ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2011 року 11:14 Справа № 2а-0870/6361/11
Запорізький окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Чернової Ж.М.
при секретарі Батигіні О.В.
за участю:
від позивача: Желтобрюхов В.В.
від відповідача: Демченко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу за
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд Холдінг»
до: Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя
про: визнання протиправними дій,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд Холдінг» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя, в якій позивач просив визнати протиправними дії ДПІ щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Євротрейд Холдінг», за наслідками якої було складено акт №24/23-02/37222018 від 25.03.2011, а також визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Євротрейд Холдінг» із контрагентами.
В судовому засіданні 08.09.2011 представник позивача звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій остаточно просить суд визнати протиправними дії ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Євротрейд Холдінг», за наслідками якої було складено акт №24/23-02/37222018 від 25.03.2011, а також визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Євротрейд Холдінг» із контрагентами; визнати протиправними дії ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя щодо невизнання та зняття з обліку податкового кредиту та податкових зобов’язань з податку на додану вартість ТОВ «Євротрейд Холдінг», визначених при придбанні та подальшому продажу товарів (робіт, послуг) за період з 01.08.2010 по 31.12.2010.
Представник позивача підтримав позовні вимоги і просив задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений нормами Податкового Кодексу України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», висновки, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, перевірка проведена з порушенням встановленої процедури та положень чинного законодавства.
Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі, зазначивши, що зазначений акт перевірки дійсно містить порушення чинного законодавства з боку позивача, але цей акт не породжує жодних прав та обов’язків для платника податків оскільки: по-перше, не винесено жодного повідомлення – рішення на його підставі, по-друге, акт перевірки не є рішенням органу владних повноважень, який би міг викликати певні юридичні факти для обох сторін публічних відносин. Стосовно правомірності проведення перевірки відповідач зазначив, що статтею 79 ПК України визначено порядок проведення документальної позапланової перевірки, яка проводилась посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу, оформленого наказом та за умовами надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Акт документальної позапланової невиїзної перевірки складений на підставі ст.86 вказаного кодексу. Тобто відповідачем вказано, що при проведені перевірки ним не було порушено вимог податкового законодавства. Таким чином враховуючи зазначене, просить в задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст.160 КАС України, 11.08.2011 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу “Камертон”.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротрейд Холдінг» (код ЄДРПОУ 37222018), 27.07.2010 зареєстроване виконавчим комітетом Запорізької міської ради, за адресою вул.Перспективна, 2-Б, м. Запоріжжя.
ТОВ «Євротрейд Холдінг» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.08.2010 за № 100298605 та перебуває обліку в ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя.
На підставі наказу від 21.03.2011 №343 про проведення документальної невиїзної перевірки, згідно із пп.20.1.4. ст.20, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Євротрейд Холдінг» з питань правильності нарахування сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість та правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість задекларованих в податковій декларації з ПДВ з 01.08.2010 по 31.12.2010.
25.03.2011 за результатами перевірки працівниками ДПІ було складено акт №24/23-02/37222018. В ході перевірки виявлено, що ТОВ «Євротрейд Холдінг» допущені порушення ч.1,3,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст..216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Євротрейд Холдінг» при придбанні у постачальників та продажу товарів (послуг). Перевіркою встановлено відсутність об’єктів оподаткування при придбані у постачальників та продажу товарів (послуг) покупцям, які підпадають під визначення ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997.
З тексту зазначеного акту, вбачається порушення ТОВ «Євротрейд Холдінг»: 1) ст. 203, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, правочини, укладені між позивачем та контрагентами, вказаними у акті перевірки, мають ознаки нікчемності та є нікчемними – в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, встановлено відсутність поставки товару та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв’язку з тим, що угоди є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об’єкт оподаткування податком на додану вартість; 2) встановлено порушення ч. 5 ст. 203,ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання на наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених постачальниками, тобто товар по вказаних правочинах не був переданий, чим порушено ст. 662, 655 та 656 ЦК України, що водночас свідчить про відсутність об’єктів оподаткування, які підпадають під визначення Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень, складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Також згідно п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 (далі за тестом наказ № 984), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.
Відповідно до п.3, 5, 6 наказу № 984, акт – службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.
Пунктом 7 наказу № 984, передбачено, що за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.
Згідно п. 86.8 Податкового кодексу України, податкове повідомлення – рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього кодексу, для надіслання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надіслання) письмової відповіді платнику податків.
Відповідно до п. п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов’язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Статтею 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з наведеного аналізу вимог діючого законодавства, якщо за результатами перевірки складається акт, за результатами його розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення. Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін, податкові повідомлення –рішення за результатами розгляду акту №24/23-02/37222018 від 25.03.2011 “Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Євротрейд Холдінг» з питань правильності нарахування сум податкового кредиту з ПДВ задекларованих в податковій декларації з ПДВ з 01.08.2010 по 31.12.2010.” відповідачем не приймались.
Водночас, як вбачається зі змісту акту, відповідачем встановлено неправомірність визначення сум податкового кредиту та податкових зобов’язань з ПДВ за перевіряємий період (з 01.08.2010 по 31.12.2010), з причин недодержання вимог ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбані у постачальників та продажу товарів (послуг). Таким чином, відповідач, використовуючи висновки, викладені в акті перевірки, не враховує податкові зобов’язання позивача при декларуванні податкових зобов’язань його контрагентів.
