Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
04 жовтня 2011 р. №2а-449/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,
при секретарі судового засідання - Шевчук А.В.,
за участю: представника позивача - Твердохліб А.А.,
представника відповідача - Марадіної Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Почаєвець" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому, з урахуванням поданих уточнень, просив суд: скасувати податкове повідомлення - рішення №0000401504/2 від 24 січня 2010 року у повному обсязі.
Представник позивача послався на той факт, що у відповідача не було законних підстав для висновку про завищення ТОВ "Завод Почаєвець" податкового кредиту за рахунок включення до нього сум податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від ТОВ "БРФ" на загальну суму 29819,00 грн., оскільки зазначені податкові накладні були належним чином оформленими відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість".
З позиції позивача, прийняті відповідачем рішення у межах оскарження є такими, що не ґрунтуються на Законі, тобто є протиправними та такими, що винесені без аналізу реальності господарської діяльності підприємства на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача – ДПІ у Московському районі м.Харкова - у судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що оскаржувані рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
При перевірці правильності формування податкового кредиту ТОВ "Завод Почаєвець" за березень та квітень 2010 року встановлено, що ДПІ у Київському районі м.Донецька складено довідки про неможливість проведення перевірки платника податку ТОВ "БРФ". В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність у ТОВ "БРФ" необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).
Відповідач вважає, що ТОВ "Завод Почаєвець" до складу податкового кредиту з податку на додану вартість неправомірно віднесено суми по взаємовідносинам з ТОВ "Профінтербудсервіс" та ТОВ "БРФ", відносно яких податковими органами проведено перевірки та встановлено неможливість здійснення реальної господарської діяльності і нікчемність укладених угод.
З вказаних підстав представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать обставини справи, на підставі п.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509 від 04.12.1990р. (із змінами та доповненнями) фахівцями ДПІ у Московському районі м.Харкова проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Завод Почаєвець" (код ЄДРПОУ 25176042) з питання встановлення причин розбіжностей, виявлених за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за березень-квітень 2010р., згідно даних, що містяться у поданих податкових деклараціях з ПДВ та Додатку 5 до них за березень-квітень 2010р. по взаємовідносинах з ТОВ "БРФ" (код ЄДРПОУ 36981447), з питання правомірності формування податкового кредиту за березень, квітень 2010р., за результатами якої складено акт №8310/15-407/25176042 від 26.08.2010р.
У висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем вимог:
- ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Завод "Почаєвець" з ТОВ "БРФ";
- пп.7.2.3 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 29819 грн., у тому числі у березні 2010 року - на 28163 грн., у квітні 2010 року – на 1656,00 грн.
На підставі встановлених порушень та висновків акту перевірки №8310/15-407/25176042 від 26.08.2010р., ДПІ у Московському районі м.Харкова винесено податкове повідомлення-рішення №0000401504/0 від 10.09.2010р. про визначення суми податкового зобов’язання всього на суму 44728,50 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 29819,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14909,50 грн.
Позивач скористався правом адміністративного оскарження, передбаченим статтею 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, та не погодившись з винесеним рішенням, звернувся до органів державної податкової служби зі скаргами про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення. Рішеннями ДПІ у Московському районі м.Харкова №12564/10/25-012 від 08.10.2010р. та Державної податкової адміністрації у Харківській області №4608/10/25-103 від 09.12.2010р., скарги платника податків залишено без задоволення, а винесені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
На виконання приписів абз.3 пункту 5.3 "Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №253 від 21.06.2001р., з метою доведення до платника граничних строків сплати податкових зобов’язань, ДПІ у Московському районі м. Харкова були винесені та направлені на адресу платника податкові повідомлення-рішення №0000401504/1 від 20.10.2010 року та №0000401504/2 від 24.12.2010 року.
Судом встановлено, що підставою для визначення відповідачем такого порушення є порушення ТОВ "БРФ" ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах з позивачем.
Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, а відповідно відсутність об'єктів оподаткування ПДВ та підстав формування податкового кредиту позивачем.
В акті перевірки ДПІ у Московському районі м.Харкова №8310/15-407/25176042 від 26.08.2010р. зазначено, що перевіркою податкових декларацій з податку на додану вартість, наданих до ДПІ у Московському районі м. Харкова за березень 2010р. (вхід. ДПІ №25438 від 19.04.2010р.) та за квітень 2010р. (вхід. ДПІ №40283 від 14.05.2010р.) встановлено, що ТОВ "Завод Почаєвець" задекларовано у складі податкового кредиту березня та квітня 2010р. суми ПДВ в розмірі 28163,27 грн. та 1656,00 грн. відповідно по податковим накладним, отриманим від ТОВ "БРФ" (код ЄДРПОУ 36981447).
Під час розгляду справи судом встановлено, що, відповідно до договору поставки №02/03 від 02.03.2010р., укладеного між ТОВ "БРФ" (Постачальник) та ТОВ "Завод Почаєвець" (Покупець), Постачальник зобов’язується передати, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, далі - товар. Номенклатура, кількість, ціни, порядок розрахунків, строки та умови поставки узгоджуються сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до специфікації (додаток №1 до договору поставки), видаткової та податкової накладної №090315м від 09.03.2010р., ТОВ "БРФ" було здійснено поставку електро-технічної продукції на користь ТОВ "Завод Почаєвець", а саме: контакт ED-534894 у кількості 646 шт., ізолятор 45168ТР.720 у кількості 380 шт., ізолятор 8ТР.720.016 у кількості 60 шт., на загальну суму 59421,60 грн. (в тому числі ПДВ 9903,60 грн.).
