Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2011 року Справа № 2а-2752/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої–судді –Нагібіної Г.П.
при секретарі –Дигас В.М.
за участю:
представника позивача –Кіріченко Т.А.
представників відповідача –Поповкіної Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газінтерм»до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Газінтерм»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень Кіровоградської ОДПІ
- № 0000012310/0 від 14.01.2010 р., № 0000012310/1 від 16.02.2010 р., № 0000012310/2 від 29.04.2010 р., № 0000012310/3 від 15.07.2010 р. в частині визначення податкового зобов’язання за платежом: податок на прибуток підприємств в сумі 45310 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 21866 грн.
- № 0000022310/0 від 14.01.2010 р., № 0000022310/1 від 16.02.2010 р., № 0000022310/2 від 29.04.2010 р., № 0000022310/3 від 15.07.2010 р. в частині визначення податкового зобов’язання за платежом: податок на додану вартість в сумі 27248 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13502 грн.;
- № 00000272310/2 від 29.04.2010 р., № 00000272310/3 від 15.07.2010 р. щодо визначення штрафної санкції за платежом: штрафна (фінансова) санкція в сумі 841 грн.;
- № 00000282310/2 від 29.04.2010 р., № 00000282310/3 від 15.07.2010 р. щодо визначення штрафної санкції за платежом: штрафна (фінансова) санкція в сумі 133 грн.
В обґрунтування позовної заяви товариство стосовно визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток зазначає, що Кіровоградською ОДПІ помилково віднесено 45000 грн. до складу валових доходів, оскільки на день проведення перевірки у ТОВ «Газінтерм»перед ТОВ «ПМК «Промспецкомплект»існує непогашене зобов’язання по векселю строк погашення якого ще не настав, а тому товариство вважає, що у нього не було правових підстав відносити до валових доходів суму непогашеного векселя.
Також ТОВ «Газінтерм» зазначає, що невизнання права на віднесення вартості поставлених ТМЦ і наданих послуг ПП «Украгробуд-груп»до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ на підставі протоколів допитів в межах кримінальної справи, в ході яких ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнали свою вину щодо вчинення фіктивного підприємства, суперечить законодавству України.
Згідно довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.12.2009 р. та витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.01.2010 р. № 4885068 ПП «Украгробуд-груп»рахується у державному реєстрі, тобто є легітимним суб’єктом господарських і цивільних відносин, а за даними витягу ОСОБА_5 є керівником цього підприємства. На момент складання податкових накладних ПП «Украгробуд-груп»було зареєстроване в установленому законодавством порядку як платник ПДВ, таким чином, суми сплаченого ПДВ підтверджені податковими накладними, які виписані платником ПДВ, а тому ТОВ «Газінтерм»правомірно включило їх до податкового кредиту та валових витрат.
ТОВ «Газінтерм»частково не погоджується з твердженням податкового органу щодо встановлення списання ТМЦ, використання яких не підтверджене актами виконаних підрядних робіт або підтверджене не в повному обсязі, оскільки всі ТМЦ списані належним чином актами та використані в своїй господарській діяльності.
Відповідач надав суду заперечення на адміністративний позов, які обґрунтовані тим, що ТОВ «Газінтерм»при проведенні перевірки надало перевіряючим оригінал векселя, який був виданий ТОВ «ПМК «Промспецкомплект»в рахунок оплати ТМЦ на суму 45000 грн. ТОВ «ПМК «Промспецкомплект»визнано в судовому порядку банкрутом та 25.07.2008 р. товариство знято з обліку, а отже ТМЦ на 45000 грн. отримані ТОВ «Газінтерм»від ТОВ «ПМК «Промспецкомплект»безоплатно, а тому помилково не включило суму 45000 грн. до валових доходів.
ТОВ «Газінтерм»упродовж 2008-2009 років у ПП «Украгробуд-груп»були придбані ТМЦ та отримані послуги на загальну суму 106275,71 грн., але всі первинні податкові документи підписані не ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а отже є такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в межах кримінальної справи надали пояснення, в яких зазначили, що жодної господарської діяльності вони не провадили і бухгалтерських та податкових документів не підписували.
