ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2011 року Справа № 2а-0870/5909/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Сіпаки А.В.
при секретарі Глінському А.А.
за участю:
представників позивача Хачаянц М.Г., Гороховець М.О., Фомічевський В.І.
представника відповідача Крючек К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню промислових підприємств»
до: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
про: скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство «Державний інститут по проектуванню промислових підприємств» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, в якому просили суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 6661411501/7213 від 13.05.2011.
Позовні вимоги обґрунтовують тим, що державне підприємство ДП «Діпропром» багато років працює з підприємствами Республіки Казахстан. Одним із значних замовлень було виконання проектних робіт для будівництва агломераційної фабрики Аксуського заводу феросплавів в Республіці Казахстан по укладеному договору № 17/08-01 від 14.03.2008 з АТ «ТНК «КАЗХРОМ».
Із замовником було укладено договір № 17/08-02 від 01.07.2009 на ведення авторського нагляду зо ходом будівництва агломераційної фабрики потужністю 350 тис. тонн на рік Аксуського заводу феросплавів. У зв’язку з продовженням будівництва в 2010 році позивач створи представництво в Республіці Казахстан з метою ведення технологічного супроводження.
Для здійснення визначених розрахункових валютних операцій за законодавством України передбачено обов’язок суб’єктів валютного ринку отримати індивідуальну ліцензію. 09.06.2010 для отримання ліцензії позивач надіслав до Департаменту валютного контролю та ліцензування Національного банку України заяву про видачу ліцензії, копії свідоцтва про державну реєстрацію та довідки про взяття на обік як платника податків, засвідчену нотаріально, довідку уповноваженого банку, у якому з власного рахунку заявника проводитимуться операції з перерахування (зарахування) валютних цінностей на рахунок (з рахунку), довідку нерезидента про номер, тип відкритого в нього резидентом рахунку та валютні цінності, що на ньому обліковуються.
15.07.2010 позивачем для отримання коштів за виконані роботи по договору були відкриті рахунки в казахських тенге, в євро і доларах США – для здійснення конвертації валют з тенге в залежності від обмінного курсу валют на день конвертації та повернення цих коштів на розрахункові рахунки підприємства в АКБ «Індустріалбанк», Україна.
Позивач проінформував АТ «ТНК «КАЗХРОМ» про початок процедури ліцензування.
АТ «ТНК «КАЗХРОМ» не дочекавшись закінчення процедури отримання позивачем індивідуальної ліцензії, з метою виконання своїх зобов’язань оплатив витрати на відрядження за липень-вересень 2010 року і готовий був оплатити за жовтень-грудень 2010 року. Позивачем при виявленні даної ситуації було повідомлено замовника з проханням призупинити подальші платежі за виконані роботи до отримання індивідуальної ліцензії.
Вважає, що позивачем було вжито всіх заходів для недопущення правопорушення і дана ситуація виникла внаслідок невідповідності законодавства України та законодавства Республіки Казахстан.
Також посилається на те, що вини з їхнього боку немає, індивідуальну ліцензію не отримали вчасно внаслідок затягування її видачі Департаментом валютного регулювання.
Просить позов задовольнити та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення № 6661411501/7213 від 13.05.2011.
В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали із підстав, викладених в позовній заяві. Додатково пояснили, що ситуація із затягування видачі індивідуальної ліцензії була зроблена штучно. Державні органи порушили строки щодо надання відповідей позивачеві на його листи-звернення. Тому вина позивача у неотриманні індивідуальної ліцензії відсутня. Крім того, у рішенні вказано, що нарахована сума грошового зобов’язання пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та за невиконання зобов’язань, та порушення вимог валютного законодавства. Однак у Декреті КМУ йдеться тільки про штраф. У висновках акту перевірки не зазначено хто і саме які норми валютного законодавства порушив. Вважають також необґрунтованим посилання на норми Податкового кодексу України, оскільки порушення здійснювалось до набрання чинності даним кодексом і взагалі штрафні санкції відповідно до вимог кодексу застосовуються з 01 січня 2011 по 30 червня 2011 в розмірі 1 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, суду пояснив, що фахівцями ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя було проведено позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питання дотримання позивачем вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному договору на виконання технологічного супроводження № 17/10-01П від 02.07.2010, укладеному Аксуським заводом феросплавів АТ «ТНК «КАЗХРОМ» за період з 02.07.2010 по 15.04.2011, за наслідками якої складено акт № 132/22-18/32343302 від 22.04.2011.
Податковим повідомленням-рішенням позивачу було визначено податкове зобов’язання в сумі 766547,87 грн. Перевіркою встановлено порушення п. 4 «д» ст. 5 Декрету КМУ «Про систему оподаткування регулювання і валютного контролю».
Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суд, заслухавши думку представників позивача, представника відповідача, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, із наступних підстав.
Відповідно до пп. 20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України (надалі –ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.
