Категорія №8.2.3

ПОСТАНОВА

                                                                 Іменем України

15 червня 2011 року Справа № 2а-2696/11/1270

          Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                        Широкої К.Ю.

при секретарі                                    Бородіній І.Ю.

в присутності сторін:

представник позивача: Сімонов О.Д. (наказ «Про призначення на посаду» № 117-к від 27.10.2008);            

представника відповідача 1: ОСОБА_2 (довіреність №6\10 від 04.01.11);

представник відповідача 2: ОСОБА_3 ( довіреність від 31.12.2010 № 14-12\1-7).     

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про скасування податкового  повідомлення – рішення № 0000162360 від 21.03.2011 та стягнення бюджетної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» звернулось до суду з позовом до Ленінської Державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління державного казначейства у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0000162360 та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по деклараціях за червень-грудень 2010 року, в якому зазначило, що Ленінською Державною податковою інспекцією в м. Луганську було винесено податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0000162360 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період червень-грудень 2010 року на загальну суму 140218 грн. 00 коп.

 Позивач вважає, що оспорювані повідомлення-рішення винесені з порушенням-вимог чинного законодавства, без врахування фактичних обставин та наявних документів і мають бути скасовані з наступних підстав.

 Вказане податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі акта від 21.03.2011 № 108/23-616/30464940 "Про результати невиїзної документальної перевірки TOB "Автоцентр" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень-грудень 2010 року, які виникли за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось у травні-листопаді 2010 року. Згідно з висновками даного акту TOB "Автоцентр" було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 року на суму 19569 грн., липень 2010 року на суму 5576 грн., серпень 2010 на суму 25104 грн., вересень 2010 року на суму 24543 грн., жовтень 2010 року на суму 21181 грн., листопад 2010 року на суму 17498 грн., грудень 2010 року на суму 26747 грн.

   Також, актом перевірки від 21.03.2011 року № 108/23-616/30464940 Ленінською МДПІ у м. Луганську підтверджено як правомірність визначення ТОВ «Автоцентр» залишку від’ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахування суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, так і фактичну сплату частини залишку від’ємного значення отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, висновки Ленінської МДПІ у м. Луганську про порушення ТОВ «Автоцентр» п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст 7 Закону про ПДВ є безпідставними та спростовуються насамперед матеріалами перевірки. Підприємством надмірно сплачено до бюджету суму ПДВ в розмірі 140218 грн. 00коп.  ТОВ «Автоцентр», як платник податків, несе відповідальність за дотримання ним законів з питань оподаткування, достовірність визначення, повноту та своєчасність сплати ним податків до бюджету не повинен відповідати за порушення законодавства, у тому числі з питань оподаткування  допущеного іншою особою, з якою у нього взагалі відсутні будь – які господарські стосунки.

   У зв’язку з чим, позивач вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 року № 0000162360 не відповідає вимогам закону про податок на додану вартість, є необгрунтованим та такими, що порушують законні інтереси товариства.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення щодо суті позовних вимог та просив задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, надав суду заперечення, в яких зазначив, що посадовими особами Ленінської МДПІ в м. Луганську в межах повноважень та на виконання п.п. 20.1.4, п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, ст.79, п. 200.11 ст.200 Податкового кодексу України, п.3 Переліку достатніх  підстав, які надають податковим органам право  на проведення документальної позаплнової виїзнаї перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.10 № 1238, на підставі наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 17.03.11 №434, у зв'язку з чим складено акт від 21.03.2011 року № 108/23-616/30464940,  на підстав якого винесені податкові повідомлення-рішення від 21.03.2011 року № 0000162360  про зменшення заявленої підприємством суми бюджетного відшкодування ПДВ за період червень-грудень 2010 року на загальну суму 140218 грн.00 коп.

В ході перевірки встановлено, що TOB "Автоцентр" безпідставно віднесло до податкового кредиту зазначеного періоду суми ПДВ, у зв'язку з не підтвердженням сплати податку по ланцюгу постачання (відсутність контрагентів за місцезнаходженням, відсутність первинних документів на підтвердження укладання та виконання господарських операцій).

З урахуванням вищенаведеного, суми податку на додану вартість зараховуються до державного бюджету України та за його ж рахунок відшкодовуються. У разі коли платник податків неправомірно одержував податковий кредит, суми із бюджету будуть йому вiдшкодовані за рахунок добросовісних платників податків. Основним завданням ОДПС у тому випадку є не допустити безпідставного відшкодування сум із бюджету.