В зв’язку з вищезазначеним ТОВ «Газінтерм»неправомірно віднесло до складу валових витрат та податкового кредиту суми, які не підтверджені належним чином податковими документами.
Також, Кіровоградська ОДПІ в своїх запереченнях зазначила, що перевіркою правомірності списання ТОВ «Газінтерм»ТМЦ на виробничу діяльність, встановлені випадки списання ТМЦ, використання яких не підтверджене актами приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2) або підтверджене не в повному обсязі. Загальна вартість списаних ТМЦ без підтверджуючих використання у господарській діяльності документів складає 59 432 грн. Дані порушення виникли в зв’язку з тим, що перевіряючими не прийняті до уваги акти списанні ТМЦ, які по даті видачі є пізніше за датою актів прийняття робіт по відповідних об’єктам.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, просив суд задовольнити позов в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Свідок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в судовому засіданні дала свідчення, що так як вона була безробітною і їй необхідні були гроші для існування, тому вона погодилась на пропозицію старшої сестри що вона буде зареєстрована директором ПП «Украгробуд-Груп». Приблизно в серпні 2008 році ОСОБА_5 була зареєстрована директором ПП «Украгробуд-Груп», жодних документів, окрім чекової книжки вона не підписувала.
Свідок зазначила, що жодних договорів щодо господарської діяльності підприємства вона не підписувала, довіреності на ведення господарської операції від її імені ні кому не давала. Також свідок повідомила суд, що аналогічні за змістом пояснення вона давала слідчому під час розслідування кримінальної справи.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, працює в Кіровоградському киснево-роздавальному центрі охоронцем, повідомив суду, що він є чоловіком ОСОБА_7 (яка викликалась судом в якості свідка).
Свідок зазначив, що він знайомий з ОСОБА_8 (сестрою ОСОБА_5) та просив її допомогти з працевлаштуваням своєї дружини секретарем на фірмі, яку відкривала її сестра, надавши останній копію паспорта своєї дружини. Крім того, свідок повідомив, що ОСОБА_7 має лише середню освіту, тому працювали бухгалтером не могла. Про те, що ОСОБА_7 вказана як головний бухгалтер в реєстраційних документах ПП «Украгробуд-груп» він з дружиною дізнався від працівників податкової міліції, яким він і його дружина давали письмові пояснення.
Свідок ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, пояснила суду, що вона працює заступником директора ТОВ «Газінтерм»з 2006 р. і дійсно відповідно до видаткових накладних отримувала товари від ПП «Украгробуд-груп»перевіряючи їх наявність, зазначаючи, що дійсно на видаткових накладних стоїть її підпис. Свідок повідомила суду, що ТМЦ надходили від ПП «Украгробуд-груп»відразу на об’єкти будівництва, де за допомогою пату розвантажувались або, якщо ТМЦ невеликої ваги, вони привозились і розвантажувались на склад, який ТОВ «Газінтерм»орендує, і вже з якого власним транспортом товариства розвозились по об’єктах.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАС України) в судовому засіданні 21.09.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 26.09.2011 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, свідків, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Кіровоградський окружний адміністративний суд, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газінтерм»(далі позивач) зареєстроване виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 746476 (а.с.170).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.
Відповідно до наказу ДПА у Кіровоградській області від 08.05.2010 р. № 193 «Про реорганізацію державних податкових інспекцій області»Кіровоградська МДПІ реорганізована шляхом приєднання до новоствореною Кіровоградської ОДПІ та відповідно остання є правонаступником Кіровоградської МДПІ.
Кіровоградська ОДПІ (далі відповідач) в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, є суб’єктом владних повноважень, рішення якого оскаржені.
