Категорія №14
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 березня 2011 року Справа № 2а-1076/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого – судді: Широкої К.Ю.,
при секретарі: Смішливій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Квартирно – експлуатаційного відділу м. Луганськ до Контрольно – ревізійного управління в Луганській області про визнання протиправними та скасування пунктів 1,2,3 вимоги від 10.08.2010 № 12-08-14-14/7621, -
ВСТАНОВИВ :
01 лютого 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Квартирно – експлуатаційного відділу м. Луганськ до Контрольно – ревізійного управління в Луганській області про визнання протиправними та скасування пунктів 1,2,3 вимоги від 10.08.2010 № 12-08-14-14/7621.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, працівниками КРУ було проведено планову (виїзну) перевірку КЕВ м. Луганськ та складено акт перевірки № 08-21/013 від 16.07.2010. За висновками, викладеними в акті перевірки, відповідачем винесена вимога від 10.08.2010 №12-08-14-14/7621. Позивач не погоджується із зробленим із пунктами 1,2,3 вимоги та вважає, що вони суперечить вимогам чинного законодавства на підставі наступного.
Щодо питання нарахування та виплати надбавки за безперервну роботу до тарифних ставок. Взагалі, всі надбавки тобто виплачуються тільки з розпорядженням вищестоящого органу, тобто Міністерства оборони України, Головного Квартирно-експлуатаційного Управління Збройних сил України м. Київ, Південне територіальне Квартирно-експлуатаційне Управління м. Одеса. А саме, Наказ Міністра оборони України від 17.10.2000 № 409 «Про затвердження Положення про умови та порядок виплати працівникам Збройних Сил України надбавки за вислугу років», лист Міністерства оборони України від 09.07.2010 № 241/8/1900. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 № 1298 Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» розроблені механізми підтримання на постійному рівні оптимальних міжгалузевих та міжпосадових співвідношень в оплаті праці. На підставі цієї постанови були розроблені такі підзаконні акти як: Наказ Міністра оборони України від 17 жовтня 2000 року № 409 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2000 за № 757/4978 «Про затвердження Положення про умови та порядок виплати працівникам Збройних Сил України надбавки за вислугу років». Надбавка не виплачується працівникам, які прийняті на роботу за сумісництвом, тимчасовим і сезонним працівникам, особам, які відбувають виправі роботи (у тому числі за місцем роботи без позбавлення волі), а також за період адміністративного арешту. Наказ Міністра оборони України від 24 січня 2006 року № 28 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 лютого 2006 року за № 107/11981, з метою впорядкування умов оплати праці працівників бюджетних військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України та на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери згідно якому затверджується умови оплати праці працівників загальних (наскрізних) професій і посад бюджетних військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил, командиром військових частин, начальником закладів, керівникам установ та організацій Збройних Сил України: витрати, пов’язані із запровадженням умов оплати праці працівників бюджетних військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України, здійснювати за рахунок та в межах фонду оплати праці, затвердженого в кошторисі доходів і видатків. Зважаючи на вищевказане, на думку КЕВ м. Луганськ має законні підстави для таких виплат.
Щодо самої вимоги позивача, яка є необґрунтованою, позивач пояснив, що ст. 1215 ЦК України, безпідставно набуте майно, що не підлягає поверненню, а саме: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності розрахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми; при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію.
Щодо питання нестачі 4 будівель, які обліковуються в установі.
