ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2008 р. | № 38/338-07 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів: | Бакуліної С.В., |
Глос О.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги | Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) “Хімпобутсервіс” |
на постанову | від 13.11.2007 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 38/338-07 Дніпропетровської області |
за позовом | Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі ОСББ) “Придніпровець” |
до | ТОВ “Хімпобутсервіс” |
про | зобов’язання вчинення дій |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | Стахов А.В. (довіреність № 6 від 25.02.2008р.) |
від відповідача: | не з’явились |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Бишевська Н.А.) від 05.07.2007 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Крутовських В.І., судді –Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.) від 13.11.2007 року, у справі № 38/338-07 позов задоволено; зобов’язано відповідача звільнити приміщення у підвалі будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Пушкіна, 47, літ.А-3, загальною площею 234,1 кв.м.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти повністю та припинити провадження по справі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: п.11 ч.1 ст.80, п.п.2, 3 ч.2 ст.11110 ГПК України, ст.2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств”, ст.ст.316, 761 ЦК України.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСББ “Придніпровець” було створено 07.09.2004 року рішенням загальних зборів співвласників будинку за № 47 по проспекту Пушкіна у м. Дніпропетровську.
Рішенням виконавчого комітету Кіровської районної ради м. Дніпропетровська за № 564 від 26.11.2006 року позивач був зареєстрований в якості юридичної особи.
11.07.2005 року ОСББ “Придніпровець”, КВЖРЕП Кіровського району м.Дніпропетровська та Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради на підставі постанови КМУ № 1521 від 11.10.2002 року “Про реалізацію Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” складено акт б/н прийняття-передачі житлового комплексу по пр. Пушкіна, буд.47 з балансу Дніпропетровської міської територіальної громади на баланс ОСББ “Придніпровець”.
Відповідно до цього акта прийняття-передачі разом із житловим комплексом ОСББ “Придніпровець” передано технічний паспорт на будинок, схеми інженерного обладнання, в т.ч. холодного водопостачання, каналізації, тепло-, електро-, газопостачання, домові книги, план земельної ділянки.
Дніпропетровською міською радою 30.08.2006 року рішенням № 62/3 зазначений житловий будинок було знято з балансу КВЖРЕП Кіровського району м. Дніпропетровська та передано на баланс ОСББ “Придніпровець” по акту прийняття-передачі.
КП ДМБТІ, на підставі рішення сесії V скликання Дніпропетровської міської ради від 30.08.2006 року № 63, житловий будинок літ.А-3 по пр. Пушкіна,47 у м. Дніпропетровську було зареєстровано за позивачем і записано в облікову книгу № 45-ЖЮ за реєстровим № 4237-162 (а.с.106, т.1).
Позивач звернувся до суду з позовом про зобов’язання відповідача звільнити приміщення у підвалі будинку по проспекту Пушкіна,47 літ А-3 поз. 1-12 загальною площею 234,1 кв.м.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач незаконно, без будь-яких правових підстав, займає спірне приміщення, оскільки в цьому приміщенні знаходиться належне йому майно (обладнання) пральні, яке він придбав за договором купівлі-продажу комунального майна №123/А, який укладений 05.08.2004 року між TOB “Хімпобутсервіс” (Покупець) та Комітетом комунальної власності Дніпропетровської міської ради (Продавець). Майно, як цілісний майновий комплекс, придбано відповідачем без приміщення (т.1 а.с.49).
Заперечуючи позовні вимоги в суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що нежиле приміщення в якому знаходиться придбане ним у МКП ПОН “Доніс” майно не є допоміжним, а тому ОСББ “Придніпровець” не будучи його власником, не може вимагати а ні укладення договору оренди цього приміщення, а ні звільнення цього приміщення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підвальне нежиле приміщення, яке просить звільнити позивач від майна належного відповідачу, є неподільною частиною будинку - допоміжним приміщенням. Відповідач під час розгляду справи у попередніх судових інстанціях та у касаційній скарзі не доводить належними та допустимими доказами того, що спірне приміщення є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин.