Посадовими особами Кіровоградської МДПІ на підставі направлень № 288 від 30.11.2009 р. та № 297 від 14.12.2009 р. проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Газінтерм»(код ЄДРПОУ 22228531) з питань дотримання вимог податкового, законодавства за період з 01.04.2008 р. по 30.09.2009 р. та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої складено акт № 736/23-00/22228531 від 23.12.2009 р. (далі акт а.с.19-83 Т.1), висновками якого, зокрема, є порушення, на думку відповідача, ТОВ «Газінтерм»:
- п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено, на думку відповідача, податок на прибуток за перевіряємий період в сумі 48 249 грн., у тому числі:
за 2 кварталі 2008 року в сумі 4 336 грн.;
за 3 кварталі 2008 року в сумі 12 963 грн.;
за 4 кварталі 2008 року в сумі 25 863 грн.;
за 1 кварталі 2009 року в сумі 3 427 грн.;
за 2 кварталі 2009 року в сумі 1 660 грн.
- п.п. 7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено, на думку відповідача, суму податкового кредиту за перевірений період на загальну суму 29 599 грн., у тому числі:
за травень 2008 р. в сумі 3 469 грн.;
за липень 2008 р. в сумі 837 грн.;
за серпень 2008 р. в сумі 533 грн.;
за жовтень 2008 р. в сумі 6 653 грн.;
за листопад 2008 р. в сумі 6 170 грн.;
за грудень 2008 р. в сумі 7 867 грн.;
за січень 2009 р. в сумі 2 151 грн.;
за лютий 2009 р. в сумі 507 грн.;
за березень 2009 р. в сумі 84 грн.;
за вересень 2009 р. в сумі 1 328 грн.
Кіровоградською МДПІ на підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення:
-№ 0000012310/0 від 14.01.2010 р., (а.с.84, Т.1) з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 48 249 грн. – за основним платежем та 23 284 грн. – штрафних (фінансових) санкцій, а всього на загальну суму 71 533 грн.
- № 0000022310/0 (а.с.88, Т.1) з податку на додану вартість у сумі 29 599 грн. –за основним платежем та 14 667 грн. – штрафних (фінансових) санкцій, а всього на загальну суму 44 266 грн.
Позивач визнав вимоги відповідача в частині неправомірного включення до складу валових витрат та податкового кредиту вартості ТМЦ, робіт та послуг на загальну суму 11 756,30 грн. та у визначений законодавством строк сплатив податкові зобов’язання з податку на прибуток в сумі 2 939 грн. та 1 418 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також податкові зобов’язання з ПДВ в сумі 2 351 грн. та 1 165 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.268-269), в іншій частині податкові повідомлення –рішення в порядку апеляційного узгодження були оскаржені.
За результатами розгляду первинних скарг позивача, винесене рішення про результати розгляду первинних скарг, за якими відмовлено позивачу в задоволенні скарг та винесені податкові повідомлення –рішення:
- № 0000012310/1 від 16.02.2010 р., (а.с.85, Т.1) з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 48 249 грн. – за основним платежем та 23 284 грн. – штрафних (фінансових) санкцій, а всього на загальну суму 71 533 грн.
- № 0000022310/1 (а.с.89, Т.1) з податку на додану вартість у сумі 29 599 грн. – за основним платежем та 14 667 грн. – штрафних (фінансових) санкцій, а всього на загальну суму 44 266 грн.
ДПА у Кіровоградській області рішенням від 26 квітня 2010 р. № 1416/10/25-037, за результатами розгляду повторної скарги, залишені без змін податкові повідомлення –рішення без змін та збільшено розмір застосованих штрафних санкцій з ПДВ –132,5 грн. та з податку на прибуток підприємств –840,5 грн. На підставі зазначеного рішення Кіровоградська МДПІ винесла податкові повідомлення –рішення:
- № 0000012310/2 від 29.04.2010 р., (а.с.86, Т.1) з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 48 249 грн. – за основним платежем та 23 284 грн. – штрафних (фінансових) санкцій, а всього на загальну суму 71 533 грн.
