Категорія №10.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 серпня 2011 року Справа № 2а-6043/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
Судді Ковальової Т.І.,
при секретарі судового засідання Гаркуші Ю.О.
за участю представників сторін:
від позивача – Коваленко О.О.
від відповідача – не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області до ОСОБА_2 про зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
13 липня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області до ОСОБА_2 про зобов’язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 25 березня 2011 року відповідачем подано до управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області звіт за 2010 рік не за встановленою формою та пояснення до нього, чим порушено п. 1.6 та п. 2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органам ПФУ та п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 13 квітня 2011 року відповідачу направлявся виклик до управління Пенсійного фонду України В Новопсковському районі Луганської області №4818/03-15 від 13.04.2011 року для погодження факту порушення законодавства та надання звітності за 2010 рік за встановленою формою. Проте відповідач не відреагувала на нього, тому управління вимушено звернутися до суду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 подати до управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області річний звіт за 2010 рік відповідно до додатку 5 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 05.11.2009 № 26-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 р. за № 1136/17152.
Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 розрахувати та сплатити страхові внески в розмірі не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподаткованого доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Відповідачка у судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неприбуття не повідомила. Відповідачка позов не визнала, надала письмові заперечення вх. № 28528 від 29.07.2011 року, в яких послалась на подання у встановленому порядку звітів та сплату страхових внесків, зазначивши про відсутність найманих працівників та підстав проводити перерахунки страхових внесків та вносити зміни до звітності.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
За таких обставин, відповідно до приписів статті 128 КАС України, суд здійснює розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. № 1261, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, організовує роботу з ведення персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та автоматизованого оброблення інформації у системі Пенсійного фонду України, проводить збирання, акумулювання та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.
Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Відповідачка зареєстрована в якості фізичної особи – підприємця та платника єдиного податку в органах державної реєстрації та податкових органах (а.с.5).
Відповідачка зареєстрована в якості платника страхових внесків у позивача з 09.09.2003 року (а.с.4).
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками відповідно до цього Закону є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрати особливий спосіб оподаткування (фіксований податок. єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру (далі закон № 1058).
Згідно з п. п. 4, 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058 страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Постановою правління Пенсійного фонду України № 26-1 від 05.11.2011 року затверджений Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України. (далі постанова № 26-1).
Згідно з розділом 2-м Постанови № 26-1 фізичні особи – підприємці, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом, базовим звітним періодом для них є календарний рік.
Відповідно до п.2 вступної частини Постанови № 26-1 порядок регулює питання подання звіту до органів Пенсійного фонду України за звітні періоди починаючи з 1 січня 2010 року.
Відповідачем 25.03.2011 року подано звіт позивачу за 2010 рік згідно із додатком № 5 до Постанови № 26-1 (а.с.8,9). Сторонами визнаються суми страхових внесків сплачених відповідачем та зазначених у звіті.
Законом України 8 липня 2010 року N 2461-VI Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" внесені зміни до підпункту 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв’язку з чим закон викладений в наступній редакції:
"4) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески" (далі закон № 2461).
Закон № 2461 набрав чинності з дня опублікування в офіційному виданні – газеті „Голос України” 17.07.2010 року.
З урахуванням внесених Законом № 2461 змін, позивач наполягав на обов’язку відповідача розраховувати страхові внески з урахуванням мінімального та максимального розміру страхових внесків.
Відповідно до частини 3 статті 20 Закону № 1058 обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі, складених актів перевірки правильності нарахування: та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються: страхові внески.
Статтею 64 Закону України № 1058 позивачу надані права отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України, проводити планові та позапланові перевірки у порядку, передбаченому законом, застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом, стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
Пунктом 1.6 розділу 1 Постанови № 26-1 передбачено, що до страхувальників за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом.
Тотожні повноваження закріплені в пункті 12 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України., затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі-Інструкція № 21-1).
У своїх поясненнях відповідачка вказала, що вона сплачує збір на загальнооблвязкове пенсійне страхування у складі єдиного податку та не зобов’язана сплачувати пенсійний внесок, так як його сплата здійснюється у добровільному порядку відповідно до ст. 16 ЗУ «Про систему опадаткування» (а.с.7).
Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"№ 1058-IV ( Закон № 1058-IV) регулюються відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом першим статті 11 Закону № 1058-IV установлено, що загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об’єднаннях громадян, у фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов’язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
У статті 18 Закону № 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом № 400/97ВР, яким разом із Законом № 1058-IV не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування для суб’єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності. Указ Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва"(Указ № 727/98) регулює питання оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб’єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.
Статтею 19 Закону № 1058-IV установлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
З пояснень позивача убачається, що ним не проводилась перевірка відповідача, відповідно не складався акт перевірки та не застосовувались фінансові санкції, відповідачу не направлялись вимоги про сплату певного розміру страхових внесків.
Таким чином позивачем не були вчинені дії направлені на реалізацію його повноважень.
Згідно із ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Ст.. 106 Закону України 1058 було передбачено право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ” від 08 липня 2010 року № 2464 - VI, яким внесено зміни до Закону України № 1058 в частині виключення зазначених повноважень.
Пунктом 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України № 2464, зокрема, передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Слід не погодитися з твердженням відповідача у запереченнях наданих суду, що з позовом звернувся неналежний державний орган – управління Пенсійного фонду, оскільки п. 4 розділу \/ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначає наступне.
У період до перетворення Пенсійного фонду на неприбуткову самоврядну організацію відповідно до пункту 12 розділу Х/ «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне стразування» завдання та функції Пенсійного фонду та його територіальних органів щодо збору та ведення обліку єдиного внеску виконують відповідно Пенсійний фонд та головні управління Пенсійного фонду України в автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.
У зв’язку з тим, що спірні правовідносини пов’язані зі сплатою страхових внесків за 2010 рік, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України №1058 з урахуванням Перехідних положень закону № 2464.
Зазначеними нормативними актами визначені повноваження позивача щодо вжиття заходів зі стягнення страхових внесків та звернення до суду.
З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги відсутність даних щодо проведення перевірки діяльності відповідача та визначення суми не сплачених страхових внесків суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 128, 158-163, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області до ОСОБА_2 про зобов’язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 12 серпня 2011 року.
Суддя Т.І. Ковальова