Під час проведення інвентаризації позивачем проводились роботи по розбиранню будівель та рекультивації ділянок військового містечка № 35 м. Артемівськ за договором № 91 від 01.12.2009. Визначені будівлі були розібрані на момент перевірки, але не були зняті з бухгалтерського обліку. Згідно наказу Міністра оборони № 260 від 1979 «Керівництво по обліку озброєння техніки ті майна Збройних сил» в якому висновком для списання з обліку має місце наявності акту списання або інспекторське свідоцтво. Існує спеціальна система зняття та списання будівель, згідно з Інструкцією про порядок списання з обліку будівель та споруд у ЗС України, яка затверджена наказом МО України № 444-1998, розпорядженням Південного ТКЕУ № 303/22/1806 від 26.12.2006. Робітниками відповідача на момент здійснення перевірки було не взято до уваги вище перечисленні нормативні акти, та ті обставини, що на той самий момент існував договор підряду від 01.12.2009 № 91 на розбирання будівель та рекультивацію вивільнених земельних ділянок який діяв до 01.09.2010. Тільки після розбирання будівель, знімаються вони з карткового та бухгалтерського обліку (балансу) встановленим чином згідно вимог пп. 55.56 Положення про КЕВ яке введено діючим у ЗС України наказом МО СРСР № 75-1977. Будівлі були зняті з балансу КЕВ м. Луганськ від 28.09.2010 № 120, будівельні матеріали оприбутковані на матеріальному складі КЕВ м. Луганськ.
Щодо питання надання в оренду ГО «Каска» приміщень загальної площі 3922,5 кв.м. застосовано орендну ставку в розмірі 1 %.
При наданні в оренду приміщення, КЕВ м. Луганськ користується взагалі Постановою КМУ № 786 від 4.10.1995 «Про методику розрахунку і порядку використання плати за
оренду державного майна», Постановою № 75 від 19.01.2000 «Про внесення змін і доповнень до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна», яка була дійсною на момент укладання договору оренди від 12.06.2008 № 325 та є дійсною до цього часу (що підтверджує лист Головного управління юстиції у Луганській області від 26.11.2010 № 9-24-13668), та в якої вказані орендні ставки 1% за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств, а саме: розміщення фірмових магазинів вітчизняних промислових підприємств, крім тих, що виробляють товари підакцизної групи організація дозвілля дітей та юнацтва у позаурочний час розміщення благодійних організацій, фондів, громадських організацій інвалідів, ветеранів війни, праці, які не займаються комерційною діяльністю (в частині площ, які використовуються з цією метою). У зв’язку з чим, позивач просив визнати протиправними та скасувати пункти 1,2,3 вимоги від 10.08.2010 № 12-08-14-14/7621.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення (а.с.83), вважає, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 2.54 Плану роботи Головного контрольно-ревізійного управління України на ІІ квартал 2010 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності у Квартирно-експлуатаційному відділі м. Луганськ, за період з 01.01.2009 по 01.06.2010 про що складено акт від 16.07.2010 № 08-21/013. Акт підписано із запереченнями, надісланими листами від 20.07.2010 № 1262 та від 22.07.2010 № 1265, висновки по яких надіслані об'єкту контролю при супровідному листі від 05.08.2010 № 12-08-14-14/7476. Проведеною ревізією встановлено порушень фінансової дисципліни, що призвели до втрат фінансових ресурсів на 529023,88 грн., зокрема: незаконні видатки - 313074,08 грн., недоотримано установою фінансових ресурсів - 92556,1 грн., недоотримано фізичними особами заробітної плати - 5393,7 грн. (відшкодовано в повному обсязі в ході ревізії); недостача основних засобів -18000,0 грн. Крім того, встановлено інших порушень фінансової дисципліни на суму 532000,15 грн. та втрат фінансових ресурсів, допущених внаслідок неефективних управлінських дій на 32696,61 гривень.
Щодо питання нарахування та виплати надбавки за безперервну роботу до тарифних ставок. Так, ревізією встановлено, що протягом періоду з 01.01.2009 по 01.04.2010 КЕВ м. Луганськ здійснювалось нарахування та виплата надбавки за безперервну роботу до тарифних ставок, не передбаченої Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та наказом Мінпраці України від 02.10.1996 № 77 "Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів". В результаті працівникам установи
безпідставно нараховано та виплачено коштів у сумі 229461,01 грн., та зайво нараховано та перераховано внесків до державних цільових фондів у загальній сумі 83613,07 гривень.