- № 0000022310/2 від 29.04.2010 р. (а.с.90, Т.1) з податку на додану вартість у сумі 29 599 грн. –за основним платежем та 14 667 грн. – штрафних (фінансових) санкцій, а всього на загальну суму 44 266 грн.;
- № 00000272310/2 від 29.04.2010 р. (а.с.92, Т.1) з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 841 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- № 00000282310/2 від 29.04.2010 р. (а.с.94, Т.1) з податку на додану вартість у сумі 133 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
ДПА України рішенням від 08 липня 2010 р. № 6576/6/25-0515, за результатами розгляду повторних скарг, залишила без задоволення скаргу позивача та без змін вищезазначені податкові повідомлення –рішення, а Кіровоградська ОДПІ винесла податкові повідомлення –рішення:
- № 0000012310/3 від 15.07.2010 р., (а.с.87, Т.1) з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 48 249 грн. – за основним платежем та 23 284 грн. – штрафних (фінансових) санкцій, а всього на загальну суму 71 533 грн.
- № 0000022310/3 від 15.07.2010 р. (а.с.91, Т.1) з податку на додану вартість у сумі 29 599 грн. –за основним платежем та 14 667 грн. – штрафних (фінансових) санкцій, а всього на загальну суму 44 266 грн.;
- № 00000272310/3 від 15.07.2010 р. (а.с.93, Т.1) з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 841 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- № 00000282310/3 від 15.07.2010 р. (а.с.95, Т.1) з податку на додану вартість у сумі 133 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Щодо податкових повідомлень-рішень № 0000012310/0 від 14.01.2010 р., № 0000012310/1 від 16.02.2010 р., № 0000012310/2 від 29.04.2010 р., № 00000272310/2 від 29.04.2010 р., № 0000012310/3 від 15.07.2010 р., № 00000272310/3 від 15.07.2010 р., якими визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств, суд приходить до наступних висновків.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що позивачу донараховано податок на прибуток в зв’язку з встановленням посадовими особами податкового органу наступних порушень:
1) не включення до складу валових доходів суми безоплатно отриманих товарів;
2) включення до складу валових витрат, витрати по взаємовідносинах з ПП «Украгробуд-Груп»;
3) включення до валових витрат, витрат по придбанню ТМЦ, які використані на цілі, не пов’язані із господарською діяльністю товариства.
1). Стосовно не включення до складу валових доходів суми безоплатно отриманих товарів, суд зазначає наступне.
За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про заниження скоригованого валового доходу за період з 01.04.2008 р. по 30.09.2009 р. на суму 45000 грн. в зв’язку з не включенням до складу валового доходу вартості безоплатно отриманих від ТОВ «ПМК «Промспецкомплект»ТМЦ на суму 45000 грн.
Такі висновки посадовими особами податкового органу зроблені з огляду на те, що простий вексель фактичне не передавався ТОВ «ПМК «Промспецкомплект», оскільки був наданий перевіряючому під час проведення перевірки оригінал простого векселя б/н № 0072690 від 06.02.2007 р., а також в зв’язку з тим, що відповідно до відомостей центральної бази даних юридичних осіб ДПА України, ТОВ «ПМК «Промспецкомплект»визнано у судовому порядку банкрутом, у зв’язку з чим, 14.07.2008 р. державну реєстрацію останнього скасовано та 25.07.2008 р. товариство знято з обліку.
Зазначені висновки суд вважає необґрунтованими та зазначає наступне.
Відповідно до п.1 договору купівлі-продажу від 06.02.2007 р. укладеного між ТОВ «ПМК «Промспецкомплект»(продавець) та ТОВ «Газінтерм»(покупець), продавець зобов’язаний передати покупцю, а покупець оплатити та прийняти товар на суму 1000000 грн. (а.с.103, Т.1). Відповідно до додаткової угоди № 11/08 від 03.04.2008 р. до вищезазначеного договору, сторони дійшли згоди, що у випадку необхідності можлива оплата за отриманий товар згідно векселя (а.с.104, Т.1).
Позивачем виписано простий вексель, Серія АА 0072690 «за пред’явленням»від 03.04.2008 р. на суму 45000 грн. (а.с.105 Т.1). Згідно акту прийому - передачі векселя від 03.04.2008 р. простий вексель Серія АА 0072690 на суму 45000 грн. позивачем передано ТОВ «ПМК «Промспецкомплект»(а.с.106, Т.1).
