Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2011 року Справа № 1170/2а-2114/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді –Нагібіної Г.П.
при секретарі –Поцелуйко А.І.
за участю:
представників позивача –Ущіпавського Р.В., Ковун Л.В.
представників відповідача –Захарової О.П., Панасенко І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-2004»до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування рішень,
ВИКЛАД ОБСТАНОВИН:
ТОВ "АТП-2004" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ:
- № 0000532330/0 від 22.10.2010 р., № 0000532330/1 від 31.12.2010 р., № 0000532330/2 від 10 березня 2011 р., якими визначено суму податкового зобов’язання за платежом: податок на додану вартість в сумі 1 619 294 грн. –основного платежу та 809 647 грн. –штрафні (фінансові) санкції;
- № 0000542330/0 від 22.10.2010 р., № 0000542330/1 від 31.12.2010 р., № 0000542330/2 від 10 березня 2011 р., якими визначено суму податкового зобов’язання за платежом: податок на прибуток в сумі 1 766 992 грн. –основного платежу та 1 619 558 грн. –штрафні (фінансові) санкції.
В обґрунтування позовної заяви товариство зазначає, що за результатами планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства були винесене податкові повідомлення –рішення, які прийняті в зв’язку з тим, що посадові особи податкового органу, які здійснювали перевірку, дійшли висновку про збитковість господарських операцій, а також, що витрати понесені товариством по таких операціях не відносяться до господарської діяльності товариства, а тому не можуть бути віднесені до складу валових витрат та до суми податкового кредиту.
Товариство зазначає, що по господарських операціях з придбання та продажу олії нерафінованої було отримано прибуток в розмірі 27 710,05 грн., а тому висновки перевіряючих є неправомірними.
Відповідач надав суду заперечення на адміністративний позов, які обґрунтовані тим, що за даними перевірки перевіряючи прийшли до висновку, що товариство укладаючи контракти стосовно купівля та продажу олії нерафінованої соняшникової не мало на меті отримання прибутку, а тому такі витрати по таким операціям товариство неправомірно віднесло до складу валових витрат та сформувало податковий кредит.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовну заяву з підстав зазначених в ній та просили суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовної заяви, просили суд відмовити в задоволенні позову.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАСУ) в судовому засіданні 07.09.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 12.09.2011 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Кіровоградський окружний адміністративний суд, -
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «АТП-2004»(далі позивач) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 02.06.2004 р. про що видано свідоцтво Серії А00 № 746689 (а.с.138) та є платником податку на додану вартість (а.с.139).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАСУ, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.
Кіровоградська ОДПІ (далі відповідач), в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАСУ, є суб’єктом владних повноважень, рішення якого оскаржені.
Посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку ТОВ «АТП-2004»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої складено акт від 11.10.2010 р. № 36/23-30/32967654 (далі акт перевірки) (а.с.11-47), висновками якого, є порушення, на думку відповідача, ТОВ «АТП-2004»:
- ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 22.05.1997 р. занижено податок на прибуток у сумі 1 766 992 грн., у тому числі за 3 кв. 2009р. у сумі 202 650 грн., 4 кв. 2009р. у сумі 1564342 грн. та завищено від’ємне значення по податку на прибуток за півріччя 2010р. у сумі 1 028 500 грн.;
- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 619 294 грн., у тому числі за вересень 2009 р. - 17 876 грн., жовтень 2009 р. - 201 236 грн., листопад 2009р. –87 106 грн., грудень 2009р. - січень 2010р. –263 928 гри., лютий 2010р. –143 894 грн., березень 2010р. – 350 687 грн., квітень 2010р. –257 622 грн.
Кіровоградською ОДПІ на підставі акту перевірки винесені податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2010 р.:
- №000532330/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1 619 294 грн. –основного платежу та 809 647 грн. – штрафні (фінансові) санкції, всього на суму – 2 428 941 грн. (а.с.80);
- №0000542330/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 1 766 992 грн. – основного платежу та 1 610 558 грн. –штрафні (фінансові) санкції, всього на суму – 3 377 550 грн. (а.с.81).
