Справа № 2-3843/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"30" червня 2011 р. Шевченківський районний суд м. Києва в складі   

головуючого судді                                                       Пономаренко Н.В.

                    при секретарі                                                                    Краснянській С.В.

          з участю представника позивача                                        Маклюка Р.А.

          представника відповідачів                                                  ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та по зустрічному позову ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», третя особа: ОСОБА_5 про визнання кредитного договору недійсним, суд, -

В С Т А Н О В И В :

02.08.2010 року ВАТ КБ «Надра»звернувся до суду із позовом про солідарне стягнення із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суми заборгованості за кредитним договором  № 169/П/РП/2008-840 від 10.04.2008 року в розмірі 234229,11 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 1852658,54 грн., посилаючись на те, що між ВАТ КБ «Надра»та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір про надання кредиту в сумі 167452,86 доларів США з терміном погашення кредиту до 07.04.2028 року включно зі сплатою 13,59 % річних.

          Також було укладено договір поруки б/н від 10.04.2008 року із ОСОБА_5, відповідно до умов якого відповідачі по справі виступають як солідарні боржники.

          На виконання кредитного договору ОСОБА_4 було надано кредит у вказаному розмірі, тобто позивач повністю виконав свої зобов’язання перед відповідачем за договором (а.с. 14).

          В період дії кредитного договору відповідач не дотримувався умов кредитного договору та не здійснював погашення належних до сплати щомісячних платежів як це передбачено кредитним договором.

          Згідно розрахунку, загальна сума заборгованості станом на 07.07.2010 року за кредитним договором становить 234229,11 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 1852658,54 грн. та складається із: заборгованості за кредитом в сумі 166282,99 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 1315231,94 грн., заборгованості по сплаті відсотків в сумі 44254,76 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 350037,49 грн., пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 6946,07 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 54940,60 грн., штрафу за порушення умов кредитного договору в розмірі 16745,29 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 132448,51 грн.

Представник ВАТ КБ «Надра»в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі, подала зустрічний позов від імені ОСОБА_4 до ВАТ КБ «Надра», третя особа: ОСОБА_5 про визнання вказаного кредитного договору недійсним як такий, що укладений з порушенням чинного законодавства, посилаючись на те, що зобов’язання в договорі виражене у долларах США, а не у гривні.

Представник ВАТ КБ «Надра»заперечував проти заявлених зустрічних вимог.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, судом встановлені наступні обставини і відповідні ним правовідносини.   

Судом встановлено, що між ВАТ КБ «Надра»та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 169/П/РП/2008-840 від 10.04.2008 року про надання відповідачу кредиту в сумі 167452,86 доларів США з терміном погашення кредиту до 07.04.2028 року зі сплатою 13,59 % річних (а.с. 6-10).

          Також було укладено договір поруки б/н від 10.04.2008 року із ОСОБА_5, відповідно до умов якого відповідачі по справі виступають як солідарні боржники (а.с. 11-12).

          Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 167452,86 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим договором за програмою «Нове житло».

          Відповідно до п. 3.1 кредитного договору надання кредиту проводиться шляхом видачі готівки позичальнику через касу банку при наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки, сума у якій зазначена у іноземній валюті –доларах США.

          Відповідно до п.п. 3.3.1., 3.3.2, 3.3.3. кредитного договору, відповідач ОСОБА_4 зобов’язався щомісячно до 10 числа поточного місяця сплачувати мінімальний платіж у розмірі 2059,00 доларів США, але умови відповідачем були порушені, що призвело до виникнення заборгованості станом на 07.07.2010 року у розмірі 234229,11 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБ України становить 1852658,54 грн. (а.с. 13).

          Відповідно до п. 4.3.2 кредитного договору позичальник зобов’язаний суворо дотримуватись положень цього договору, а також договору іпотеки, визначеного п. 2.1 цього договору.

          Відповідно до п.п. 5.2 кредитного договору у разі прострочення виконання зобов’язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, передбачений у п. 3.3.3. цього Договору, Позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від невчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

          Відповідно до п. 4.2.4 кредитного договору, Банк має право вимагати від Позичальника  дострокового виконання зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, якщо позивальник не вніс чергові мінімально необхідні платежі у термін, визначений п.3.3.3 цього Договору.

          Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

          При цьому, слід зазначити, що ч. 2 вказаної статті наголошує, що до відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 «Позика», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит»і не випливає із суті кредитного договору.

          Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Обґрунтовуючи свої зустрічні вимоги, представник ОСОБА_4 – ОСОБА_2 послалась на ч. 1 ст. 524 ЦК України, у відповідності з якою зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.   

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 глави 3 розділу ІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005р. за N 281, резиденти мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов'язань (у тому числі власних операцій суб'єктів ринку) за кредитними операціями та платежами за цими операціями (проценти, комісійні винагороди, неустойки тощо) в іноземній валюті на підставі кредитних договорів і т. ін.

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, однак ч. 3 цієї статті встановлює, що використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пункт "г" ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.02.1993 N 15-93 визначає, що використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання особою індивідуальної ліцензії. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 N 483 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 за N 1429/10028, надає право уповноваженим банкам використовувати іноземну валюту як засіб платежу без отримання індивідуальної ліцензії за умови, що банк є ініціатором або отримувачем за валютною операцією.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»банки мають право на підставі банківської ліцензії здійснювати банківські операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, при цьому ст. 2 цього закону встановлено, що терміни «кошти»у цьому Законі вживається у значенні –«гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент».

Даний пункт дозволяє банкам на власний ризик, при наявності ліцензії, проводити операції з кредитування, а не зобов’язує банки брати на себе будь-які ризики пов’язані з цим кредитуванням.  

Зазначена ліцензія за № 21 отримана ВАТ КБ «Надра»26.10.1993 року та 23.08.2002 року йому надано дозвіл № 21-1 на право здійснення операцій з валютними цінностями.

          Враховуючи вищезазначене та керуючись нормами діючого законодавства України, ВАТ КБ «Надра»на вимогу ОСОБА_4, за даним Кредитним договором надав останньому кредитні кошти саме в валюті - долари США, тому  суд вважає, що твердження ОСОБА_4 щодо невідповідності умов Кредитного договору законодавству України з підстав так чи інакше пов’язаних з тим, що валютою кредитування є долари США, є цілком безпідставними та такими, що не ґрунтуються на діючому законодавстві України.     

ОСОБА_4, згідно з ч. 2 ст. 1056 Цивільного кодексу України, мав право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця. Окрім того, відповідно до п. 6 ст.14 Закону України «Про захист прав споживачів»у позивача існувала можливість в 14-денний термін відмовитись від кредиту, проте, цим правом він не скористався, отже, оцінюючи всі фінансові ризики, ОСОБА_4 не відмовився від отримання кредитних коштів саме в доларах США.  

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов Кредитного договору.

           Крім того, згідно ст.627 ЦК України та відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вимогами ст.628 ЦК України визначені на розсуд сторін і погоджені умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до  ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Як вбачається з ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.  

Нормами ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.  58-59 ЦПК України.

Оскільки, обставини стосовно того, що при укладенні спірного кредитного договору, сторони порушили вимоги закону, на які посилається ОСОБА_4, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а його позовні вимоги щодо визнання кредитного договору недійсним не ґрунтуються на жодній з підстав недійсності правочину, передбачених ЦК України, суд прийшов до висновку, що зустрічний позов не підлягає задоволенню.

          Виходячи із вищевказаного, в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_4 умови кредитного договору не виконує належним чином, в результаті чого утворилась вищевказана заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

          Відповідно до ч. 1 ст. 554 у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченою порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

          Відповідно умов вищевказаного договору поруки ОСОБА_5 як Поручитель, та Позичальник ОСОБА_4 виступають як солідарні боржники (а.с. 11 п.1.2. Договору поруки).

Таким чином, суд вважає доведеним суму боргу, яка утворилась станом на 07.07.2010 року у розмірі 234229,11 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 1852658,54 грн., яка і підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Враховуючи вище викладене, дослідивши та оцінивши всі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

          У відповідності до ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача понесені останнім судові витрати.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 524, 525, 526, 530, 549, 554, 589, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 179, 209,  212-215, 233 ЦПК України, суд, -   

В И Р І Ш И В :

позовну заяву Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором –задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра»суму боргу за кредитним договором № 169/П/РП/2008-840 від 10.04.2008 року в розмірі 234229,11 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 1852658,54 грн.

В задоволенні зустрічного позову –відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700,00 грн. та витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи у розмірі 120, 00 грн.

            Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва  через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

   Суддя :