Відповідно до п.2 ст.10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Виходячи зі змісту рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 2 березня 2004 року допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища тощо) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат в квартирах) багатоквартирних будинків. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на вчинення дій стосовно допоміжних приміщень вирішуються відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
Статтею 19 Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” передбачено, що спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності. Відповідно до зазначеного Закону співвласники допоміжних приміщень мають право розпоряджатися ними в межах, встановлених цим Законом та цивільними правами.
Ураховуючи вищенаведені положення діючого законодавства, які регулюють питання здійснення права спільної сумісної власності, вимога про зобов’язання звільнити спірне допоміжного нежиле приміщення, що знаходиться у багатоквартирному будинку, правомірно задоволена судами за зверненням співвласників такого приміщення, які створили ОСББ “Придніпровець”.
Щодо доводів касаційної скарги стосовно розгляду судом першої інстанції справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, то по-перше, підставою для безумовного скасування судового рішення є не просто відсутність представника сторони в судовому засіданні, а має бути наявним факт неналежного його повідомлення про час і місце засідання суду, чого в даній справі в суді першої інстанції не відбулося. По-друге, представник відповідача брав участь в засіданні суду апеляційної інстанції, яка повторно розглядала справу.
Стосовно неправомірного неприйняття апеляційним судом доказу у вигляді договору купівлі-продажу за яким майно пральні, яке перебуває у спірному приміщенні, було відчужене відповідачем Добровольському А.І. ще до прийняття судом першої інстанції рішення. Так, згідно ст.101 ГПК України, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач не посилався у відзиві на позовну заяву на факт відчуження ним майна, яке знаходиться у спірному приміщенні, а заперечував позовні вимоги з інших підстав (т.1 а.с.41-45), тому апеляційний суд цілком правомірно відмовив у прийнятті додаткового доказу від відповідача, оскільки останнім не було обґрунтовано в чому полягає поважність причини неподання цього доказу суду першої інстанції.
Колегія суддів не бере до уваги посилання у скарзі на прийняття рішення, яке стосується прав і обов’язків Добровольського А.І., якого відповідач вважає власником майна пральні, Дніпровської міської ради та Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради, яких відповідач вважає особами, які здійснюють повноваження власника від імені територіальної громади щодо спірного нежилого приміщення, з огляду на таке.
Так, за загальним правилом ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом; переданням майна вважається вручення його набувачеві. Сам по собі акт приймання-передачі не доводить фактичного вручення майна набувачеві. Звідси висновок, що оскільки спір не вирішується стосовно права власності на майно, яке знаходиться у спірному приміщенні, а до здійснення фактичної передачі майна відповідач залишається його власником, і обов’язок передати майно лежить на відповідачеві (продавці майна за договором), то судом за будь-яких обставин не прийнято рішення щодо прав і обов’язків Добровольського А.І.
Спірне підвальне нежиле приміщення є спільною власністю ОСББ “Придніпровець”, як це встановлено судами, а тому судом не прийнято рішення і стосовно прав і обов’язків територіальної громади.
Крім того, особа має право звернутися до суду за захистом власних порушених прав або охоронюваних законом інтересів, а відповідач фактично посилається у скарзі на прийняття судових актів щодо прав третіх осіб, які з самостійними скаргами до касаційної інстанції не звертаються.
Враховуючи, що відповідачем не доведено правомірності зберігання належного йому майна у спірному приміщенні, яке є спільною власністю об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Придніпровець”, судами цілком правомірно задоволено позовні вимоги.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Хімпобутсервіс” від 07.12.2007 року на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 року у справі № 38/338-07 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 року у справі № 38/338-07 –без змін.
Головуючий-суддя | К.Грейц |
С у д д і | С.Бакуліна О.Глос |