На вищезазначені податкові повідомлення –рішення, в порядку апеляційного узгодження, позивачем подана первинна скарга до Кіровоградської ОДПІ від 29 жовтня 2010 р. (а.с.82-87). За результатами розгляду скарги позивача Кіровоградською ОДПІ прийнято рішення від 27.12.2010 р. № 27260/10/25-018, яким відмовлено в задоволенні скарги (а.с.89-92). Кіровоградською ОДПІ прийняті податкові повідомлення –рішення від 31 грудня 2010 р.:
- №000532330/1, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1 619 294 грн. –основного платежу та 809 647 грн. – штрафні (фінансові) санкції, всього на суму – 2 428 941 грн. (а.с.93);
- №0000542330/1, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 1 766 992 грн. – основного платежу та 1 610 558 грн. –штрафні (фінансові) санкції, всього на суму – 3 377 550 грн. (а.с.94).
Позивач звернувся до ДПА в Кіровоградській області з повторною скаргою від 06.01.2011 р. № 3 про скасування податкових повідомлень –рішень (а.с.95-100). За результатами розгляду скарги позивача ДПА в Кіровоградській області прийнято рішення від 02.03.2011 р. № 662/10/25014, яким відмовлено в задоволенні повторної скарги (а.с.101-103). Кіровоградською ОДПІ прийняті податкові повідомлення –рішення від 10 березня 2011 р.:
- №000532330/2, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1 619 294 грн. –основного платежу та 809 647 грн. – штрафні (фінансові) санкції, всього на суму – 2 428 941 грн. (а.с.104);
- №0000542330/2, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 1 766 992 грн. – основного платежу та 1 610 558 грн. –штрафні (фінансові) санкції, всього на суму – 3 377 550 грн. (а.с.105).
Всі вищезазначені податкові повідомлення – рішення (далі оскаржувані рішення) є предметом розгляду по даній справі.
Що стосується фактичних порушень, відображених в акті перевірки, які стали підставою для винесення оскаржуваних рішень, суд приходить до таких висновків.
За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про заниження податку на прибуток у сумі 1766992 грн., у тому числі за 3 кв. 2009р. у сумі 202650 грн., 4 кв. 2009р. у сумі 1564342 грн. та завищення від’ємного значення по податку на прибуток за півріччя 2010р. у сумі 1028500 грн., а також про заниження податку на додану вартість на загальну суму 1619294 грн., у тому числі за вересень 2009р. – 17876 грн., жовтень 2009р. –201236 грн., листопад 2009р. –87106 грн., грудень 2009р. –296945 грн., січень 2010р. - 263928 грн., лютий 2010р. –143894 грн., березень 2010р. –350687 грн., квітень 2010р. –257622 грн. по господарських операціях з купівлі та реалізації олії нерафінованої соняшникової.
Такі висновки перевіряючими зроблені з огляду на те, що позивач включив до складу податкового кредиту суму податку, нараховану в ціні придбання олії нерафінованої соняшникової у ТОВ «Зерноторгівельна компанія», при подальшому продажу цієї ж кількості олії нерафінованої соняшникової за значно нижчою ціною. Будь-яких обґрунтувань економічної вигоди від таких господарських операцій позивач під час перевірки не навів.
ТОВ «АТП 2004»(продавець) уклало зовнішньоекономічний контракт № 501031 від 25.03.2009 р. з Allseeds Trade Ltd (Великабританія, Лондон EC3V, Грейсчерч стрит 52-54) (покупець) на придбання олії соняшникової в кількості 3000 метричних тонн (МТ) (а.с.50-52). Відповідно до до п.4.1 зазначеного контракту ціна товару складає 675 доларів США за 1 МТ, що в еквіваленті дорівнює 5197,50 грн. (відповідно до довідки управління Нацбанку України в Кіровоградській області про офіційній курс національної валюти а.с.213).
Відповідно до довідки Державного комітету статистики України Головного управління статистики в Кіровоградській області від 04.07.2011 р. № 09-2-40/8031 (а.с.185) середня вартість олії нерафінованої соняшникової по Кіровоградській області становила на день укладання зовнішньоекономічного контракту з Allseeds Trade Ltd - 4512,50 грн. (9572,7 т./ 53196,8 грн.), без урахування ПДВ.