Пунктом 9 розділу І Порядку інформація, що міститься в акті документальної перевірки, не підлягає розголошенню посадовими особами органу державної податкової служби, а також передачі в інші органи, за винятком випадків, передбачених законом. В порушення цього, відповідач необґрунтовано надав акт перевірки усім податковим органам, в яких перебувають на обліку покупці-контрагенти позивача з метою скасування їх податкового кредиту на підставі зазначеного акту.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не вчинив передбачені законом дії, а саме, не прийняв ані рішення, ані довідку, при цьому використовуючи висновки акту перевірки. Це може свідчити про бездіяльність відповідача.
Суд зазначає, що поведінка суб’єкта владних повноважень у такий спосіб ставить суб’єкт господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку є висновки акту перевірки про встановлені порушення закону, а з іншого боку, відсутня можливість для оскарження такого акта або визнання його незаконним.
Суд зазначає, що дії відповідача, які полягають, зокрема, в наданні зазначених вище висновків акту перевірки, вчинені з порушенням, не відповідають нормам чинного законодавства України, а тому порушують законні права позивача. І хоча за результатами проведеної перевірки та складеного акту відповідач не приймав податкове повідомлення-рішення, зроблені ним висновки зачіпають не тільки законні інтереси позивача, а й можуть тягнуть за собою негативні наслідки, втому числі і на майбутнє.
За таких обставин, дії відповідача, які полягають у проведенні позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Євротрейд Холдінг» в результаті якої було складено акт №24/23-02/37222018 від 25.03.2011 “Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Євротрейд Холдінг» з питань правильності нарахування сум податкового кредиту з ПДВ задекларованих в податковій декларації з ПДВ з 01.08.2010 по 31.12.2010.” слід визнати протиправними.
Надаючи правову оцінку вимогам позивача про визнання протиправними дій відповідача які полягають у встановлені правочинів такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними – в силу припису закону, суд вважає, що вищезазначені висновки податкового органу є незаконними та необґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.
Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Зокрема, правочин не може бути визнаний недійсним через його порушення однією зі сторін, яким би істотним воно не було (натомість, це може бути підставою для односторонньої відмови від правочину чи одностороннього розірвання договору).
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1–3, 5 і 6 ст.203 ЦК України, яка встановлює умови дійсності правочинів.
Спеціальні підстави (статті 218–235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.
Згідно статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з частиною другою цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо. З огляду на наведені принципи, відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, чисельності персоналу, місця передачі товару та переходу права власності на нього, умови його транспортування тощо. Відповідачем не наведено жодного нормативного акту який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу.
Суб’єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.
Разом із тим відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють не самі собою правочини, а вчинені таким платником господарські операції.
Зміст понять «господарська операція» та «правочин» не є тотожним.
Згідно зі ст.1 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, обов’язковою ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти (під час її вчинення або в подальшому) реальні зміни майнового стану платника податків. Дотримання вимог цивільного чи господарського законодавства при цьому не є визначальним чинником для оцінки фактичних змін майнового стану платника податків.
Отже, факт придбання є обов’язковою умовою для формування податкового кредиту.
Саме собою існування договору не означає, що факт руху активів мав місце.
Посилаючись на норми ст.228 ЦКУ, податкові органи змушені доводити в судовому порядку наявність умислу в діях недобросовісних платників податків. Разом із тим належне встановлення умислу можливе лише в межах кримінального процесу.
Слід наголосити на тому, що застосування положень про нікчемні правочини є по суті втручанням державних органів, що контролюють дотримання законодавства у публічно-правовій сфері податкового законодавства, у цивільно-правові відносини.
При цьому для визначення розміру податкових зобов’язань платника податків не має значення дотримання ним норм цивільного чи господарського законодавства, зокрема під час укладення договорів чи вчинення інших правочинів. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника податків. Відповідно, предметом аналізу повинна бути не відповідність укладених особами цивільно-правових правочинів нормам цивільного чи господарського права, а реальність здійснення господарських операцій.
У такому разі серед обставин, що повинні доводитися повинні бути не умисел сторін договору, а фактичний рух активів, наявність економічного змісту відповідної операції у вигляді спрямованості на отримання майнової вигоди не виключно за рахунок зниження та/або уникнення податкових операцій.
У разі, якщо фактичні дії учасників господарської операції не збігаються із даними їх податкового обліку, податкові бази мають визначатися, виходячи з фактичних дій учасників цієї операції та спричинених такими діями змін активів, зобов’язань чи власного капіталу кожного платника податків.
Як вбачається з тексту акту перевірки, позивачем були надані всі необхідні первинні бухгалтерські документи для проведення відповідачем перевірки.
З наведених обставин, суд вважає вищезазначені вимоги такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «Євротрейд Холдінг» підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Євротрейд Холдінг», за наслідками якої було складено Акт №24/23-02/37222018 від 25 березня 2011 року, а також щодо визнання нікчемними правочинів укладених ТОВ «Євротрейд Холдінг» із контрагентами.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя щодо невизнання та зняття з обліку податкового кредиту та податкових зобов’язань з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд Холдінг», визначених при придбанні та в подальшому продажу товарів (робіт, послуг) за період з 01.08.2010 по 31.12.2010.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Євротрейд Холдінг» судовий збір у розмірі 3 (трьох) гривень 40 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова виготовлена у повному обсязі 26.09.2011
Суддя Ж.М.Чернова