ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2011 р.                                                            Справа № 5023/6174/11

вх. № 6174/11

Суддя господарського суду Сальнікова Г.І. 

при секретарі судового засідання Близнюкова А.І.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов.№ 16 від 29.03.2011р. 3-ї особи < Текст > відповідача - ОСОБА_2, дов.б/н від 08.08.2011р. 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром" м. Харків 3-я особа < Текст > 

до  ТОВ "Високі енергетичні технології", м. Харків 3-я особа < Текст > 

про стягнення 51116,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство «Держпром»  звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології»  суму в розмірі 51116,99 грн. та судові витрати.  

В ході судового розгляду позивач зменшив розмір позовних вимог, в остаточній редакції просить стягнути з відповідача суму в розмірі 50808,65 грн., а також суму судових витрат. Оскільки відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд  прийняв уточнення до позовної заяви.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.08.2007 р. між Харківською обласною радою (Орендодавець) та ТОВ «Високі енергетичні технології» (Орендар) було укладено договір оренди комунального майна № 20Н. На виконання п.5.3 договору оренди комунального майна № 20Н між позивачем та відповідачем 05.11.2007 р. було укладено договір з надання послуг по обслуговуванню орендованого комунального майна № 20Н/О, згідно якого орендар повинен був окремо відшкодовувати позивачу як балансоутримувачу суму витрат за спожиту електричну енергію. Після переходу до відповідача права власності на орендоване майно за договором купівлі-продажу інвентарних об’єктів № 30-к від 23.01.2009 р. відповідач не уклав договір про постачання електричної енергії з АК «Харківобленерго», внаслідок чого ці витрати сплачував за нього позивач. Відповідач ці витрати досі не відшкодував, що призвело до виникнення заборгованості з відшкодування витрат на електроенергію за період з 26.03.2009 р., яка на даний час складає 50808,65 грн. і на підставі ст. 623, 1166 ЦК має бути стягнута з відповідача.

У судовому засіданні з 13.09.2011р. до 15.09.2011р., з 15.09.2011р. до 21.09.2011р. та з 21.09.2011р. до 26.09.2011р. оголошувалось перерву.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, надав письмові заперечення, які мотивовано тим, що, починаючи з 26.03.2009 р., відсутні підстави для відшкодування витрат позивача на електроенергію, а також розрахунок суми позову є необґрунтованим та не доведеним належними доказами.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З урахуванням цих положень суд вважає, що створив сторонам належні умови для подання ними своїх доказів та пояснень, і розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.08.2007 р. між Харківською обласною радою (Орендодавець) та ТОВ «Високі енергетичні технології» (Орендар) було укладено договір оренди комунального майна № 20Н, згідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові окремо розташовані одноповерхові будівлі загальною площею 2038,6 кв.м. за адресою: м. Харків вул. Котлова 54, літ. «В-1», «Д-1», «Ж-1», «З-1», «К-1», «Н-1», що знаходяться на балансі виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром».

На виконання п.5.3 договору оренди комунального майна № 20Н між Обласним комунальним виробничо-експлуатаційним підприємством «Держпром» та ТОВ «Високі енергетичні технології» 05.11.2007 р. було укладено договір з надання послуг по обслуговуванню орендованого комунального майна № 20Н/О, за яким позивач зобов’язався забезпечити обслуговування орендованого майна (нежитлових приміщень), а також утримання прибудинкової території, а відповідач зобов’язався відшкодовувати витрати балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним загальної площі в цій будівлі.

До зазначеного договору сторонами було укладено додаткові угоди № 1 від 06.11.2007 р., № 2 від 09.11.2007 р., № 3 від 14.11.2007 р, № 4 від 16.11.2007 р., № 5 від 11.01.2008 р., № 6 від 15.01.2008 р.

Згідно п.2.1 договору з надання послуг по обслуговуванню орендованого комунального майна № 20Н/О від 05.11.2007 р. у редакції, зміненій додатковими угодами № 5 від 11.01.2008 р. та № 6 від 15.01.2008 р., окремо орендар відшкодовує балансоутримувачу суму витрат за спожиту електричну енергію, яка визначається на підставі акту зняття показників розрахункових засобів обліку, шляхом відліку з загального об’єму споживання електричної енергії, спожитої іншими орендарями, які відшкодовують витрати за спожиту електроенергію ВЕП «Держпром».

Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача вартості спожитої електричної енергії за період, починаючи з 26 березня 2009 року.

Між відповідачем та Харківською обласною радою було укладено договір № 30-к купівлі-продажу групи інвентарних об’єктів від 23.01.09 р., за яким продавець (Харківська обласна рада) зобов’язався передати у власність, а відповідач як покупець - сплатити визначену договором ціну та прийняти по акту приймання-передачі інвентарні об’єкти, розташовані за адресою: м. Харків вул. Котлова 54, згідно з переліком. Ціну було визначено договором в сумі 3670000,00 грн. (три мільйони шістсот сімдесят тисяч грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ) (п.2.3, 3.1 договору).

Відповідно до п.4.1-4.3 договору право власності на об’єкт продажу переходить до покупця з моменту сплати його повної вартості на рахунок продавця.