Станом на день укладання позивачем з Allseeds Trade Ltd зовнішньоекономічного контракту у ТОВ «АТП-2004»олії нерафінованої соняшникової не було. Дане підтверджується поясненнями представників позивача та копією картки рахунку 28 станом на 25.03.2009 р. (а.с.230).
ТОВ «АТП-2004»(покупець) уклало контракт № ЗТК-102/02686 від 01.09.2009 р. щодо купівлі олії нерафінованої соняшникової з ТОВ «Зерноторгівельна компанія»(постачальник), відповідно до якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця олію нерафіновану соняшникову в кількості 5000 МТ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (а.с.48-49). Згідно з п.3.2.2 даного контракту ціна за 1 МТ товару разом з ПДВ складає 6484,90 грн.
04.09.2009 р. позивач уклав додаткову угоду № 1 до контракту № ЗТК-102/02686 від 10.09.2009 р., відповідно до якої вартість олії нерафінованої соняшникової збільшилась і становить 6462 грн., в т.ч. ПДВ 1077 грн. (а.с.225).
Тобто позивач, укладав договір купівлі олії нерафінованої соняшникової, вартість якої була більша ніж ціна визначена за договором реалізації олії нерафінованої соняшникової не мав на меті наміру одержати прибуток.
ТОВ «АТП 2004»(продавець) уклало зовнішньоекономічний контракт № 32 від 12.03.2010 р. з Allseeds Trade Ltd (Великабританія, Лондон EC3V, Грейсчерч стрит 52-54) (покупець) на придбання олії соняшникової в кількості 300 метричних тонн (МТ) (а.с.54-57). Відповідно до до п.4.1 зазначеного контракту ціна товару складає 770 доларів США за 1 МТ, що в еквіваленті дорівнює 6144,91 грн. (відповідно до довідки управління Нацбанку України в Кіровоградській області про офіційній курс національної валюти а.с.213).
04.02.2010 р. позивач уклав додаткову угоду № 2 до контракту № ЗТК-102/02686 від 0.09.2009 р., відповідно до якої вартість олії нерафінованої соняшникової збільшилась і становить 7260 грн., в т.ч. ПДВ 1210 грн. (а.с.226).
За контрактом від 01.09.2009 р. ТОВ «АТП-2004»отримало олії нерафінованої соняшникової від ТОВ «Зерноторгівельна компанія»в кількості 1482 МТ на загальну суму 9715764 грн., що підтверджується податковими накладними від 29.09.2009 р. № 1427, від 19.10.2009 р. № 1485, від 20.10.2009 р. № 1486, від 15.03.2010 р. № 282 (а.с.221-224) та видатковими накладними від 29.09.2009 р. № 1015, від 19.10.2009 р. № 1060, від 20.10.2009 р. № 1061, від 15.03.2010 р. № 222(а.с.124-127), яку реалізовано Allseeds Trade Ltd на загальну суму 8118679,93грн., що підтверджується вантажно-митними деклараціями (а.с.58-61).
Реальність та товарність вищезазначених операцій не заперечується податковим органом.
Суд приходить до висновку про хибність посилань позивача щодо того, що він не отримував збитку, посилаючись при цьому на порядок обрахунку податку на прибуток та розмежовуючи вартість придбаної ним олії нерафінованої соняшникової з ПДВ та без ПДВ. Позивач помилково ототожнює поняття «валових витрат»та витрат на придбання товарів.
Поняття «ціна» –це грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі власності (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб’єктів та інші суб”єктивні моменти. Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. Основними з них є собівартість і прибуток. Їх наявність в ціні є обов’язковою. Крім того, до складу ціни можуть входити: акцизний збір, податок на додану вартість, націнки постачальницько-збутових організацій, торгівельні надбавки або знижки.
Згідно з нормами п. 5 п. 1 Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002р № 1531 «ціна –це сума грошей, за якою пропонується або фактично здійснюється перехід прав на об’єкт оцінки від продавця до покупця».
