отримати вигоду виключно за рахунок бюджетного відшкодування, тому суд погоджується з висновками податкового органу, що саме такі правочини знаходяться поза межами господарської діяльності.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10.06.2008 р. 21-281во08, від 25.03.2008 року N 08/39, від 01.04.2008 року N 08/91 та в ухвалах Вищого Адміністративного Суду України від 02.12.2010 р. К-14027/07, від 16.06.2011 р. К-23474/08. Крім того, зазначена правова позиція викладена довідці Вищого Адміністративного Суду України «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 р.
Відповідно до частини 1 статті 244 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Враховуючи зазначене, суд при винесення судового рішення, приймає до уваги судову практику, яка склалась на день розгляду справи в суді.
Суд не приймає як належний доказ «Висновок про надання впевненості»незалежним аудитором від 11 серпня 2011 р. № 52 (а.с.233-245), оскільки він не містить обставин доказування по даній справі. Одним із пунктів висновку незалежного аудитора є підтвердження реальності операції, суд зазначає, що даний факт податковий орган не ставив під сумнів. Стосовно висновку про визначення суми ПДВ по договору купівлі олії соняшникової нерафінованої, та дана сума була самостійно обрахована позивачем і питань щодо арифметичних помилок не виникало. Стосовно висновку про прибутковість операції, то даний висновки суд оцінює критично. Крім того, суд приходить до висновку, що «Висновок про надання впевненості»не можна розглядати, як висновок експерта, в розумінні статті 66 КАС України.
Стосовно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд зазначає наступне.
В судовому засіданні представниками позивача не заявлялись вимоги про арифметичні обрахунки допущені посадовими особами податкового органу в акті перевірки чи то в оскаржуваних податкових повідомлення - рішеннях.
Підпунктом 4.1.7 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (який був чинний на час виникнення правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку , сплаченого у зв’язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту.
Відповідач надав суду детальний розрахунок сум зменшення бюджетного відшкодування ПДВ та збільшення грошового зобов’язання, нарахованих по оскаржуваним податковим повідомленням –рішенням (а.с.207-215).
Суд погоджується з розрахунками та висновками податкового органу про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 4387387 грн. та збільшення грошового зобов’язання з ПДВ в сумі 2436982 грн.
Зменшення бюджетного відшкодування в розмірі 4387387 грн. складається з сум завищення бюджетного відшкодування по таких періодах:
- за червень 2010 р. –139544 грн. ( -100400 грн. –39097 грн.), -100400 грн. –це сума яка позивачем в рядку 23.3 декларації з ПДВ за червень 2010 р. дана сума податкового кредиту була зменшена податковим органом під час попередньої перевірки, за результатами якої винесено податкове повідомлення –рішення, яке розглядається в іншому провадженні в Кіровоградському окружному адміністративному судді, ця сума до складу податкового кредиту віднесена позивачем в звітному періоді «січень 2010 р.», тобто суму 100400 грн. позивач не правомірно включив до рядку 25 декларації з ПДВ «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню»з двох підстав. Перша підстава –це результати попередньої перевірки, а друга –це те, що у попередньому податковому звітному періоді (травень) сума 100400 грн. не була реально сплачена, що також виключає можливість віднесення до суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2010 р.
Стосовно даного порушення, то позивач не заперечував його в судовому засіданні, і не вказував на той факт, що дана сума нарахована неправомірно. Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що коригування в податкову декларацію з ПДВ за січень 2010 р. він має право вносити лише шляхом винесення коригуючого розрахунку, а не шляхом зазначення спірної суми до бюджетного відшкодування вдекларацію з ДПВ через шість місяців.
- решта суми зменшення бюджетного відшкодування за липень 2010 р. в сумі –1178880 грн. та за серпень 2010 р. в сумі 3086963 грн. виникла в зв’язку з завищенням податкового кредиту по операціям з купівлі олії соняшникової нерафінованої.
Також суд погоджується із сумою нарахованої штрафної (фінансової) санкції в зв’язку зі зменшенням бюджетного відшкодування в розмірі 220610 грн., яка обрахована податковим органом відповідно з суми реально відшкодованого ПДВ на момент перевірки (882610 грн. х 25%).
Сума збільшення грошового зобов’язання з ПДВ на загальну суму 2436982 грн. складається з суми заниження позитивного значення:
- за травень 2010 р. в сумі 967756 грн. + за червень 2010 р. в сумі 756926 грн. + за липень 2010 р. в сумі 712300 грн.
Відповідно до абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Оскільки сума збільшення грошового зобов’язання обрахована вірно, а відтак і сума штрафної (фінансової) санкцій в розмірі 609246 грн.(2436982 грн. х 25%) є правомірною.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти, викладені в позовній заяві, а відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви, оскільки її доводи та пояснення представників позивача в судовому засіданні не спростовують висновків, викладених в акті перевірки та встановлених в судовому засіданні, а відтак у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити.
Допущення арифметичних помилок під час розгляду справи в суді по визначенні суми збільшення грошового зобов’язання та зменшення бюджетного відшкодування судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 158, 163-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовної заяви публічного акціонерного товариства «Кіровоградолія»до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування рішень відмовити в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлений 20.09.2011 р.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Г.П. Нагібіна