Відповідно до наданих платіжних доручень ТОВ «Високі енергетичні технології» сплатило Харківській обласній раді повну суму договору, а саме кошти в загальній сумі 3670000,00 грн. Остання оплата здійснена платіжним дорученням № 522 від 26.03.2009 р.

Виходячи з цього, право власності на інвентарні об’єкти, розташовані за адресою: м. Харків вул. Котлова 54, перейшло до відповідача відповідно до договору купівлі-продажу № 30-к з моменту оплати повної вартості, тобто з 26 березня 2009 року.

За п.10.8 договору оренди № 20Н від 01.08.2007 р. його чинність припиняється, зокрема, внаслідок приватизації майна за участю орендаря.

Відповідно до ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця. Ст. 606 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов’язання припиняється поєднанням боржника та кредитора в одній особі.

Тобто договір оренди № 20Н від 01.08.2007 р. припинив свою дію з 26.03.2009р.

Відповідно до п.5.6 договору № 20НО з надання послуг по обслуговуванню орендованого комунального майна від 05.11.2007 р. дія цього договору та додаткових угод до нього також припинилась 26 березня 2009 року внаслідок закінчення строку дії договору оренди № 20Н від 01 серпня 2007 року.

Інвентарні об’єкти, розташовані за адресою: м. Харків вул. Котлова 54, передані ТОВ «Високі енергетичні технології» за актом приймання-передачі від 06.07.2010 р. Договір про постачання електричної енергії з АК «Харківобленерго» укладений відповідачем 08.07.2010 р., тобто одразу після отримання приміщень за вказаним актом.

Пунктом 5.4.6 договору купівлі-продажу групи інвентарних об’єктів від 23.01.09 р. № 30-к передбачено обов’язок покупця у місячний термін з моменту переходу права власності укласти договори з юридичними чи фізичними особами, які надають послуги, пов’язані з утриманням та експлуатацією будівель та прибудинкової території.

При цьому позивач не надав доказів того, що він звертався до відповідача з вимогою укласти такий договір з постачальником електричної енергії або до суду з вимогою спонукати до укладення такого договору.

Суд бере до уваги твердження відповідача про те, що несвоєчасна видача йому акту приймання-передачі придбаних інвентарних об’єктів заважала належному оформленню відносин з постачальником електричної енергії.

Судом також встановлено, що в період з 26.03.2009 р. позивач споживав електричну енергію на підставі договору постачання електричної енергії № 050659 від 21.05.2004 р. При цьому він не повідомив постачальника електричної енергії про зміну користувача приміщень та не здійснив дій для того, щоб у відповідності з п.8.1.1, 8.4.2 договору укласти з відповідачем як своїм субабонентом один з передбачених для таких випадків договорів, а саме договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача або договір про технічне забезпечення електропостачання споживача. Саме на позивача, як споживача договором, було покладено обов’язок укласти такі договори. Новий договір про відшкодування витрат позивача на оплату електричної енергії сторонами також не укладався.

У відповідності до цього позивач не вжив належних заходів, щоб оформити свої відносини із відповідачем після припинення дії договору № 20НО з надання послуг по обслуговуванню орендованого комунального майна від 05.11.2007 р. та додаткових угод до нього.

Суд  вважає безпідставними посилання позивача на ст. 623 та ст. 1166 Цивільного кодексу України. Так, за ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Позивач не обґрунтував свого твердження, що внаслідок винних дій відповідача йому спричинено майнову шкоду. Зобов’язання відповідача відшкодувати позивачу вартість спожитої електричної енергії починаючи з 26 березня 2009 року за договорами та іншими правочинами також відсутні.

Крім того, суд зазначає наступне. Розрахунок, що наданий позивачем в обґрунтування суми позовних вимог, не доведений належними доказами.

Позивач визначає кількість спожитої відповідачем електричної енергії розрахунковим способом, але не наводить підстав для застосування наведеної формули, оскільки вона не узгоджена сторонами або обов’язковими для виконання ними нормативно-правовими актами.

У справі відсутні рахунки АК «Харківобленерго» про споживання позивачем електричної енергії у приміщеннях по вул. Котлова 54.

В актах фіксації показань лічильників, наданих позивачем , відсутні відомості, які б дозволили визначити, які показання лічильників належать відповідачу, а які – іншим орендарям приміщень, і на яких підставах.  Немає відомостей про розташування лічильників електричної енергії та їх використання орендарями.

Відомості про витрати електричної енергії в орендованих приміщеннях  складені фахівцем позивача і не підтверджені відповідачем.

Вартість компенсації реактивної електроенергії (КРЕ), платних витрат, надбавки на недостатність обладнання електромережі споживача засобами компенсації реактивної електроенергії, включені позивачем у розрахунок без будь-яких обґрунтувань, оскільки їх відшкодування не обумовлювалось і раніше, а саме під час дії договору № 20Н/О та додаткових угод до нього.

До того ж ,позивачем  не обґрунтовано вказані тарифи на електричну енергію.

Тобто розрахунок позовних вимог належним чином необґрунтований, що також є підставою для відмови у позові.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Виходячи з цього, суд вважає позовні вимоги безпідставними, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд вважає необхідним державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача.

Керуючись викладеним, ст.ст.4-7,12,15,22,33,43,49,77,82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд

 < Текст > 

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя                                 (підпис< Текст >                         Сальнікова Г.І.

Повний текст рішення підписано 28.09.2011р.