На підставі системного аналізу чинного на час виникнення даних правовідносин податкового законодавства суд дійшов висновку про те, що ціна товару включає в собі і ПДВ, який не враховується лише при визначенні бази оподаткування податком на прибуток підприємств. Необхідність виключення ПДВ зі складу валових витрат та валових доходів зумовлена правилами оподаткування податком на прибуток. При цьому слід зазначити, що терміни "витрати" і "валові витрати" не є тотожними. Зокрема, згідно з підпунктом 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону N 334/94-ВР до складу валових витрат не входять витрати на сплату ПДВ, включеного до ціни товару. Таким чином, саме визначення валових витрат на придбання товарів без урахування витрат на сплату ПДВ призвело до помилкового висновку про отримання доходу від зазначених операцій, а тому в цьому випадку дохідність є умовною, оскільки досягнута за рахунок зменшення податкового навантаження.
Дана правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду України від 1 квітня 2008 року N 08/91.
Директор ТОВ «АТП-2004»в судовому засіданні зазначив, що товариство здійснило купівлю олії нерафінованої соняшниковою на внутрішньому ринку з метою її реалізації по зовнішньоекономічному контракту (експорт), інших намірів щодо придбаної олії нерафінованої у позивача не було.
Позивачем реалізовано по зовнішньоекономічним контрактам олію нерафіновану соняшникову на загальну суму 8118679.93 грн., а витрачено на придбання цієї ж олії нерафінованої соняшникової позивачем суму 9715764.00 грн., різниця складає 1597084,07 грн. (9715764 грн. –8118679,93 грн.).
У відповідності до п.5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290., зареєстрованого в міністерстві юстиції України 14.12.99 за № 860\4153, дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визначення доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції(операцій).
Згідно з п.8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визначається в разі наявності всіх наведених нижче умов:
покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товарів, інший актив)
підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами)
сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена
є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
Суд приходить до висновку, що при проведені операцій по експорту олії нерафінованої соняшниковою у позивача не відбулось збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовилоб зростання капіталу позивача та не відбулось збільшення економічних вигод у позивача. Єдиною підставою проведення вищезгаданих господарських операцій є формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, що призводить в подальшому до зменшення сплати поточних платежів з податку на прибуток та податку на додану вартість.
Згідно з п 19 статті 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету –усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гаранти).
Представник позивача в судовому засіданні зазначав, що фактично різниця між затратами на придбання олії нерафінованої та її подальшої реалізації на експорт покривалась за рахунок зменшення податку на додану вартість. Намір одержати дохід лише в спосіб зменшуючи податкове навантаження не можна розглядати як самостійну ділову мету.
Встановлені судом під час розгляду обставини справи свідчать, про те що олія нерафінована соняшникова реалізовувалась позивачем із збитком, тобто отримані кошти від реалізації не покривали витрат на її придбання.
Суд вважає за необхідне зазначити, що сама по собі прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами. Таких причин позивачем ні посадовим особам податкового органі, ні в позовній заяві, ні в поясненням представників позивача в судовому засіданні наведено не було.
Позивачем не наведено жодної обставини, яка б свідчила про обумовленість збиткової операції розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру). Не надано жодного доказу, який би міг свідчити про те, що продаж придбаного товару за ціною, вижчою від ціни її придбання, може бути спричинений намаганнями позивача уникнути ще більших збитків, пов'язаних із зміною ринкової кон'юнктури, втратою товаром своїх корисних властивостей внаслідок тривалого зберігання, перевищенням витрат на зберігання над можливими втратами від уцінки товару, недостатнім професіоналізмом або змінами в кадровому складі персоналу платника податків (наприклад, звільнення спеціалістів з відповідних напрямків), обґрунтованою терміновою потребою в оборотних коштах, перепрофілюванням чи іншими істотними змінами в господарській діяльності платника податків тощо.
Доводи позивача не спростовують висновків податкового органі щодо відсутності економічної вигоди від вказаних господарських операцій, оскільки отримання економічної вигоди, як ознака господарської діяльності з метою оподаткування, не може полягати тільки в отриманні податкової пільги.