Відповідач зазначив в акті перевірки і наполягав на даній позиції в судовому засіданні, що оскільки для перевірки був пред’явлений оригінал векселя, то кредиторська заборгованість не може бути погашена ТОВ «ПМК «Промспецкомплект»по причині ліквідації останнього, а з урахуванням відсутності на оригіналі векселя будь-яких передаточних написів або виправлень, погашення векселя на користь будь-якого іншого суб’єкта господарювання також неможливе.
Суд критично ставиться до пояснень представника відповідача стосовно того, що ним при проведенні перевірки оглядався оригінал векселя, так як позивач надав суду для огляду кольорову копію векселя, яка, як зазначав представник позивача і була пред’явлена перевіряючим під час перевірки.
Передача ТОВ «Газінтерм»векселя в рахунок погашення кредиторської заборгованості перед ТОВ «ПМК «Промспецкомплект»у бухгалтерському обліку відображено наступним чином: Д-т рах. 631 „Розрахунки з постачальниками” - К-т рах. 621 „Короткострокові векселі, видані в національній валюті”.
Упродовж перевіреного податковим органом періоду ТОВ «Газінтерм»виданий вексель грошовими коштами не погашений, станом на 30.09.2009р. за даними бухгалтерського обліку по рахунку 621 „Короткострокові векселі, видані в національній валюті” значиться кредиторська заборгованість в сумі 45000 грн.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача, що оскільки ТОВ «ПМК «Промспецкомплект»ліквідовано та знято з реєстрації, тому вексель не може бути пред’явлений до виконання, оскільки жодна норма Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР не ставить в залежність формування валового доходу від встановлення факту банкрутом підприємства –контрагента.
Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (Конвенція, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, дата набуття чинності Україною: 06.01.2000 р.) (далі Уніфікований закон), до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).
Вексель, який був виданий позивачем містить зазначення, що строк платежу «за пред’явленням»(стаття 33 Уніфікованого закону).
Частиною 1 статті 34 Уніфікованого закону визначено, що переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.
Згідно частини 1 статті 70 Уніфікованого закону, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.
Відповідно до пункту 1.22.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
За змістом частини третьої статті 4 Закону України "Про обіг векселів у Україні" у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Отже, з моменту видачі позивачем простого векселя первісні зобов'язання позивача перед кредитором припинилися та виникли зобов'язання сплатити за цим векселем, за якими розпочався новий строк позовної давності. А відтак наведена трансформація зобов'язань виключає можливість їх кваліфікації як безповоротної допомоги.
Не впливає на вексельні зобов'язання і факт подальшої ліквідації векселедержателя (зокрема, у зв'язку з визнанням банкрутом), позаяк за таких обставин вексель як актив не втрачає своєї правової сили та може і надалі використовуватися в обігу. Водночас податковим органом не доведено суду факту залишення у ліквідованого контрагента позивача виданих останнім векселів без подальшої передачі та не надано доказів, що вексель, який виданий на ім’я ліквідованого підприємства, не був переданий по індосаменту іншій особі, а відтак суд приходить до висновку, що збільшення суми валового доходу на 45000 грн. є передчасним.
Аналізуючи норми Уніфікованого закону, суд приходить до висновку, що строк позовної давності за вимогами, що випливають з простого векселя, спливає по закінченню трьох років від дати, наступної після його видачі, а відтак дії відповідача по включенню суми 45000 грн. до сум валового доходу є неправомірними.
Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого Адміністративного Суду України від 28.04.2011 р. по справі N К-54882/09 та в листі ДПА від 25.03.2009 р. № 6106/7/15-0217 «Щодо обліку заборгованості за векселями банкрутів, ліквідованих без визнання правонаступництва».
Суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення в частині визначення основного зобов’язання в сумі 11 250 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі –5 625 грн. підлягають скасуванню.
2) Стосовно включення до складу валових витрат, витрат по взаємовідносинах з ПП «Украгробуд-Груп», суд зазначає наступне.
За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про завищення валових витрат по операціях з ПП «Украгробуд-Груп»на суму 106275,71 грн., в т.ч. ПДВ –17712,62 грн.
