Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
03 жовтня 2011 р. №2а-3297/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,
суддів - Піскун В.О., Заічко О.В.,
при секретарі судового засідання - Шевчук А.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача - Дяченка В.П., Колдашова О.В.,
представника третьої особи та другого відповідача - Заборного Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, третя особа без самостійних позовних вимог на стороні відповідача - Комісія з припинення діяльності Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України про визнання наказу нечинним, зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням поданих уточнень, просить суд: 1) визнати наказ Міністра оборони України "Про дострокове розірвання контракту з керівником Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України" від 14.02.2011 року №82 не чинним з дати його видання; 2) зобов’язати Міністерство оборони України поновити його на посаді начальника Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України; 3) прийняти рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.02.2011 року по день постановляння судом рішення по справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03 липня 2009 року між ним і Міністерством оборони України був укладений трудовий контракт. На підставі укладеного контракту наказом Міністра оборони України від 03.07.2009 року №334 позивач був призначений на посаду начальника Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України. Зазначений трудовий контракт укладений на строк з 03 липня 2009 року по 03 липня 2012 року.
15 лютого 2011 року наказом Міністра оборони України від 14.02.2011 року №82 трудовий контракт був достроково розірваний та позивача звільнено з роботи. Розірвання контракту і звільнення з роботи проведені з ініціативи відповідача.
Позивач зазначив, що дострокове розірвання відповідачем трудового контракту від 03.07.2009 року і звільнення його з роботи є необґрунтованим, проведеним з підстав, не передбачених чинним законодавством та контрактом, і з порушенням встановленого порядку.
У судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав та просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі
Представник відповідача – Міністерства оборони України – у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, в обґрунтування поданих заперечень послався на той факт, що звільнення позивача із займаної посади було пов’язано із припиненням діяльності Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України.
Відповідно до наказу від 05.11.2010 року №57, Міністром оборони України прийнято рішення про припинення діяльності Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України шляхом його приєднання до Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України.
На підставі зазначених обставин, наказом Міністра оборони України №82 від 14.02.2011 року №82 ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України.
У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що звільнення ОСОБА_1 відбулося у відповідності до норм чинного законодавства та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 року залучено до участі у справі як третю особу без самостійних позовних вимог на стороні відповідача – Комісію з припинення діяльності Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України.
Згідно ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2011 року до участі у справі як другого відповідача залучено Східне управління капітального будівництва Міністерства оборони України.
Представник відповідача - Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, який одночасно є представником третьої особи - Комісії з припинення Східного УКБ Міністерства оборони України – у судовому засіданні проти позову заперечував, в обґрунтування своєї правової позиції послався на дотримання вимог трудового законодавства України при звільненні ОСОБА_1, під час розгляду справи зазначив про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог позивача, у зв’язку з чим просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом Міністра оброни України №334 від 03.07.2009р. ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника Східного управління капітального будівництва Міністерства оброни України.
На підставі зазначеного наказу між Міністерством оборони України (як органом управління майном) та ОСОБА_1 (як Керівником Управління) було укладено контракт від 03.07.2009р., за яким Керівник зобов’язується безпосередньо і через адміністрацію Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України здійснювати поточне управління (керівництво) Управлінням, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання та збереження закріпленого за Управлінням державного майна, а Орган управління майном зобов’язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці Керівника.
Відповідно до пункту 1.2 Контракту, на підставі контракту виникають трудові відносини між Керівником Управління та Органом управління майном цього Управління.
Вказаний Контракт діє з 03.07.2009 року по 03.07.2012 року (п.6.1 Контракту).
Суд зазначає, що відповідно до положень статті 21 Кодексу законів про працю, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
05 листопада 2010 року наказом Міністра оборони України №570, припинено діяльність Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України шляхом його приєднання до Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України. Згідно пункту 2 зазначеного наказу, правонаступником Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України визначено Центральне територіальне управління капітального будівництва Міністерства оборони України.
Пунктом 4 наказу №570 від 05.11.2010р. голову ліквідаційної комісії зобов’язано відповідно до трудового законодавства України забезпечити дотримання прав і законних інтересів працівників Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, що припиняє свою діяльність.
15 лютого 2011 року наказом Міністра оборони України від 14.02.2011 року №82 ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України. Звільнення проведене за ініціативою відповідача.
Як вбачається із наказу про звільнення позивача та запису про звільнення, який внесено до трудової книжки позивача, підставою для розірвання трудового договору з позивачем є припинення діяльності Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України шляхом його приєднання до Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України згідно наказу Міністра оборони України від 05.11.2010 року №570.
Зазначений факт підтверджується також наказом Міністра оборони України від 14.02.2011 року №82, вступна частина якого містить посилання на наказ №570 від 05.11.2010 року, як на підставу видання наказу про звільнення, та листом-попередженням від 21.12.2010 року №227/3/2396 про наступне звільнення позивача у зв’язку з реорганізацією Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України шляхом його приєднання до Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України, в результаті якої Східне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, як юридична особа, припиняється.
Суд зазначає, що відповідно до статті 40 Кодексу законів про працю, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частиною другою статті 36 цього Кодексу зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.