В судовому засіданні встановлено, що на підставі направлення на перевірку № 583 від 11.04.2011 та наказу начальника ДПІ в Орджонікідзевському районі № 1153 від 11.04.2011 податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питання дотримання позивачем вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному договору на виконання технологічного супроводження № 17/10-01П від 02.07.2010, укладеному Аксуським заводом феросплавів АТ «ТНК «КАЗХРОМ» за період з 02.07.2010 по 15.04.2011 позивача.
За наслідками проведеної перевірки було складено Акт № 132/22-18/32343302 від 22.04.2011 Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ДП «Діпропром» з питання дотримання вимог валютного законодавства за період з 02.07.2010 по 15.04.2011 та на підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 13.05.2011 № 6661411501/7213.
Як встановлено в ході перевірки та підтверджується матеріалами справи на виконання договору на здійснення технологічного супроводження від 02.07.2010 № 17/10-01П, укладеного між представництвом «Діпропром» ДП «Діпропром» та Аксуським заводом феросплавів філіалу АТ «ТНК «КАЗХРОМ», додаткових угод № 1 від 27.08.2010 та № 2 від 02.12.2010 виконано роботи по технологічному супроводженню будівництва агломераційної фабрики на користь Аксуського заводу феросплавів на суму 14243848,33 тенге, у тому числі витрати на відрядження в сумі 7635319,90 тенге. Дані кошти позивач розміщував на рахунках за межами України у філії № 1 АТ «Євразійський банк» (Казахстан).
Факт виконання авторського нагляду по технологічному супроводженню будівництва агломераційної фабрики на користь Аксуського заводу феросплавів та направлення працівників у відрядження підтверджується наявними в матеріалах справи завданнями-звітами та наказами про направлення у відрядження.
Наявність відкритих рахунків у філії № 1 АТ «Євразійський банк» (Казахстан) та обіг грошових коштів по рахунках підтверджується листом на адресу позивача № 1-2-006/4874 від 21.10.2010.
Як вбачається з матеріалів справи позивач неодноразово звертався на адресу Національного банку України з метою отримання індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, що підтверджується листами від 16.07.2010 № 11/81 та від 27.12.2010 № 11/232, однак на момент розгляду справи так її і не отримав, що також не заперечувалося в судовому засіданні позивачем.
Відповідно до ст. 2 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет КМУ) резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
Підпунктом «д» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ передбачено, що розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України потребують отримання індивідуальної ліцензії, яка видається резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Відповідно до вимог абз. 2 п. 2 ст. 16 Декрету КМУ за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензій Національного банку України згідно з пунктом 4 статті 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України – застосовується штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій.
Згідно із абз. 9 п. 1.3 ст. 1 «Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України» (далі Положення), затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. N 485, розміщення валютних цінностей на рахунку - зарахування валютних цінностей на рахунок резидента чи його відокремленого структурного підрозділу, який згідно із законодавством країни місцезнаходження не є юридичною особою, та/або наявність залишку валютних цінностей на рахунку цього резидента (його структурного підрозділу).
Пунктом 1.9. ст. 1 Положення передбачено, що дата видачі ліцензії має передувати даті розміщення валютних цінностей на рахунку.
Пунктом 1.14 ст. 1 Положення визначено, що перерахування валютних цінностей з України (в Україну) на рахунок (з рахунку), право на розміщення валютних цінностей на якому надається ліцензією, дозволяється лише з власного рахунку (на власний рахунок) власника ліцензії, що відкритий в уповноваженому банку, який зазначений у ліцензії.
Згідно вимог п. 1.15 ст. 1 Положення про факт відкриття рахунку резидент (крім тих, які зазначені в пункті 1.4 цієї глави) у триденний строк зобов'язаний повідомити територіальне управління Національного банку за своїм місцезнаходженням/місцем проживання.
Пунктом 1.6 ст. 6 Положення встановлено, що розміщення власником ліцензії валютних цінностей на рахунку та/або проведення через цей рахунок інших операцій без отримання ліцензії, та/або порушення вимог цього Положення тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України.
Пункт 116.1 цієї статті Кодексу визначає, що у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних санкцій за вчинення податкового правопорушення, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 14.1.157 ПКУ податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Таким чином судом встановлено, що ДП «Діпропром» через своє представництво в Республіці Казахстан розміщувало валютні цінності на рахунку за межами України у філії № 1 АТ «Євразійський банк» (Казахстан) без отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення разової валютної операції під час виконання договору від 02.07.2010 № 17/10-01 (із додатковими угодами), чим порушило п.п. «д» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, а тому суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 6661411501/7213 від 13.05.2011.
Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що ним було вчинено всі необхідні дії для отримання індивідуальної ліцензії і факт її неотримання відбувся не його вини, оскільки чинним законодавством України чітко передбачено відповідальність за порушення валютного законодавства, що має місце в даному випадку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 9 ч. 1 та ч. 2 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2, 4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню промислових підприємств» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення – відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.В. Сіпака