Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/15315/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12-30
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Соколової О.А.
при секретарі Федорової А.О.
представника відповідача – Азжеурова В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання незаконною та скасування вимоги,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі –позивач) звернулась до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про встановлення відсутності повноважень складати вимогу про сплату боргу № 123 від 25.11.10 без наявності заяви та звітності позивача, визнання незаконною та скасування цієї вимоги.
Позов вмотивовано тим, що начальником Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області складено вимогу № 123 від 25.11.2010 року з порушенням законодавства України. Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до ПФУ, встановленої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, передбачено, що застрахована особа яка підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та бажає зарахувати неповний місяць роботи до страхового стажу як повний місяць, подає до органів Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії заяву згідно з додатком № 28 цієї інструкції. Оскільки ним заява, згідно з додатком № 28 Інструкції не подавалась, то підстав складання повідомлення розрахунок в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області не було. Також позивач зазначив, що згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» він, як платник фіксованого податку, звільнений від сплати збору на обов’язкове соціальне страхування, страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування він не обчислював та звітності до УПФУ не подавав. Позивач просив суд встановити відсутність повноважень відповідача складати вимогу про сплату боргу без наявності заяви та звітності позивача та визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу № 123 від 25.11.10.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Через відділ діловодства та документообігу суду надав заяву в якій просив суд розглянути справу за його відсутністю.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволені позову, надавши заперечення, в якому зазначив, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 2461 від 08.07.10, який набрав чинності з 17.07.10 року фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов’язані сплачувати страхові внески у розмірі, який може бути визначений ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини витрат на оплату праці в місяць. Відповідно до пп.2.1.3 п.2.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до ПФУ, встановленої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 платниками страхових внесків є фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок). Облік платежів, які надходять від зазначеної категорії платників, ведеться в базі автоматичного робочого місця обліку сплати страхових внесків (далі - АРМ ОССВ), програмне забезпечення надається централізовано Пенсійним фондом України. Так, в листопаді 2010 року внесено зміни до бази АРМ ОССВ, додані картки розрахунку для доплат. По закінченню терміну сплати доплат за 3-й квартал 2010 року по кожній фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, які в даному кварталі були хоч раз на спрощеній системі оподаткування формується картка розрахунку для доплат до мінімального страхового внеску. Із загальної кількості карток розрахунку для доплат обираються картки платників, які не сплатили суми доплат у встановлений Законом термін, з них –в автоматичному режимі формуються повідомлення-розрахунки та вимога про сплату недоїмки зі страхових внесків і надсилаються платникам для негайної сплати.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Позивач – ОСОБА_2, 14.06.10 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Маріупольської міської Ради, ідентифікаційний код – НОМЕР_1 (а.с.8).
Відповідач – управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього статтею 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.
У відповідності до пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.
Згідно зі статтею 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.
Відповідно до статті 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Пенсійним фондом була прийнята вимога № 123 від 25.11.2010 року про сплату недоїмки зі страхових внесків (а.с.9).
Суд зазначає, що позивач у своїх позовних вимогах помилково зазначив реквізити вимоги, водночас по тексту позовної заяви та доданих до неї документів значиться вимога № 123 від 25.11.10.
Розрахунок суми боргу проведено по страховим внескам фізичної особи –підприємця, яка обрала особливий спосіб оподаткування, відповідно до ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Правом на узгодження вимоги з органом Пенсійного фонду України позивач скористався. 6 травня 2011 року відповідачем прийнято рішення про результати розгляду заяви про узгодження згідно якого заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення та вимогу про сплату боргу без змін (а.с.10).
Позивач не погодившись з рішенням управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Маріуполя звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зі скаргою про скасування вищезазначеного рішення.
7 червня 2011 року головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про повернення скарги без розгляду, оскільки на день звернення ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду з заявою про узгодження, вимога від 25.11.10 № 123 була вже узгоджена та у позивача відсутні підстави для здійснення такого звернення (а.с.11).
Позивач не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області звернувся до Пенсійного фонду України зі скаргою на рішення управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Маріуполя та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
28.07.11 Пенсійним фондом України прийнято рішення № 15428/09-10 про повернення скарги без розгляду (а.с.12), оскільки, відповідно до п. 4.1 Порядку № 21-2 у разі коли регіональний орган Пенсійного фонду надсилає страхувальнику рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий страхувальник має право звернутися протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання відповіді з повторною скаргою до Пенсійного фонду України. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було винесено рішення про повернення скарги позивачу без розгляду. Оскільки, головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не виносилось рішення про повне або часткове незадоволення скарги, підстав для подання повторної скарги до Пенсійного фонду України у позивача не було.
Отже суд прийшов до висновку, що відповідно до ч. 4 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем строк звернення до суду не пропущений.
Суд зазначає, що пунктом 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
До членів сімей фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою –суб’єктом підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття цією діяльністю.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частиною 6 ст. 20 вказаного Закону, яка регулює питання обчислення та сплати страхових внесків, визначено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для таких страхувальників, як позивач, є квартал.
Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» викладено в такій редакції: «Фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески». Закон набрав чинності 17 липня 2010 року.
До 17 липня 2010 року діяла редакція підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Позивач як фізична особа –підприємець страхові внески до Пенсійного фонду України обчислив та сплатив у фіксованому розмірі, проте з 17 липня 2010 року –з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI порядок обчислення страхових внесків змінився і їх сплата вже не повинна була відбуватися з фіксованого розміру.
Зміни, що відбулися в законодавстві з питань обчислення страхових внесків для фізичних осіб - підприємців, позивачем враховані не були, що призвело до заниження суми страхових внесків.
У зв’язку з наведеним, органом Пенсійного фонду України фізичній особі - підприємцю і було донараховано страхові внески, і складено вимоги про сплату боргу.
Щодо позовних вимог в частині визнання відсутності повноважень управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області складати вимогу № 123 від 25.11.2010 року про сплату недоїмки зі страхових внесків суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 вказаного Закону територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Порядок формування вимоги визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1.
Відповідно до п.п. 2.1.3 п.2.1 вказаної Інструкції платниками страхових внесків є фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).
Згідно з пп. 8.2 п. 8 вказаної Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.
У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п’яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Таким чином, відповідно до наведених вимог законодавства, органом Пенсійного фонду України на підставі даних особового рахунка платника правомірно сформовано вимогу.
Законодавство не містить обмежень щодо формування вимоги в залежності від тих чи інших обставин, а чітко визначає, що за наявності недоїмки зі сплати страхових внесків вимога формується щомісяця на всю суму боргу, що і було дотримано органом Пенсійного фонду України.
Таким чином, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено право органів Пенсійного фонду України складати вимоги про сплату боргу без обмежень щодо наявності чи відсутності поданої платником страхових внесків звітності.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувану вимогу, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, на переконання суду, суб’єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання незаконною та скасування вимоги – відмовити повністю.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 26 вересня 2011 року.
Постанова виготовлена в повному обсязі 30 вересня 2011 року.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення через Донецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Соколова О. А.