Справа № 2а/1570/6220/2011
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Бжассо Н.В.
при секретарі Марінгос І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Прокурора Ананьївського району Одеської області в інтересах держави в особі Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області до Відділу державної виконавчої служби Ананьївського районного управління юстиції Одеської області про визнання акту незаконним
В С Т А Н О В И В:
До суду надійшов адміністративний позов Прокурора Ананьївського району Одеської області в інтересах держави в особі Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області, за результатом якого, позивач просить скасувати постанову державного виконавця відділу ДВС Ананьївського РУЮ Одеської області Рудаченко А.О. № ВП 20217001 від 31.12.2010 р. про повернення виконавчого документа, обґрунтовуючи свої вимоги наступними доводами.
Як зазначає позивач прокуратурою Ананьївського району проведено перевірку додержання чинного законодавства при виконанні рішень органів внутрішніх справ про накладання штрафів.
Перевіркою було встановлено, що державним виконавцем Відділу ДВС Ананьївського РУЮ Одеської області Рудаченко А.О. 31.12.2010 р. винесена постанова ВП № 20217001 про повернення виконавчого документа стягувачеві, а саме постанови без №, винесеної 17.06.2010 р. начальником Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області про стягнення з ОСОБА_2, мешканця АДРЕСА_1, штрафу на користь держави у розмірі 119,00 грн., на підставі п.5 ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку з неможливістю з’ясування місця проживання боржника, який, за адресою, зазначеною у виконавчому документі «м. Ананьїв, вул. Вольфковича, 30», не проживає.
Позивач вказує, що у ході проведення перевірки опитаний ОСОБА_2 пояснив, що він за адресою, зазначеною у виконавчому документі не проживає з червня 2010 р., у зв’язку з переїздом від колишньої дружини до іншого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 Крім того, ОСОБА_2 пояснив, що жодних повідомлень з відділу ДВС Ананьївського РУЮ не отримував, але періодично відвідував відділ ДВС Ананьївського РУЮ у зв’язку зі сплатою аліментів.
З урахуванням викладеного позивач вважає, що постанова про повернення виконавчого документа № ВП 20217001 від 31.12.2010 р. була винесена безпідставно є незаконною та підлягає скасуванню.
В ході розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача, державний виконавець Рудаченко А.О. позов не визнав у повному обсязі, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що прокуратура взагалі не має права здійснювати перевірку законності виконавчого провадження у відповідності до ст.84 Закону України «Про виконавче провадження». Докази, якими обґрунтовується позов не можуть братися до уваги суду, у зв’язку з тим, що вони отримані з порушенням закону. Крім того, представник відповідача зазначив, що прокуратурою порушений строк звернення до суду, а саме 15-денний строк, після отримання останніми відхиленого протесту.
Суд, вислухавши сторони по справі, дослідивши матеріали справи та виконавче провадження на 6 аркушах, приходить до наступного висновку.
Як встановлено в ході розгляду справи, постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ананьївського районного управління юстиції, Рудаченко А.О. за № ВП 20217001 від 31.12.2010 р., виконавчий документ - постанова б/н видана 17.06.2010 р. начальником Ананьївського РВ ГУМВС України Одеської області про стягнення штрафу в сумі 119,00 грн. з ОСОБА_2 на користь держави, повернутий стягувачу, у зв’язку з не проживанням боржника за адресою, вказаною у виконавчому документі, відсутності інформації про місцезнаходження останнього, а також відсутності майна підлягаючого опису.
04.05.2011 р. Прокурором Ананьївського району Одеської області було винесено протест на постанову державного виконавця № ВП 20217001 від 31.12.2010 р. з вимогою її скасування.
Згідно листа начальника Відділу державної виконавчої служби від 16.05.2011 р. № 2949 в задоволенні протесту прокурора було відмовлено на підставі того, що за результатами перевірки виконавчого провадження № В4-725, проведеною начальником відділу ДВС, було встановлено, що постанова про повернення виконавчого документа ВП 20217001 від 31.12.2010 р. є законною та скасуванню не підлягає.
З наданих матеріалів судом встановлено, що 19.11.2010 р. з метою примусового виконання вказаної постанови державним виконавцем було здійснено вихід за адресою, вказаною у виконавчому документі як місця проживання боржника (м. Ананьїв, Вольфковича, 30), в результаті якого було встановлено, що ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає, про що був складений відповідний акт в присутності понятих та колишньої дружини боржника ОСОБА_3, яка повідомила, що місце знаходження ОСОБА_3 їй не відоме.
12.10.2010 р. у Відділі ДВС Ананьївського РУЮ було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини на користь колишньої дружини, у зв’язку з чим ОСОБА_3 добровільно з’явився до відділу ДВС. Ведення даного виконавчого провадження було доручено державному виконавцю Лисенко Н.Б., про існування даного виконавчого провадження державний виконавець Рудаченко А.О. у зв’язку з відсутністю єдиної бази даних знати не міг.
Неможливість з’ясування місця проживання боржника –фізичної особи стало для відповідача достатньою підставою для завершення виконавчого провадження відповідно до п.5 ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження»та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»№ 2677-VI від 04.11.2010 р. Закон України «Про виконавче провадження»було викладено у новій редакції.
Відповідно до розділу ІІ Закон України № 2677-VI від 04.11.2010 р. набирав чинності через 90 днів з дня його опублікування.
Таким чином, на момент завершення виконавчого провадження державний виконавець мав керуватися положеннями Закону України «Про виконавче провадження»в редакції чинній на момент здійснення виконавчих дій.
Відповідно до положень п.5 ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»в редакції Закону від 28.11.2002 р. N 327-IV із змінами, внесеними згідно із Законами України від 18.11.2003 р. N 1255-IV, від 16.04.2009 р. N 1276-VI , виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника.
Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь –якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З урахуванням досліджених обставин, суд приходить до висновку, що дії відповідача як суб’єкта владних повноважень відбулися на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено законодавством, але відповідно до п. 8 ч.3 ст. 2 КАС України, не пропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь –якими несприятливими наслідками для інтересів держави у вигляді недоотримання присуджених у бюджет коштів і цілями на досягнення яких була спрямована ця дія. Роблячи цей висновок, суд має на увазі, що між відкриттям виконавчого провадження, яке відбулося 17.06.2010 року та актом про незнаходження боржника за місцем проживання, який складений 19.11.2010 року, державним виконавця не прийняті міри, щодо знаходження майна боржника ( у виконавчому проваджені відсутні запити щодо цих дій), якому на добровільне виконання постанови був наданий тижневий строк або інші процесуальні дії, які б свідчили про пошук самого боржника або його майна.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2,7,8,9,11, 159-164 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Прокурора Ананьївського району Одеської області в інтересах держави в особі Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області до Відділу державної виконавчої служби Ананьївського районного управління юстиції Одеської області про визнання акту незаконним –задовольнити.
Скасувати постанову державного виконавця відділу ДВС Ананьївського РУЮ Одеської області Рудаченко А.О. № ВП 20217001 від 31.12.2010 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлений 27 вересня 2011 року.
Суддя Н.В. Бжассо