Щодо нестачі 4 будівель, які обліковуються в установі. Заперечення відсутні, так як під час судового засідання по справі 2а-9826/10/1270 за позовом КРУ в Луганській області до позивача було встановлено, що відповідні вимоги виконані у повному обсязі, що підтверджується наданими позивачем документами.
Щодо питання надання в оренду ГО «Каска» приміщень площею 3922,5 кв.м. Ревізією встановлено, що при надані в оренду ГО «Каска» приміщень загальною площею 3922,5 кв.м застосовано орендну ставку в розмірі 1 відсоток, чим порушено вимоги п. 27 Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, яким визначено, що у випадках використання нерухомого майна з призначенням «розміщення творчих спілок громадських, релігійних та благодійних організацій на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності і становить понад 50 кв.м.» застосовується орендна ставка в розмірі 7 відсотків. Таким чином, у зв’язку із застосуванням заниженого розміру орендної ставки, протягом періоду з 01.03.2009 по 01.06.2010 сума недоотриманої орендної плати установою склала 92 566,1 грн. У зв’язку з чим, представник відповідача просив позовні вимоги позивача відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов до наступного.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (далі – Закон № 2939) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування (ч. 2).
Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті (ч. 5).
Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 6).
Стаття 11 Закону № 2939 визначає, що плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.
Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік.
Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Проведення планових виїзних ревізій здійснюється органами державної контрольно-ревізійної служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів). Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядком проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року (далі – Порядок), визначено процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб’єктів господарювання.
Згідно п. 2 Порядку, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об’єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Відповідно до п.п. 45-46 Порядку, у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об’єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об’єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень
законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об’єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган служби з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.
Судом установлено, що позивач - квартирно –експлуатаційний відділ міста Луганська (далі КЕВ) є структурним підрозділом Південного територіального квартирно експлуатаційного управління, є бюджетною установою, являється юридичною особою (а.с.53).
Контрольно-ревізійним управлінням в Луганській області відповідно до п. 2.54 Плану роботи Головного КРУ України на 2 квартал 2010 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності КЕВ за період з 01.01.2009 року по 01.06.2010, якою встановлено ряд порушень та недоліків, що відображені в акті ревізії від 16.07.2010 № 08-21/013, який був підписаний з запереченнями (а.с. 12-51). На підставі зазначеного акту ревізії відповідачем винесено вимоги від 10.08.2010 № 12-08-14-14/7621.
Згідно пункту 1 вимоги позивач зобов’язаний відшкодувати зайво нараховану та сплачену суму надбавки за безперервну роботу у розмірі 229 461,01 грн. та зробити відповідні коригуючи бухгалтерські проведення з фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування на 83 613,07 гривень.
В судовому засіданні встановлено, що протягом періоду з 01.01.2009 по 01.06.2010, бухгалтерією КЕВ м. Луганська здійснювались нарахування та виплати працівникам надбавки за вислугу років відповідно до Положення про умови та порядок виплати працівникам Збройних сил України надбавки за вислугу років, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 17.10.2000 № 409.
Суд критично оцінює, доводи позивача про те, що надбавка за вислугу років нараховувалась та виплачувалась на підставі Наказу Міністерства оборони України від 17.10.2000 № 409, листа Міністерства оборони України від 09.07.2010 № 241\8\1900. Так як, пунктом 4 Постанови КМУ від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» передбачено визначення умов оплати праці державних службовців та інших працівників бюджетної сфери відповідно до умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, установ, закладів та організацій відповідних галузей бюджетної сфери. Відповідно до вимог даної постанови, оплата праці інших працівників бюджетної сфери регламентується постановою КМУ від 30.08.2002 року № 1298 «Про оплату на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери». На виконання зазначеної постанови, наказом міністерства оборони України від 24.01.2006 року № 28 (який був зареєстрований в мінюсте 07.02.2006 за № 107\11981) були затверджені умови оплати праці працівникам загальних (наскрізних) професій і посадових військових частин, закладів, установ та організацій Збройних сил України. Пунктом 4 зазначених умов затверджені надбавки працівникам, однак надбавка за вислугу років наказам № 28 від 24.01.2006 року не передбачена. Таким чином, протягом періоду з 01.01.2009 по 01.06.2010, працівникам безпідставно нараховане та виплачено надбавку за вислугу років на загальну суму 229 461,01 гривен. Внаслідок вищезазначеного зайво нарахована та перераховано внесків до державних цільових фондів на загальну суму 83 523,81 грн.
