ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" серпня 2011 р. Справа № 2a-1425/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Грицюка П.П.
при секретарі Кузишин Р.М.
за участю:
представника позивача Богославець В.М.
представника відповідача Гринчака В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопіль"
до відповідача: державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську
про скасування рішення про застосування штрафних санкцій,-
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВСТАНОВИВ:
06 квітня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Краснопіль" звернулося в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, в якому, просить скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.03.2007 року за № 0001292303/0 (том. 1, а.с. 4-9).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання вимог закону проводилися розрахункові операції у готівковій формі у сфері торгівлі нафтопродуктами з використанням книг обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки із додержанням встановленого порядку їх ведення, а з 10.10.2006р. - через зареєстрований РРО. Виходячи із змісту чинного законодавства, обов'язок щодо переведення суб'єктів господарювання на облік розрахункових операцій із застосуванням РРО встановлений для дій органів державної податкової служби України, а не для дій суб'єктів господарювання. Вказує, що у діяльності товариства не мало місця фактів приховування чи заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів), не встановлено порушення ведення податкового обліку чи заниження податку на прибуток та інших порушень чинного законодавства, при цьому розрахункові операції фіксувалися через використання книги обліку розрахункових операцій і розрахункової книги, із подачею звітності, пов'язаної із застосуванням РРО або використання розрахункових книжок. Зазначає, що ДПІ у м.Івано-Франківську володіла інформацією про розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів позивача, при цьому регулярно отримувала звітність щодо податку на прибуток, а також щомісячну звітність, пов'язану з використанням розрахункових книжок. Порушення порядку використання РРО в частині їх застосування після перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій не може слугувати підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених п.1 ст.17 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2007 року позов задоволено частково. Рішення ДПІ у м.Івано-Франківську № 0001292303/0 від 28.03.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій скасоване в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9965277 грн. (том. 1, а.с.111-113).
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, дану постанову суду оскаржили сторони.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2007 року апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопіль" залишено без задоволення, а вказану постанову Господарського суду Івано-Франківської області залишено без змін (том. 1, а.с. 188-193).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2011 року касаційні скарги Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопіль" задоволено частково, а вказану постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2007 року у справі № А-8/67 скасовано в частині нарахування сум штрафу за роботу підприємства без застосування РРО. Справу № А-8/67 направлено на новий розгляд, в іншій частині рішення залишено без змін (том. 1, а.с. 239-242).
Вищим адміністративним судом України вищевказані рішення попередніх інстанцій скасовані в зв’язку з тим, що суди не мотивували незастосування строків, встановлених ст. 250 ГК України, протягом яких до господарюючого суб’єкта може бути застосована адміністративно-господарська санкція.
З врахуванням наведеного, новий розгляд проведено в частині правомірності нарахування державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську сум штрафу, згідно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001292303/0 від 28.03.2007 року, за роботу товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопіль" без застосування РРО.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач діяв згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Прокурор в судове засідання повторно не з’явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про причини неявки суду не подав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, судом встановлено наступне.
Встановлено, що державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську 28.03.2007р. прийнято рішення № 0001292303/0 про застосування до ТзОВ "Краснопіль" штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15200353 грн. 15 коп. (том. 1, а.с.11).
Дане оскаржуване рішення прийнято на підставі акту перевірки № 115/23-3/24681466 від 16.03.2007р. “Про результати виїзної планової перевірки ТзОВ "Краснопіль" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004р. по 31.12.2006р.”
Актом перевірки встановлено перевищення позивачем 23.06.2004р. граничного розміру розрахункових операцій - 200000 грн., через що останній повинен був проводити розрахункові операції через зареєстрований і опломбований РРО з друкуванням відповідних розрахункових документів. Однак, позивач розпочав проведення розрахунків через РРО на АЗС з 10.10.2006р.; обсяг операцій за період 23.06.2004р. - 10.10.2006р., що не проведені через РРО, складає 3039678 грн. 73 коп. (том. 1, а.с.14-37).
В Акті перевірки міститься також посилання на Акт перевірки № 090237 від 23.02.2007р. щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, яким встановлені порушення порядку проведення розрахунків, а саме: непроведення розрахункової операції через РРО, невидача розрахункового документа; незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО, незабезпечення у єдиному нероздільному технологічному циклі друкування чеків установленої форми, тобто вимог п.п.1, 2, 3, 4, 13 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (том. 1, а.с.12-13).
Відповідно до розрахунку фінансових санкцій по Акту перевірки від 16.03.2007р. податковим органом застосовані санкції в наступних розмірах: за непроведення через РРО розрахункових операцій - 15198393 грн. 65 коп., за непроведення розрахункової операції через РРО і невидачу розрахункового документа встановленого взірця на 20 грн. - 100 грн.; за невідповідність сум готівкових коштів сумі коштів, зазначеній в денному звіті РРО в сумі 31 грн. 90 коп. - 159 грн. 50 коп., за здійснення розрахункових операцій РРО, в конструкцію чи програмне забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника - 1700 грн. (том. 1, а.с. 74, том. 2 а.с. 45).
Як зазначалось попередньо, новий розгляд проведено в частині правомірності нарахування державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську сум штрафу в розмірі 15198393 грн. 65 коп., згідно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001292303/0 від 28.03.2007 року, за роботу товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопіль" без застосування РРО.
При вирішенні даної справи суд керується законодавчими актами та інших підзаконними нормативно-правовими актами в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.
Так, правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995 року (далі - Закон).
Відповідно до абз. 2 ст. 1 даного Закону встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.
Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
За порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки (п.1 ч.1 ст.17 Закону).
Статтею 10 Закону передбачено, що перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України. Розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 цього Закону
Відповідно до постанови КМ України № 1336 від 23.08.2000р. "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб'єктами підприємницької діяльності на території сіл і селищ міського типу, яким згідно із Законом України “Про статус гірських населених пунктів в Україні” надано статус гірських, у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, складає 200 тис. гривень на один суб'єкт господарської діяльності.
Постановою КМ України № 121 від 07.02.2001р. "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" передбачено, що терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій суб'єктів підприємницької діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким згідно постанови КМ України від 23.08.2000р. № 1336 дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, і розмір річного обсягу розрахункових операцій яких не перевищує граничного розміру, встановленого зазначеною постановою, складає один місяць з дати перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій.
З врахуванням наведеного, матеріалами справи справи підтверджується факт проведення на належній позивачу АЗС в смт.Солотвин операцій з продажу товарів без застосування РРО при фактичному перевищенні граничного розміру розрахункових операцій, встановлених постановами КМ України № 1336 від 23.08.2000р., № 121 від 07.02.2001р. та № 151 від 29.01.2003р., якими встановлені терміни переведення на РРО і граничні розміри річного обсягу розрахункових операцій.
Згідно вищевказаних Актів перевірок слідує, що операції без застосування РРО проводилися на вказаній АЗС на суму 3039678 грн. 73 коп. за період з 23.06.2004р. (дата досягнення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб'єктами підприємницької діяльності на території сіл і селищ міського типу) по 10.10.2006р.
Наведені обставини сторонами не заперечуються і підтверджуються матеріалами справи.
Таким чином, суд констатує, що наведене порушення полягає в непроведенні розрахункових операцій через РРО і підпадає під визначення правопорушення застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яке передбачене п.1 ч.1 ст.3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Враховуючи наведене, підставним є прийняття податковим органом в порядку п.1 ст.17 цього ж Закону рішення № 0001292303/0 від 28.03.2007р. про застосування до підприємства штрафних санкцій у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, операції з реалізації яких не були проведені через РРО.
Також під час розгляду справи не було встановлено недотримання податковим органом вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. Обидва акти від 16.03.2007 року та 23.02.2007 року підписані працівниками позивача та фіксують виявлені порушення із зазначенням норм права.
Поряд з цим, наведені фінансові санкції застосовані податковим органом поза межами, встановлених ст. 250 ГК України строків.
Так, статтею 239 ГК України передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.
Встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001292303/0 від 28.03.2007 року прийняте на підставі акту перевірки № 115/23-3/24681466 від 16.03.2007 року. З наведеного вбачається, що відповідно до матеріалів перевірки факт порушення норм Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” встановлено податковим органом 16.03.2007 року.
Однак, в судовому засіданні встановлено, що податковому органу про факт проведення позивачем операцій без застосування РРО було відомо ще у вересні 2006 року, що підтверджує лист відповідача адресований позивачу 21.09.2006 року за №39201/10/23-3-44, зі змісту якого вбачається що податковий орган просить керівника ТзОВ "Краснопіль", у відповідності до норм постанови КМ України № 1336 від 23.08.2000р. "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", забезпечити подання документів необхідних для реєстрації РРО (том. 2 а.с. 48).
В даному випадку, суд констатує, що вказане порушення виявлене відповідачем 21.09.2006 року, а оскаржуване рішення прийнято тільки 28.03.2007 року, тобто з порушенням строків передбачених ст. 250 ГК України. Причини невжиття заходів податковим органом щодо фіксування даного порушення у вересні 2006 року представник відповідача не пояснив, на запитання суду з даного приводу не відповів.
Крім того, досліджено, що позивач допустив перевищення граничного розміру розрахункових операцій у 200000,00 грн. 23.06.2004 року і у відповідності до зазначених вище нормативних актів з 23.07.2004 року повинен був перейти на РРО, що і є днем порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, на вимогу Вищого адміністративного суду України судом мотивовано порядок застосування строків передбачених ст. 250 ГК України, протягом яких до господарюючого суб'єкта може бути застосована адміністративно-господарська санкція.
Також слід зазначити, що теорія господарського права включає до предмета його регулювання відносини державного регулювання економіки, яке здійснюється у певних правових формах і за допомогою відповідних методів. Правові форми державного регулювання економіки реалізуються за допомогою певних засобів впливу на поведінку суб'єктів господарювання, які поділяються на економічні та адміністративні. Системний аналіз норм ГК України дає підстави вважати, що невід'ємною частиною правовідносин у сфері господарювання є відносини між державними органами, органами місцевого самоврядування і суб'єктами господарської діяльності з приводу здійснення ними такої діяльності. До засобів державного регулювання ч.2 ст.12, ст.ст.17, 18 ГК України відносить також податкову політику.
З врахуванням наведеного, твердження податкового органу про те, що норми ГК України не поширюються на застосування штрафних санкцій у відносинах, пов'язаних із застосуванням РРО, суд відхиляє як безпідставні.
За змістом ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доказано законності оскаржуваного рішення.
У судовому засіданні позивач на розподілі судових витрат, у відповідності з нормами ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, не наполягав.
Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.
Таким чином, слід задовольнити позовні вимоги щодо скасування рішення державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.03.2007 року № 0001292303/0 в частині нарахування сум штрафу за роботу підприємства без застосування РРО.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Скасувати рішення державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.03.2007 року № 0001292303/0 в частині нарахування сум штрафу за роботу підприємства без застосування РРО.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Грицюк П.П.
Постанова складена в повному обсязі 31.08.2011 року.