Статтею 42 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року N 436-IV визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Виходячи із змісту пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334\94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на день виникнення правовідносин, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
У свою чергу, господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, вчинювана саме з метою одержання доходу, а не з метою заниження податкових зобов'язань. Навмисні дії платників податку, спрямовані на заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за рахунок вчинення завідомо збиткових операцій, слід розцінювати як такі, що виходять за межі господарської діяльності.
Укладаючи зовнішньоекономічні контракти вартість олії нерафінованої соняшникової на внутрішньому ринку була значно дорожче, ніж 675 доларів США (станом на 25.03.2009 р.) та 770 доларів США (станом на 12.03.2010 р.), тобто суд погоджується з висновками податкового органу, що позивач не мав на меті отримання прибутку саме за цими господарськими операціями і розраховував отримати вигоду виключно на зменшення податкових зобов’язань, тому суд погоджується з висновками податкового органу, що саме такі правочини знаходяться поза межами господарської діяльності.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10.06.2008 р. 21-281во08, від 25.03.2008 року N 08/39, від 01.04.2008 року N 08/91 та в ухвалах Вищого Адміністративного Суду України від 02.12.2010 р. К-14027/07, від 16.06.2011 р. К-23474/08. Крім того, зазначена правова позиція викладена довідці Вищого Адміністративного Суду України «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 р.
Відповідно до частини 1 статті 244 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Враховуючи зазначене, суд при дослідженні обставин справи, приймає до уваги судову практику.
Стосовно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд зазначає наступне.
В судовому засіданні представниками позивача не заявлялись вимоги про арифметичні обрахунки допущені посадовими особами податкового органу.
Підпунктом 4.1.7 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (який був чинний на час виникнення правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку , сплаченого у зв’язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту.
Суд погоджується з висновками податкового органу про заниження податку на додану вартість на загальну суму 1619294 грн., у тому числі за вересень 2009р. – 17876 грн., жовтень 2009р. –201236 грн., листопад 2009р. –87106 грн., грудень 2009р. –296945 грн., січень 2010р. - 263928 грн., лютий 2010р. –143894 грн., березень 2010р. –350687 грн., квітень 2010р. –257622 грн.
Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (в редакції чинній на час виникнення правовідносин та винесення оскаржуваних рішень) визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Оскільки основне зобов’язання по податку на додану вартість визначено в сумі 1619294 грн., тому суд приходить до висновку, що штрафні (фінансові) санкцій в сумі 809647 грн. (1619294 грн. х 50%) нараховані відповідачем правомірно.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (який діяв на час виникнення правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Також, суд погоджується з висновками податкового органу про завищення позивачем валових витрат за 2009-2010 роки на загальну суму 8096470 грн., а саме: за 2009 рік –7067970 грн., в т.ч. ІІІ квартал 810600 грн., за ІV квартал –6257370грн.; за 2010 рік – 1028500 грн., в т.ч. за 1 квартал 2010 року 1028500 грн. в зв’язку з чим позивачем занижено податок на прибуток у сумі 1766992 грн., у тому числі за 3 кв. 2009р. у сумі 202650 грн., 4 кв. 2009р. у сумі 1564342 грн. та завищено від’ємне значення по податку на прибуток за півріччя 2010р. у сумі 1028500 грн.
Суд вважає, що сума штрафних (фінансових) санкцій за пп.17.1.3 п.17.1 ст. Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (в редакції чинній на час виникнення правовідносин та винесення оскаржуваних рішень) в розмірі 883496 грн. (1766992 грн. х 50%) позивачу визначена правомірно.
Підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (в редакції чинній на час виникнення правовідносин та винесення оскаржуваних рішень) визначено, що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Додаткові штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 727062 грн. нараховані відповідачем правомірно.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти, викладені в позовній заяві, а відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви, оскільки її доводи та пояснення представників позивача в судовому засіданні не спростовують висновків, викладених в акті перевірки та встановлених в судовому засіданні, а відтак у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 86, 158, 163-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-2004»до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування рішень відмовити в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлений 12.09.2011 р.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Г.П. Нагібіна