Суд вважає, що в даному випадку треба виходити із загальних норм конкуренції норм права, згідно яких застосовується нормативний акт виданий пізніші, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності, виходячи з наведеного, суд вважає, що позивач не мав законних підстав для нарахування надбавки за вислугу років, тому пункт 2 вимоги від 10.08.2010 року відповідає вимогам діючого законодавства України та не підлягає скасуванню.
Стосовно пункту 2 вимоги від 10.08.2010 року, забезпечення відшкодування недотриманої плати за оренду нежитлових приміщень в сумі 92 556,10 грн. У разі необхідності звернутись до суду з позовом для захисту законних прав та інтересів.
В судовому засіданні було встановлено, що між Громадською організацією «Патріотичне об’єднання інвалідів війни, учасників бойових дій, ветеранів збройних сил та осіб, прирівняних до них «Каска» (орендар) та позивачем був укладений попередній договір оренди від 01.06.2007 року № 325. предметом зазначеного договору є передача в строкове платне користування нежитлових приміщень військового містечка № 27 в будівлях загальною площею 3 922,5 кв.м. Згідно розрахунку орендної плати орендна ставка становить – 1%. Також був досліджений договір № 325 від 12.06.2008 року, предмет договору та основні умови не відрізняються від договору № 325 – 2007. Також при розрахунку орендної плати застосовувалась орендна ставка – 1 %.
Також було встановлено, що військовою прокуратурою Луганського гарнізону була порушена кримінальна справа за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, предметом розгляду зазначеної кримінальної справи є неправильне застосування співробітником КЕВ м. Луганська орендної ставки № 325 від 12.06.2008 року (а.с.123).
Суд вважає, що при укладені договору оренди, позивач повинен був врахувати зміни яки були внесені до постанови КМУ від 04.10.1995 року № 786, а також площу орендованого майна. Згідно п. 28 Методики, розміщення громадських організацій інвалідів на площі , що не використовується для провадження підприємницької діяльності і становить не більше як 100 кв. м. – 1%, понад 100 кв.м. – 7 %. Договір був укладений на загальну площу понад 100 кв.м. , а саме на 3922,5 кв.м. У зв’язку з застосуванням заниженого розміру орендної ставки, протягом періоду з 01.03.2009 по 01.06.2010 сума недотриманої орендної плати склала 95 566,10 грн. Тому пункт 1 вимоги від 10.08.2010 року відповідає вимогам діючого законодавства України, та не підлягає скасуванню.
Стосовно пункту 3 вимоги, в судовому засіданні було встановлено, що під час судового засіданні по іншій справі № 2а- 9826\10\1270 за позовом КРУ в Луганській області до КЕВ м. Луганська вказана вимога була виконана в повному обсязі та підтверджено доданими Відповідачем доказами до матеріалів справи (а.с.86).
Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Суд вважає, що відповідач довів правомірність та об’єктивність прийнятих пунктів 1,2,3 вимоги від 10.08.2010 № 12-08-14-14\7621.
У зв’язку з відмовою в задоволені позову, відсутні підстави для повернення судових витрат.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 17 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволені адміністративного позову Квартирно – експлуатаційного відділу м. Луганськ до Контрольно – ревізійного управління в Луганській області про визнання протиправними та скасування пунктів 1,2,3 вимоги від 10.08.2010 № 12-08-14-14/7621 відмовити в повному обсязі
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова складена у повному обсязі 22 березня 2011 року.
Суддя К.Ю. Широка