ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" вересня 2011 р. Справа № 2a-2663/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Грицюка П.П.
при секретарі Кузишин Р.М.,
за участю представника позивача Воришка Я.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську
до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості в сумі 1966,76 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1966,76 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач допустив заборгованість по сплаті єдиного податку, чим порушив вимоги Закону України "Про систему оподаткування" та Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про причини неявки суду не подав.
Так, судом 17.08.2011 року винесено ухвалу про відкриття провадження по даній адміністративній справі, яку направлено відповідачу для подання заперечення або заяви про визнання позову на адресу зазначену в позові та підтвердженій витягом з Єдиного державного реєстру. Дані матеріали 20.08.2011 року та 09.09.2011 року повернуто на адресу суду із довідкою підприємства поштового зв`язку, якою зазначено причини повернення: „за закінченням терміну зберігання”.
Частина 4 статті 33 КАС України передбачає, що у разі відсутності осіб, які не беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження (місце проживання) зазначеного в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Відповідно до вимог частини 11 статті 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
За таких обставин суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача.
Суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами зазначеного Закону та інших підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних мотивів.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Закон України "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про систему оподаткування" платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Пункт 1 статті 20 Закону України "Про систему оподаткування" передбачає, що контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.
Згідно Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, зокрема в статті 2 зазначено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Відповідно частини 5 статті 2 вказаного Указу Президента України суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Судом встановлено, що відповідач згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця є суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою та взятий на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську як платник податків (а.с. 6). Дані обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно поданої відповідачем заяви від 15.12.2009 року, Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську його переведено на спрощену систему оподаткування (а.с.8, 9).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог Указу Президента від 03.07.1998 року №727/98, прийнято рішення Івано-Франківською міською радою “Про встановлення ставок єдиного та фіксованого податку для платників - фізичних осіб”. Відповідно до даного рішення, відповідачем обрано вид діяльності, а саме: діяльність у сфері гідрографії, геодезії та гідрометрології, землевпорядні роботи, посередницькі послуги, послуги оренди, роздрібна торгівля, технічне обслуговування обчислювальної техніки, розробка програмного забезпечення, юридичні та консультаційні послуги, що оподатковується єдиним податком за ставкою 200 гривень на місяць.
Відповідач свої податкові зобов’язання належним чином не виконував та не сплачував до бюджету встановлені ставки податку, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті єдиного податку протягом 2010 року в сумі 1966,76 грн., що підтверджується наданою позивачем довідкою (а.с.7).
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума податкових зобов’язань в розмірі 1966,76 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено. Будь-яких доказів, які свідчать про сплату даного податкового зобов'язання на час розгляду справи суду не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов’язаний погасити податковий борг. Наявність такого обов’язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов’язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
При цьому, відповідно до п. 95.1. ст. 95 Податкового Кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
У відповідності до пункту 20.1.18. Податкового кодексу України органи державної податкової служи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до ст. 94 КАС України, стягненню з відповідача не підлягають.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (76000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід бюджету податковий борг в сумі 1966 (одна тисяча дев’ятсот шістдесят шість) гривень 76 копійок з рахунків у банках обслуговуючих платника та за рахунок готівки.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Грицюк П.П.
Постанова складена в повному обсязі 21.09.2011 року.