Згідно специфікації (додаток №2 до договору поставки), видаткової та податкової накладної №310315м від 31.03.2010р., ТОВ "БРФ" було здійснено поставку електро-технічної продукції, а саме: контакт ED-534894 у кількості 983 шт., контакт до контактора Siemens 3TE 54 – 2 шт., котушка конт. DIL6-22 – 20 шт., наконечник 50 кв.мм. – 108 шт., наконечник 8 кв.мм. – 108 шт., кронштейн креп. електрокар. – 33 шт., на загальну суму 109558,00 грн. (в тому числі ПДВ 18259,67 грн.).
На підставі специфікації (додаток №3 до договору поставки), видаткової та податкової накладної №310415м від 30.04.2010р., ТОВ "БРФ" було здійснено поставку контакту контактора ES-160 на загальну суму 9936,00 грн. (в тому числі ПДВ 1656,00 грн.).
Пунктом 3.1 договору поставки №02/03 від 02.03.2010р. передбачено, що вартість на товар встановлюється на умовах EXW за "Інкотермс-2000".
Суд зазначає, що відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" (редакція 2000 року) термін EXW "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці. Продавець не має зобов’язань щодо перевезення товарів.
Як встановлено судом, за вказаними угодами приймання товару та подальше його транспортування ТОВ "Завод Почаєвець" здійснювалось самостійно, оскільки у продавця не було зобов’язань щодо здійснення транспортування товару покупцеві.
Суд зазначає, що при здійсненні приймання продукції за кількістю та якістю сторонами було дотримано вимоги Інструкцій №П-7 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" від 25 квітня 1966р. та №П-6 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" від 15 червня 1965р., та за фактом поставки було складено відповідні первинні документи.
При цьому, як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, придбана у ТОВ "БРФ" в подальшому була реалізована ТОВ "Завод Почаєвець" на користь наступних юридичних осіб: Електровозне депо Харків – "Жовтень", СТГО Південна залізниця моторовагонне депо Харків, ДП "Бердянський морський торговельний порт", що підтверджується копіями видаткових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно – суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.
Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З наведених положень статті 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договорів, банківських виписок та завіреними належним чином копіями видаткових та податкових накладних, отриманих від таких постачальників.
Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що на час видання податкових накладних, ТОВ "БРФ" було зареєстровано в органах державної податкової служби та мало статус платника податку на додану вартість.
Також суд зазначає, що податкові накладні які були виписані ТОВ "БРФ" не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.
Суд звертає увагу, що акт ДПІ у Московському районі м.Харкова №8310/15-407/25176042 від 26.08.2010р. містить відомості про нікчемність угод ТОВ "БРФ" з постачальниками та покупцями з огляду на відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутності підприємства за юридичною адресою, при цьому конкретні угоди та первинні документи, складені на їх виконання, при проведенні перевірки податковим органом не досліджувались.
Як вбачається із матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Донецька було складено довідки №4499/15-113/36981447 від 24.06.2010р. та №5689/15-113/36981447 від 22.07.2010р., в яких зазначено про неможливість проведення перевірки платника податку ТОВ "БРФ" (код ЄДРПОУ 36981447) з питань підтвердження відомостей, отриманих від контрагентів за березень та квітень 2010 року.
З цього приводу суд зазначає, що відсутність в розпорядженні податкового органу документів суб’єкта господарювання, не знаходження юридичної особи за адресою місцезнаходження, або необізнаність податкового органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб’єктом господарювання, та для висновку про настання у зв’язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів.
Норми чинного законодавства не містять положень про те, що незнаходження суб’єкта господарювання за місцезнаходженням на момент проведення перевірки контролюючим органом, а також факт ненадання таким суб’єктом документів для перевірки є прямим та достатнім свідченнями нікчемності всіх укладених з ним угод.
Посилання податкового органу на факт не відображення ТОВ "БРФ" у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями з ТОВ "Завод Почаєвець", та висновок про відсутність правових підстав для формування позивачем податкового кредиту, суд вважає неправомірним.
Згідно з приписами п.10.2 ст.10 Закону "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Закон №168/97-ВР не містить норм, які б пов’язували право платника податку на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товарів (робіт, послуг), із фактом декларуванням постачальником своїх податкових зобов’язань та сплатою їх до бюджету.
Отже, у разі невиконання контрагентами покупця своїх обов’язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.
З урахуванням вимог п.1.3 ст.1 та ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету України.
Таким чином, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих послуг з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані ТОВ "БРФ", за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред’являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.
Підстав для висновку про те, що ТОВ "Завод Почаєвець" сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.
Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб’єкт владних повноважень на якого покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об’єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "БРФ" і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, положень пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. є необґрунтованими та неправомірними, у зв’язку з чим податкове повідомлення – рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова №0000401504/2 від 24.12.2010р. є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.
Крім цього, проаналізувавши норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в кореспонденції з нормами "Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України", затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005р. №276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за №843/11123, керуючись вимогами ч.2 статті 11 КАС України, суд зазначає, що для повного захисту прав позивача скасуванню підлягають і податкові повідомлення - рішення №0000401504/0 від 10.09.2010р. та №0000401504/1 від 20.10.2010р., оскільки саме ці правові акти індивідуальної дії створили для позивача обов'язок здійснити до бюджету додатковий платіж та вплинули на права та обов'язки позивача у публічно-правових відносинах в сфері оподаткування.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Почаєвець" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова №0000401504/0 від 10.09.2010р., №0000401504/1 від 20.10.2010р. та №0000401504/2 від 24 грудня 2010 року у повному обсязі.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Почаєвець" (код ЄДРПОУ 25176042, юридична адреса: м.Харків, вул. Героїв Праці, буд. 28-А, кв.111) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок). < Сума задоволення > < Текст >
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 11.10.2011 року.
Суддя Ізовітова-Вакім О.В.