Частиною третьою цієї статті встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до абз.1 пункту 19 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 вiд 06.11.1992р., розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Згідно абз.2 пункту 19 названої Постанови, у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року).
При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.
Суд зазначає, що при проведенні звільнення позивача з займаної посади Міністерством оборони України, Комісією з припинення діяльності Східного УКБ не було дотримано вимог статті 36 КЗпП щодо забезпечення продовження дії трудового договору (контракту) ОСОБА_1 та пропонування позивачеві, у разі відсутності відповідної посади, аналогічної посади в Центральному територіальному управлінні капітального будівництва Міністерства оборони Україниа
Як вбачається із витягу з рішення ліквідаційної Комісії щодо припинення діяльності Східного УКБ від 09.12.2010 року (реєстраційний номер №227/2/1875 від 19.05.2011 року), з метою виконання наказу Міністра оборони України №570 від 05.11.2010р. "Про припинення діяльності Східного УКБ Міністерства оборони України" та у зв’язку з відсутністю вакантних посад і неможливістю запропонувати іншу роботу Ліквідаційна комісія прийняла рішення рекомендувати Міністру оборони України звільнити ОСОБА_1 з посади начальника УКБ.
Суд зазначає, що доказів обґрунтованості прийнятого рішення, які б підтверджували проведення скорочення чисельності або штату працівників, відсутність можливості переведення позивача на іншу аналогічну посаду в Центральному територіальному управлінні капітального будівництва Міністерства оборони України, чи відсутність згоди позивача на проведення зазначеного переведення, відповідачами не надано.
Відповідно до положень стаття 49-2 КЗпП, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Як вбачається із поштового штампу на конверті, повідомлення про подальше звільнення з посади начальника Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України №227/3/2396 від 21.12.2010р. направлено позивачу лише 27.12.2010 року та відповідно отримано позивачем після цієї дати.
Відповідно до наказу Міністра оборони України від 14.02.2011 року №82, ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України 15 лютого 2011 року.
Таким чином, судовою колегією встановлено, що при винесенні наказу №82 від 14.02.2011 року про звільнення, Міністерством оборони України не дотримано вимог ст. 49-2 Кодексу законів про працю щодо персонального попередження працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.
В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч.1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що наказ Міністра оборони України від 14.02.2011 року №82 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України був винесений відповідачем з порушенням вимог статей 36, 49-2 КЗпП, та є таким, що суперечить вимогам ч.3 статті 2 КАС України, у зв’язку з чим вказане рішення є незаконним та протиправним.
В частині вимог позивача про визнання не чинним наказу Міністра оборони України №82 від 14.02.2011 року суд зазначає, що деякі із встановлених статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин.
У тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність за правилами Кодексу адміністративного судочинства України заявленою позовною вимогою має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта – визнання його не чинним.
Враховуючи наведене, для повного та належного захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, наказ Міністра оборони України від 14.02.2011 року №82 підлягає скасуванню у судовому порядку.
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи той факт, що відповідач в судовому засіданні не довів правомірності винесення наказу Міністра оборони України від 14.02.2011 року №82 про звільнення позивача з посади, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України.
Згідно частини 2 статті 235 КЗпП, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
При цьому, обов’язок роботодавця, виплатити працівнику середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв’язку з незаконним звільненням встановлений в частині 2 статті 235 Кодексу законів про працю України.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992 року, у випадку стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням середній заробіток визначається за загальними правилами його обчислення відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, виходячи з заробітку працівника за останні два календарні місяці роботи, які передували незаконному звільненню.
Відповідно до довідки про середню заробітну плату (дохід) №2 від 15.02.2011р., ОСОБА_1, який працював у Східному управління капітального будівництва Міністерства оборони України, у грудні 2010 року та січні 2011 року була нарахована заробітна плата у розмірі 1800,00 грн., середньоденна заробітна плата складає 58,05 грн.
Таким чином, з Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу (у період з 16.02.2011 року по 03.10.2011 року) у розмірі 8881,65 грн.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 256 КЗпП, негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про необхідність звернення до негайного виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та відшкодування середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 1277,10 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими правомірними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень статті 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, третя особа без самостійних позовних вимог на стороні відповідача - Комісія з припинення діяльності Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України про визнання наказу нечинним, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати наказ Міністра оборони України "Про дострокове розірвання контракту з керівником Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України" від 14.02.2011 року №82 з дати його видання.
Зобов'язати Міністерство оборони України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України.
Стягнути з Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 24980204, юридична адреса: 61045, м.Харків, вул. Клочківська, 228) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 8881,65 грн. (вісім тисяч вісімсот вісімдесят одна гривня 65 копійок).
Допустити постанову суду до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та відшкодування середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 1277,10 грн. (одна тисяча двісті сімдесят сім гривень десять копійок). < Сума задоволення > < Текст >
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 10.10.2011 року.
Головуючий суддя Ізовітова-Вакім О.В.
Судді Піскун В.О.
Заічко О.В.