За таких обставин, до бюджетного відшкодування підлягають суми ПДВ, сплачені в ціні товару та зараховані до Державного бюджету.

          У зв'язку з цим посилання позивача на те, що він не може нести відповідальність за дії цих осіб по несплаті цього податку до бюджету, не може прийматися до уваги, оскільки як (є зазначалось вище, відшкодування ПДВ є наслідком лише надмірної сплати цього податку до бюджету, а в ланцюгових поставках (де постачальники є як правило посередниками), сплачений наступним  постачальником попередньому в ціні придбаної продукції ПДВ переходить в податкове зобов'язання кожного з попередніх постачальників, який однак до бюджету його не вносить, „перекриваючи" його податковим кредитом, що виник в зв'язку з придбанням цієї ж продукції у попереднього постачальника (посередника), а отже ПДВ має вноситись до бюджету первинним постачальником (або виробником), але в даному випадку податок до бюджету не надійшов, що свідчить про порушення вимог Закону про ПДВ в частині порядку відшкодування ПДВ.

Окрім того, пунктом 1.3 ст. 1 Закону про ПДВ платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

 Відповідно до п. 10.2 ст. 10 цього ж Закону платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.          

Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вимоги - відшкодування ПДВ з державного бюджету, у разі доведення, що платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Фахівцями Ленінської МДПІ у м. Луганську встановлені розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагентів, що свідчить про відсутність законної господарської діяльності та намагання спричинити безпідставні втрати з Бюджету України, шляхом незаконного отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. За таких обставин, враховуючи той факт, що здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету податків і зборів є пріоритетним завданням органів державної податкової служби, Ленінською МДПІ у м. Луганську винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення з метою захисту інтересів Держави.

Таким чином, Ленінська МДПІ у м. Луганську вважає, що податкове повідомлення-рішення від 21.03.11 № 0000162360, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціях червень - грудень 2010 року на загальну суму 140 218 грн., винесене на підставі акту перевірки від 21.03.11 № 108/23-616/30464940 в повній мірі відповідає нормам чинного законодавства, жодним чином не порушує права платника податків та не підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві TOB "Автоцентр".

    У зв’язку з чим, представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача -  Головного управління Державного казначейства України в Луганській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях послався на ст. 200 п. 200.15 ПК України (т.2. а.с. 161), а також зазначив відшкодування ПДВ за висновками проводиться за механизмом передбаченним постановою КМУ «Про затвердження Порядку взаємодій органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування ПДВ» № 39 від 17.01.2011. Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Луганська по ТОВ «Автоцентр» висновок  до казначейства про стягнення бюджетного відшкодування ПДВ не надовався. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.   

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» зареєстровано у якості юридичної особи суб’єкта господарської діяльності виконавчим комітетом Луганської міської ради Луганської області, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 321864 від 29.07.1999 № 13821200000000941 ( т. 1 а.с. 8).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» зареєстровано у якості платника податків 17 червня 2000 року в Державної податкової інспекції в Кам’янобрідському районі м. Луганська, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 17245067  від 17.06.2000 (т.1 а.с. 21).

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;   

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, на органи державної податкової служби покладено обов’язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

У відповідності з Конституцією України  кожному гарантується право на оскарження в суді  рішень, дій, чи бездіяльності  органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.    

З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби) наділений публічно-владними повноваженнями.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 затверджений «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі Порядок № 327).

Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства – довідка.

21 березня 2011 року посадовими особами Ленінської МДПІ в м. Луганську була проведена невиїзна документальна перевірка TOB "Автоцентр" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень-грудень 2010 року, які виникли за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось у травні-листопаді 2010 року на результати якої були викладені в акті від 21.03.2011 року № 108/23-616/30464940 "Про результати невиїзної документальної перевірки» (т.1 а.с.30).

В акті зроблено висновок про те, що позивачем було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 року на суму 19569 грн., липень 2010 року на суму 5576 грн., серпень 2010 на суму 25104 грн., вересень 2010 року на суму 24543 грн., жовтень 2010 року на суму 21181 грн., листопад 2010 року на суму 17498 грн., грудень 2010 року на суму 26747 грн. (т.1 а.с.43).

Вказані висновки обґрунтовуються тим, що в ході перевірки на підставі аналізу Системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань контрагентів на рівні ДПА України було встановлено, що TOB "Автоцентр" безпідставно віднесло до податкового кредиту зазначеного періоду суми ПДВ, у зв'язку з не підтвердженням сплати податку по ланцюгу постачання (відсутність контрагентів за місцезнаходженням, відсутність первинних документів на підтвердження укладання та виконання господарських операцій).