Дані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші первинні документи підписані не посадовими особами ПП «Украгробуд-Груп», посилаючись при цьому на протоколи допиту у якості підозрюваних та обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наявними в матеріалам кримінальної справи №80-1023, а також в зв’язку з відсутністю у ПП «Украгробуд-груп»власного транспорту та нерухомого майна, що на думку перевіряючи призводить до безтоварності операцій.
Згідно облікових даних ДПІ у м.Кіровограді, посади керівників ПП «Украгробуд –Груп» займали з моменту реєстрації підприємства - 11.04.2008р. по 23.08.2008р. –ОСОБА_4, а з 23.08.2008р. по час перевірки –ОСОБА_5.
Оригінали первинних бухгалтерських та податкових документів по операціях з ПП «Украгробуд-Груп»відповідно протоколу виїмки від 16.06.2009р. вилучені оперуповноваженим ВБНОТ ВПМ ДПІ у м. Кіровограді, згідно постанови про проведення виїмки від 06.06.2009р. по кримінальній справі № 80-1023, а тому дослідити оригінали первинних документів у суду немає можливості.
Позивачем з ПП «Украгробуд-Груп»укладено договори купівлі-продажу ТМЦ та договір на виконання послуг (а.с.98 т.4). Зазначені договори, як зазначає представник позивача виконані в повному обсязі, в результаті чого ПП «Украгробуд-Груп»були виписані податкові накладні від 27.05.2008 р. № 6, від 06.07.2008 р. № 124, від 28.10.2008 р. № 297, від 20.11.2008 р. № 523, від 04.12.2008 р. № 564, від 24.12.2008 р. № 609, від 31.12.2008 р. № 635, від 12.01.2009 р. № 9, від 13.01.2009 р. № 10 (а.с.81-89 т. 4) та видаткові накладні № 7-00000006 від 27.05.2008 р., від 28.10.2008 р. № РН-000371, від 20.11.2008 р. № РН-000432, від 04.12.2008 р. № РН-000477, від 24.12.2008 р. № РН-000487, від 30.12.2008 р. № РН-000516, від 13.01.2009 р. № РН-0000012 (а.с.90, 92-97 т.4), крім того складені акти здачі-прийнття робіт (надання послуг) від 27.06.2008 р. № ОУ-0000029 (а.с.91 т.4), від 12.01.2009 р. № РУ-10 (а.с.99 т.4).
Відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Суд приходить до висновку, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат, витрати пов’язані з господарськими операціями по придбанню ТМЦ на отриманні послуг.
Про реальність господарських операцій свідчать первинні документи, покази свідка ОСОБА_10, яка по довіреностям отримувала ТМЦ (а.с.110-119 т.4), а також письмовими поясненнями представника позивача щодо подальшого використання придбаних у ПП «Украгробуд-Груп»ТМЦ (а.с.102-171 т.3). Крім того, суд звертає увагу про наявну технічну можливість позивача отримувати важкопідйомні ТМЦ, оскільки у власності позивача є гідропідйомник ОТП 9195 МТЗ 80 державний номер НОМЕР_1 та причеп 2 ПТС-4 держномер НОМЕР_2 (а.с.144-146 т.4). Позивачем надано копії подорожніх листів вантажного автомобіля за перевіряємий період (а.с.150-169 т.4).
Виходячи із вищезазначеного, суд приходить до висновку про те, що встановлені обставини свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Украгробуд-Груп»за наслідками яки було отримано товар та послуги , які в подальшому були використані позивачем в його господарській діяльності. Не спростовує зазначене і покази свідка ОСОБА_5, так як відповідальність за здійснення господарської діяльності від імені ПП «Украгробуд-Груп»покладається виключно на посадову особу ПП «Украгробуд-Груп»від імені якого виписано податкові накладні та інші первинні документи.
В судовому засіданні не встановлено обставин, які б свідчили про те, що позивач укладаючи договори з ПП «Украгробуд-Груп»діяв без належної обачності й обережності.
Суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення в частині визначення основного зобов’язання в сумі 22141 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі –11071 грн. підлягають скасуванню.
3) Стосовно включення до валових витрат, витрат по придбанню ТМЦ, які використані на цілі, не пов’язані із господарською діяльністю товариства, суд зазначає наступне.
