ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 24/24818.07.11
За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія “ПРОВІДНА"
ДоПриватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія “ІНВЕСТСЕРВІС"
Простягнення 6 089, 64 грн.
Суддя Шевченко В.Ю.
Представники:
Від позивачаОСОБА_1 (дов. №11/138 від 08.02.2011 р.)
Від відповідачане з'явився
У судовому засіданні 18 липня 2011 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія “ПРОВІДНА" (далі –позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія “ІНВЕСТСЕРВІС" (далі –відповідач) збитків в сумі 6 089, 64 грн., завданих відшкодуванням майнової шкоди що виникла в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.06.2011р, порушено провадження у справі №24/248 та призначено справу до розгляду на 18.07.2011р.
У судове засідання 18.07.011р. з’явився представник позивача та підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надав та про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №15624713 від 04.07.11р.
Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами за відсутністю представника відповідача.
Розглянувши подані сторонами документи, та з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, господарський суд м. Києва,-
В С Т А Н О В И В :
13.08.2008 р. приватним акціонерним товариством "Страхова компанія “ПРОВІДНА" та ОСОБА_2 (далі - страхувальник) був укладений договір добровільного комплексного автострахування наземних транспортних засобів (далі - договір страхування) №06/0028502/1502/08, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля марки “Шевроле Авео”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).
31.07.2009р. на вул. Адміральській у м. Миколаєві, відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого транспортного засобу та автомобіля “ГАЗ”, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_3.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.08.2009р. по справі №3-2718 гр. ОСОБА_3 (страхувальника відповідача) визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.
Вартість матеріального збитку (вартості відновлювального ремонту), завданому власнику в зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля в результаті ДТП, склала 6 351, 58 грн., що встановлено звітом про оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу №122/08/09 від 25.08.2009р. (копія в матеріалах справи, оригінал досліджено в судовому засіданні).
На виконання договору страхування позивач, на підставі страхового акту №1501/06/0456/2685 від 02.10.2009р., сплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 6 351, 58 грн., шляхом перерахування вказаної суми на рахунок гр. ОСОБА_2, що підтверджується платіжним дорученням №0044976 від 05.10.2009р. (копія в матеріалах справи).
Позивач наполягає на стягнені з відповідача в регресному порядку відшкодованих страхувальнику 6 089, 64 (5 841, 58 грн. страхове відшкодування та пеня у розмірі 248, 06 грн.) обґрунтовуючи позов тим що відповідач є страховиком особи винної в ДТП.
Дослідивши подані матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва вважає, що позов має бути задоволений частково з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 27 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996р. та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача в межах суми 5 841, 58 грн. перейшло право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за заподіяний збиток.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Вина гр. ОСОБА_3 встановлена постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.08.2009р. у справі №3-2718.
Цивільна відповідальність гр. ОСОБА_3 на момент настання страхової події була застрахована в приватному акціонерному товариству "Українська інноваційна страхова компанія “Інвестсервіс" за договором (у формі полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2773427.
Поліс № ВС/2773427 діяв на час коли відбулася ДТП за участю автомобіля “ГАЗ”, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_3.
Вказаним полісом передбачено що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25 500,00 грн., франшиза –510, 00 грн.
Відповідно до полісу ВС/2773427 страхувальником - особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом, є гр. ОСОБА_3, забезпеченим транспортним засобом - автомобіль “ГАЗ”, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, а тому відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації гр. ОСОБА_3 автомобіля “ГАЗ”, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, була застрахована відповідачем.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р. при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.
Позивач з листом №15-14/39 від 14.01.2011р., до якого додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 6 351, 58 грн.
Відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, поданими доказами.
Враховуючи встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачу витрати в сумі 5 841, 58 грн., (з урахуванням франшизи у сумі 510,00 грн.) а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вимога позивача в частині стягнення 248, 06 грн. пені є безпідставною, виходячи з наступного.
Нарахування 248, 06 грн. пені позивачем здійснювалось на підставі ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" .
Зобов'язанням, відповідно до пп. 1, 2 ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.
Вимога позивача до відповідача є регресною, обґрунтована статтею 993 ЦК України і статтею 27 Закону України “Про страхування" та виникла не з договірних зобов'язань між сторонами по справі.
Відповідно до змісту ст. ст. 22, 27 “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 993, 1191 ЦК України в їх сукупності, суттю регресних вимог є відшкодуванням безпосередніх затрат з виплати страхового відшкодування лише в межах фактичних витрат.
Стаття 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на яку посилається позивач, передбачає нарахування штрафних санкцій за прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, а не особі, яка має право регресного позову до страховика.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5 841, 58 грн. виплаченого страхового відшкодування. В решті позову слід відмовити.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача, як із сторони з вини якої спір був доведений до суду.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, ч. 5 ст. 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс" (04665, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б, оф. 208, код ЄДРПОУ 23498273) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25, код ЄДРПОУ 23510137) 5 841 (п’ять тисяч вісімсот сорок одну) грн. 58 коп. страхового відшкодування, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
3. В іншій частині позову –відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя В.Ю. Шевченко
Дата підписання рішення 06.10.2011 р.