На підставі вказаного акту перевірки  Ленінська МДПІ м. Луганську 21 березня 2011 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000162360, яким ТОВ «Автоцентр» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 140218,00 грн., визначено  податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 140218,00 грн. (т.1 а.с. 99).

Вирішуючи питання про законність податкового повідомлення - рішення від 21 березня 2011 року № 0000162360 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тому суд вважає за потрібне застосовувати законодавство чинне на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок  на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.   

Підпункт 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону передбачає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно п.п. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону, протягом 30 днів, наступних  за  днем  отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм  податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку  провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення  достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення  перевірки  надати  органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (п.п.7.7.6 п. 7.7 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що  підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату  товарів  (робіт,  послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з  використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем в ході судового розгляду справи було надано суду всю первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність, надані документи які підтверджують факт оплати за поставлену продукцію за період протягом якого сформовано податковий кредит з червня по грудень 2010 року, а саме: надано договори № 09-68 від 01 жовтня 2009 року, № 01/01/2009 від 01 січня 2009 року, № МП/110 від 04 січня 2010 року, №1 від 04 січня 2010 року, № 954/010909/3 від 02 листопада 2009 року (а.с.221 том 3), платіжні доручення (а.с.71-154 том 2), видаткові накладні та податкові накладні (а.с.102-349 том 1).

Представник відповідача не заперечує факт, що видаткові накладни, податкові накладні, договори за своєю формою та змістом відповідають вимогам закону, і суму бюджетного відшкодування зменшено саме на підставі того, що встановлені розбіжності між податковим кредитом позивача та податковим зобовязанням його контрагентів по ланцюгу постачання.  

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Суд зазначає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з  надмірною сплатою”, без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом”. За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту “а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Згідно п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Чинним законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.

Судом встановлена відсутність підстав у відповідача  для прийняття оскаржуваного рішення - повідомлення, оскільки сам по собі факт неможливості підтвердження факта виникнення податкових зобовязань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, та факт надмірної слати ПДВ по ланцюгам постачання,  не є підставою для висновків про безтоварність відповідних господарських операцій, та про необґрунтоване завищення позивачем  бюджетного відшкодування  з податку на додану вартість за червень - грудень 2010 року.

Інших  доводів відповідачем щодо необґрунтованого нарахування позивачем  бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказаний період, в оскаржуваному повідомленні - рішенні не наведено.  Таким чином, в судовому засіданні встановлено факт здійснення позивачем господарської операції та дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Межі повноважень органів казначейства встановлено Постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 21.12.2005 року «Положення про Державне казначейство», а в частині відшкодування податку на додану вартість – спільним Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України №200/86 від 21.05.2001 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 року №489/5680 «Порядок відшкодування податку на додану вартість», згідно п.4.1 якого відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Оскільки у даному випадку відповідач не виконав покладений на нього законом обов’язок та не надав у встановленому порядку відповідачеві ГУ ДКУ у Луганській області висновок про відшкодування позивачу  податку на додану вартість за червень-грудень 2010 року, позивач не зміг отримати від відповідача ГУ ДКУ передбаченого законом бюджетного відшкодування ПДВ у сумі  140218, 00 грн.

Таким чином, позивач  надав суду належні докази в обґрунтування позовних вимог, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно платіжного доручення  №462 від 30.03.2011 позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1402,18 грн.,  тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 15 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України,  суд, -

                                                                  ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції в м. Луганську, Головного управління державного казначейства у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0000162360 та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по деклараціях за червень-грудень 2010 року задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення – рішення від 21.03.2011 № 0000162360, прийняте Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією в м. Луганську у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр».

Стягнути з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації доходів 14010200 «Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» (код ЄДРПОУ 30464940) на поточний рахунок № 26005060026697 у ЛФ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Луганську, МФО 304795, бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по деклараціях з ПДВ за червень 2010 року розмірі – 25104 грн., вересень 2010 року у розмірі 24543 грн.; жовтень 2010 року у розмірі 21181 грн.; листопад 2010 рооку у розмірі - 17498 грн.;  грудень 2010 року – 26747 грн.на загальну суму 140218 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації доходів 22090200 «Державне мито, що віднесене до інших категорій» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоценрт» (код ЄРДПОУ 30464940) на поточний рахунок № 26005060026697 у ЛФ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Луганськ, МФО 304795, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1402,18 гр. (одна тисяча чотириста дві грн. 18 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови   виготовлений 20.06.2011 року.

Суддя      К.Ю. Широка