Під час проведення податковим органом перевірки правомірності списання ТОВ «Газінтерм»товарно-матеріальних цінностей на виробничу діяльність, встановлені випадки списання ТМЦ, використання яких не підтверджене актами приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2 ) або підтверджене не в повному обсязі. Загальна вартість списаних ТМЦ (без податку на додану вартість) без підтверджуючих використання у господарській діяльності документів складає 59432 грн.
Такі висновки зроблені з огляду на те, що списані ТОВ «Газінтерм»товарно-матеріальні цінності використані на цілі, не пов’язані із господарською діяльністю товариства, внаслідок чого, вартість таким товарів не підлягає віднесенню до валових витрат.
Відповідно до ухвали суду від 17.02.2011 р. по даній справі призначена судово-економічна експертиза (а.с.195-196 т.3), на вирішення якої визначено питання чи підтверджуються висновки податкового органу в частині завищення валових витрат в сумі 59432 грн.
Відповідно до висновку № 11/1-107 судово-економічної експертизи від 29 червня 2011 р., висновки податкового органу при здійсненні позивачем діяльності виконання ремонтних та будівельних робіт щодо завищення валових витрат в сумі 59432 грн. не підтверджуються, фактично сума завищення валових витрат по вказаних взаємовідносинах позивача за перевіряємий період становить 21300 грн.
Крім того, представник позивача пояснив в судовому засіданні, що по деяких об’єктах будівництва акт прийняття робіт за датою раніше, ніж акт списання ТМЦ, використаних на такий об’єкт тому, що матеріально-відповідальними за ТМЦ є прораби, які в деяких випадках здавали акти списання ТМЦ пізніше, обґрунтовуючи при цьому таку затримку зайнятістю.
Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Враховуючи вищезазначене, суд приймає висновок експертизи як належний доказ, а тому приходить до висновку, що оскаржувані рішення в частині визначення основного зобов’язання в сумі 9532,64 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі –4766,45 грн. підлягають скасуванню.
Тобто, підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення –рішення про нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств підлягають скасуванню в частині визначення основного зобов’язання в сумі 42923,64 грн. (11250 грн. + 22141 грн. + 9532,64 грн.) та штрафної (фінансової) санкції в сумі 21462,45 грн. (5625 грн. + 11071 грн. + 4766,45 грн.).
Щодо податкових повідомлень-рішень № 0000022310/0 від 14.01.2010 р., № 0000022310/1 від 16.02.2010 р., № 0000022310/2 від 29.04.2010 р., № 00000272310/2 від 29.04.2010 р., № 0000022310/3 від 15.07.2010 р., № 00000272310/3 від 15.07.2010 р., якими визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість, суд приходить до наступних висновків.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що позивачу донараховано податок на додану вартість в зв’язку з встановленням посадовими особами податкового органу наступних порушень:
1) завищення податкового кредиту по господарських операціях з ПП «Украгробуд-Груп»;
2) завищення податкового кредиту по придбаним ТМЦ, які використані на цілі, не пов’язані із господарською діяльністю товариства.
1) Стосовно завищення сум податкового кредиту по господарських операціях з ПП «Украгробуд-Груп», суд зазначає наступне.
За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про завищення суми податкового кредиту упродовж 2008-2009 рр. по операціях з придбання ТМЦ та надання послуг ПП «Украгробуд-Груп»на суму 17712,62 грн., в т.ч. за травень 2008 р. –2880 грн., за липень 2008 р. –179 грн., за жовтень 2008 р. –4585 грн., за листопад 2008 р. –3097 грн., за грудень 2008 р. –5208 грн., за січень 2009 р. - 1764 грн.
Дані висновки відповідача ґрунтуються на тому, первинні документи підписані не посадовими особами ПП «Украгробуд-Груп», посилаючись при цьому на протоколи допиту у якості підозрюваних та обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наявними в матеріалам кримінальної справи №80-1023, а також в зв’язку з відсутністю у ПП «Украгробуд-груп»власного транспорту та нерухомого майна, що на думку перевіряючи призводить до безтоварності операцій.
Детальне обґрунтування суду стосовно помилковості такого висновку податкового органу, судом викладено вище, а відтак, суд приходить до висновку про те, що позивач правомірно сформував податковий кредит по господарським операціям з ПП «Украгробуд-Груп»в сумі 17712,62 грн. А відтак, оскаржувані податкові повідомлення –рішення про нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в частині визначення основного зобов’язання в сумі 17713 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 8857 грн. підлягають скасуванню.
2) Стосовно завищення податкового кредиту по придбаним ТМЦ, які використані на цілі, не пов’язані із господарською діяльністю товариства, суд зазначає наступне.
За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про завищення суми податкового кредиту за перевіряємий період по операціях з придбання ТМЦ, які в подальшому були використані на цілі не пов’язані з діяльністю товариства, внаслідок чого сума податку на додану вартість, сплачена у зв’язку з придбанням таких ТМЦ не підлягає включенню до складу податкового кредиту. Сума завищення податкового кредиту складає 11 886 грн., в т.ч. за травень 2008 р. –589 грн., за липень 2008 р. –658 грн., за серпень 2008 р. –533 грн., за жовтень 2008 р. –2068 грн., за листопад 2008 р. –3073 грн., за грудень 2008 р. –2659 грн., за січень 2009 р. - 387 грн., за лютий 2009 р. –507 грн., за березень 2009 р. –84 грн., за вересень 2009 р. –1328 грн.
Відповідно до п.2 висновку № 11/1-107 судово-економічної експертизи від 29 червня 2011 р. фактично сума завищення податкового кредиту по вказаних взаємовідносинах позивача за перевіряємий період становить 4260,08 грн.
Оскільки зазначений висновок суд прийняв як належний доказ, тому суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення в частині визначення основного зобов’язання в сумі 7625,92 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі –3812,96 грн. підлягають скасуванню.
Тобто, підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення –рішення про нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість підлягають скасуванню в частині визначення основного зобов’язання в сумі 25338,92 грн. (17713 грн. + 7625,92 грн.) та штрафної (фінансової) санкції в сумі 12669,96 грн. (8857 грн. + 3812,96 грн.).
Щодо визначення способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
Позивач просить визнати нечинними оскаржувані податкові повідомлення –рішення. Зміст позовних вимог полягає у визнанні нечинними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке є актом індивідуальної дії. Водночас, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
Разом з тим, частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право адміністративного суду вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Отже, з огляду на протиправність оспорюваних податкових повідомлень - рішень, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнавши ці акти індивідуальної дії протиправними та скасувати.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).
Встановлення невідповідності діяльності суб’єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки відповідачем не доведено правомірність та законність винесених оскаржуваних рішень, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Ч.3 ст.94 КАС України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 3,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 431 від 19.07.2010 р. (а.с.2 т.1), так як адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, то і відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору підлягають частковому відшкодуванню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 159 –163 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Газінтерм»до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними рішень задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення –рішення Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції № 00000282310/2 від 29.04.2010 р., № 00000282310/3 від 15.07.2010 р. щодо визначення штрафної санкції за платежом: податок на прибуток підприємств в сумі 133 грн.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення –рішення Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000012310/0 від 14.01.2010 р., № 0000012310/1 від 16.02.2010 р., № 0000012310/2 від 29.04.2010 р., № 0000012310/3 від 15.07.2010 р. за платежом: податок на прибуток підприємств в частині 42 923,64 грн. –за основним платежом та 20622,45 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення –рішення Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції № 00000272310/2 від 29.04.2010 р., № 00000272310/3 від 15.07.2010 р. щодо визначення штрафної санкції за платежом: податок на додану вартість в сумі 841 грн.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення –рішення Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції -№ 0000022310/0 від 14.01.2010 р., № 0000022310/1 від 16.02.2010 р., № 0000022310/2 від 29.04.2010 р., № 0000022310/3 від 15.07.2010 р. за платежом: податок на додану вартість в частині 25338,92 грн. та 12536,96 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити товариству з обмеженою відповідальністю «Газінтерм»з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,20 грн.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 26.09.2010 р.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Г.П. Нагібіна